Постанова

від 25.11.2019 по справі 813/185/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9414/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.

за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

позивач: не з`явився

відповідач:не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у справі № 813/185/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ріо-Буд до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції - Гулкевич І.З.,

час ухвалення рішення - 10 год. 11 хв.,

місце ухвалення рішення - м.Львів,

дата складання повного тексту рішення - 01.06.2016,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Ріо-Буд (далі - ТзОВ Ріо-Буд звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області у якому, із урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області від 15 січня 2016 року №0000062201/480, №0000052201/429.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не порушив вимоги податкового законодавства, оскільки господарські операції ТзОВ Ріо-Буд з його контрагентами є реальними, товарними, а помилкові висновки відповідача базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Вказує, що до перевірки податковому органу надано усі первинні документи, які відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарської діяльності позивача, проте вони не були прийняті до уваги податковим органом. З огляду на наведене позивач просив задоволити позовні вимоги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 15 січня 2016 року № 0000062201/480 та № 0000052201/429. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ Ріо-Буд 5 412,60 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року оскаржувану постанову скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов ТзОВ Ріо-Буд задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області від 15 січня 2016 року №0000062201/480 в частині 128 236,57 грн. основного платежу та 32 059,14 грн. штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області від 15 січня 2016 року №0000052201/429. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на користь ТзОВ Ріо-Буд витрати на оплату судового збору в сумі 4 453 грн. 23 коп..

Постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 року у справі № 813/185/16 в частині задоволення позовних вимог про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 15.01.2016 № 0000062201/480 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 128 236,57 грн. за основним платежем та в сумі 32 059,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 15.01.2016 № 0000052201/429 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 109 268 грн. за основним платежем та в сумі 27 317 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі № 813/185/16 залишено без змін.

У апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що правочини між ТзОВ Ріо-Буд та контрагентами є безтоварними, їх господарська діяльність спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. Зазначено, що при перевірці підприємством не доведена реальність операцій, не підтверджено реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності та свідчить про відсутність умов для відповідної господарської, економічної діяльності.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ Ріо-Буд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із : ПП Проект-інвест , ТзОВ ККМ-Схід , ТзОВ Проект-інвест 1 , ТзОВ Проект-інвест 2 , ТзОВ Натура Ексім , ПП Ромо , ПП Ігор та Фабіо ,ТзОВ Інтеграл менеджмент , ТзОВ Агрологістик , ТзОВ Сантехніка та механізація , ТзОВ Агросмарт-70 , ТзОВ Стеко Інвест-79 , ТзОВ Октавія-ЛТД , ТзОВ Неаполітана-16 , ПП Прикарпаття Акцент , ТзОВ Інтеграл логістик , ТзОВ Немо Етієне , ПП Джанго Будсервіс , ПП Львівавторем , ТзОВ БК Інстал Плюс , ТзОВ Відпочинок в Карпатах , ТзОВ Асфалті Тре Б.Н. , ТзОВ Будівельне управління Карпатспецбуд , ПП Метінвест-80 , ТзОВ Каскад Карпати-44 за період з 01.01.2014 року по 31.10.2015 року.

За результатами перевірки встановлено порушення підприємством п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (далі ПК України) завищено податковий кредит по розрахунках з ПП Проект-інвест (ЄДРПОУ 39051162) за перевірений період на 128236,57 грн., ТзОВ Агросмарт-70 (ЄДРПОУ 39355230) за перевірений період на 51166,31 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2014 на 18942 грн., липень 2014 на 19404 грн., серпень 2014 на 16770 грн., вересень 2014 на 24294., жовтень 2014 на 20196 грн., листопад 2014 на 20476 грн., грудень 2014 на 2511 грн., січень 2015 на 9594 грн, лютий 2015 на 14302 грн., березень 2015 на 11028 грн., квітень 2015 на 13033 грн., червень 2015 на 637 грн., серпень 2015 на 161 грн., вересень 2015 на 81 грн., жовтень 2015 на 7975 грн; п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України завищено витрати на 607046,72 грн. по розрахунках з ПП Проект-інвест , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 р на 109268 грн.

На підставі встановлених порушень 15.01.2016 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000062201/480, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 224 255,00 грн. (за основним платежем 179 404 грн., за штрафними санкціями 44 851 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000052201/429, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 136 585,00 грн. (за основним платежем 109 268 грн., за штрафними санкціями 27 317 грн.).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а тому висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю позивача та його контрагентів з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є такими, що ґрунтуються на припущеннях. Зазначив, що у ході судового розгляду справи відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Як видно із рішення суду касаційної інстанції, справу направлено на новий судовий розгляд в частині дослідження обставин щодо реальності здійснення господарських операцій між ТзОВ Ріо-буд та ПП Проект-інвест , а відтак суд апеляційної інстанції переглядає справу у цій частині.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій ТзОВ Ріо-Буд з його контрагентом ПП Проект-інвест з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями,іншими документами, передбаченимипунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є обов`язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі якщо господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що між ТзОВ Ріо Буд (Замовник) та ПП Проект-інвест (Підрядник) укладено ряд договорів підряду, зокрема: договір підряду №21/05-14 від 21.05.2014 року, згідно якого підрядник зобов`язується своїми силами (з правом залучення третіх осіб-субпідрядників) і матеріально-технічними засобами по завданням замовника виконати роботи по влаштуванню плитки на підлогу та стіну 1-4 поверхів в ТОЦ на пл.Соборній 14-15 у м. Львів, а замовник зобов`язується створити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результат і сплатити обумовлену цим договором ціну; договір підряду №22/09-14 від 22.09.2014 року, згідно якого підрядник зобов`язується своїми силами (з правом залучення третіх осіб-субпідрядників) і матеріально-технічними засобами по завданням замовника виконати роботи по ремонту офісних приміщень, розташованого за адресою: м. Львів, вул.Шептицьких,26 а замовник зобов`язується створити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результат і сплатити обумовлену цим договором ціну.

Також, судом встановлено, що ТзОВ Ріо Буд (Замовник) та ПП Проект-інвест (Підрядник) укладено ряд договорів на виконання робіт, зокрема: договір на виконання робіт №20/05-14 від 20.05.2014 р, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується на власний ризик та власними силами або із залучення третіх осіб (субпідрядників) виконати роботи на об`єкті замовника за адресою : м. Львів, вул. Б.Хмельницького,212 корпус АДРЕСА_1 2 ремонтні роботи відповідно до погодженої кошторисної документації; договір на виконання робіт №04/08-14 від 04.08.2014 р, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується на власний ризик та власними силами або із залучення третіх осіб (субпідрядників) виконати роботи на об`єкті замовника за адресою: м. Львів, вул. Городоцька АДРЕСА_2 , оздоблювальні роботи відповідно до погодженої кошторисної документації.

При цьому, як встановлено контролюючим органом під час перевірки у ПП Проект-інвест , кількість штатних працівників на вказаному підприємстві становить 1 особа.

Між тим, як видно із матеріалів справи, у актах на виконання робіт між ТОВ Ріо-Буд та ПП Проект-Інвест будь-яких даних щодо використання трудових ресурсів не зазначено, зокрема не вказано кількості працівників та людино-годин, залучених до виконання таких робіт.

Таким чином, із наведеного вище можна зробити висновок про відсутність у ПП Проект-інвест реальних можливостей для виконання прийнятих на себе зобов`язань та необхідності залучення до виконання вказаних робіт третіх осіб-субпідрядників.

Разом з тим, факт залучення до виконання робіт будь-яких третіх осіб-субпідрядників не відображений у договірних та інших документах, укладених із замовником робіт - ТзОВ Ріо-Буд , а під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем не надано доказів допуску, перебування та завершення робіт працівниками інших підприємств.

Хоча чинним законодавством не віднесено такі документи технічного характеру до первинних документів і останні не мають значення для бухгалтерського обліку, однак такі є доказами руху активів та персоналу і відповідно спростовують доводи податкового органу.

Сама ж наявність укладених договорів та актів виконаних робіт за наведених обставин викликають обґрунтований сумнів щодо реальності та дійсності вказаних господарських відносин, наявності обґрунтованої доцільності залучення до виконання робіт ПП Проект-інвест , у якого відсутні можливості виконати будівельні роботи.

Також судом встановлено, що між ТзОВ Ріо-Буд (покупець) та ПП Проект-інвест (продавець) укладено договір поставки №22/05-14 від 22.05.2014 року, відповідно до якого Покупець зобов`язується продати та передати у власність покупця будівельні матеріали та інші матеріали і товари, а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її вартість. Поставка продукції здійснюється зі складу продавця, з попереднім узгодженням умов і ціни кожної поставки. Ціна договору складає суму вартості фактично поставлених партій продукції на протязі дії договору , згідно з накладними.

На виконання умов цього договору, ПП Проект-Інвест виписано ряд видаткових та податкових накладних.

Однак, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв`язку з відсутністю необхідних документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, які відображені ТзОВ Ріо-Буд по взаєморозрахунках з ПП Проект-Інвест в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, не стверджують фактичного здійснення господарських операцій, вказують на проведення безтоварних операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.

Таким чином, в порушення вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, позивачем завищено податковий кредит по розрахунках з ПП Проект-Інвест на суму 128236,57 грн. та в порушення п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України завищено витрати на 607046,72 грн. по розрахунках з ПП Проект-інвест , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 р на 109268 грн..

Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано достатніх та належних доказів, які б спростовували висновки податкового органу стосовно неможливості фактичного здійснення контрагентом ПП Проект-Інвест господарських операцій.

У розглядуваній справі, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган обґрунтовано виходив з того, що позивач фактично послуги, роботи у свого контрагента не придбавав, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, не довів ділової мети залучення такого контрагента, через що вказані операції не можна вважати реальними і товарними.

Звідси, надані до перевірки договірні документи про виконання робіт є зайвою ланкою у господарській діяльності ТзОВ Ріо-Буд , не містять економічного ефекту, укладені без відповідної мотивації, ділової мети, виробничої потреби та характеру послуг, не підтверджують того, що придбання цих послуг було обумовлено господарською необхідністю та мало на меті отримання платником економічних вигод (прибутку) при вступі у господарські правовідносини із постачальником послуг, та відповідно призвели до збільшення ТзОВ Ріо-Буд задекларованого податкового кредиту, зменшивши тим самим об`єкт оподаткування.

За таких обставин видані ПП Проект-Інвест первинні документи слід вважати такими, що не мають юридичної сили, складеними з метою маскування безтоварних операцій, що оформлялися з метою мінімізації податкових зобов`язань.

Отже, податковий орган підставно прийшов до висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ПП Проект-Інвест щодо виконання робіт, надання послуг.

Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, апеляційний суд вважає, що заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючисьч.4 ст.229, ч.3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у справі № 813/185/16 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Ріо-Буд до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Л. Я. Гудим М. А. Пліш Повне судове рішення складено 29.11.2019