Ухвала

від 29.11.2019 по справі 420/6955/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6955/19

УХВАЛА

29 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши заяву позивача за вхід. №44982/19 від 29.11.2019 р. про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за ОСОБА_1 до Одеської обласної ради, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, Одеська обласна державна адміністрація, Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, Жовтоярська сільська рада Татарбунарського району Одеської області, Вишнівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області, Дивізійська сільська рада Татарбунарського району Одеської області, Рибальська сільська рада Татарбунарського району Одеської області про визнання протиправним та нечинним рішення.

Ухвалою суду від 26.11.2019 р. відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 грудня 2019 року на 12:00 год.

29.11.2019 р. надійшла заява про забезпечення позову, в якому ОСОБА_2 , просить забезпечити позов шляхом:

заборони Кабінету Міністрів України вчиняти дії щодо затвердження рішення Одеської обласної ради від 24.06.2015 року №1392-VІ Про схвалення перспективного плану формування території громад Одеської області в редакції, зробленій на підставі рішення Одеської обласної ради від 25.10.2019 року за №1099-VІІ Про внесення змін до рішення обласної ради від 24.06.2015 року №1392-VІ Про схвалення перспективного плану формування території громад Одеської області ;

заборони Одеській обласній державній адміністрації вчиняти дії щодо затвердження рішення Одеської обласної ради від 24.06.2015 року №1392- VІ Про схвалення перспективного плану формування території громад Одеської області в редакції, зробленій на підставі рішення Одеської обласної ради від 25.10.2019 року за №1099-УІІ Про внесення змін до рішення обласної ради від 24.06.2015 року №1392-VІ Про схвалення перспективного плану формування території громад Одеської області .

Заява обґрунтована наступним:

25.10.2019р. Одеська обласна рада ухвалила рішення №1099-VІІ Про внесення змін до рішення обласної ради від 24.06.2015 року №1392-VІ Про схвалення перспективного плану формування території громад Одеської області .

Позивач, як член громади Татарбунарського району Одеської області, не погодилась з вказаним рішенням в частині віднесення Жовтоярської, Вишнівської, Дивізійської, Рибальської сільських рад Татарбунарського району Одеської області до Жовтоярської об`єднаної територіальної громади Татарбунарського району Одеської області, вважаючи рішення в цій частині необгрунтованим та незаконним.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує на факт порушення процедури прийняття спірного рішення, визначеної Законом України Про добровільне об`єднання територіальних громад , оскільки при його ухваленні не враховано думки жителів населених пунктів, які входять до території громад та волевиявлення самих громад, а також на відсутність достовірної інформації про факт обговорення та схвалення Перспективного плану формування території громад Татарбунарського району Одеської області.

Правова позиція позивача ґрунтується на тому, що дії відповідача містять очевидні ознаки протиправності та порушують права, свободи та інтереси громадян (жителів) зазначених сільських рад та особисто позивача, оскільки не відповідає їхньому волевиявленню, а невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить ефективний захист порушених прав та законних інтересів . Окрім того, в разі затвердження Кабінетом Міністрів України оскаржуваного рішення обсяг порушених прав позивачів розшириться.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи зазначену норму КАС України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У ч. 2 ст.151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам , безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Частиною 1, 3 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Позивач заявляє про необхідність забезпечення позову шляхом:

заборони КМУ вчиняти дії щодо затвердження рішення Одеської обласної ради від 24.06.2015 року № 1392-VІ Про схвалення перспективного плану формування території громад Одеської області в редакції зробленій на підставі рішення Одеської обласної ради від 25.10.2019 року за № 1099-VІІ Про внесення змін до рішення обласної ради від 24.06.2015 року № 1392-VІ Про схвалення перспективного плану формування території громад Одеської області ;

заборони ООДА вчиняти дії щодо затвердження рішення Одеської обласної ради від 24.06.2015 року № 1392-VІ Про схвалення перспективного плану формування території громад Одеської області в редакції зробленій на підставі рішення Одеської обласної ради від 25.10.2019 року за № 1099-УІІ Про внесення змін до рішення обласної ради від 24.06.2015 року № 1392-VІ Про схвалення перспективного плану формування території громад Одеської області .

При цьому позивач вказує, що дії відповідачів містять очевидні ознаки протиправності та порушують права, свободи та інтереси громадян (жителів) зазначених сільських рад та особисто позивача, оскільки не відповідає їхньому волевиявленню, а невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить ефективний захист порушених прав та законних інтересів.

Позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони КМУ та ООДА вчиняти дії щодо затвердження рішення Одеської обласної ради від 24.06.2015 року № 1392-VІ Про схвалення перспективного плану формування території громад Одеської області .

Крім того, заявник наголошує на порушенні права, свободи та інтереси громадян (жителів) зазначених сільських рад , що фактично свідчить про намір захистити право невизначеного кола осіб, не з`ясувавши їх власної думки на самовизначення.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а саме: позивач звернувся із позовом в якому просить визнати протиправним та нечинним рішення Одеської обласної ради від 25.10.2019 року за № 1099-VII Про внесення змін до рішення обласної ради від 24.06.2015 року № 1392- VІ Про схвалення перспективного плану формування території громад Одеської області в частині віднесення Жовтоярської, Вишнівської, Дивізійської, Рибальської сільських рад Татарбунарського району Одеської області до Жовтоярської об`єднаної територіальної громади Татарбунарського району Одеської області.

Крім цьому, суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача на яку вказує позивач у спірних правовідносинах може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постанові від 30.09.2019 року по справі №420/5553/18.

Отже, суд відзначає, що забезпечуючи такий позов шляхом заборони КМУ та ООДА вчиняти дії щодо затвердження рішення Одеської обласної ради від 24.06.2015 року № 1392-VІ Про схвалення перспективного плану формування території громад Одеської області до вирішення справи по суті, і яким ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Окремо суд звертає увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

Отже, першою умовою є припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення.

Другою умовою забезпечення позову є, що невжиття таких заходів може в майбутньому привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Так, позивач посилається у поданій заяві вказує на факт порушення процедури прийняття спірного рішення, визначеної Законом України Про добровільне об`єднання територіальних громад , оскільки при його ухваленні не враховано думки жителів населених пунктів, які входять до території громад та волевиявлення самих громад, а також на відсутність достовірної інформації про факт обговорення та схвалення Перспективного плану формування території громад Татарбунарського району Одеської області.

Тоді як, доказів що вказують на порушення процедури до заяви не подано.

За визначенням одного з відомих професорів Оксфордського університету Д. Галлігана з теми fair procedure, поняття процедури - це кроки, які вживаються, або способи, які застосовуються для прийняття рішення та запроваджують дії або вирішують справу певним чином в юридичному або адміністративному контексті. А поняття процес - це зручний загальний термін, який включає сукупність процедур стосовно рішення чи дії (D.J.Galligan. Due Process and Fair Procedures. A Study of Administrative Procedures. - Oxford University Press Inc., New York. - Reprinted. 2004. р.8).

Вказана доктрина правової процедури по суті була використана в практиці Конституційного Суду України. У рішеннях від 28 лютого 2018 року про визнання неконституційним закону про мову та від 26 квітня 2018 року про визнання неконституційним закону про референдум Конституційний Суд України, вказавши на прямий зв`язок дотримання належної процедури та гарантій прав і законних інтересів людини і громадянина, фактично надав процедурним принципам владного обов`язкового значення.

Таким чином, дотримання процесових, у тому числі, процедурних норм, є юридичною вимогою , згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права (мірило правовладдя), повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати процедурні межі здійснення повноважень органами публічної влади.

Законність здійснення таких повноважень може бути встановлена за наслідками встановлення (перевіривши належні докази) відповідності вчинених повноважень приписам чинного законодавства, під час розгляду справи по суті.

Отже, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом заборони КМУ та ООДА вчиняти дії щодо затвердження рішення Одеської обласної ради від 24.06.2015 року № 1392-VІ Про схвалення перспективного плану формування території громад Одеської області до вирішення справи по суті, і якому ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Отже, суддя не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви за вхід. №44982/19 від 29.11.2019 р. про забезпечення позову.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена.

Приписами ч. 2 ст. 256 КАС України встановлено, що ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.