Рішення

від 13.11.2019 по справі 914/1270/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2019 справа № 914/1270/19

м.Львів

за позовом: ОСОБА_1 , м.Буськ Львівської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АІКО", м.Буськ Львівської області

до відповідача-2 : Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕДНА-АГРО", м.Монастирище Черкаської області,

про визнання недійсним договору поруки №3 від 12.08.2016р, що був укладений між поручителем ТзОВ "АІКО" та ТзОВ "СЕДНА-АГРО"

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Кушнір С.В. - адвокат (ордер серія ЧК №97585 від 01.08.2019).

Суть спору:

На розгляд Господарського суд Львівської області подано позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІКО", до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕДНА-АГРО".

Предметом позову є визнання недійсним Договору поруки №3 від 12.08.2016р, що був укладений між поручителем,ТзОВ "АІКО", та ТзОВ "Седна-Агро".

Позов мотивований тим, що укладенням Договору поруки №3 від 12.08.2016р порушено корпоративні права ОСОБА_1 , як учасника товариства.

Ухвалою суду від 08.07.2019 року позов залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви. 19.07.2019р. за вх.№30006/19 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.07.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №914/1270/19 за даним позовом, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 09.09.2019 року, задоволено клопотання позивача (вх.№30063/19 від 22.07.2019) про витребування доказів і витребувано у ТзОВ АІКО та ТзОВ СЕДНА-АГРО оригінал договору поруки №3 від 12.08.2016.

19.08.2019 (за вх.№34417/19) в документообігу господарського суду зареєстровано відзив за №345/А/С від 13.08.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю СЕДНА-АГРО на позовну заяву ОСОБА_1 , а за вх.№34418/19 зареєстровано заяву №346/А/С від 13.08.2019 про надання та долучення доказів до справи.

22.08.2019 за вх.№35075/19 в документообігу господарського суду зареєстровано заяву №350/А/С від 19.08.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю СЕДНА-АГРО про неможливість подання доказу у встановлений строк.

Ухвалою у справі від 09.09.2019 суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю СЕДНА-АГРО у задоволенні клопотання (вх.№32059/19) про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

З підстав, зазначених в ухвалі від 09.09.2019 суд постановив: приєднати до матеріалів справи №914/1270/19 заяву ТзОВ СЕДНА-АГРО вих.№350/А/С від 19.08.2019 (вх.№35075/19 від 22.08.2019) про неможливість подання доказу у встановлений строк з додатками; не вважати об`єктивними (поважними) причини (зазначені відповідачем 2 - ТзОВ СЕДНА-АГРО у заяві вих.№350/А/С від 19.08.2019 (вх.№35075/19 від 22.08.2019)) неможливості подання у строк, визначений судом, оригіналу договору поруки №3 від 12.08.2016р., та не враховувати дану заяву при розгляді справи.

З підстав, зазначених в ухвалі від 09.09.2019 суд постановив: відхилити клопотання позивача від 09.09.2019 (вх.№36877/19 від 09.09.2019) про відкладення розгляду справи; строки підготовчого провадження продовжити на тридцять днів з ініціативи суду; підготовче засідання відкласти на 02.10.2019; витребувати у Буської районної адміністрації Львівської області реєстраційну справу на ТзОВ АІКО ; явка повноважних представників сторін в підготовче засідання 02.10.2019 визнана судом обов`язковою.

17.09.2019 за вх.№38148/19 в документообігу господарського суду зареєстровано поступлення від ТзОВ АІКО заяви б/н від 10.09.2019 про визнання позову. Заява підписана директором ТзОВ АІКО Діжак Т.В. та завірена печаткою Товариства.

25.09.2019 за вх.№39407/19 в документообігу господарського суду зареєстровано поступлення реєстраційної справи ТОВ АІКО , в додаток до листа Буської районної державної адміністрації від 24.09.21019 №242/12-11.

З підстав, наведених в ухвалі від 02.10.2019 суд постановив: клопотання відповідача 2 від 28.09.2019 (вх.№40028/19 від 30.09.2019) про відкладення розгляду справи відхилити заяву ТзОВ СЕДНА-АГРО , відповідача 2, від 01.10.2019 вих.№400/А/С (вх.№40502/19 від 01.10.2019) прийняти до розгляду та приєднати до матеріалів справи, продовжити встановлений судом процесуальний строк для подання доказів до 10.10.2019; підготовче засідання відкласти на 10.10.2019.

Ухвалою від 10.10.2019 суд постановив: відмовити в задоволенні заяви ТзОВ СЕДНА-АГРО вих.№348/А/С від 13.08.2019р. про залучення Селянського (фермерського) господарства Серміш Захід-Агро до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; підготовче засідання відкласти на 22.10.2019 на 12 год.00 хв.; повторно витребувати у відповідача-2 оригінал договору поруки №3 від 12.08.2016р. та встановити відповідачу-2 строк для подання витребуваного судом доказу - до 22.10.2019; явка повноважних представників сторін в підготовче засідання визнана судом обов`язковою.

22.10.2019 за вх.№43434/19 в документообігу господарського суду зареєстровано поступлення від відповідача 2, ТзОВ СЕДНА -АГРО , заяви №421/А/С від 21.10.2019. До заяви долучено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями саном на 02.10.2019 по ТзОВ АІКО на підтвердження обставин, наведених відповідачем 2 у заяві №421/А/С від 21.10.2019.

22.10.2019 за вх.№43435/19 в документообігу господарського суду зареєстровано поступлення від відповідача 2, ТзОВ СЕДНА-АГРО , заяви за №422/А/С від 21.10.2019 про надання оригіналів документів для огляду судом. У додаток до заяви та на виконання вимог суду згідно ухвали від 10.10.2019, відповідачем 2 надано до суду оригінал Договору поруки №3 від 12.082016. Одночасно, у заяві заявлено клопотання в порядку ст.92 ГПК України.

З підстав, наведених в ухвалах суду від 22.10.2019: відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 16.07.2019 (вх.№1985/19 від 22.07.2019) про призначення у справі № 914/1270/19 судової почеркознавчої експертизи; відмовлено відповідачу 1, ТзОВ АІКО , у прийнятті визнання позову (заява відповідача б/н від 10.09.2019).

Окрім того, в засіданні 22.10.2019 суд розглянув заяву відповідача 2, ТзОВ Седна-Агро за №421/А/С від 21.10.2019, подану в порядку ст.169 ГПК України. Для перевірки даних, на які у заяві посилається сторона, суд з власної ініціативи отримав з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Витяги з відомостями по ТзОВ АІКО . Переконавшись у достовірності даних, зазначених відповідачем 2 у заяві, суд погодився з правомірністю доводів останнього, які викладені у заяві, та прокольною ухвалою, зважаючи на клопотання представника відповідача 2 у прохальній частині заяви, постановив прийняти дану заяву та долучити її до матеріалів справи і врахувати під час розгляду справи доводи, викладені заявником у заяві.

З підстав, наведених в ухвалі від 22.10.2019 суд закрив підготовче провадження у справі №914/1270/19 і призначив справу до судового розгляду по суті, судове засідання з розгляду справи по суті суд призначив на 13.11.2019 на 11 год.40 хв, що зафіксовано у протоколі судового засідання від 22.10.2019 по справі №914/1270/19 та про що додатково представникам сторін, які взяли участь у засіданні 22.10.2019 (представнику позивача, адвокату Бідак Олені Олегівні, яка представляє інтереси Лісовця М.М. на підставі ордеру на надання правової допомоги №1005759 від 21 жовтня 2019, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №21/10/19 від 21 жовтня 2019, та представнику відповідача 2, адвокату Кушнір Сергію Володимировичу, який представляє інтереси ТзОВ СЕДНА-АГРО на підставі ордеру серія ЧК №97585 від 0108.2019, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №20 від 18.04.2018) доведено до відома у письмовій формі (під розписку).

13.11.2019 на електронну пошту господарського суду поступила заява від представника ОСОБА_1 адвоката Бідак Олени, до якої долучено Договір від 12 листопада 2019 року про дострокове припинення зобов`язань та розірвання Договору про надання правової допомоги №21/10/19 від 21.10.2019, укладеного між Адвокатським об`єднанням Ордер , в особі ОСОБА_2 , та клієнтом, ОСОБА_1 . Заява та договір підписані електронним цифровим підписом заявника, ОСОБА_2 .

В судове засідання 13.11.2019 явку повноважного представника забезпечив відповідач 2, ТзОВ СЕДНА-АГРО .

Від позивача та відповідач 1 в судове засідання представники не прибули. Заяви, клопотання, у тому числі у порядку ст.207 ГПК України, від позивача та відповідача 1 до суду не надходили.

Зважаючи на зазначене, а також беручи до уваги те, що підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ст.202 ГПК України відсутні, явку повноважних представників сторін в судове засідання 13.11.2019 ухвалою від 22.10.2019 суд не визнавав обов`язковою, суд проголосив відкритим судове засідання 13.11.2019 та розпочав розгляд справи по суті.

З підстав, наведених у відзиві та наданих в засіданні поясненнях представник відповідача 2 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 13.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого судом у справі № 914/1270/19 рішення.

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача .

У провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа №925/782/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Седна-Агро до Селянського (фермерського) господарства Серміш Захід-Агро , до Товариства з обмеженою відповідальністю АІКО , до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення 5720450 грн.44 коп. боргу.

Як стверджує позивач, від представника ТзОВ АІКО (відомості про представника позивачу позовній заяві не вказує) позивачу стало відомо, що у матеріалах справи №925/782/18 міститься копія договору поруки №3 від 12.08.2016, укладеного між відповідачами, згідно умов якого поручителем є ТзОВ АІКО , яке взяло на себе відповідальність солідарно відповідати перед ТзОВ СЕДНА-АГРОо за виконання СФГ Серміш Захід-Агро зобов`язань, які випливають з договорів поставки насіння в кредит 2016 №031-ЦТР від 12.04.2016. Поставка ЗЗР в кредит 2016 №032-ЦТ від 04.05.2016 року та договір поставки мінеральних добрив 2016 №040-ЦРТ від 04.05.2016 року.

Позивач стверджує, що йому, як єдиному засновнику товариства АІКО не було відомо про факт укладення такого договору; жодних погоджень на укладення такого договору він не давав. У зв`язку з цим, як зазначає позивач, він звернувся до директора ТзОВ АІКО з проханням надати копію договору поруки та вказати чи дійсно ним було укладено такий договір та на підставі яких повноважень. У відповідь ОСОБА_1 почув, що договору поруки у директора товариства немає, так як такий ним не підписувався від імені ТзОВ АІКО . Будь-які документи, які б свідчили про факт укладення товариством вказаного договору у директора відсутні. Як стверджує у позовній заяві ОСОБА_1 , директор ТзРВ АІКО запевним його, що ніколи не підписував жодного договору поруки з ТзОВ СЕДНА-АГРО .

Зважаючи на наведене, вважаємо, що мають місце підстави для визнання договору поруки №3 від 12.08.2016 недійсним. (Так у моножині, неодноразово зазначено у позові, однак не аргументовано кого, окрім себе, позивач має на увазі, що унеможливлює для суду перевірити, чи уповноважений позивач на представництво інтересів інших осіб, окрім як своїх, у даній справі, адже позов підписано лише ним особисто ).

Позивач просить визнати недійсним договір поруки №3 від 12.08.2016р, що був укладений між поручителем ТзОВ "АІКО" та ТзОВ "СЕДНА-АГРО з наступних мотивів, що :

Договір є таким, що укладений поза волею ТзОВ АІКО , як сторони договору.

До таких висновків позивач, як вбачається зі змісту позовної заяви, прийшов з огляду на те, що (дослівно): …згідно дослідження наявних на підприємстві документів було встановлено відсутність відповідного протоколу загальних зборів чи рішення учасника щодо прийняття рішення про укладення оспорюваного договору поруки та визначення упеовноваженої особи на його прийняття ; На підставі договору поруки кредитор має право вимагати від поручителя виконання за боржника у повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо. Відтак, існування договору поруки створює для поручителя відповідне коло обов`язків, а тому, підписання поза волею ТзОВ АІКО оспорюваного договору поруки порушує законні права підприємства ; … факт відсутності протоколу загальних зборів дає додаткові підстави вважати, що договір поруки від імені поручителя не був підписаний уповноваженою особою .

Опорюваний договір не підписувався директором ТзОВ Аіко .

З обгрунтування позивача: Зважаючи на те, що договір поруки №3 від 12.08.2016 р. що був укладений між поручителем ТзОВ АІКО та ТзОВ СЕДНА-АГРО від імені поручителя не був підписаний директором ТзОВ АІКО , наявні підстави для визнання такого недійсним .

Порушення корпоративних прав позивача .

З обгрунтування позивача у клопотанні від 17.07.2019 (зареєстроване в суді за №30006/19 від 19.07.19) про усунення недоліків позовної заяви, яке скеровано відповідачам 17.07.2019 (описи вкладень у поштові відправлення та фіскальні чеки долучені до клопотання).

В обгрунтування порушення корпоративних прав позивач зазначає, що являється єдиним засновником ТзОВ АІКО .

Окрім того стверджує (дослівно ): У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформляються письмовим рішенням такого учасника (ст.37 закону про ТОВ).

Проте, я являюсь єдиним засновником ТзОВ АІКО , що підтверджується копією витягу з реєстру юридичних осіб.

У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформляються письмовим рішенням такого учасника (ст.37 закону про ТОВ).

Відтак, існування договору поруки створює для поручителя відповідне коло обов`язків. Так як я, як єдиний засновник ТзОВ АІКО жодної згоди на укладення зобов`язального договору не надавав, а факт укладення такого очевидно впливає на майнові інтереси товариства, і на мої, як єдиного засновника також.

Більше того, у провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа №925/782/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Седна-Агро до Селянського (фермерського) господарства Серміш Захід-Агро , до товариства з обмеженою відповідальністю АІКО , до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення 5720450 грн.44 коп.

Відтак, в межах вказаної справи, товариство, де я являюсь єдиним засновником і звідки маю право отримувати прибуток, являється відповідачем і до нього, як до поручителя за оскаржуваним договором пред`явлено грошові вимоги. Саме тому, наявність грошових зобов`язань товариства, які виникли без мого дозволу та відома, на підставі підробленого договору порушують мої права .

Далі з пояснень (дослівно): В нашому випадку мало місце укладення договору поруки, всупереч інтересів товариства та без належних правових підстав, тому я обрав спосіб захисту моїх прав у спосіб визнання його недійсним через порушення корпоративних прав внаслідок, зокрема, відсутності відповідного протоколу загальних зборів чи рішення учасника щодо прийняття рішення про укладення оспорюваного договору поруки та визначення уповноваженої особи на його прийняття, та порушення моїх прав на управління товариством, право на такий спосіб захисту, мені видається що у мене є, як у заінтересованої особи , відповідно до правової позиції Верховного суду, відображеної у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №2-11043/14-ц.

Правові підстави позову : ст.92, ч.1-3,5 та 6 ст.203,ст.ст.204,ч.2 ст.207, ст.ст. 215,553,554, ст.626, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.180 ГК України, ч.1. ч.2 ст.27, ч.6 ст.30 ГПК України.

Правова позиція відповідача 1.

Відповідачем 1 подано заяву б/н від 10.09.2019 (вх.№38148/19 від 17.09.2019) про визнання позову.

22.10.2019 господарським судом постановлено ухвалу у справі №914/1270/19 про відмову відповідачу 1, ТзОВ АІКО , у прийнятті визнання позову.

Правова позиція відповідача 2.

Відповідач 2 не погоджується повністю з позовними вимогами та вважає, що вони не підлягають до задоволення з повним відхиленням наступних доказів, мотивів та підстав .

На переконання відповідача 2, у своєму позові позивач не навів жодного належного правового обгрунтування та доказу, що спростовувало б правомірність, дійсність , підписання та укладення Договору поруки №3 від 12.08.2016.

Позивач не навів жодного належного правового обгрунтування та доказу, щоб спростовувало докази та доводи відповідача 2, а твердження вказані у позові спростовуються доказами та обставинами справи.

Поряд з цим, позивач за позовом просить суд застосувати норми матеріального права, які не підлягають до застосування, позивач за позовом помилково та/або навмисно повідомляє у своєму позові хибні та неправдиві дані , як на підставу своїх доводів.

З позовної заяви вбачається, що громадянин ОСОБА_1 (позивач), оспорює вказаний договір як учасник - ТОВ Аіко , однак позивач не враховує, що він може оспорити договір, укладений господарським товариством, якщо обгрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав. До такого висновку дійшов ВСУ у постанові від 1 липня 2015 року №3-327гс15

Таких обгрунтувань та доказів на їх підтвердження в порушення ст.ст.73-76 ГПК України, позивач до суду не надає.

Поряд з цим, як вбачається із Статуту позивача (редакція від 2015 р.) оспорюваний договір поруки - правочин, вчинений директором без перевищення повноважень, і відповідно до вказаної редакції Статуту не потребує наступного схвалення правочину.

Позивач, як учасник ТзОВ Аіко (відповідача 1) не наділений суб`єктивним правом на здійснення повноважень власника майна, а тому спірний договір не порушує його корпоративні права.

За таких обставин в позивача наявний обов`язок доведення порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів при поданні позову.

Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

У клопотанні про усунення недоліків позивач безпідставно посилається на положення ст.37 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (від 06.02.2018 №2275-У111, дата набрання чинності :17.06.2018), який не діяв станом на момент укладення договору поруки від 12.08.2016, а отже, не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки на момент укладення договору був чинним Закон України Про господарські товариства (від 19.09.1991 №1576-Х11).

Щодо посилань позивача на відсутність протоколу загальних зборів чи рішення учасника товариства - відповідача 1, щодо укладення вказаного договору поруки, відповідач 2 стверджує, що з цього приводу позивач залишає поза увагою, що положеннями наданого ним Статуту Товариства в редакції 2015 р., відсутній обов`язок отримання такого рішення чи погодження у директора відповідача 1. А відтак, у відповідачів 1 та 2 на момент укладення договору поруки були відсутні, будь-які підстави вважати порушеними як Статуту ТзОВ Аіко чи положень Закону України Про господарські товариства в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, директором чи іншими особами відповідача 1.

На переконання відповідача 2, договір поруки укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, без порушень ст.ст.11,626,627,628,202,215 ЦК України. Уповноважені особи (директори) відповідачів, у тому числі ОСОБА_5 , мав відповідні та належні права та повноваження на укладання та підписання вказаного договору, мав необхідний обсяг дієздатності та уклав договір без перевищення своїх повноважень.

Також відповідач 2 вважав за необхідне повідомити суд, що відповідач 1, ТзОВ АІКО , звертався до господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача 2, ТзОВ СЕДНА-АГРО , про визнання недійсним договору поруки №3 від 12.08.2016. Вказана справа №92/1042/18 розглядалась зазначеним судом у складі головуючого судді Васяновича А.В.

За наслідками розгляду справи господарським судом Черкаської області було прийнято ухвалу від 11 червня 2019 392/1042/18, якою позов ТзОВ АІКО до ТзОВ СЕДНА-АГРО про визнання недійсним договору поруки залишено без розгляду.

Фактичні обставини справи.

Предметом оскарження є договір поруки від 12 серпня 2016 року №, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю АІКО (поручителем), в особі директора Діжак Тараса Володимировича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю СЕДНА-АГРО (як кредитором), в особі директора Малярчука Дмитра Васильовича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, Кредитор та Поручитель, які надалі іменуються Сторонами , а кожен окремо Сторона.

Відповідно до п.1 Договору поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язань у повному обсязі за основними договорами, а саме договором поставки насіння в кредит 2016 №031-ЦТ від 12 квітня 2016року та договором поставки засобів захисту рослин в кредит 2016 №32-ЦТ від 12 квітня 2016 та договором поставки мінеральних добрив 2016 №40-ЦТ від 04.05.2016, які було укладено між кредитором та боржником та додатковими договорами (угодами), Специфікаціями, іншими невід`ємними частинами Основних договорів до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому між кредитором (в основному договорі іменований постачальник) та боржником СФГ Серміш Захід Агро (в основному договорі іменований покупець).

Наявним у справі Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що станом на дату укладення Договору поруки №3 ТзОВ АІКО в статусі юридичної особи включено до ЄДР; товариство зареєстровано як юридична особа 08.07.2015, номер запису - 1 394 102 0000 001010; засновник- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; в графі Витягу прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи зазначено - ОСОБА_5 , 23.07.2015 - керівник.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманим на запит господарського суду Львівської області від 22.10.2019 №1008720, підтверджуються станом на 22.10.2019 такі відомості по ТзОВ АІКО : 27.09.2019 вчинено реєстраційну дію по внесенню змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах; 27.09.2019 13941070004001010 зміна відомостей про керівника юридичної особи, зміна керівника юридичної особи.

У графі прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи зазначено - ОСОБА_6 , 26.09.2019 - керівник.

На дату укладення Договору поруки Товариство АІКО діяло на підставі Статуту, затвердженого рішенням №1 від 07.07.2015 року засновника ТзОВ АІКО М.М.Лісовця, державна реєстрація Статуту проведена 08.07.2015, номер запису 13941020000001010.

Відповідно до п.п.1.1,1.2 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю АІКО створюється на підставі Цивільного кодексу України Господарського кодексу України та інших законодавчих актів України.

Учасником Товариства є громадянин України ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1.4 Статуту, Товариство є юридичною особою.

Відповідно до п.1.7 Статуту, Товариство в своїй діяльності керується чинним законодавством, цим Статутом, рішеннями учасника Товариства.

Товариство створюється на невизначений час (п.1.8).

Місцезнаходження Товариства: 8000, Україна, Львівська область, м.Буськ, майдан Незалежності, буд,5 (п.1.9).

Відповідно до п.2.1 Товариство створюється для здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі мінеральними добривами, засобами захисту рослин, зерновими, бобовими та олійними культурами а також проведення іншої підприємницької діяльності, незабороненої законом з метою одержання прибутку.

Відповідно до п.п.4.1,4.2 Статуту, для забезпечення господарської діяльності Товариства за рахунок вкладів учасників формується статутний капітал у розмірі 1 000,00 грн.

Статутний капітал товариства належить учасникам Товариства, а саме ОСОБА_1 .

Відповідно до п.4.6 Статуту, учасники Товариства не відповідають за його зобов`язаннями і несуть ризики збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах вартості свого вкладу. Якщо учасники Товариства не внесли повністю вклад, то вони несуть відповідальність за зобов`язаннями Товариства у межах вартості невнесеної частини вкладу.

Розділ 5 Статуту - Майно та кошти Товариства .

Відповідно до п.5.1 Статуту, майно Товариства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства. Товариство є власником майна, переданого йому учасником у власність: продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Джерелами формування майна Товариства є (п.5.2 Статуту): грошові та матеріальні вклади учасників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій та громадян; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Товариство володіє, користується і розпоряджається власним майном на свій розсуд, здійснює відносно нього інші дії, які відповідають цьому статуту та не суперечать діючому законодавству (п.5.3 Статуту).

Відповідно до п.5.5 Статуту, Товариство має право вчинити щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Воно може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безкоштовно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Ризик випадкової втрати або пошкодження майна, що є власністю Товариства або передане йому учасником у користування, несе Товариство (п.5.6 Статуту).

Відповідно до п.6.1 Статуту, господарські відносини Товариства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Товариство вільне у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить діючому законодавству України.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку Товариства сплачуються проценти по кредитах банків та облігаціях, якщо вони були емітовані Товариством, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші обов`язкові платежі до бюджету. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства. Напрямки використання прибутку визначаються Учасником (п.7.1 Статуту).

Відповідно до п.7.2 Статуту учасники Товариства щорічно після затвердження звіту за рік визначають частину чистого прибутку Товариства, який не може становити 50% прибутку, що підлягає виплаті Учаснику.

Виплата проводиться не пізніше 2 місяців з дня прийняття рішення Учасником про виплату частини прибутку. Виплата учаснику частини прибутку відбувається за місцезнаходженням товариства (п.7.3 Статуту).

Відповідно до п.8.1 (п.п.8.1.1-8.1.7) Статуту учасники мають право: брати участь в управлінні справами Товариства безпосередньо або через свого представника; брати участь у виплаті частини прибутку товариства; передавати в користування Товариству приватне майно; вимагати повернення в натуральній формі майна, переданого товариству в користування; переважно перед іншими особами користуватися продукцією Товариства; одержувати інформацію про діяльність Товариства; відступати належну йому частку на користь третіх осіб.

Учасники зобов`язані (п.9.1 п.п.9.1.1-9.1.4): додержуватися вимог статуту Товариства; виконувати свої зобов`язання перед Товариством, у тому числі ті, що по`язані майновою участю, а також робити вклади у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом; не розголошувати комерційну тайну та конфедиційну інформацію про діяльність Товариства; сприяти Товариству в здійсненні діяльності.

Розділ 10 Статуту - Відповідальність учасників .

Відповідно до п.10.1, Товариство не відповідає за зобов`язання Учасника, а Учасник не відповідає за зобов`язання Товариства.

Розділ 14 Статуту - Управління Товариством .

Відповідно до п.14.1 Статуту, вищим органом управління Товариством є рішення засновника. Виконавчим органом є Директор.

До компетенції Учасників Товариства належить (п.14.2 Статуту): визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін та доповнень до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; обрання та відкликання директора; затвердження річних результатів діяльності товариства; визначення порядку виділення частини прибутку та покриття збитків; відчуження майна Товариства на суму, що становить п`ятдесять і більше відсотків майна товариства; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень, участь у заснуванні або вступ до господарського товариства, об`єднань підприємств; винесення рішення про притягнення до майнової відповідальності директора товариства; затвердження правил процедури прийняття рішень та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства; попереднє узгодження договорів, що укладаються Товариством і потребують нотаріального посвідчення; встановлення розміру, форми, порядку внесення учасником вкладів в статутний капітал товариства; прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження лікідаційного балансу.

Відповідно до п.14.3 Статуту учасники Товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані Учасником до компетенції директора товариства, а також приймати рішення про передачу частини своїх повноважень до компетенції директора Товариства.

Загальні збори товариства скликаються Головою загальних зборів Товариства або головою Товариства не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено положенням про такі збори. ( п.14.4 Статуту).

Відповідно до п.14.5 Статуту, директор товариства обирається учасниками.

Відповідно до п.14.6 Статуту, до компетенції директора товариства належить:

а) затвердження поточних планів діяльності Товариства та заходів для їх виконання;

б) розробка документів, що регламентують порядок ведення діловодства та внутрішній режим роботи товариства;

в) визначення складу і обсягу відомостей, що складають комерційну таємницю та носять конфедиційний характер товариства, а також вжиття заходів щодо забезпечення їх нерозголошення;

г) затвердження правил процедури, інших внутрішніх документів, крім тих, що цим Статутом віднесені до компетенції Учасника;

д) підготовка пропозицій для розгляду учасником питань щодо :

-визначення прибутку та покриття збитків;

-визначення організаційної структури товариства;

-створення, припинення дочірніх підприємств, філій та представництв Товариства; зміни розміру статутного капіталу товариства; вчинення правочинів, що вимагають попередньої згоди учасника; складання проектів планів, звітів про їх виконання, представлення учаснику річного балансу та віту про фінансово-господарську діяльність за підсумками року; вирішення інших питань, внесених на розгляд учасником.

Відповідно до п.14.7 Статуту Директор :

а) представляє без доручення товариство у відносинах зі всіма без виключення державними органами, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності , з фізичними особами;

б) здійснює оперативне керівництво поточною діяльністю Товариства в межах повноважень та прав, наданих йому цим Статутом;

в) укладає та підписує від імені Товариства господарські та інші договори (контракти) , виступає розпорядником його коштів та майна з врахуванням обмежень, встановлених в п.14.2 статуту Товариства;

г) видає з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом довіреності на право вчинення дій ід імені Товариства та представлення його інтересів;

д) організовує виконання рішень учасника;

е) організовує роботу по складанню річних бізнес-планів, інших стратегічних та оперативних планів діяльності Товариства;

є) організовує діловодство Товариства;

ж) приймає на роботу та звільняє з неї працівників Товариства, застосовує до них заохочення та стягнення;

з) визначає сферу компетенції, права і відповідальність працівників товариства, з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом;

е) вирішує усі інші питання, не віднесені до компетенції інших органів Товариства.

Відповідно до п.14.8 Статуту, у разі вчинення директором дій, що виходять за межі його компетенції, і завдають майнової шкоди товариству, він зобов`язаний відшкодувати заподіяну шкоду на вимогу Учасника.

Дії вчинені директором з перевищенням наданих йому повноважень, не породжують правових наслідків для товариства, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.14.9 Статуту директор несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, звітності, своєчасності та повноту сплати податків та заробітної плати найманим працівникам, зберігання документів товариства, печатки та штампів.

У разі звільнення директора він зобов`язаний передати наявну у нього документацію товариства, печатки та штампи, службове посвідчення учаснику або новопризначеному директору або іншій особі, визначеній учасником. У разі невиконання цього обов`язку, директор зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану товариству.

Директор (п.14.10 Статуту) діє від імені товариства, представляє його в усіх установах, підприємствах та організаціях України і за кордоном, видає довіреності від імені товариства. Доручення можуть бути видані на вчинення лише тих дій, які належать до компетенції директора.

На підставі наявних матеріалів у реєстраційній справі ТзОВ АІКО , яка надана Буською районною адміністрацією на виконання ухвали господарського суду від 09.09.2019 року встановлено, що рішенням від 26 лютого 2019 за №26/19, підписаним Лісовцем М.М., було прийнято рішення по питаннях порядку денного, а саме:1. про включення видів економічної діяльності до Товариства. 2. про затвердження нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю АІКО у зв`язку із приведенням у відповідність до Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06.02.2018 №2275-У111. 3.про уповноваження Діжака Т.В. для внесення змін до відомостей ЄДР.

По другому питанню вирішено затвердити нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю АІКО у зв`язку із приведенням у відповідність до Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06.02.2018 №2275-У111.

По третьому питанню прийнято рішення уповноважити ОСОБА_5 внести зміни до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи та дані про реєстраційні дії: 28.02.2019 13941050003001010; Кінащук Лілія Василівна; Державне підприємство Західний експертно-технічний центр Держпраці ; зміна видів діяльності, - підтверджується наявним у справі Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про ТзОВ АІКО станом на 22.10.2019.

Щодо юрисдикції спору.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до статті 4 ГПК України у редакції, чинній на час звернення з цим позовом, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом, також установлює, що господарські суди, серед іншого, розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах (стаття 20 цього Кодексу).

За положеннями частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у Товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частини перша, третя статті 167 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про господарські товариства учасник товариства має право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 607/6092/18 (провадження № 14-483цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 607/6865/2018 (провадження № 14-212цс19).

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним договору поруки №3 від 12.08.2016.

Згідно з вимогами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Стосовно правочину, то його юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

Як встановлено судом, відповідно до Статуту позивача (підпункти а , в пункту 14.7), у редакції, затвердженій рішенням №1 засновника ТзОВ АІКО від 07.07.2015 (який діяв на момент укладення зазначеного договору), його директор має право представляти без доручення товариство у відносинах зі всіма без виключення держаними органами, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, з фізичними особами; укладати та підписувати від імені Товариства господарські та інші договори (контракти) , виступати розпорядником його коштів та майна з врахуванням обмежень, встановлених в п.14.2 статуту Товариства.

У підпункті ї пункту 14.2 Статуту зазначено, що до компетенції учасників товариства належить попереднє узгодження договорів, що укладаються Товариством , і потребують нотаріального посвідчення.

За змістом статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Щодо договору поруки, то законом не встановлено вимог до нотаріального посвідчення такого договору, а сторонами оспорюваного договору поруки не досягнуто домовленості про його нотаріальне посвідчення.

З огляду на викладене посилання позивача на те, що директор ТОВ "АІКО" під час укладення договору поруки №3 від 12.08.2016 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності суд відхиляє як неналежні, враховуючи, що директор діяв в межах повноважень, наданих йому статутом.

Не підлягає застосуванню у даному випадку і підпункт е п.14.2 Статуту у якому зазначено, що до компетенції учасників товариства належить відчуження майна товариства на суму , що становить п`ятдесять і більше відсотків майна товариства.

Договір поруки має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання та укладається виключно в забезпечення виконання зобов`язання за основним зобов`язанням, і не є безумовним відчуженням власником свого майна на користь кредитора боржника.

Таким чином , суд приходить до висновку про те, що до даних правовідносин не застосовуються положення статті 98 ЦК України, оскільки зазначена норма визначає повноваження загальних зборів учасників товариства у відносинах між учасником та товариством ,зокрема у випадку вирішення питання щодо відчуження майна, тоді як в даному випадку мова не йде про відчуження майна, тому що мета поруки - не передача права власності на предмет поруки за гроші, а саме забезпечення виконання основного зобов`язання та самостійно існувати не може, договір поруки укладається виключно в забезпечення виконання зобов`язання за основним зобов`язанням, і не є безумовним відчуженням поручителем свого майна на користь кредитора боржника.

Таким чином, прийняття рішення загальними зборами учасників товариства на укладення договору поруки №3 від 12.08.2016 не є обов`язковим у даному випадку.

Відповідно до статей 509, 510 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтями 92, 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за оспорюваним договором (договір поруки №3 від 12.08.2016), укладеним Товариством, права та обов`язки набуваються самим Товариством як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього Товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Тобто, навіть при умові укладення договору без попереднього узгодження з учасниками товариства, яке передбачено положеннями Статуту товариства, може свідчити про порушення прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор товариства у такому випадку діє саме від імені Товариства, а не його учасників.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 2 травня 2018 року у справі № 923/20/17 дійшов висновків, відповідно до яких укладення директором товариства договорів, сума яких перевищує визначену в статуті суму без передбаченої статутом згоди загальних зборів товариства порушує корпоративні права позивача на управління справами такого товариства, які полягають у наданні згоди учасниками товариства, оформленого рішенням загальних зборів учасників, на укладання таких договорів.

Водночас Велика Палата Верховного Суду відступила від цього висновку у постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19), оскільки згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства.

Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Отже, підписання директором ТОВ АІКО оспорюваного договору поруки ( тим більше, коли у даному конкретному випадку, як встановлено судом, не передбачено попереднього письмового погодження загальними зборами цього Товариства) може порушувати права та інтереси цього Товариства, а не корпоративні права позивача.

Суд також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (CaseTerem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини).

Ураховуючи відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача, зазначене є підставою для відмови у позові.

Слід також зазначити, що у рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" зазначено, що принцип незворотності дії законів та нормативно-правових актів в часі закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України. Цей принцип треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з гарантій правової стабільності. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

На дату укладення оспорюваного договору 12.08.2016 діяли положення Закону України "Про господарські товариства", оскільки Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №2275-VIII набрав чинності з 17.06.2018.

Окрім того, щодо посилання позивача в обгрунтування звернення до Господарського суду Львівської області з даним позовом на те, що йому стало відомо про перебування у провадження Господарського суду Черкаської області справи № 925/782/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Седна-Агро до Селянського (фермерського ) господарства Серміш Захід-Агро , до товариства з обмеженою відповідальністю АІКО , до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 5720450,44 грн.

Суд, звертає увагу позивача, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 28 серпня 2019 у справі №925/782/18, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю та солідарно стягнуто з відповідачів на користь позивача 5720450,44 грн боргу.

Оскільки в позові слід відмовити, то відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.

Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236-238, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1921,00 грн., сплачений позивачем по квитанції №ПН2358 від 17.07.2019, покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у строки передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 27.11.2019

Суддя Кітаєва С.Б.