Рішення

від 29.11.2019 по справі 420/4680/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4680/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського міського центру зайнятості про скасування наказу Одеського міського центру зайнятості №НТ 190408 від 08.04.2019 року щодо зняття ОСОБА_1 з реєстрації в ОМЦЗ та припинення виплат, зобов`язати Одеський міський центр зайнятості здійснити ОСОБА_1 передбачені законом соціальні виплати, які ОСОБА_1 не отримував після 26.02.2019 року по теперішній час, що на момент подачі позову складає 3166,45 грн., -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Одеського міського центру зайнятості про скасування наказу Одеського міського центру зайнятості №НТ 190408 від 08.04.2019 року щодо зняття ОСОБА_1 з реєстрації в ОМЦЗ та припинення виплат, зобов`язати Одеський міський центр зайнятості здійснити ОСОБА_1 передбачені законом соціальні виплати, які ОСОБА_1 не отримував після 26.02.2019 року по теперішній час, що на момент подачі позову складає 3166,45 грн.

Ухвалою суду від 12.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 12.09.2019 року адміністративну справу призначено до розгляду за правилами загадьного позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.10.2019 року.

Ухвалою від 07.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 30 жовтня 2019 року.

В судовому засіданні 19.11.2019 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги з огляду на те, що з 28.11.2018 року він був зареєстрований за статусом безробітний в Одеському міському центрі зайнятості.

З 28.03.2019 року позивач був знятий з реєстрації відповідно до наказу Відповідача від 08.04.19 № НТ 190408. Остання виплата соціальної допомоги позивачу була проведена 26.02.2019 року. А також з боку Відповідача позивачу була висунута претензія про відшкодування незаконно отриманих коштів. Підставою для цих дій було зазначено, що позивач не повідомив ОМЦЗ про те, що він нібито перебував у трудових відносинах з ТОВ СТАР МЕДІА з 07.12.2018 року по 28.12.2018 року.

Позивач зазначив, що 28.10.2018 року у соціальній мережі Фейсбук , а саме у групі Одесса Кино Сьемки и Кастинги керівником групи ОСОБА_2 була розміщена об`ява про проведення кастингу на роль актору масових сцен у проекті Принцип удовольствия з датою зйомки 12.11.2018 року.

Позивач взяв участь у знимальному процесі у якості актора масових сцен у зазначений знімальний день. По закінчені зйомок у цей день позивач отримав грошову винагороду у розмірі 300 грн. готівкою від ТОВ СТАР МЕДІА .

На підтвердження своєї участі у зйомках у групі фейсбука Одесса Кино Сьемки и Кастинги 15.11.2018 року була розміщена фотографія зі знимального майданчику, де зображено позивача та інших акторів масових сцен під час знимального процессу, який відбувся 12.11.2018 року.

Позивач зазначив, що після 12.11.2018 року він в жодних трудових чі цивільно-правових відносинах з ТОВ СТАР МЕДІА не перебував. Тобто надання позивачем разових, оплачуванних послуг відбулося до постановки його на облік у ОМЦЗ.

Як вказано позивачем у своєму рішенні Відповідач посилається на лист, наданий з боку ТОВ СТАР МЕДІА № 59 від 18.03.2019 року, у якому зазначено, що ОСОБА_1 нібито співпрацював з ТОВ СТАР МЕДІА у період з 07 по 28 грудня 2018 року в якості актора масових сцен під час зйомок художнього фільму Принцип удовольствия .

Проте відповідно до листа ТОВ СТАР МЕДІА № 102 від 11.04.2019 року зазначено, що згідно з виробничими даними знімальної групи позивач брав участь у зйомках кіностічки Принцип удовольствия у листопаді місяці, але договір з ТОВ СТАР МЕДІА спочатку не мав проставленої дати, а був датований з боку ТОВ СТАР МЕДІА лише після доставлення договору до офісу компанії у м.Київ у період з 21.12-28.12 2018 року. Датувати договір листопадом 2018 року, коли саме й відбувалися зйомки, ТОВ СТАР МЕДІА не стало через внутрішні бухгалтерські особливості.

З огляду на вищевикладене, позивач вважає що він не порушував вимоги закону Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття щодо своєчасного подання інформації про ці обставини, адже на момент надання позивачем послуг та отримання оплати він ще не перебував на обліку як безробітний.

Також через це відсутня і підстава для зняття позивача з обліку відповідно до ст.45 Про зайнятість населення та висунення претензій щодо повернення виплаченої йому суми забезпечення.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що що оскаржуваний наказ Одеського міського центру зайнятості від 08.04.2019 №НТ190408 про прийняття рішення по особі ОСОБА_3 , яким припинено реєстрацію безробітного та виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з початком зайнятості особи на підставі цивільно-правового договору є законним, який винесено на підставі викладеного чинного законодавства України, яким врегульовано відповідні правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного страхування, тому не підлягає скасуванню, а вимоги позивача в частині щодо зобов`язання відповідача здійснити соціальні виплати за період з 26.02.2019 року у розмірі 3166,45 грн. є безпідставними, тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача та свідків, дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини.

Позивачем 28.11.2018 року було подано заяву про надання статусу безробітного.

Одеським міським центром зайнятості ОСОБА_1 було надано статус безробітного з 28.11.2018 року, відповідно до наказу про надання статусу безробітного від 04.12.2018 року №НТ181204.

Відповідно до наказувід 05.12.2018 року №НТ181205 позивачу було призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю, починаючи з 05.12.2018 року.

Надалі, відповідачем, на підставі інформації отриманої з Реєстру застрахованих осіб, працівником центру зайнятості, було встановлено факт зайнятості позивача на підставі укладеного з ТОВ СТАР МЕДІА цивільно-правового договору про участь у зйомках за винагороду від 07.12.2018 № 07/12/18-РОП/ПУ.

На виконання службової записки відділу організації працевлаштування населення від 21.02.2019 №169, Одеським міським Центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1 , за результатом якого було підтверджено факт укладання позивачем договору цивільно-правового характеру з ТОВ СТАР МЕДІА про участь у зйомках аудіовізуального твору № 07/12/18-РОП/ПУ від 07.12.2018, згідно якого винагорода за участь у зйомках масових сцен становила 400 (чотириста) гривень 00 копійок.

Відповідачем було взято до уваги письмові докази, які були витребувані від ТОВ СТАР МЕДІА (ЄДРПОУ 34001604), за результатами проведеного розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, проведеного у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 №60/62, а саме:

- лист від ТОВ СТАР МЕДІА (ЄДРПОУ 34001604) від 18.03.2011 № 59, яким підтверджено факт укладання з позивачем договору цивільно-правового характеру про надання послуг за винагороду та саме надання послуг період з 07.12.2018 до 28.12.2018 року

- договір цивільно-правового характеру,- укладеним між Ровнер О. та ТОВ СТАР МЕДІА про надання послуг за винагороду від 07.12.2018 року № 07/12/18-РОП/ПУ;

- акт прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) і прав до Договору від 07.12.2018 року, яким підтверджується що ОСОБА_1 брав участь у зйомках масових сцен та виконав умови Договору за винагороду у сумі 400 (чотириста гривень 00 копійок).

Наказом Одеського міського центру зайнятості від 08.04.2019 № НТ190408 було припинено реєстрацію позивача як безробітного з 28.03.2019 року у зв`язку з встановленням факту зайнятості особи, виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), зайняття іншим видом діяльності згідно із статтею і Закону України Про зайнятість населення відповідно до абзацу 19 підпункту пункту 30 Порядку № 792.

Не погоджуючись із діями та рішеннями відповідача, а оскаржуваний наказ таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000 №1533-ІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1533-ІІІ).

Відповідно до ст.7 Закону №1533-ІІІ одним із видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону №1533-ІІІ право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними.

За змістом положень ч.1 ст.1 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI ) безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (п.2).

Зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи (п.8).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.44 Закону №5067-VI зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч.1 ст. 45 цього Закону. Згідно з ч.3 цієї ж статті відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно з ч.1 ст.45 Закону №5067-VI реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, зокрема, у разі зайнятості особи (п.1).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону №5067-VI зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно (п.7).

За змістом ч.1 ст.4 Закону №5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до положень пп.1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198 (далі - Порядок №198), центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня початку зайнятості особи: працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту); укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг); забезпечення роботою самостійно.

Згідно зі ст.31 Закону №1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного (п.1).

Згідно з п.1 розд. V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613, виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі:1) закінчення строку її виплати (з наступного дня після закінчення строку виплати); 2) припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою КМУ від 20.03.2013 № 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості).

Відповідно до положень ст.36 Закону №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (ч.2). Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (ч.3).

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 року № 60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 року № 7-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за № 232/16248 (далі - Порядок №60/62), у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.7 цього ж Порядку №60/62, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що виникнення підстав припинення реєстрації безробітних та припинення виплати допомоги по безробіттю законодавець пов`язує з днем початку зайнятості особи, зокрема з днем укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг), а не з днем безпосереднього виконання роботи за таким договором та/чи днем отримання доходу. Саме день укладення такого договору з метою отримання доходу вважається днем початку зайнятості зареєстрованого безробітного, тобто днем, з якого зареєстрований безробітний вважається особою, що належить до категорії зайнятих.

Таким чином, припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку зумовлюється укладенням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду. А тому, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тож неповідомлення (несвоєчасне повідомлення) цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1533-ІІІ є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Зазначена позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі № 21-20а15 та у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №802/1206/17-а.

Як встановлено судом, позивач взяв участь у знимальному процесі у якості актора масових сцен у зазначений знімальний день 12.11.2018 року.

На підтвердження своєї участі у зйомках у групі фейсбука Одесса Кино Сьемки и Кастинги 15.11.2018 року була розміщена фотографія зі знимального майданчику, де зображено позивача та інших акторів масових сцен під час знимального процессу, який відбувся 12.11.2018 року.

Позивач зазначив, що після 12.11.2018 р. він в жодних трудових чі цивільно-правових відносинах з ТОВ СТАР МЕДІА не перебував. Тобто надання позивачем разових, оплачуванних послуг відбулося до постановки його на облік у ОМЦЗ.

Судом встановлено, що згідно листа ТОВ СТАР МЕДІА № 102 від 11.04.2019 року зазначено, що згідно з виробничими даними знімальної групи позивач брав участь у зйомках кіностічки Принцип удовольствия у листопаді місяці, але договір з ТОВ СТАР МЕДІА спочатку не мав проставленої дати, а був датований з боку ТОВ СТАР МЕДІА лише після доставлення договору до офісу компанії у м.Київ у період з 21.12-28.12 2018 року. Датувати договір листопадом 2018 року, коли саме й відбувалися зйомки, ТОВ СТАР МЕДІА не стало через внутрішні бухгалтерські особливості.

Допитані в судовому засіданні свідки - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , підтвердили, що дійсно зйомки відбувались 12.11.2018 року, в яких вони приймали участь разом з ОСОБА_1 . Крім того, зазначили що грошова винагорода від ТОВ СТАР МЕДІА була сплачена у цей же день, саме свідок розраховувся з позивачем. ОСОБА_1 підписав договір та акт приймання-передачі робіт з ТОВ СТАР МЕДІА без зпаровнення дати їх складання та у такому вигляді вони були передані замовнику послуг.

Таким чином, суд приходить висновку що позивач не перебував в цивільно-правових відносинах, перебуваючи на обліку у відповідача у якості безробітного (після 28.11.2018 року), оскільки трудові відносини позивача з ТОВ СТАР МЕДІА відбувались 12.11.2018 року до звернення позивача до Одеського міського центру зайнятості про надання статусу безробітного, що підтверджується листом ТОВ СТАР МЕДІА №102 від 11.04.2019 року та поясненнями свідків.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ Одеського міського центру зайнятості №НТ 190408 від 08.04.2019 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Одеський міський центр зайнятості здійснити ОСОБА_1 передбачені законом соціальні виплати, які ОСОБА_1 не отримував після 26.02.2019 року по теперішній час, що на момент подачі позову складає 3166,45 грн. суд вважає необхідним зазначити наступне.

За Рекомендацією № R (80) 2 комітету державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Таким чином, з огляду на обставини того, що судовим розглядом справи встановлено обставини протиправності наказу Одеського міського центру зайнятості №НТ 190408 від 08.04.2019 року та враховуючи, що розрахунки виплат по безробіттю відноситься до повноважень відповідача, суд вважає необхідним задовольнити частково зазначену вимогу шляхом зобов`язання Одеський міський центр зайнятості здійснити ОСОБА_1 передбачені законом соціальні виплати, які ОСОБА_1 не отримував після 26.02.2019 року.

Верховний Суд у постанові від 22.05.2018 у справі №808/2948/16 зауважив, що мета адміністративного судочинства досягається виключно за умови, якщо суд оцінює кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше суди не виконують свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст.17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.7 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач правомірності прийняття оскаржуваного наказу не довів, натомість доводи позивача про порушення відповідачем належної правової процедури знайшли своє підтвердження та обґрунтування.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Одеського міського центру зайнятості.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Скасувати наказ Одеського міського центру зайнятості №НТ 190408 від 08.04.2019 року щодо зняття ОСОБА_1 з реєстрації в ОМЦЗ та припинення виплат.

3. Зобов`язати Одеський міський центр зайнятості здійснити ОСОБА_1 передбачені законодавством соціальні виплати, які ОСОБА_1 не отримував після 26.02.2019 року.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 29.11.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.