Постанова

від 20.07.2020 по справі 462/6253/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 липня 2020 року

місто Київ

справа № 462/6253/16-ц

провадження № 61-9608св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 28 грудня 2018 року у складі судді Палюх Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Струс Л. Б., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_1 у листопаді 2016 року звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Євген (далі - ТОВ Євген ) від 29 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовано тим, що, перебуваючи з ОСОБА_3 у цивільно-правових відносинах, з метою захисту своїх прав звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом про стягнення боргу. На забезпечення зазначеного позову ухвалою суду від 11 вересня 2014 року накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_3 , зокрема на частку у статутному капіталі ТОВ Євген .

У листопаді 2016 року позивач дізнався, що між відповідачами укладено оспорюваний правочин.

На переконання позивача, дії відповідачів спрямовані на відчуження частки у статутному капіталі ТОВ Євген , належної ОСОБА_3 , що безпосередньо впливає на права позивача як кредитора одного з учасників судового процесу.

Також позивач зазначає, що оспорюваний правочин укладений із порушенням вимог чинного законодавства, так як на загальних зборах ТОВ Євген не ухвалювалося рішення про продаж частки у статутному капіталі, належної ОСОБА_3 , такий договір нотаріально не посвідчено, частка у статутному капіталі відчужена без згоди дружини ОСОБА_3 .

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити суб`єктам державної реєстрації проведення реєстраційних дій щодо ТОВ Євген .

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 02 травня 2018 року, заяву про забезпечення позову задоволено, заборонено ТОВ Євген та суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які дії, спрямовані на здійснення реєстраційних дій.

Постановою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 06 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 02 травня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд касаційної інстанції у своїх висновках зазначив, що суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, пред`явленим позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог. Під час вирішення питання про забезпечення позову необхідно було враховувати розмір позовних вимог та категорію спору.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року, заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено суб`єктам державної реєстрації проведення щодо ТОВ Євген реєстраційних дій, пов`язаних зі зміною статутного або складеного капіталу, зміною складу або інформації про засновників та державною реєстрацією змін до установчих документів ТОВ Євген .

Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалася тим, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Євген , укладеного між відповідачами, проте відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені записи про проведені реєстраційні дії, внаслідок яких змінено як розмір частки у статутному капіталі зазначеного товариства, яке є предметом оскаржуваного у судовому порядку договору, так і його власника.

Суд першої інстанції визнав такий захід співмірним видом забезпечення позову, який сприятиме ефективному захисту та поновленню порушених прав позивача у разі задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, врахував, що між сторонами існують судові спори з приводу виконання договірних зобов`язань, під час розгляду яких ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у різний спосіб ініційовано вчинення реєстраційних дій, пов`язаних з державною реєстрацією змін до установчих документів ТОВ Євген , зі зміною статутного або складеного капіталу і зміною складу або інформації про засновників зазначеного товариства.

Враховуючи предмет позову, суд апеляційної інстанції визнав очевидним, що продовження вчинення таких дій може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або надання ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що визначений судом першої інстанції спосіб забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності ТОВ Євген , апеляційна скарга не містить доводів про наявність таких перешкод.

Доводи апеляційної скарги, що заходами забезпечення позову порушено права та інтереси ТОВ Євген , суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки зазначене товариство ухвалу суду першої інстанції не оскаржувало, залучення його до участі у справі не ініційовано, зокрема і відповідачами.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційні скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у травні 2019 року, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Заявник зазначає, що судом першої інстанції не встановлено, судом якої юрисдикції має розглядатися зазначена судова справа. На переконання заявника, такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Також заявник вважає, що ТОВ Євген не залучено до участі у справі, хоча заходами забезпечення позову порушуються інтереси зазначеної юридичної особи, зокрема товариство не має можливості зареєструвати зміни щодо складу учасників цього товариства.

Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову порушують права заявника та інших співзасновників зазначеного товариства, які обмежені у праві розпорядження своїми частками у статутному капіталі юридичної особи.

Заявник вважає, що обраний судом першої інстанції спосіб забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, відсутні докази, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим та ускладнить виконання судового рішення.

Серед іншого, заявник вважає, що суд першої інстанції зобов`язаний був застосувати заходи зустрічного забезпечення, оскільки вжиті заходи забезпечення позову завдають збитки ТОВ Євген та його учасникам.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У липні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просив залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані рішення без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції копії матеріалів справи, необхідних для розгляду касаційної скарги.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у травні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом позову є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Євген , укладеного 29 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Між сторонами тривають судові спори щодо виконання договірних зобов`язань, під час розгляду яких ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у різний спосіб ініційовано здійснення реєстраційних дій, пов`язаних з державною реєстрацією змін до установчих документів ТОВ Євген , зі зміною статутного або складеного капіталу та зміною складу або інформації про засновників зазначеного товариства.

На момент розгляду судом першої інстанції зазначеної справи здійснено дві реєстраційні дії відносно ТОВ Євген , а саме: державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 18 вересня 2017 року № 14151050010002297; ОСОБА_4 ; Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради; зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників та державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 06 грудня 2017 року № 14151050012002297; ОСОБА_5 ; Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки ; зміна складу або інформації про засновників.

Відповідно до матеріалів цивільної справи, зазначений позов подано з метою спонукання до виконання зобов`язань, що виникли між фізичними особами, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за рахунок частки статутного капіталу у ТОВ Євген , співзасновником якого є одна із сторін такого спору.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частин першої, другої статті 147 ЦК України, норми якої діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Зазначене також кореспондується із нормами частин першої, другої

статті 53 Закону України Про господарські товариства , що діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 січня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 частку в статутному капіталі ТОВ Євген у розмірі 100 % від загального розміру статутного капіталу, що становить 257 400, 00 грн.

Отже, предметом спору є договір купівлі-продажу від 29 січня 2014 року, укладений між відповідачами.

Підставою позову зазначено невиконання ОСОБА_3 боргових зобов`язань перед ОСОБА_1 , тому укладення зазначеного правочину, на переконання позивача, порушує його права як кредитора, такий правочин укладено з метою штучного виведення майна (частки в статутному капіталі товариства) із власності ОСОБА_3 .

В оцінці співмірності заходів забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам, ймовірності невиконання чи ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій врахували дійсні обставини справи, зокрема, вчинення реєстраційних дій щодо ТОВ Євген 18 вересня 2017 року та 06 грудня 2017 року під час розгляду справи у суді; наявність судових спорів за позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання права власності на корпоративні права ТОВ Євген , зняття арешту з таких прав, поданими з метою внесення змін до відомостей про юридичну особу у Єдиному реєстрі.

Отже, зазначені ризики є виправданими та відповідають меті забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги, щосудом першої інстанції не встановлено, судом якої юрисдикції має розглядатися зазначена судова справа, яка, на переконання заявника, має розглядатися у порядку господарського судочинства, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Системний аналіз наведених норм процесуального закону свідчить про те, що вирішення питання віднесення спору до відповідної юрисдикції є окремою процесуальною дією, яка вчиняється шляхом постановлення ухвали (частина друга статті 258 ЦПК України).

Тобто, за наслідками розгляду клопотання (заяви), поданого учасником справи, або з власної ініціативи суду вирішується питання юрисдикції спору шляхом постановлення ухвали.

У касаційній скарзі відсутні посилання заявника на те, що ним подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, і таке клопотання не розглянуто судом першої інстанції. Правила процесуального закону не містять вказівок про обов`язок суду на відповідній стадії розгляду справи вирішувати зазначене процесуальне питання. Тобто суд вправі до ухвалення рішення по суті розглянути питання щодо перевірки дотримання предметної юрисдикції спору.

Верховний Суд робить висновок, що розгляд заяви про забезпечення позову не зобов`язує суд одночасно вирішувати питання дотримання позивачем предметної юрисдикції спору: суд першої інстанції вирішує таке питання під час відкриття провадження у цивільній справі, а також вправі такі висновки переглянути під час розгляду клопотання учасника справи про закриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил судової юрисдикції

(або за власною ініціативою).

Верховним Судом враховано, що позивач у цій справі не є стороною оспорюваного правочину, не є учасником корпоративних правовідносин, з цим позовом до суду звернувся у листопада 2016 року, відповідно, станом на момент звернення до суду згідно з правилами суб`єктної юрисдикції був позбавлений права звертатися до суду господарської юрисдикції.

Одночасно Верховний Суд наголошує, що під час розгляду касаційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову суд здійснює свою процесуальні діяльність в межах розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених правилами статті 400 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги, що ТОВ Євген не залучено до участі у справі, хоча заходами забезпечення позову порушуються інтереси зазначеної юридичної особи, зокрема товариство не має можливості зареєструвати зміни щодо складу учасників товариства, Верховний Суд відхиляє.

Такі доводи були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який правильно зазначив, що ТОВ Євген ухвалу про забезпечення позову не оскаржувало, клопотань про його залучення до участі у справі до суду, зокрема й від учасників справи, не надходило.

Верховний Суд констатує, що за правилами частини першої статті 51 та частини першої статті 53 ЦПК України залучаються до участі у справі за заявою (клопотанням) учасників справи. Тобто, суд першої інстанції не може з власної ініціативи вирішувати зазначене процесуальне питання.

Стосовно доводів касаційної скарги, що суд першої інстанції мав застосувати заходи зустрічного забезпечення, оскільки такі заходи спричиняють збитки ТОВ Євген , Верховний Суд зазначає таке.

Заявник не зазначив та не обґрунтував, яким чином оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції, порушуються його права та інтереси, оскільки за доводами касаційної скарги ухвалою суду порушуються права інших осіб, які не є учасниками справи, проте цими особами рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржувалися.

Звертаючись до суду, заявник має обґрунтувати вимоги касаційної скарги тим, що вжитими заходами забезпечення позову порушені виключно належні йому права та інтереси і не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів іншої особи, яку не має повноважень представляти. У такій правовій ситуації заявникові належить доводити наявність підстав для оскарження відповідних судових рішень тим, що таке забезпечення створює загрозу порушенню саме його прав та правомірних інтересів або порушує такі права та інтереси.

Враховуючи, що особа, прав та інтересів якої стосуються вжиті заходи забезпечення позову у справі, яка переглядається, не зверталася із апеляційними та касаційними скаргами, тому відсутні підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із наведених заявником мотивів.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, зводяться до незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

За наведених обставин, Верховний Суд робить висновок, що судами першої та апеляційної інстанцій під час повторного розгляду заяви про забезпечення позову враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 вересня 2018 року у цій справі, зокрема здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з`ясовано співмірність забезпечення позову, рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, враховано їх обсяг та категорію спору.

Додатково Верховний Суд врахував, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень 19 листопада 2019 року Залізничним районним судом м. Львова у цій справі ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Євген від 29 січня 2014 року № 29/01/14, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки доказів й обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбаченими статтею 400 ЦПК України.

З огляду на наведене Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи, що позивач обґрунтував та довів необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, оскаржувані ухвала та постанова підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 28 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

Р. А. Лідовець