Рішення

від 27.11.2019 по справі 520/9323/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 листопада 2019 р. справа № 520/9323/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області (вул. Шкільна, буд.4, с.Заїчинці, Семенівський район, Полтавська область,38252, код ЄДРПОУ 22540563) про скасування розпорядження та поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області №10 від 26.07.2019 року, про звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогул чотирьох робочих днів без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП;

- поновити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області з 26.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 05.06.2019 по 26.07.2019 року працював на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяження Заїчинської сільської ради. Розпорядження Заїчинської сільської ради №10 від 26.07.2019 його було звільнено з роботи за прогул чотирьох робочих днів без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП. Позивач вважає, що вказане рішення є необґрунтованим, незаконним, прийнятим без належних фактичних підстав та будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.

Ухвалою суду від 16.09.2019 року відкрито провадження по справі за загальними правилами.

Ухвалою суду від 20.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача - Санін А.О. (договір від 27.08.2019, ордер серія ХВ№926 від 10.09.2019), прибув у судове засідання, склав на адресу суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження та зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області, у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, клопотань про відкладення розгляду справив суду не надсилав, причини неявки не повідомив.

У письмовому відзиві на позов представник відповідача вказав, що при звільненні позивача діяв в порядку, на підставах та в межах чинного законодавства України, а тому підстав для задоволення позову не має.

Відповідно ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що розпорядженням Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області №6 від 04.06.2019 року ОСОБА_1 , призначено на посаду державного реєстратора Заїчинської сільської ради згідно штатного розпису, як такого, що пройшов за конкурсом на період відпустки по догляду за дитиною до 3-х років основного працівника та призначено 15 ранг (7 категорії) державного службовця (а.с.115).

Розпорядженням Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області №10 від 26.07.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за прогул чотирьох днів без поважних причин згідно ст.40 п.4 КЗпПУ (а.с.14).

Не погоджуючись зі спірним рішення відповідача про звільнення, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Перевіряючи спірне розпорядження та дії відповідача на відповідність їх вимогам, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує таке.

Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, правовий статус державного службовця врегульовано Законом України "Про державну службу".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державну службу").

Вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу (ч.1 ст.21 Закону України "Про державну службу").

В той же час, підстави для припинення державної служби визначено ст.83 Закону України "Про державну службу", частиною 1 якої передбачено, що державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст. 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст. 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (ст. 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб`єкта призначення (ст. 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (ст. 43 цього Закону);

7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

Так, ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

Відповідно до ч.3 ст. 5 Закону України "Про державну службу", дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до вимог п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до пункту 22 та 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розглядами судами трудових спорів" у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Суд зауважує, що факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим органом, щоб унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності. З огляду на предмет позову, обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Статтею 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення: догана або звільнення.

Згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Положеннями ст.149 КЗпП України встановлено, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 слугувало не перебування на робочому місці останнього з 23 липня 2019 року по 26 липня 2019 року, що зафіксовано в доповідній записці завідувача сектору державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ОСОБА_2 , складеної на ім`я голови Заїчинської сільської ради та датованої 23.07.2019 року.

Зі змісту доповідної записки вбачається, що ОСОБА_1 23 липня 2019 року був відсутнім на робочому місці та не працював в програмі. Завідувач сектору намагалась дізнатися причину відсутності працівника на робочому місці, але зв`язку з працівником не було. Відсутність тривала 3 дні. Причини неприбуття не підтверджені ні документально, ні по телефону, ні електронною поштою (а.с.15).

Суд звертає увагу, що згідно журналу вхідної кореспонденції Заїчинської сільської ради доповідна записка завідувача сектору державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Похилець Ю.М. зареєстрована 26.07.2019 року за №96.

Разом з тим, згідно характеру запису Журналу реєстрації вхідної кореспонденції Заїчинської сільської ради, слід дійти висновку, що запис до журналу про вхідний документ за №96 - "Доповідна сільському голові", був здійснений після 26.07.2019, а саме, в графі "вхідний №", день, місяць та рік вхідного документу - Доповідної сільському голові містяться в одному рядку, що не є характерним для вхідних номерів інших документів. Наступний вхідний документ - "Судова повістка про виклик до суду 02.08.2019", має вхідний номер "96-А", буквені позначки, окрім вх. номеру цього документу, більше не зустрічаються у журналі, що свідчить про допис букви ОСОБА_3 А" до вхідного номеру "96". Слід також звернути увагу, що запис "Державний реєстратор ОСОБА_4 .М." вписаний лише в один рядок, хоча відомості про інших адресантів у разі не поміщення їх в один рядок, переносилися на наступний.

Крім того, відповідачем надано до суду заяву завідувача сектору державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Похилець Ю.М. від 26.07.2019 року, в якій вказано, в доповнення до доповідної записки про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 повідомлено про відсутність позивача на робочому місці на протязі чотирьох днів, а саме: 23.072019, 24.07.2019, 25.07.2019, 26.07.2019, а також зазначено, що у доповідній записці було допущено помилку у її датуванні, а саме, датою доповідної записки слід вважати 26.07.2019 замість 23.07.2019 (а.с.95).

Таким чином, аналізуючи вказану заяву на відповідність нормам ст.73-75 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що доповідна записка та заява державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Похилець Ю.М. від 26.07.2019 року не є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, оскільки, не зареєстрована в установленому порядку, та містить обґрунтовані сумніви щодо дати складення, також заява про доповнення до доповідної записки від 26.07.2019 року не надавалась представнику позивача за його адвокатський запит.

Оскільки, інших доказів, які б свідчили про порушення трудової дисципліни позивача, а саме не перебування на робочому місці в період з 23.07.2019 по 26.07.2019 року матеріали справи не містять, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Заїчинської сільської ради №10 від 26.07.2019 про звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідачем в ході розгляду справи, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами правомірність звільнення позивача, а тому позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Заїчинської сільської ради з 26.07.2019 року.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище викладене, суд доходить висновку, що звільнення позивача з підстав прогулу протягом чотирьох днів в даному випадку є недоведеним та необґрунтованим, а тому позовні вимоги позивача, підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З огляду на викладене, рішення суду, в частині поновлення позивача на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Заїчинської сільської ради, слід допустити до негайного виконання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області про скасування розпорядження та поновлення на посаді, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області №10 від 26.07.2019 року, про звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогул чотирьох робочих днів без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області з 26.07.2019.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Заїчинської сільської ради, допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко