Постанова

від 11.03.2020 по справі 914/1270/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2020 р. Справа №914/1270/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Дубник О.П.

суддів Бонк Т.Б.

Зварич О.В.

за участю секретаря судового засідання Кіри М.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 17.12.2019 (вх. № 01-05/4561/19 від 18.19.2019р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 (суддя Кітаєва С.Б., повний текст складено 27.11.2019)

у справі № 914/1270/19

за позовом: ОСОБА_1 , м. Буськ Львівської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) АІКО , м. Буськ Львівської області

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) СЕДНА-АГРО , м.Монастирище Черкаської області

про визнання недійсним договору поруки № 3 від 12.08.2016р., що був укладений між поручителем ТзОВ АІКО та ТзОВ СЕДНА-АГРО

представники:

Від позивача: не з`явився (належно повідомлений);

Від відповідача-1: не з`явився (належно повідомлений);

Від відповідача-2: адвокат Кушнір С.В. в режимі відеоконференції (ордер в справі).

1. Розгляд справи

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст. ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судове засідання проводилось в режимі відеоконференції та фіксувалось технічними засобами згідно ст. ст. 197, 222 ГПК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 року застосовано принцип розумного строку тривалості судового провадження.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1. Позивач та відповідача-1 участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоч належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання , що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 р. та інформацією з офіційного веб сайту Укрпошти.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників позивача та відповідача-1.

2.2. ОСОБА_1 05.02.2020 року подав до Західного апеляційного господарпського суду клопотання б/н від 03.02.2020 року (вх. № 01-05/518/20 від 05.02.2020 року) про призначення судової почеркознаявої експертизи у справі № 914/1270/19. Дане клопотання мотивовано, зокрема, тим, що однією з підстав, на які посилається позивач у позовній заяві є те, що оспорюваний ним договір поруки №3 від 12.08.2016р. не підписувався директором ТзОВ АІКО і даний факт також підтверджує сам директор ТзОВ АІКО у своєму листі. Окрім цього, як зазначає скаржник , останній є єдиним учасником Товариства, а це у свою чергу свідчить про те, що у Товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником Товариства одноособово та оформляються письмовим рішення такого учасника. Проте, як стверджує скаржник (позивач), такого рішення ним не приймалося та не підписувалося, а, отже, у директора ТзОВ АІКО не було повноважень на підписання спірного договору. Відтак, ОСОБА_1 просить призначити у справі судову почеркознавчу експертизу для встановлення належності підпису директора ТзОВ АІКО на договорі поруки та на вирішення експерта поставити таке питання: Чи підпис від імені директора ТзОВ АІКО ОСОБА_2 виконано ОСОБА_2 , чи іншою особою? .

2.3. ТОВ СЕДНА-АГРО 10.03.2020 року на адресу суду надіслало заперечення на клопотання про призначення судової експертизи № 17 від 05.03.2020 року, в якому просить відмовити в задоволенні даного клопотання. Зокрема, зазначає, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відсутні будь-які взаємно суперечливі докази. Відповідач-2 зазначає, що виходячи з приписів ст. 99 ГПК України не є підставами для призначення судом експертизи наявність у ОСОБА_1 сумнівів та заперечень щодо підпису директора на договорі поруки № 3 від 12.08.2016 року та вимозі про сплату заборгованості, які є безпідставним, ґрунтується на припущенні та не може свідчити про недобросовісну поведінку сторін, а інших обґрунтованих причин для таких сумнівів ОСОБА_1 не вказав, не спростував наявність в матеріалах справи інших доказів, які можуть оцінюватись, як в сукупності так і окремо. Відповідач-2 стверджує, що ТзОВ АІКО не надано до матеріалів справи доказів порушення правил обліку, зберігання чи використання печатки, доказів втрати чи викрадення зазначеної печатки, проведення службового розслідування за фактом її незаконного використання. Також відповідач-2 звертає увагу, що згідно ухвали від 22.10.2019 року Господарським судом Львівської області у даній справі було розглянуто та відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи.

Відповідач-2 в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечив проти поданого позивачем клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справі.

2.4. Колегія суддів, порадившись, приходить до висновку про безпідставність поданого позивачем клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі №914/1270/19, враховуючи таке.

Відповідно до ст.99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обгрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Статтею 1 Закону України Про судову експертизу передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України Про судову експертизу ).

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У даному конкретному випадку суд апеляційної інстанції не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних обставин, що входять до предмета доказування при розгляді даного спору. Крім того, наявні у справі докази не є взаємно суперечливими, а відтак, немає потреби у спеціальних знаннях експерта та у призначенні судової експертизи для оцінки таких доказів.

Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що суду слід виходити з того, що при призначенні судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що заявником не наведено обґрунтованого мотивування необхідності призначення судової експертизи у даній справі, оскільки відсутня сукупність умов, встановлених законом для її проведення, у зв"язку з чим відмовляє скаржнику (позивачу) в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

3. Короткий зміст позовних вимог.

3.1. 03.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ АІКО та до ТзОВ СЕДНА-АГРО про визнання недійсним договору поруки № 3 від 12.08.2016р., що був укладений між поручителем ТзОВ АІКО та ТзОВ СЕДНА-АГРО .

3.2. Позивач свої вимоги обгрунтовує тим, що укладенням спірного договору поруки порушено корпоративні права ОСОБА_1 , як учасника Товариства. Зокрема, зазначає, що ОСОБА_1 стало відомо, що у матеріалах справи Господарського суду Чернівецької області №925/782/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Седна-Агро до Селянського (фермерського) господарства Серміш Захід-Агро , до Товариства з обмеженою відповідальністю АІКО , до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення 5 720 450,44 грн. боргу міститься копія договору поруки №3 від 12.08.2016 року, укладеного між відповідачами, згідно умов якого Поручителем є ТзОВ АІКО , яке взяло на себе відповідальність солідарно відповідати перед ТзОВ СЕДНА-АГРО за виконання СФГ Серміш Захід-Агро зобов`язань, які випливають з договорів поставки насіння в кредит 2016 №031-ЦТР від 12.04.2016 року, поставка ЗЗР в кредит 2016 №032-ЦТ від 04.05.2016 року та договір поставки мінеральних добрив 2016 №040-ЦРТ від 04.05.2016 року.

Позивач стверджує, що йому, як єдиному засновнику товариства АІКО , не було відомо про факт укладення такого договору; жодних погоджень на укладення такого договору він не давав. У зв`язку з цим, як зазначає позивач, він звернувся до директора ТзОВ АІКО з проханням надати копію договору поруки та вказати, чи дійсно ним було укладено такий договір, та на підставі яких повноважень. У відповідь ОСОБА_1 почув, що договору поруки у директора Товариства немає, так як такий ним не підписувався від імені ТзОВ АІКО . Будь-які документи, які б свідчили про факт укладення Товариством вказаного договору у директора відсутні. Як стверджує у позовній заяві ОСОБА_1 , директор ТзОВ АІКО запевнив його, що ніколи не підписував жодного договору поруки з ТзОВ СЕДНА-АГРО .

Відтак, позивач зазначає, що в межах справи Господарського суду Чернівецької області №925/782/18 Товариство, де позивач являється єдиним засновником і звідки має право отримувати прибуток, являється відповідачем і до нього, як до Поручителя за оскаржуваним договором пред`явлено грошові вимоги. Саме тому, наявність грошових зобов`язань Товариства, які виникли без його дозволу та відома, на підставі підробленого договору порушують корпоративні права ОСОБА_1

4. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

4.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 у справі №914/1270/19 в позові відмовлено повністю. Судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1 921,00 грн., сплачений позивачем по квитанції №ПН2358 від 17.07.2019, покладено на позивача.

4.2. Судове рішення у справі мотивоване тим, що за оспорюваним договором (договір поруки №3 від 12.08.2016), укладеним Товариством, права та обов`язки набуваються самим Товариством як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього Товариства укладенням Товариством договору ніяк не змінюється. Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Тобто, навіть при умові укладення договору без попереднього узгодження з учасниками Tовариства, яке передбачено положеннями Статуту Tовариства, може свідчити про порушення прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор Tовариства у такому випадку діє саме від імені Товариства, а не його учасників.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи сторін у справі.

5.1. ОСОБА_1 не погоджується з ухваленим рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та необгрунтованим, прийнятим при неповному встановленні всіх фактичних обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема зазначає, що у матеріалах даної справи відсутній протокол рішення учасника-засновника ТзОВ АІКО , згідно якого було б надано директору ОСОБА_2 всі необхідні повноваження на підписання спірного договору поруки. Крім того, відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази у підтвердження вчинення ТзОВ АІКО дій, які свідчать про прийняття спірного правочину до виконання. Скаржник зазначає, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 28 серпня 2019 у справі №925/782/18 за позовом ТзОВ СЕДНА-АГРО до Селянського (фермерського) господарства Серміш Захід-Агро , до ТзОВ АІКО , до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення з відповідачів 5 720 450,44 грн. позов задоволено повністю та солідарно стягнуто з відповідачів на користь позивача 5 720 450,44 грн. боргу. В названому рішенні зазначено, що кошти стягуються, зокрема з ТзОВ АІКО . Скаржник наголошує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволити та визнати недійсним договір порку № 3 від 12.08.2016 року, укладений між ТзОВ АІКО та ТзОВ СЕДНА-АГРО .

5.2. Відповідач-1 не надав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

5.3. Відповідач-2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому повністю заперечує проти апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції є повністю законним та обгрунтованим таким, що ухвалено у відповідності з нормами чинного законодавства і без порушень норм прроцесуального та матеріального права. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції ухвалою від 22.10.2019 року правомірно відмовив позивачу (скаржнику) у задоволенні клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки на думку відповідача-2, місцевий господарський суд у даному випадку правомірно застосував норми процесуального права, не порушивши їх, оскільки суд не вбачав дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних обставин, що входять до предмета доказування при розгляді даного спору. Крім того, наявні у справі докази не є взаємосуперечливими, а отже, немає потреби у спеціальних знаннях експерта та у призначеннні відповідної судової експертизи. Суд першої інстанції правильно встановив, що в судовому засіданні був присутній від відповідача-1 - ОСОБА_2 (керівик). Тобто, названу особу ідентифіковано, станом на 02.10.2019 рік, як керівника ТзОВ АІКО . Разом з тим, відповідно до даних ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підрприємців та громадських формувань, встановлено, що ОСОБА_2 вже станом на 02.10.2019 року не був керівником названого Товариства, а керівником ТзОВ АІКО на названу дату є ОСОБА_6 з 26.09.2019 року. Отже, на думку відповідача-2, підписання директором ТзОВ АІКО оспорюваного договору поруки може порушувати права та інтереси цього Товариства, а не корпоративні права позивача. Позивач не є стороною оспорюваного договору поруки, а, отже, відсутні докази та підстави вважати порушеними права та інтереси позивача. Відповідач-2 звертає увагу, що відповідно до Статуту позивача (підпукти а , в пункту 14.7) у редакції, затвердженій рішенням № 1 засновника ТзОВ АІКО від 07.07.2015 року (який діяв на момент укладення спірного договру), його деректор мав право представляти без доручення Товариства у відносинах з усіма без виключення державними органами, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, з фізичними особами; укладати та підписувати від імені Товариства господарські та інші договори (контракти), виступати розпорядником його коштів та майна з врахуванням обмежень, встановлених в пункті 14.2 Статуту Товариства. У підпункті ї пункту 14.1 Статуту зазначено, що до компетенції учасників Товариства належить попереднє узгодження договорів, що укладаються Товариством, і потребують нотаріального посвідчення. Отже, на думку відповідача-2, є правильним висновок суду першої інстанції, що до спірного договору поруки, законом не встановлено вимог до нотаріального посвідчення такого договору, а сторонами оспорюваного договору поруки не досягнуто домовленості про його нотаріальне посвідченя. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 року у справі № 914/1270/19 без змін.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

12.08.2016 року між ТзОВ АІКО (Поручитель), в особі директора ОСОБА_8, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ТзОВ СЕДНА-АГРО (Кредитор), в особі директора ОСОБА_9, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, Кредитор та Поручитель, які надалі іменуються Сторонами , а кожен окремо Сторона. укладено договір поруки № 3.

За умовами п. 1. договору Поручитель солідарно відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язань у повному обсязі за основними договорами, а саме: договором поставки насіння в кредит 2016 №031-ЦТ від 12 квітня 2016року, договором поставки засобів захисту рослин в кредит 2016 №32-ЦТ від 12 квітня 2016 та договором поставки мінеральних добрив 2016 №40-ЦТ від 04.05.2016, які було укладено між Кредитором та Боржником та додатковими договорами (угодами), Специфікаціями, іншими невід`ємними частинами основних договорів до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому між Кредитором (в основному договорі іменований Постачальник) та Боржником СФГ СЕРМІШ ЗАХІД - АГРО (в основному договорі іменований Покупець).

Наявним у справі Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що станом на дату укладення договору поруки №3 ТзОВ АІКО в статусі юридичної особи включено до ЄДР; Товариство зареєстровано як юридична особа 08.07.2015 року, номер запису - 1 394 102 0000 001010; Засновник - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; в графі Витягу прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи зазначено - ОСОБА_2 , 23.07.2015 - керівник.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманим на запит Господарського суду Львівської області від 22.10.2019 №1008720, підтверджуються станом на 22.10.2019 такі відомості по ТзОВ АІКО : 27.09.2019 вчинено реєстраційну дію по внесенню змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах; 27.09.2019 13941070004001010 зміна відомостей про керівника юридичної особи, зміна керівника юридичної особи. У графі прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи зазначено - ОСОБА_6 , 26.09.2019 - керівник.

На дату укладення договору поруки Товариство АІКО діяло на підставі Статуту, затвердженого рішенням №1 від 07.07.2015 року засновника ТзОВ АІКО М.М. Лісовця, державна реєстрація Статуту проведена 08.07.2015, номер запису 13941020000001010.

Відповідно до п.п.1.1,1.2 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю АІКО створюється на підставі Цивільного кодексу України Господарського кодексу України та інших законодавчих актів України.

Учасником Товариства є громадянин України ОСОБА_1 .

Згідно із п.1.4 Статуту, Товариство є юридичною особою.

Товариство в своїй діяльності керується чинним законодавством, цим Статутом, рішеннями учасника Товариства (п.1.7 Статуту).

Відповідно до п.2.1 Товариство створюється для здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі мінеральними добривами, засобами захисту рослин, зерновими, бобовими та олійними культурами а також проведення іншої підприємницької діяльності, незабороненої законом з метою одержання прибутку.

Для забезпечення господарської діяльності Товариства за рахунок вкладів учасників формується статутний капітал у розмірі 1 000,00 грн. Статутний капітал Товариства належить учасникам Товариства, а саме ОСОБА_1 (п.п.4.1,4.2 Статуту).

Учасники Товариства не відповідають за його зобов`язаннями і несуть ризики збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах вартості свого вкладу. Якщо учасники Товариства не внесли повністю вклад, то вони несуть відповідальність за зобов`язаннями Товариства у межах вартості невнесеної частини вкладу (п.4.6 Статуту).

Розділ 5 Статуту - Майно та кошти Товариства .

Відповідно до п.5.1 Статуту, майно Товариства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства. Товариство є власником майна, переданого йому учасником у власність: продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Джерелами формування майна Товариства є (п.5.2 Статуту): грошові та матеріальні вклади учасників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій та громадян; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Товариство володіє, користується і розпоряджається власним майном на свій розсуд, здійснює відносно нього інші дії, які відповідають цьому статуту та не суперечать діючому законодавству (п.5.3 Статуту).

Відповідно до п.5.5 Статуту, Товариство має право вчинити щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Воно може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безкоштовно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Ризик випадкової втрати або пошкодження майна, що є власністю Товариства або передане йому учасником у користування, несе Товариство (п.5.6 Статуту).

Згідно із п.6.1 Статуту, господарські відносини Товариства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Товариство вільне у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить діючому законодавству України.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку Товариства сплачуються проценти по кредитах банків та облігаціях, якщо вони були емітовані Товариством, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші обов`язкові платежі до бюджету. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства. Напрямки використання прибутку визначаються Учасником (п.7.1 Статуту).

Відповідно до п.7.2 Статуту учасники Товариства щорічно після затвердження звіту за рік визначають частину чистого прибутку Товариства, який не може становити 50% прибутку, що підлягає виплаті Учаснику.

Виплата проводиться не пізніше 2 місяців з дня прийняття рішення Учасником про виплату частини прибутку. Виплата учаснику частини прибутку відбувається за місцезнаходженням товариства (п.7.3 Статуту).

У відповідності до п.8.1 (п.п.8.1.1-8.1.7) Статуту учасники мають право: брати участь в управлінні справами Товариства безпосередньо або через свого представника; брати участь у виплаті частини прибутку товариства; передавати в користування Товариству приватне майно; вимагати повернення в натуральній формі майна, переданого товариству в користування; переважно перед іншими особами користуватися продукцією Товариства; одержувати інформацію про діяльність Товариства; відступати належну йому частку на користь третіх осіб.

Учасники зобов`язані (п.9.1 п.п.9.1.1-9.1.4): додержуватися вимог статуту Товариства; виконувати свої зобов`язання перед Товариством, у тому числі ті, що пов`язані майновою участю, а також робити вклади у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом; не розголошувати комерційну тайну та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства; сприяти Товариству в здійсненні діяльності.

Розділ 10 Статуту - Відповідальність учасників .

Відповідно до п.10.1, Товариство не відповідає за зобов`язання Учасника, а Учасник не відповідає за зобов`язання Товариства.

Розділ 14 Статуту - Управління Товариством .

Вищим органом управління Товариством є рішення засновника. Виконавчим органом є Директор ( п.14.1 Статуту).

До компетенції Учасників Товариства належить (п.14.2 Статуту): визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін та доповнень до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; обрання та відкликання директора; затвердження річних результатів діяльності товариства; визначення порядку виділення частини прибутку та покриття збитків; відчуження майна Товариства на суму, що становить п`ятдесять і більше відсотків майна товариства; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень, участь у заснуванні або вступ до господарського товариства, об`єднань підприємств; винесення рішення про притягнення до майнової відповідальності директора товариства; затвердження правил процедури прийняття рішень та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства; попереднє узгодження договорів, що укладаються Товариством і потребують нотаріального посвідчення; встановлення розміру, форми, порядку внесення учасником вкладів в статутний капітал товариства; прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Відповідно до п.14.3 Статуту учасники Товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі і з тих, що передані Учасником до компетенції директора Товариства, а також приймати рішення про передачу частини своїх повноважень до компетенції директора Товариства.

Загальні збори товариства скликаються Головою загальних зборів Товариства або головою Товариства не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено положенням про такі збори. ( п.14.4 Статуту).

Згідно із п. 14.5 Статуту, директор Товариства обирається учасниками.

До компетенції директора товариства належить: а) затвердження поточних планів діяльності Товариства та заходів для їх виконання; б) розробка документів, що регламентують порядок ведення діловодства та внутрішній режим роботи товариства; в) визначення складу і обсягу відомостей, що складають комерційну таємницю та носять конфіденційний характер товариства, а також вжиття заходів щодо забезпечення їх нерозголошення; г) затвердження правил процедури, інших внутрішніх документів, крім тих, що цим Статутом віднесені до компетенції Учасника; д) підготовка пропозицій для розгляду учасником питань щодо :визначення прибутку та покриття збитків; визначення організаційної структури товариства;

створення, припинення дочірніх підприємств, філій та представництв Товариства; зміни розміру статутного капіталу товариства; вчинення правочинів, що вимагають попередньої згоди учасника; складання проектів планів, звітів про їх виконання, представлення учаснику річного балансу та віту про фінансово-господарську діяльність за підсумками року; вирішення інших питань, внесених на розгляд учасником (п. 14.6 Статуту).

Відповідно до п.14.7 Статуту Директор : а) представляє без доручення товариство у відносинах зі всіма без виключення державними органами, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, з фізичними особами; б) здійснює оперативне керівництво поточною діяльністю Товариства в межах повноважень та прав, наданих йому цим Статутом;

в) укладає та підписує від імені Товариства господарські та інші договори (контракти), виступає розпорядником його коштів та майна з врахуванням обмежень, встановлених в п.14.2 статуту Товариства; г) видає з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом довіреності на право вчинення дій від імені Товариства та представлення його інтересів;

д) організовує виконання рішень учасника; е) організовує роботу по складанню річних бізнес-планів, інших стратегічних та оперативних планів діяльності Товариства; є) організовує діловодство Товариства; ж) приймає на роботу та звільняє з неї працівників Товариства, застосовує до них заохочення та стягнення; з) визначає сферу компетенції, права і відповідальність працівників товариства, з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом; е) вирішує усі інші питання, не віднесені до компетенції інших органів Товариства.

У разі вчинення директором дій, що виходять за межі його компетенції, і завдають майнової шкоди Товариству, він зобов`язаний відшкодувати заподіяну шкоду на вимогу Учасника. Дії вчинені директором з перевищенням наданих йому повноважень, не породжують правових наслідків для товариства, якщо інше не передбачено законом (п. 14.8 Статуту).

Згідно із п. 14.9 Статуту директор несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, звітності, своєчасності та повноту сплати податків та заробітної плати найманим працівникам, зберігання документів Товариства, печатки та штампів. У разі звільнення директора він зобов`язаний передати наявну у нього документацію Товариства, печатки та штампи, службове посвідчення учаснику або новопризначеному директору або іншій особі, визначеній учасником. У разі невиконання цього обов`язку, директор зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану Товариству.

Директор (п.14.10 Статуту) діє від імені товариства, представляє його в усіх установах, підприємствах та організаціях України і за кордоном, видає довіреності від імені товариства. Доручення можуть бути видані на вчинення лише тих дій, які належать до компетенції директора.

На підставі наявних матеріалів у реєстраційній справі ТзОВ АІКО , яка надана Буською районною адміністрацією на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 09.09.2019 року встановлено, що рішенням від 26 лютого 2019 року за №26/19, підписаним ОСОБА_1 , було прийнято рішення по питаннях порядку денного, а саме: 1. Про включення видів економічної діяльності до Товариства. 2. Про затвердження нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю АІКО у зв`язку із приведенням у відповідність до Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06.02.2018 №2275-У111. 3. Про уповноваження ОСОБА_2 для внесення змін до відомостей ЄДР.

По другому питанню вирішено затвердити нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю АІКО у зв`язку із приведенням у відповідність до Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06.02.2018 №2275-У111.

По третьому питанню прийнято рішення уповноважити ОСОБА_2 внести зміни до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи та дані про реєстраційні дії: 28.02.2019 13941050003001010; Кінащук Лілія Василівна; Державне підприємство Західний експертно-технічний центр Держпраці ; зміна видів діяльності - підтверджується наявним у справі Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про ТзОВ АІКО станом на 22.10.2019 року.

Предметом даного позову є визнання недійсним договору поруки № 3 від 12.08.2016 року.

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у Товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частини перша, третя статті 167 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про господарські товариства учасник товариства має право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.

За приписами ч. 1ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Стосовно правочину, то його юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до Статуту позивача (підпункти а , в пункту 14.7), у редакції, затвердженій рішенням №1 засновника ТзОВ АІКО від 07.07.2015 (який діяв на момент укладення зазначеного договору), його директор має право представляти без доручення Товариство у відносинах зі всіма без виключення держаними органами, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, з фізичними особами; укладати та підписувати від імені Товариства господарські та інші договори (контракти), виступати розпорядником його коштів та майна з врахуванням обмежень, встановлених в п.14.2 статуту Товариства.

У підпункті ї пункту 14.2 Статуту зазначено, що до компетенції учасників Товариства належить попереднє узгодження договорів, що укладаються Товариством і потребують нотаріального посвідчення.

За змістом статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Щодо договору поруки, то Законом не встановлено вимог до нотаріального посвідчення такого договору, а сторонами оспорюваного договору поруки не досягнуто домовленості про його нотаріальне посвідчення.

Отже, колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на те, що директор ТОВ "АІКО" під час укладення договору поруки №3 від 12.08.2016 року не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки директор діяв в межах повноважень, наданих йому Статутом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягає застосуванню у даному випадку і підпункт е п.14.2 Статуту у якому зазначено, що до компетенції учасників товариства належить відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесять і більше відсотків майна товариства.

Договір поруки має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання та укладається виключно в забезпечення виконання зобов`язання за основним зобов`язанням, і не є безумовним відчуженням власником свого майна на користь кредитора боржника.

Відповідно до ст. 97 ЦК України Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що до даних правовідносин не застосовуються положення статті 98 ЦК України, оскільки зазначена норма визначає повноваження загальних зборів учасників товариства у відносинах між учасником та товариством, зокрема, у випадку вирішення питання щодо відчуження майна, тоді як в даному випадку мова не йде про відчуження майна, тому що мета поруки - не передача права власності на предмет поруки за гроші, а саме забезпечення виконання основного зобов`язання та самостійно існувати не може, договір поруки укладається виключно в забезпечення виконання зобов`язання за основним зобов`язанням, і не є безумовним відчуженням поручителем свого майна на користь кредитора боржника.

Таким чином, прийняття рішення загальними зборами учасників товариства на укладення договору поруки №3 від 12.08.2016 не є обов`язковим у даному випадку.

У відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З аналізу наведених норм права вбачається, що за оспорюваним договором (договір поруки №3 від 12.08.2016), укладеним Товариством, права та обов`язки набуваються самим Товариством як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього Товариства укладенням Товариством договору ніяк не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Тобто, навіть при умові укладення договору без попереднього узгодження з учасниками товариства, яке передбачено положеннями Статуту товариства, може свідчити про порушення прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор товариства у такому випадку діє саме від імені Товариства, а не його учасників.

Колегія суддів зазначає, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 2 травня 2018 року у справі № 923/20/17 дійшов висновків, відповідно до яких укладення директором товариства договорів, сума яких перевищує визначену в статуті суму без передбаченої статутом згоди загальних зборів товариства порушує корпоративні права позивача на управління справами такого товариства, які полягають у наданні згоди учасниками товариства, оформленого рішенням загальних зборів учасників, на укладання таких договорів.

Водночас Велика Палата Верховного Суду відступила від цього висновку у постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19), оскільки згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства.

Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Отже, підписання директором ТОВ АІКО оспорюваного договору поруки може порушувати права та інтереси цього Товариства, а не корпоративні права позивача.

На дату укладення оспорюваного договору 12.08.2016 діяли положення Закону України "Про господарські товариства", оскільки Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №2275-VIII набрав чинності з 17.06.2018.

Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження скаржника, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки на думку колегії суддів місцевий господарський суд у даному випадку правомірно застосував норми процесуального права, не порушивши їх, так, як суд правомірно не вбачав дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних обставин, що входять до предмета доказування при розгляді даного спору. Крім того, наявні у справі докази не є взаємосуперечливими, а отже суд першої інтсанції дійшов підставного висновку, що немає потреби у спеціальних знаннях експерта та у призначеннні відповідної судової експертизи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 у справі №914/1270/19.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

8. Судові витрати

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись, ст. ст. 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 року у цій справі без змін.

3. Судові витрати покласти на ОСОБА_1

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.03.2020 року.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Бонк Т.Б.

Зварич О.В.