Постанова

від 20.11.2019 по справі 520/4608/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 520/4608/17

провадження № 61-14082св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Одеська міська рада,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І., від 27 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується державний актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 660494 від 09 серпня 2007 року.

За життя ОСОБА_2 заповідала їй все своє майно, що буде належати їй на момент її смерті, що підтверджується заповітом від 04 березня 2003 року.

27 січня 2011 року вона склала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та рекомендованим поштовим відправленням направлена до Першої луганської державної нотаріальної контори.

Після того, як вона отримала повідомлення про отримання Першою луганською державною нотаріальною конторою її заяви про прийняття спадщини, вона зателефонувала до нотаріальної контори, де їй повідомили, що її заяву отримали та завели спадкову справу після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв`язку з чим вона вважала себе такою, що прийняла спадщину.

Вказувала на те, що в силу спочатку особистих причин, а потім в силу причин, що відбувались у державі, не зверталася за отриманням свідоцтва про право на спадщину.

14 березня 2017 року вона звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак 16 березня 2017 року нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва з тих підстав, що вона пропустила строк для прийняття спадщини.

Зазначала, що вона у встановлений строк подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до Першої луганської державної нотаріальної контори, що підтверджується поштовим відправленням та розпискою нотаріальної контори про отримання такої заяви, однак з незрозумілих для неї причин у спадковому реєстрі відсутні будь-які записи про відкриття спадкової справи.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши його тривалістю два календарних місяці з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 у межах встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини звернулась до Першої луганської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , однак відповідна спадкова справа заведена не була, у зв`язку з чим, дійшов висновку про наявність правових підстав для визначення їй додаткового строку для подання такої заяви.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не навела поважних причин, які б були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача для прийняття спадщини.

З моменту направлення позивачем заяви про прийняття спадщини до Першої луганської держаної нотаріальної контори (27 січня 2011 року) і до звернення до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (14 березня 2017 року) пройшло 6 років і 2 місяці, проте за цей час позивач не вчинила жодних дій для прийняття спадщини.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що надані позивачем докази на підтвердження направлення поштою заяви про прийняття спадщини, а саме рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, не відповідає критеріям належності, достовірності та достатності, так як позивачем не наданий опис поштового вкладення, який би свідчив про те, що до Першої луганської державної нотаріальної контори направлено саме заяву про прийняття спадщини, а не іншій документ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її позову, не врахував, що вона у строк, передбачений законом, подала заяву про прийняття спадщини, яка була направлена нею поштою 27 січня 2011 року до Першої луганської державної нотаріальної контори. Направивши поштою заяву про прийняття спадщини, вона була впевнена, що нотаріус завів спадкову справу та вважала себе такою, що прийняла спадщину. При цьому законом не встановлено строк для отримання свідоцтва про право на спадщину, а тому 14 березня 2017 року звернулась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. На підтвердження того, що вона направляла до Першої луганської держаної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, вона надала суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Також вказані обставини підтверджуються описом до цінного листа від 27 січня 2011 року № 115632.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Кам`янобрідським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції.

Після смерті ОСОБА_2 залишилась таке майно: земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 660494 від 09 серпня 2007 року; земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 1,62 га, розташована на полі № НОМЕР_3 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:0217, яка належить померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ОД № 020388 від 13 вересня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № ТІ - 4322 - 18; земельна ділянка № НОМЕР_4 площею 1,62 га, розташована на полі № НОМЕР_3 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:0218, яка належить померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ОД № 020389 від 13 вересня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № ТІ - 4323 - 18.

Відповідно до заповіту від 04 березня 2003 року ОСОБА_2 все своє майно, що буде належати їй на момент її смерті, заповідала ОСОБА_1

27 січня 2011 року ОСОБА_1 надіслала на адресу Першої луганської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_2 , яка була отримана Першою луганською державною нотаріальною конторою 31 січня 2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

14 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

16 березня 2017 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу повідомив позивачу, що у Спадковому Реєстрі відсутні будь-які записи про відкриття спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та вона пропустила строк для прийняття спадщини до майна ОСОБА_2 .

Також установлено, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року заяву ПП Строй-Сервіс Плюс про визнання спадщини відумерлою задоволено.

Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 1,62 га, розташованої на полі № НОМЕР_3 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:0217, та земельної ділянки № НОМЕР_4 площею 1,62 га, розташованої на полі № НОМЕР_3 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123755800:01:002:0218,

Передано вказані земельні ділянки у комунальну власність територіальній громаді смт. Таїрове Овідіопольського району Одеської області в особі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (Код 05582159).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом із тим, Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

У справі, що переглядається, установлено, що 27 січня 2011 року ОСОБА_1 надіслала на адресу Першої луганської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_2 , яка була отримана Першою луганською державною нотаріальною конторою 31 січня 2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 9).

Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція) (чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 207 глави 22 Інструкції передбачено, що письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою.

Отже, позивач у строк, передбачений законом, подала заяву про прийняття спадщини, отримавши яку, нотаріус Першої луганської державної нотаріальної контори мав завести спадкову справу, згідно з вимогами Пунктом 207 глави 22 Інструкції.

Однак, з невстановлених причин у Спадковому реєстрі відсутні будь-які записи про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з листом Першої сєвєродонецької державної нотаріальної контори, інформація про заведення справи після померлої ОСОБА_2 у спадковому реєстрі відсутня, а архів Першої луганської державної нотаріальної контори знаходиться на непідконтрольній території у м. Луганськ (а. с. 52).

Однак, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач з свого боку вжила всіх необхідних та передбачених законом заходів для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, а відсутність інформації в спадковому реєстрі про заведення спадкової справи не залежало від волі позивача.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо недостатності та неналежності доказів, наданих позивачем, зокрема щодо відсутності опису поштового вкладення, який би свідчив про направлення позивачем до Першої луганської нотаріальної контори саме заяви про прийняття спадщини, а не іншого документа.

Однак з матеріалів, доданих до касаційної скарги, встановлено, що існує такий опис поштового вкладення за № 115632, згідно штампу поштового відділення датований 27 січня 2011 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 направила на адресу Першої луганської нотаріальної контори саме заяву про прийняття спадщини ( заяву про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 ), та свідоцтво про смерть ОСОБА_2 .

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, постанова апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення районного суду.

Щодо судових витрат

Згідно підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з підпунктом б пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, судовий збір у розмірі 1 280,00 грн, понесений останньою у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року скасувати, рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 280,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець