Ухвала

від 27.11.2019 по справі 188/705/16-ц

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/705/16-ц

Провадження № 2/188/3/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року смт. Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ніколаєвої І.К.

за участю:

секретаря судового засідання Фесик Ю.В.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 , та його представника - ОСОБА_5 ,

представника третьої особи, яка заявила самостійні вимоги - ОСОБА_6 ,

розглянувши, у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, клопотання позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , третьої особи на стороні позивача ОСОБА_4 , та його представника ОСОБА_5 , про роз`єднання позовних вимог ( в порядку ч.6 ст. 188 ЦПК України) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Нібас , третя особа по справі, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, зустрічної позовної заяви ТОВ Агрофірми "Нібас" до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та позовної заяви третьої особи, яка заявила самостійні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , третьої особи ТОВ Агрофірми "Нібас" про визнання правочинів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

З клопотанням про роз`єднання позовних вимог (в порядку ч.6 ст. 188 ЦПК України), до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 , та його представник ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначили, що по даній справі третя особа ОСОБА_7 , маючи самостійні вимоги, подав позовну заяву у 2018 році до суду, і просять визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , тоді як суд розглядає позовну заяву за позовом ОСОБА_1 , до ТОВ АФ "Нібас" про звільнення самостійно зайнятих земельних ділянок та усунення перешкод у їх користуванні, стягнення збитків тощо.

Заявники вважають, що позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами підлягають роз`єднанню та виділенню в самостійне провадження, для сприяння виконання завдання цивільного судочинства, при цьому, суддя, який прийняв рішення про виділення у самостійне провадження позовних вимог розглядає ці вимоги (ч. 6 ст. 188 ЦПК України):

На думку заявників позовні вимоги третьої особи неможливо розглядати в одному провадженні разом із первісним позовом у зв`язку із непов`язанністю позовних вимог третьої особи із первісним позовом, та їх виникненням з інших правовідносин (відносин оренди).

Заявники наголошують, що позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про усунення перешкод, створених ТОВ Агрофірмою Нібас у користуванні земельними ділянками: площею 10,380 га з кадастровим номером: 1223886000:01:001:0865 та 10,210 га з кадастровим номером: 1223886000:01:001:0864, які розташовані на території Української сільської ради, Петропавлівського району Дніпропетровської області, стягненні збитків за самовільне використання земельними ділянками та звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, водночас як третьою особою заявлені вимоги щодо інших правовідносин (орендних правовідносин), до речі зовсім до інших відповідачів і які жодним чином не відносяться до предмету первісного позову, та не пов`язані з ним.

Відповідно до частин другої та третьої статті 95 ЦК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позовні вимоги виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

У процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Позивач зазначає, що на його думку, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 52 ЦК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 52 ЦК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті.

Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №916/542/18 № рішення від 12.06.2019 р. - 82637244, відповідно до якого позовні вимоги третьої особи, які не взаємопов`язані із первісним позовом, оскільки виникли з інших правовідносин, не можуть бути розглянуті в одному провадженні разом із первісним позовом, позивач вважає, що позовна вимога третьої особи ОСОБА_7 , може бути заявлена у самостійному позові. Позовні вимоги третьої особи про визнання нікчемними правочинів про передачу земельних ділянок в оренду не містять самостійних вимог саме на предмет спору у справі - відшкодування шкоди, усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок. Позовна заява третьої особи подана до суду з іншим статусом учасників та заявлені вимоги до іншого відповідача ніж заявлені в первісному позові, не містить самостійних вимог на предмет спору у справі, а зводиться лише на будь - які обставини, які виходять за межі предмета позову та спору.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами за первісним позовом виник із зобов`язальних відносин щодо зобов`язання посадових осіб ТОВ АФ НІБАС звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, усунути перешкоди у їх користуванні, стягненні матеріальної та моральної шкоди за їх користування, на підставі актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства, якими встановлені факти самовільного використання земель, тобто спір виник не із відносин укладання між гр. ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , договорів оренди земельних ділянок, не з питань забезпечення можливості набуття речового права третьої особи на земельні ділянки площею 10,380 га з кадастровим номером: 1223886000:01:001:0865 та 10,210 га з кадастровим номером: 1223886000:01:001:0864, які розташовані на території Української сільської ради, Петропавлівського району Дніпропетровської області, а з вимог зобов`язального характеру, порушень посадовими особами ТОВ АФ НІБАС прав вже існуючого землекористувача, та стосуються питань самовільного використання земельних ділянок, відшкодування шкоди за самовільне використання та усунення перешкод, і не стосується прав і обов`язків третьої особи в тому числі щодо забезпечення можливості у майбутньому набуття речового права третьої особи на земельні ділянки.

Представник позивача вважає, що передбачене статтею 52 ЦК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

Позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 52 ЦК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 6 ст. 188 ЦГТК України, заявники прохають суд:

. Роз`єднати позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 , від первісного позову.

. Виділити в самостійне провадження задля виконання завдань цивільного судочинства позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 , від первісного позову.

. Постановити Ухвалу суду про роз`єднання позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 , від первісного позову та їх виділення у самостійне провадження задля виконання цивільного судочинства.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 , та його представник ОСОБА_5 , клопотання підтримали.

Представник позивача ОСОБА_2 , обґрунтував клопотання, прохає його задовольнити.

Представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 , в судовому засіданні заперечує проти задоволення клопотання через те, що на його думку роз`єднання позовних вимог не сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства, спільний розгляд справи є доцільним, питання об`єднання та роз`єднання вимог є правом суду. Суд двічі вирішував питання щодо залучення третьої особи та її виключення і висловив свою думку та прийняв рішення, з того часу нічого по справі не змінилося і суд не може змінити свою думку і не має на це підстав. Наголосив на тому, що у разі роз`єднання позовних вимог право третьої особи буде порушене. Прохає суд звернути увагу, що вимога за його позовом та вимога відповідача за зустрічним позовом є тотожні і пред`являється до тих самих осіб учасників цієї справи. Прохає відмовити у задоволенні клопотання.

Представник відповідача ОСОБА_3 , також вважає, що у задоволенні клопотань необхідно відмовити.

Вислухавши заявників: позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, ОСОБА_4 , та його представника ОСОБА_5 , а також представників третьої особи з самостійними вимогами та відповідача суд вважає, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити з оглядом на наступні обставини.

Судом встановлено, що третя особа заявила самостійні вимоги по даному позову 26.03.2018 року. Позивачем був ОСОБА_8 , який, в порядку ст. 52 ЦПК України, просив суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок площею 10,380 га з кадастровим номером: 1223886000:01:001:0865 та 10,210 га з кадастровим номером: 1223886000:01:001:0864, які розташовані на території Української сільської ради, Петропавлівського району Дніпропетровської області, від 20.11.2014 року, укладених між ОСОБА_4 , та ОСОБА_1

26.03.2018 року на підставі ухвали суду позовна заява була прийнята до розгляду, розгляд справи розпочатий спочатку.

04.09.2018 року до суду надійшло повідомлення від адвоката Підлужного В.М., про те, що ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду 19.09.2018 року, за клопотанням представника позивача, провадження по справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника.

18.03.2019 року, після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини, за ініціативою суду, провадження було поновлено.

03.05.2019 року, своєю ухвалою суд, за клопотанням представника третьої особи, змінив третю особу, яка заявила самостійні вимоги з померлого ОСОБА_8 на його спадкоємця сина - ОСОБА_7 і в подальшому розгляд справи проводиться за участю саме цієї особи.

Для всебічного та правильного вирішення заявленого клопотання про роз`єднання позовних вимог третьої особи ОСОБА_7 , суд бере до уваги, що він залучений до участі у справі, як спадкоємець померлого батька - ОСОБА_8 , який брав участь у справі через його представника з 26.03.2018 року і саме за апеляційною скаргою ОСОБА_8 , 14.03.2017 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області було скасоване рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області за позовом ОСОБА_4 до Української сільської ради Петропавлівського району, Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_8 , управління Держземагенства у Петропавлівському районі Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно, що підтверджується вказаною ухвалою ( а.с.167 том 1).

Вивчивши рішення Петропавлівського районного суду від червня 2015 року, яке скасовано, суд встановив, що при вирішенні питання щодо успадкування права на земельну ділянку після померлої ОСОБА_9 , в судовому порядку, ОСОБА_8 був визначений, як третя особа і на захист саме його порушених прав, рішення суду про визнання права на вказану земельну ділянку за ОСОБА_4 , який є орендодавцем по даному спору, було скасоване.

13 вересня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ залишив в силі ухвалу апеляційного суду, чим також підтвердив факт порушення права ОСОБА_8 під час набуття ОСОБА_4 , права на земельну ділянку ОСОБА_9 , яка на даний час передана в оренду позивачеві ОСОБА_1 , на 49 років і щодо якої виник спір щодо її подальшого використання та її витребування від відповідачів по справі ( а.с. 208 том 1).

Отже, суд вважає, що доводи заявників про те, що позовні вимоги третьої особи про визнання нікчемними правочинів про передачу земельних ділянок в оренду не містять самостійних вимог саме на предмет спору у справі та виходять за межі предмета позову та спору, є помилковими і у разі задоволення їх клопотання суд не виключає, що право третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмету спору можуть бути порушені. Також враховує, що ухвалою від 13 серпня 2019 року судом вирішувалося клопотання позивача про виключення ОСОБА_7 , з числа учасників справи. У задоволенні відповідного клопотання судом було відмовлено, зокрема, з тих підстав, що положення Цивільного процесуального кодексу України не дають суду повноважень на прийняття процесуального рішення про виключення із кола третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору певної особи. Отже, прохаючи від`єднати позовні вимоги ОСОБА_7 , від первісного та зустрічного позову по справі представник позивача фактично повторно просить суд виключити ОСОБА_7 , зі складу учасників даної справи. Суд не вбачає підстав для відступу цієї від раніше вже висловленої позиції.

Крім того одночасно із позовом ОСОБА_1 , та ОСОБА_7 , одночасно також розглядається зустрічний позов відповідача ТОВ АФ НІБАС . У позовній заяві ТОВ АФ НІБАС ставить вимоги про визнання недійсними тих самих договорів оренди, які просить визнати недійсними ОСОБА_7 . За таких обставин, вбачається, що розгляд позовів про визнання недійсними одних і тих самих договорів оренди землі в межах різних судових проваджень є недоцільним і саме тому суд прийшов до обґрунтованого висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити. При цьому суд керується ч. 6 ст. 188 ЦПК України, яка вказує, що суд, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.

Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Роз`єднанню підлягають саме позовні вимоги позивача в межах конкретного позову, а не вимоги за позовами різних осіб.

Щодо посилань позивача, на правову позицію висловлену в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року по справі № 916/542/18, то суд зазначає, що в даній Постанові судом не вирішувалися питання щодо роз`єднання позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору та первісного позову. Сама справа розглядалася в порядку господарського судочинства, спір мав корпоративний характер.

Отже, існують істотні відмінності від фактичних обставин цієї справи та обставин, за яких прийняла відповідне рішення Велика Палата Верховного Суду.

Положеннями ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є:

1) верховенство права;

2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов`язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Дотримуючись означених вимог закону, суд приходить до висновку, що роз`єднання позовних вимог не сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства, спільний розгляд справи є доцільним, питання об`єднання та роз`єднання вимог є правом суду, а доводи на які посилаються позивач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 , та його представник ОСОБА_5 , в обґрунтування даного клопотання, не є переконливими і тому суд відмовляє у задоволенні вказаних клопотань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 52, 55, 188, 259-260,261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача ОСОБА_2 про роз`єднання позовних вимог ( в порядку ч.6 ст. 188 ЦПК України) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Нібас , третя особа по справі, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, зустрічної позовної заяви ТОВ Агрофірми "Нібас" до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та позовної заяви третьої особи, яка заявила самостійні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , третьої особи ТОВ Агрофірми "Нібас" про визнання правочинів недійсними, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. К. Ніколаєва