Рішення

від 19.11.2019 по справі 462/6253/16-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/6253/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Палюх Н.М.

при секретарі Шморгун Ю.М.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ТзОВ Євген про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 у листопаді 2016 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Євген". Свої вимоги він обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи з ОСОБА_6 . ОСОБА_7 у цивільно-правових відносинах, з метою захисту своїх прав звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом про стягнення боргу на забезпечення якого ухвалою суду від 11.09.2014 року накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_4 ( в тому числі на частку ТзОВ Євген ) В листопаді 2016 року позивачу стало відомо про укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в січні 2014 року договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ Євген . Провівши правовий аналіз вказаного правочину та співставивши його з іншими цивільними правочинами, адміністративно- розпорядчими, судовими рішеннями, в тому числі за участю позивача та відповідачів, та матеріалами виконавчих проваджень, позивач прийшов до висновку, що дії відповідачів спрямовані на відчуження частки у статутному капіталі ТзОВ Євген , що належить ОСОБА_4 , що безпосередньо впливає на права позивача, як кредитора одного з учасників судового процесу. Очевидною метою укладення вказаного договору, враховуючи, що на корпоративні права продавця ОСОБА_4 , в тому числі на частку у ТзОВ Євген , накладено арешт, є виведення активу боржника з-під арешту. Відтак, вказний договір підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений з порушенням порядку та процедури щодо відчуження частки у статутному капіталі, визначених законодавством України, має на меті виведення майна з-під арешту з метою ухилення від належного виконання цивільно-правового зобов`язання перед позивачем та таким, що не має на меті настання реальних правових наслідків щодо купівлі-продажу. ОСОБА_4 станом на дату звернення в суд з даним позовом являється власником корпоративних прав ряду господарюючих суб`єктів, в тому числі і ТзОВ Євген та ТзОВ ЛеоПорто . З рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/764/16 видно, як ОСОБА_3 , який ніби набув право власності на частку у статутному капіталі ТзОВ ЛеоПорто , співвласником якого виступає ОСОБА_4 , намагається через судовий процес легалізувати фіктивну угоду про купівлю прав, які знаходяться під арештом і в спорі. Вважає, що ані продавець не мав наміру відчужувати, ані покупець не мав наміру купувати частку у статутному капіталі ТзОВ Євген за кошти в сумі 257400 грн. через вже існуючу заборгованість продавця за договору позики в сумі понад 400 000 доларів США, що підтверджується рішенням Галицького районного суду м. Львова у справі №461/11155/15-ц. Вважає, що відповідачі сфабрикували розписку про отримання продавцем коштів за оспорюваним договором, що свідчать у своїй сукупності матеріали цивільної справи між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів. Ряд фактів підтверджують ту обставину, що ОСОБА_4 не мав наміру відчужувати вказану частку у статутному капіталі, а відтак отримати кошти за її відчуження, що говорить про фіктивність (удаваність) правочину. Зазначає, що при укладенні оспорюваного договору не було дотримано вимог ст. 202-203 ЦК України, що є підставою для визнання цього договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України. Окрім цього, зазначає, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства, так як на загальних зборах ТзОВ Євген не було прийнято рішення про продаж частки у статутному капіталі за ціною 257400 грн., договір нотаріально не посвідчений, частка у статутному капіталі була відчужена без згоди дружини ОСОБА_4 . Враховуючи наведене, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Євген".

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, дали пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві та доповнили, що позивач в квітні 2014 року звернувся у Галицький районний суд м. Львова з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 167500 доларів США боргу. Ухвалою суду від 11.09.2014 року накладено арешт на всі корпоративні права ОСОБА_4 , в тому числі на частку ТзОВ Євген та ТзОВ ЛеоПорто . В грудні 2016 року позивач дізнався про відчуження ОСОБА_4 29 січня 2014 року своїх корпоративних прав у ТзОВ Євген та ТзОВ ЛеоПорто Гадомському І.В. З матеріалів багатьох судових справ, учасниками яких є відповідачі по даній справі, та матеріалів реєстраційних дій відносно ТзОВ ОСОБА_8 видно, що оспорюваний договір укладено з метою виведення майна з-під арешту з метою ухилення від належного виконання ОСОБА_4 цивільно-правового зобов`язання перед позивачем, без наміру створення правових наслідків. Вважають, що даний договір був складений набагато пізніше за дату зазначену у договорі, а також, що сторони, укладаючи цей договір, не мали наміру створення реальних правових наслідків, тобто уклали фіктивний договір. Просять позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позову не визнав та пояснив, що в 2008 році він позичив ОСОБА_4 350000 доларів США строком на п`ять років. В кінці 2013 року ОСОБА_4 повідомив, що не має грошей та запропонував йому викупити у нього 100% частки у статутному капіталі ТзОВ Євген . Так, 29 січня 2014 року між ним та ОСОБА_4 був укладений письмовий договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ Євген , за яким ОСОБА_4 продав, а він придбав 100% частки у статутному капіталі ТзОВ Євген за ціною 257400 грн., при цьому ОСОБА_4 склав розписку про отримання вказаної суми грошей. Щодо ціни, за якою вчинено продаж частки, що становить 257400 грн., то таку сторони визначили як різницю між вартістю нерухомого майна товариства та боргу продавця перед покупцем за договором позики. Так як на момент укладення оспорюваного договору він не знав про фінансовий стан ТзОВ Євген , то вирішив провести державну реєстрацію змін щодо власника товариства після проведення аудиту, який ОСОБА_4 обіцяв провести після укладення договору купівлі-продажу, та, окрім цього, ОСОБА_4 просив його не розголошувати інформацію щодо відчуження ним корпоративних прав ТзОВ Євген . За декілька місяців він дізнався про накладення судом арешту на корпоративні права ОСОБА_4 , в тому числі і на 100% частки у статутному капіталі ТзОВ Євген . У зв`язку з накладеним арештом він вже не зміг провести державну реєстрацію змін щодо учасника ТзОВ Євген . Між тим, реєстраційній дії, пов`язані із зміною складу засновників, на підставі оспорюваного договору від 29 січня 2014 року не проводились. Вважає, що право позивача жодним чином не порушене, ніяких коштів ОСОБА_4 останньому не винен, а дії позивача спрямовані лише на рейдерське захоплення ТзОВ Євген . Просить в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій позову не визнав та зазначив, що договір купівлі-продажу частки корпоративних прав ТзОВ Євген №29/01/14 був укладений і підписаний ним та ОСОБА_3 29 січня 2014 року, всі при цьому всі розрахунки по цьому договору були проведені. Вважає, що право позивача ніяк не порушене, ніяких коштів йому він не винен. Дії позивача спрямовані на рейдерське захоплення його колишнього товариства ТзОВ Євген і ряду інших підприємств. Також у заяві просить розглядати справу без його участі, що суд вважає за можливе.

Третя особа ОСОБА_5 та представник третьої особи ТзОВ Євген в судовое засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомили і суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту ст.3 ЦК України вбачається, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України. Згідно із ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Зі змісту частини 3 статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 15 лютого 2000 року проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю Євген .

29 січня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Євген" № 29/01/14, за умовами якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 частку в статутному капіталі ТзОВ Євген у розмірі 100 % від загального розміру статутного капіталу, що становить 257 400,00 грн. Частка продавця на момент продажу внесена до статутного капіталі повністю. Продаж частки, за погодженням сторін вчинено за ціною, що становить 257 400,00 грн., які покупець зобов`язаний сплатити протягом п`яти банківських днів з дня підписання цього Договору. Зазначена ціна встановлена за згодою сторін цього договору є остаточною та не підлягає будь-яким змінам. Право власності на частку, а разом з нею корпоративні права та обв`язки учасника товариства, що пов`язані з правом власності на частку, переходять від продавця до покупця одразу після підписання цього договору. Після його підписання сторони повинні зареєструвати відповідні зміни в статутні документи товариства. При цьому продавець засвідчив та гарантував (п. 4 договору), що на момент його укладення відсутні будь-які вимоги та претензії до продавця з боку третіх осіб, які б могли вплинути на виконання продавцем своїх зобов`язань за цим договором, а також повідомив покупця (п. 7 договору) про всі важливі обставини, що мають відношення до товариства і могли б вплинути на волю та наміри покупця відносно укладення цього договору.

Оригінал даного договору, на виконання вимог ухвали суду від 27 червня 2018 року, учасниками справи не надано, такий відсутній у позивача.

Також, 29 січня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Кіпрського Підприємство ЛеоПорто , за умовами якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 75 % частки корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Кіпрського Підприємство ЛеоПорто , вартість якої становить якої становить 257 500,00 грн.

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що станом на 20.03.2014 року 75% частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Кіпрського Підприємство ЛеоПорто перебувають в обтяженні на підставі договору застави від 24.12.2009 року, для забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань за договором позики в сумі 136000 доларів США, укладеного 24.12.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_3 на 100% частки корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю Євген , вартість якої становить 257 400 гривень. Знято арешт та заборону на відчуження з 100% частки корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю - Євген вартість якої становить 257400 гривень, накладених постановою від 24 вересня 2014 року Галицького відділу ДВС Львівського міського управління юстиції на майно відповідача (боржника - ОСОБА_4 ) у межах виконавчого провадження №44831119 шляхом виключення даного майна з-під арешту та заборони на його відчуження. Знято арешт та заборону на відчуження з 75% частки корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю - Спільного Українсько-Кіпрського Підприємства ЛеоПорто вартість якої становить 277 500 гривень, накладених постановою від 24 вересня 2014 року Галицького відділу ДВС Львівського міського управління юстиції на майно відповідача (боржника - ОСОБА_4 ) у межах виконавчого провадження №44831119 шляхом виключення даного майна з-під арешту та заборони на його відчуження. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року рішення Галицького районного суду м.Львова від 30 листопада 2016 року скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 травня 2019 року, рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року скасовано і ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя відмовлено. Скасованим рішенням місцевого суду, окрім іншого за ОСОБА_11 було визнано право власності на грошові кошти у розмірі 257 400,00 грн., отримані за продаж частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Євген".

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено повністю. Стягнуто із ОСОБА_4 у користь ОСОБА_3 суму боргу за договором безпроцентної позики від 01 серпня 2008 року в розмірі 350 000,00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти за курсом НБУ становить 8 017 063,25 грн. Стягнуто із ОСОБА_4 у користь ОСОБА_3 штраф у розмірі 15% від розміру позики, що становить 52 500,00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ становить 1 202 559,49 грн.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся у Галицький районний суд м.Львова з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 167500 доларів США.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою суду від цього самого числа заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно ОСОБА_4 , а саме: на земельну ділянку кадастровий номер 0723382200:01:005:0001, яка розташована у с. Заозерне, Любомльсього району Волинської області; на житлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:01:007:0004; на автомобіль марки Тойота Ленд Крузер Прадо , д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 ; на 90% корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 у ТзОВ фірма Квадрос ЄДРПОУ 19175434 юридична адреса: м.Львів, вул. Городоцька, 85, що становить 360 000,00 грн. та на майно, що належить вищевказаному підприємству, в тому числі рухоме майно підприємства автомобіль Кіа Rio , д.н.з. НОМЕР_3 ; на 100% корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 у ТзОВ Євген ЄДРПОУ 20795154 юридична адреса: м.Львів, м. Винники, вул. Івана Франка, 114, що становить 257400,00 грн. та на майно, що належить вищевказаному підприємству; на 100% корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 у ПП М-Студія ЄДРПОУ 32458719 юридична адреса: м.Львів. вул. Городоцька, 85, що становить 100000,00 грн. та на майно, що належить вищевказаному підприємству; на 75% корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 у ТОВ Спільне Українсько-Кіпрське Підприємство ЛеоПорто ЄДРПОУ 23272089, юридична адреса: м.Львів, вул. Пильникарська, 8, що становить 277500,00 грн. та на майно, що належить вищевказаному підприємству; на 22,98% корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 у ТзОВ САМШИТ ЄДРПОУ 22394896, юридична адреса: м.Львів. вул. Ткацька, 29, що становить 16616,50 грн. та на майно, що належить вищевказаному підприємству. Зобов`язано Державну реєстраційну службу юридичних та фізичних осіб - підприємців Львівського міського управління юстиції внести запис до ЄДРПОУ про накладення арешту (заборону відчуження) на корпоративні права ОСОБА_4 у цих товариствах.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2014 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_12 до ОСОБА_4 , ТзОВ фірма Квадрос , ТзОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ СП українсько-кіпрське ЛеоПорто , ТзОВ САМШИТ про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою суд від цього самого числа заяву позивачів задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_4 , а саме: на житлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:01:007:0004; на автомобіль марки Тойота Ленд Крузер Прадо , державний реєстраційний № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 ; на 90% корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 у ТзОВ фірма Квадрос ЄДРПОУ 19175434 юридична адреса: м.Львів, вул.Городоцька, 85, та на майно що належить вищевказаному підприємству, в тому числі рухоме майно підприємства автомобіль Кіа Rio, державний номер НОМЕР_3 ; на 100% корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 у ТзОВ Євген ЄДРПОУ 20795154 юридична адреса: м.Львів, м. Винники, вул. Івана-Франка, 114, та на майно, що належить вищевказаному підприємству; на 100% корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 у ПП М-Студія ЄДРПОУ 32483719 юридична адреса: м.Львів. вул. Городоцька, 85 та на майно, що належить вищевказаному підприємству; на 75% корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 у ТОВ СП українсько-кіпрське Лео Порто ЄДРПОУ 23272089, юридична адреса: м.Львів, вул. Пильникарська, 8, та на майно, що належить вищевказаному підприємству; на 22,98% корпоративних та майнових прав ОСОБА_4 індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 у ТзОВ САМШИТ ЄДРПОУ 22394896, юридична адреса: м.Львів. вул.Ткацька, 29, та на майно, що належить вищевказаному підприємству. Зобов`язано Державну реєстраційну службу юридичних та фізичних осіб - підприємців ЛМУЮ внести запис до ЄДРПОУ про накладення арешту (заборону відчуження) на корпоративні права ОСОБА_4 у таких товариствах: ТзОВ фірма Квадрос ЄДРПОУ 19175434 - ОСОБА_4 належить частка в розмірі 360000,00 грн., що становить 90% статутного капіталу Товариства; ТзОВ Євген ЄДРПОУ 20795154 - ОСОБА_4 належить частка в розмірі 257 400,00 грн., що становить 100% статутного капіталу Товариства; ПП М-Студія ЄДРПОУ 32483719 - ОСОБА_4 належить частка в розмірі 100 000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу підприємства; ТОВ ЄП українсько-кіпрське ЛеоПорто ЄДРПОУ 23272089 - ОСОБА_4 належить частка в розмірі 277500,00 грн., що становить 75% статутного капіталу Товариства; ТзОВ САМШИТ ЄДРПОУ 22394896 - ОСОБА_4 належить частка в розмірі 16616,50 грн., що становить 22,98% статутного капіталу Товариства.

Розгляд вказаних двох цивільних справ, станом на даний час не закінчено. Арешти, зокрема, на корпоративні права ОСОБА_4 в ТзОВ Євген є чинними.

З витребуваної судом копії реєстраційної справи ТзОВ Євген вбачається, що реєстраційній дії, пов`язані із зміною складу засновників, на підставі оспорюваного договору від 29 січня 2014 року не проводились. Засновниками (учасниками) цієї юридичної особи є ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду - 257 400,00 грн.; ОСОБА_3 , розмір внеску до статутного фонду - 822 600,00 грн; ОСОБА_5 , розмір внеску до статутного фонду - 120 000,00 грн. Кінцевим бенефеціарним власником (контролером) є ОСОБА_3 .

У силу ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відчуження власником свого майна визначено ч. 1 ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.

Згідно з п. д ч. 1 ст. 10 Закону України Про господарські товариства (який був чинним на час виникнення спірних відносин) учасник товариства має право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором згідно зі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 цього Кодексу).

Згідно з положеннями ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульований ст. 147 ЦК України (яка була чинною на день виникнення спірних відносин), положення якої кореспондуються зі ст. 53 Закону України Про господарські товариства , також чинного на цей час.

Згідно з положеннями зазначених норм права учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини. У вказаних відносинах поняття відступлення і відчуження є тотожними, оскільки вони є аналогічними за правовими наслідками.

Будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки.

Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо; відступлення частки не є окремим різновидом договору.

При цьому в разі відступлення частки особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, а державна реєстрація відповідних змін до статуту, пов`язаних із зміною складу учасників є діями на виконання договору щодо відчуження частки учасником товариства.

Оспорюваний договір поіменований його сторонами, як договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 656 цього Кодексу предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч.ч. 2 та 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст. 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у ст. 215 ЦК України.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Такий правовий висновок сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц.

Під час розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Повно з`ясувавши дійсні обставини справи, зокрема, що станом на дату укладення оспорюваного договору продавець - (відповідач ОСОБА_4 ) достеменно знав про невиконані боргові зобов`язання перед подружжям ОСОБА_13 у значній сумі, і не мав фінансової спроможності їх виконати, інакше як за рахунок реалізації належного йому майна (майнових прав), приховавши цю інформації від відповідача ОСОБА_3 , уклав з останнім фіктивний договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ Євген з метою штучного виведення цього майна зі своєї власності. Відтак, такий є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Про фіктивний характер укладеного договору свідчить і факт його невиконання обома сторонами, а саме відсутність державної реєстрації змін до статуту ТзОВ Євген , пов`язаних з укладенням оспорюваного договору, недоведеність факту ОСОБА_3 оплати за цим договором, що встановлено згаданими вище судовими рішеннями, які набрали законної сили. Учасником ТзОВ Євген з належністю йому частки у розмірі внеску до статутного фонду - 257 400,00 грн. станом на день розгляду справи і надалі залишається ОСОБА_4 .

Ненадання на вимогу суду оригіналу оспорюваного договору, з метою перевірки доводів позивача щодо укладення договору набагато пізніше за дату зазначену у договорі, тобто після 29 січня 2014 року, на думку суду, свідчить про небажання відповідачів сприяти досягненню завдань цивільного судочинства, а також не підтверджують їх доводів щодо дійсності оспорюваного договору.

Суд критично оцінює заперечення ОСОБА_3 про те, що укладенням оспорюваного договору було припинено зобов`язання, які виникли між ним та ОСОБА_4 на підставі договору безпроцентної позики від 01 серпня 2008 року, отже такий договір є дійсним та реальним, оскільки такі спростовуються, як змістом самого договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Євген від 29 січня 2014 року (в якому відсутні посилання на те, що внаслідок його укладення припиняються, повністю або частково зобов`язання, які випливають з договору безпроцентної позики від 01 серпня 2008 року), так і фактом подальшого звернення ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за цим договором. Не встановлені такі обставини і рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 листопада 2015 року, яким цей позов задоволено. При цьому судом враховується, що в подальшому ОСОБА_3 звертався з позовом про визнання за ним права власності на цю частку, однак у задоволенні такого було відмовлено, зокрема, з тих підставі, що ця частка була обтяжена в інтересах подружжя ОСОБА_13 . Суд звертає увагу, і це убачається з матеріалів справи, що до цього часу, жоден з відповідачів по інших цивільних справах за їх участю, та участю подружжя ОСОБА_13 не посилався в якості письмового доказу на оспорюваний договір.

Посилання відповідачів на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ Євген" жодним чином не порушує права позивача, так як даний договір був укладений ще до накладення судом арешту на корпоративні права ОСОБА_4 , в тому числі на 100% частки у статутному капіталі ТзОВ Євген , суд відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи на час укладення оспорюваного договору у ОСОБА_4 були невиконані зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором позики у сумі 167 500 доларів США, а відтак відчуження корпоративних прав свідчить про намагання ОСОБА_4 уникнути виконання договірних зобов`язань перед ОСОБА_1 .

Проаналізувавши сукупність обставин, встановлених у справі, зокрема наявність у ОСОБА_4 на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ Євген та договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ Спільне Українсько-Кіпрське Підприємство ЛеоПорто невиконаного грошового зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором позики на суму 167500 доларів США, а також подальші вищезазначені дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ Євген був вчинений з метою унеможливити задоволення вимог ОСОБА_1 за договором позики в майбутньому та без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором, тобто фіктивний правочин, а тому такий договір слід визнати недійсним.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню по 451 грн. 80 коп. судового збору з кожного.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 81, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ Євген №29/01/14, укладений 29 січня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 451 грн. 80 коп. судового збору з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: ТзОВ Євген , знаходиться за адресою: м.Львів-Винники, вул. І.Франка, 114.

Повний текст рішення складено 29.11.2019 р.

Суддя: