Рішення

від 29.11.2019 по справі 314/2720/18

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/2720/18

Провадження № 2/314/127/2019

Повне рішення суду, складено 29 листопада 2019 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Вільнянськ 18 листопада 2019 року

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя - Кофанов А.В.,

при секретарі - Лазечна Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та про визнання права власності ,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому вимагає: встановити факт проживання однією сім`єю з матір`ю відповідача ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 01.06.2000 року по 27.12.2017 року; визнати за собою право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , та 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 2321582500:11:001:0023 площею 0,1885 (0,19) га, розташованої на території того ж села, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, - які є, за думкою позивача, спільною сумісною власністю його та померлої.

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, з червня 2000 року він став проживати однією сім`єю з ОСОБА_4 , з якою перебував у фактичних шлюбних відносинах, при цьому шлюб з нею не реєструвався; фактичні шлюбні відносини продовжувалися аж до смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період фактичних шлюбних відносин, за твердженням позивача, він разом з ОСОБА_4 спільними зусиллями збудували житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності на цей будинок у 2006 році було оформлено на ОСОБА_4 . Крім того, за спільні кошти згідно договору купівлі-продажу від 12.03.2013 року була придбана земельна ділянка кадастровий номер 2321582500:11:001:0023 площею 0,1885 (0,19) га, розташована на території с.Веселотернувате Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства. Враховуючи наведене, позивач вважає, що житловий будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю його та померлої ОСОБА_4 , у зв`язку з чим й звернувся із зазначеними вимогами до відповідача ОСОБА_2 як єдиного спадкоємця померлої.

Під час судового розгляду справи позивач та його представник адвокат Котелевський К.В. підтримали заявлені вимоги, пояснивши суду, що позивач проживав з померлою ОСОБА_4 однією сім`єю з червня 2000 року до дня її смерті, за цей час ними спільно був збудований житловий будинок та набуто право власності на земельну ділянку.

Відповідач та його представник адвокат Дем`янова В.Є. позов не визнали, вважаючи, що позивачем не надано доказів спільного проживання з померлою та спільного будівництва житлового будинку; при цьому вказують, що позивач та ОСОБА_4 були зареєстровані за різними адресами, сам позивач більше 20-ти років ніде не працює, не має заробітку, отже, не міг приймати участь та нести витрати на будівництво житлового будинку.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані йому докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Суд виходить з того, що доказами, наданими позивачем, підтверджений факт спільного проживання його та ОСОБА_4 і перебування у фактичних шлюбних відносинах з червня 2000 року, а саме:

показаннями свідка ОСОБА_5 - онуки померлої ОСОБА_4 , допитаної у судовому засіданні, яка підтвердила, що з літа 2000 року її бабуся та позивач проживали спільно один з одним, їх будинки були розташовані по сусідству, при цьому вони вели спільне господарство, збудували дім, який є предметом позову, до самої смерті між ними були нормальні відносини;

показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , допитаних у судовому засіданні, які також підтвердили факт спільного проживання позивача та ОСОБА_4 в с.Веселотернувате Вільнянського району Запорізької області як чоловіка та жінки аж до смерті ОСОБА_4 ;

спільними фотографіями позивача та ОСОБА_4 (а.с.18-20), з яких вбачається їх спільне ведення побуту, та відносини, характерні для чоловіка і дружини;

довідкою виконавчого комітету Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 12.06.2015 року (а.с.21), за змістом якої позивач ОСОБА_1 проживав зі співмешканою ОСОБА_4 в с.Веселотернувати Вільнянського району Запорізької області з 2000 року по день її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому вели спільне господарство;

заявою позивача ОСОБА_1 до органу пенсійного забезпечення від 06.07.2015 року (а.с.49), згідно якої ОСОБА_4 як "дружина у громадському шлюбі" отримувала на руки пенсію позивача.

Зустрічних доказів, які б спростовували твердження позивача в цій частині, відповідач та його представник суду не надали.

Разом з цим, суд враховує, що правовідносини з приводу набуття у власність майна під час проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу у даній справі регулювалися різними нормами законодавства - за дією у часі та за змістом.

Так, дозвіл на будівництво спірного житлового будинку АДРЕСА_1 , був виданий ОСОБА_4 згідно рішення виконавчого комітету Любимівської сільської ради від 14.03.2000 року (а.с.7), а сам будинок був введений в експлуатацію 13.02.2001 року згідно відповідного акту (а.с.134); саме цю дату суд вважає моментом створення цього об`єкту нерухомого майна, а отже, моментом набуття права власності на нього. Та обставина, що право власності на будинок було оформлено згідно рішення виконавчого комітету Любимівської сільської ради від 07.02.2006 року, судом до уваги не приймається, оскільки у даному випадку ведеться мова лише про документальне оформлення права власності.

На момент прийняття будинку в експлуатацію спірні правовідносини регулювалися положеннями ч.1 ст.17 Закону України "Про власність" від 07.01.1991 року, згідно яких майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Роз`яснюючи зазначені положення Закону, Верховний Суд України у своїй постанові у справі № 6-1026цс15 від 23.09.2015 року зазначив, що у цьому випадку майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Таким чином, сам по собі факт спільного проживання, згідно положень ч.1 ст.17 Закону України "Про власність" від 07.01.1991 року, не міг створити для позивача достатні підстави для набуття права спільної сумісної власності на житловий будинок. При цьому позивач у справі не надав суду достатніх доказів відносно того, які саме трудові зусилля він доклав в період з березня 2000 року по лютий 2001 року під час будівництва спірного житлового будинку, і які доходи він отримав та об`єднав їх з доходами ОСОБА_4 з метою такого будівництва. Показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що позивач ОСОБА_1 приймав участь у будівництві, в цій частині є неконкретними, з них неможливо зробити висновок, які саме роботи здійснив позивач під час такого будівництва і в якому обсязі, наскільки вони були суттєвими, чи надавав він для будівництва грошові кошти і в якому розмірі. Більш того, даючи показання, свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що будівництво житлового будинку здійснювалося за рахунок продажу ОСОБА_4 об`єктів нерухомості, що належали їй особисто; ця обставина об`єктивно підтверджується наданим суду договором купівлі-продажу ОСОБА_4 своєї квартири в м.Запоріжжі від 20.12.2000 року (а.с.124-125), з якого вбачається, що ця квартира була продана померлою саме під час будівництва спірного житлового будинку в с.Веселотернувате Вільнянського району Запорізької області.

З урахуванням цього суд вважає вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 як підставу для набуття права спільної сумісної власності на житловий будинок, і, як наслідок, вимоги про визнання права власності на 1/2 його частину, такими, що не доведені належними і достатніми доказами.

Відносно вимог, що стосуються земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, то відповідні правовідносини на момент набуття її у власність на підставі договору купівлі-продажу від 12.03.2013 року, регулювалися положеннями ст.60, ч.1 ст.69, ч.1 ст.70 та ст.74 Сімейного Кодексу України, а також ч.1 ст.370 Цивільного Кодексу України (набрали чинності 01.01.2004 року), а саме:

відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу;

відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;

відповідно до ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу;

відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором;

відповідно до ч.1 ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Враховуючи, що доказами, наданими позивачем, підтверджений факт його проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 після 01.01.2004 року, коли зазначені положення законодавства набрали чинності, у т.ч. на момент придбання земельної ділянки згідно договору від 12.03.2013 року, його вимоги в цій частині є такими, що ґрунтуються на законі.

Таким чином, має бути задоволений частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 13, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Цивільний позов:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_2 ,

про встановлення факту проживання однією сім`єю та про визнання права власності - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період часу з 01 січня 2004 року по 27 грудня 2017 року.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку виділу частки майна, що перебувало у спільній сумісній власності, право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 2321582500:11:001:0023, площею 0,19 га, розташованої в с.Веселотернувате Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Суддя А.В. Кофанов

18.11.2019 року

Суддя Андрій Валентинович Кофанов

29.11.2019