Постанова

від 19.11.2019 по справі 753/20304/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 753/20304/18

Провадження №22-ц/824/13283/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 липня 2019 року у справі за позовом житлово-будівельного кооперативу Будівельник-13 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2018 року житлово-будівельний кооператив Будівельник-13 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його наступним:

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Як власник житла він отримує житлово-комунальні послуги, при цьому не виконує зобов`язання по їх оплаті, внаслідок чого має загальну заборгованість у розмірі 6 404 грн. 37 коп., що складається із заборгованості за обслуговування житла за період з червня 2015 року по вересень 2018 року в розмірі 5 547 грн. 78 коп., заборгованості за постачання холодної води та водовідведення за період з червня 2015 року по травень 2016 року в розмірі 675 грн. 84 коп., заборгованості по сплаті за водовідведення (стік) гарячої води в розмірі 180 грн. 75 коп. Просив суд стягнути з відповідача таку заборгованість на свою користь. Крім того просив стягнути інфляційні втрати в розмірі 764 грн. 65 коп. та 3 % річних в розмірі 227 грн. 34 коп., нарахованих на суму заборгованості.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 липня 2019 року вищезазначений позов задоволений, вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду, застосувати строки позовної давності та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаргу обґрунтовує тим, що у своєму відзиві на позовну заяву наголошувала на тому, що нею ще в 2015 року укладено договори Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої та холодної води та водовідведення з ПАТ Київенерго та ПАТ АК Київводоканал , відтак виконавцем таких послуг з моменту укладання договорів є саме ці компанії, а не позивач. Вона як споживач здійснює оплату за показниками відповідних лічильників безпосередньо постачальникам, існування боргу з цього приводу перед ЖБК Будівельник-13 не відповідає дійсності. Такі факти були відомі позивачу, докази на їх підтвердження були подані до матеріалів справи в додатках до відзиву. З цих підстав висновки суду про надання послуг саме ЖБК Будівельник-13 є необґрунтованими, недоведеними і ґрунтуються на припущеннях.

Окрім вказаного, судом не вірно була застосована норма ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги . Посилання суду на ст. 162 ЖК України є також необґрунтованим, оскільки тарифи, які застосовує ЖБК Будівельник-13 , встановлені з порушенням норм чинного законодавства та незатверджені в установленому порядку, тому не можуть вважатись належними і допустимими. Окремо зазначає, що вказівка в рішенні суду про те, що відповідач хоча і не регулярно, але сплачував рахунки, які надійшли від ЖБК Будівельник-13 , не відповідає дійсності, таки докази відсутні в матеріалах справи.

Крім зазначеного відповідач вказує на те, що в даній квартирі вона не проживає ще з 2011 року, докази чого наявні в матеріалах справи. При цьому дану обставину вона неодноразово повідомляла позивачу. За таких обставин, за умови фактичної відсутності власника та некористування цими послугами, позивач не може вимагати оплати комунальних послуг (крім постачання теплоенергії), про що прямо передбачено положеннями Закону України „Про житлово-комунальні послуги". У зв`язку з наведеним вважає, що висновок суду про наявність у неї обов`язку сплати таких житлово-комунальних послуг не ґрунтується на нормах закону та є помилковим.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що наведеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження посилання позивача на фактичне отримання відповідачем житлово-комунальних послуг, відтак безпідставну неоплату їх вартості. В той же час з наведеною позицією суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклала договір Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню з ПАТ Київенерго та договір Про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) з ПАТ АК Київводоканал (т.1 а.с. 116-119). Крім того, лічильник гарячого водопостачання прийнятий на комерційний облік ПАТ Київенерго , про що складений відповідний акт (т.1 а.с. 120). Таким чином колегія суддів апеляційного суду зауважує, що в матеріалах справи наявні прямі договори з надавачами послуг, які підтверджують отримання від них таких послуг. У зв`язку з цим відповідач має оплачувати вартість послуги щодо центрального постачання холодної води, послуги з водовідведення холодної та гарячої води, а також послуги з центрального опалення в належне відповідачу приміщення саме надавачеві таких послуг, якими є ПАТ Київенерго та ПАТ АК Київводоканал , а не позивачу.

Окрім наведеного, поза увагою суду першої інстанції залишився і той факт, що відповідно до представлених відповідачем доказів, ОСОБА_1 у спірному приміщенні в зазначений в позові період не знаходиться (не проживає), а проживає в місті Львові.

У відповідності до положень п.6 ч.1 ст.7 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплоенергії) у разі їх невикористання за період відсутності в приміщенні понад тридцять календарних днів, за умови документального підтвердження цього. Таким чином, оскільки відповідач підтвердив факт свого незнаходження у вказаному приміщенні ще з 2011 року, вона відповідно до вищезазначеної норми має право на неоплату нарахованих на такі приміщення житлово-комунальних послуг у зв`язку з їх фактичним неспоживанням. При цьому, як це зазначалось вище, опалення належного відповідачу приміщення здійснюється безпосередньо прямим надавачем таких послуг, відтак і сплату вартості такого опалення відповідач має здійснювати такому надавачу (ПАТ Київенерго ).

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду вважає зявлені позовні вимоги необґрунтованими, що виключає можливість їх задоволення. Таким чином доводи апелянта про необґрунтованість та помилковість рішення, а також неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. При цьому неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки відповідач при подачі апеляційної скарги сплатила судовий збір, а суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, такі судові витрати покладаються на позивача. За таких умов з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 643,00 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 липня 2019 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення. В задоволенні позову Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-13 до житлово-будівельного кооперативу Будівельник-13 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу Будівельник-13 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 643,00 (дві тисячі шістсот сорок три) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.О. Писана

К.П. Приходько