Постанова

від 12.11.2019 по справі 240/3908/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3908/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

12 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Смілянця Е. С. Охрімчук І.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представника апелянта, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (повний текст рішення складено 20.06.2019р. у м.Житомирі) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРЕЙД СОЛЮШНС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРЕЙД СОЛЮШНС" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації затверджене протоколом №216/06-30-07-03-22 від 28.12.2018 щодо віднесення Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРЕЙД СОЛЮШНС" до переліку ризикових платників податків на підставі п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРЕЙД СОЛЮШНС" з переліку ризикових платників, а саме: виключити з переліку платників податків в режимі "Журнал ризикових платників податків" розділу "Робота Комісії регіонального рівня" підсистеми "Аналітична система" ІТС "Податковий блок" як платника з ознаками ризиковості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення комісії Головного управління ДФС України у Житомирській області щодо встановлення ризиковості платника податків Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРЕЙД СОЛЮШНС" згідно пунктом 1.6. Критеріїв ризиковості платника податків ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а така інформація виключенню з переліку.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області оформлене протоколом №216/06-30-07-03-22 від 28.12.2019 про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРЕЙД СОЛЮШНС" до переліку ризикових платників податків на підставі п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку.

Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРЕЙД СОЛЮШНС" з переліку ризикових платників податків, а саме: виключити з переліку платників податків в режимі "Журнал ризикових платників податків" розділу "Робота Комісії регіонального рівня" підсистеми "Аналітична система" ІТС "Податковий блок" як платника з ознаками ризиковості.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРЕЙД СОЛЮШНС" судовий збір у розмірі 3842 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що Згідно із службовою запискою оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 28.12.2018 №2192/7/06-30-21-05 в результаті проведених заходів, встановлено відсутність ТзОВ "ІНТЕР ТРЕЙД СОЛЮШНС" за адресою реєстрації.

Окрім того, у поданих суду апеляційної інстанції письмових додаткових поясненнях апелянт зазначив, що позивач звернувся до суду із позовом про оскарження проміжного рішення податкового органу, яким права позивача не порушуються. Тим самим, позивач обрав такий захист своїх прав, який суперечить Закону. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 року у справі №540/2077/18.

Тому, рішення комісії затверджене протоколом №216/06-30-07-03-22 від 28.12.2018 є правомірним та таким, що відповідає приписам податкового законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТОВ ""ІНТЕР ТРЕЙД СОЛЮШНС" є юридичною особою та зареєстроване платником податку на додану вартість. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є 20.15 Виробництво добрив і азотних сполук.

Листом від 04.03.2019 №2373/6/06-30-07-03-11 Головне управління ДФС у Житомирській області повідомило позивача про те, що ТОВ "ІНТЕР ТРЕЙД СОЛЮШНС" відповідає вимогам п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку (а.с.23-24)

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Головного управління ДФС у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №216/06-30-07-03-22 від 28.12.2018, за результатами розгляду питання щодо внесення до переліку ризикових платників податку ТОВ "ІНТЕР ТРЕЙД СОЛЮШНС" ухвалили внести ТОВ "ІНТЕР ТРЕЙД СОЛЮШНС" (код ЄДРПОУ 41635271), яке є платником податку на додану вартість, до відповідного переліку як такого, що відповідає одному із критеріїв ризиковості платників податку (п.1.6): наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій (придбання товарів у контрагентів, у яких по ланцюгу постачання відбувається підміна товарних позицій) (а.с.25-26)

Вважаючи зазначене рішення необґрунтованим та протиправним, Товариство звернулось з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення комісії ГУ ДФС у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації затверджене протоколом №216/06-30-07-03-22 від 28.12.2018 винесено з перевищенням повноважень.

Розглядаючи питання законності та обґрунтованості судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).

Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону №2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону №2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).

Окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Листом Державної фіскальної служби України від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 визначені Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій (попередня редакція лист ДФС України № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року).

Вказані Критерії ризиковості платника податку від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п.10 Порядку №117, відтак не є нормативно-правовим актом, а отже, не можуть бути застосовані.

Акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Так, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не можуть слугувати законною підставою для зупинення реєстрації податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року по справі №822/1878/18.

У даній справі, відповідно до протоколу №216/06-30-07-03-22 від 28.12.2018 засідання Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, за результатами обговорення питання порядку денного "Про внесення до реєстру ризикових платників" визначено, що ТзОВ "Гранденіс" підпадає під п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України від 12.11.2018 №35019/7/99-99-07-05-02-17, тобто посилання лише на супровідний лист.

Судом встановлено, що висновок про визнання позивача ризиковим платником прийнято у зв`язку з тим, що Товариство здійснює господарську діяльність з платниками податків, які мають ознаки ризиковості. Так, суб`єкт господарювання придбав товар у контрагентів, у яких по ланцюгу постачання відбувається підміна товарних позицій.

Тобто, негативна податкова інформація стосується не господарської діяльності позивача, а його контрагентів. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження зазначеної інформації суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, у разі недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни, правові наслідки повинні настати саме для них, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства не може мати негативні наслідки у вигляді певних обмежень, або встановлення додаткових обтяжливих обов`язків для іншого сумлінного платника податків за відсутності факту його причетності до виявлених контролюючим органом правопорушень та за наявності факту здійснення господарської діяльності.

Крім того, визначаючи відповідність підприємства позивача вимогам п.1.6 критеріїв ризиковості платника податку, відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано матеріалів, на підставі яких позивача було віднесено до ризикових платників податків, та іншу інформацію, що розглядалась Комісією, які згідно Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків обов`язково додаються до протоколу засідання Комісій.

Посилання апелянта на схему руху ПДВ; відомості з Єдиного реєстру податкових накладних, службову записка оперативного управління від 28.12.2018 року, як на документи, які надавалися суду та на підставі яких і було віднесено Позивача до Переліку ризикових платників податків, свідчать лише про можливість порушень з боку контрагентів Позивача, а не останнього.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до позивача п.1.6 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознакою "наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником", у зв`язку з чим протокольне рішення про визначення підприємства позивача таким, що відповідає п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку є протиправним.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача виключити Товариство з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості відповідно п.1.6 Наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником , з наступних підстав.

Згідно із ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Аналіз вказаної норми свідчить, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

На підставі вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Що стосується посилання апелянта на те, що спірне рішення про визначення підприємства позивача таким, що відповідає п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку - є проміжним та не є рішенням, яке тягне за собою виникнення негативних наслідків для підприємства позивача, суд зазначає наступне.

Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та інших осіб, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Суд апеляційної інстанції вважає, що прийняття рішення про внесення Товариства до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, порушує права останнього, оскільки таке внесення є підставою для автоматичного зупинення реєстрації кожної наступної податкової накладної, і, як наслідок, створює перешкоди у здійсненні платником податків його господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Положеннями ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У даній справі, суд враховує правову позицію висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.10.2011 року у справі Щокін проти України (заява №23759/03) та від 07.07.2011 року у справі Серков проти України (заява №39766/05) в яких ЄСзПЛ дійшов висновку, про те що, по-перше національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року по справі №240/3908/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 листопада 2019 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Охрімчук І.Г.