Ухвала

від 28.11.2019 по справі 373/1981/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 листопада 2019 року

місто Київ

справа № 373/1981/18

провадження № 61-20891ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОАГРОМАРКЕТ 1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОАГРОМАРКЕТ 1 до ОСОБА_1 , Фермерського господарства ВІКАГРО , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Землевпорядкування та кадастр , про усунення перешкод в користуванні орендованою земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРОАГРОМАРКЕТ 1

(далі - ТОВ ЄВРОАГРОМАРКЕТ 1 ) у листопаді 2018 року звернулося до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою шляхом визнання дій відповідачів з укладання договору оренди земельної ділянки неправомірними, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03 вересня 2018 року, укладеного між відповідачами, зареєстрованого у реєстрі речових прав № 27863163.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2019 року у задоволені позову відмовлено .

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що за відсутності реєстрації договору оренди землі від 01 червня 2017 року та речового права оренди землі за ТОВ ЄВРОАГРОМАРКЕТ 1 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такий договір не набув чинності, його дія не розпочалася, у сторін такого правочину ОСОБА_1 та ТОВ ЄВРОАГРОМАРКЕТ 1 , відповідно до частини першої статті 631 ЦК України не виникли права та обов`язки, пов`язані з орендою земельної ділянки. Також, судом першої інстанції враховано, що на момент підписання оспорюваного договору у 2017 році у його зміст не внесені відомості про предмет договору: кадастровий номер земельної ділянки площею 3, 0337 га, що передавалася в оренду, оскільки на той час земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 , не була зареєстрована в Державному земельному кадастрі. За наведених обставин суд першої інстанції не встановив підстав для визнання договору оренди земельної ділянки від 03 вересня 2018 року, укладеного між відповідачами, зареєстрованого у реєстрі речових прав № 27863163, недійсним.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ ЄВРОАГРОМАРКЕТ 1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовувалося тим, що оскільки державна реєстрація договору оренди землі від 01 червня 2017 року, на який посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, у державних органах земельних ресурсів не проведена, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначений договір не набрав чинності та не породжує для позивача прав орендаря, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання дій відповідачів при підписанні договору оренди землі від 03 вересня 2018 року неправомірними, а сам договір щодо спірної земельної ділянки, який зареєстровано у встановленому законом порядку, недійсним.

ТОВ ЄВРОАГРОМАРКЕТ 1 22 листопада 2019 року звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувані рішення ухвалені із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій статті Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом частини дев`ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа за зазначеним спором не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом спору у справі є вирішення вимоги про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою шляхом визнання дій відповідачів з укладання договору оренди земельної ділянки неправомірними, а також визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03 вересня 2018 року, укладеного між відповідачами, зареєстрованого у реєстрі речових прав № 27863163. Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

У касаційній скарзі не обґрунтовується наявність умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, й не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховним Судом враховано, що з приводу оцінки обставин справи у суді касаційної інстанції сформована усталена єдина правозастосовча практика з приводу вирішення такої категорії спорів. Верховним Судом практика розгляду такої категорії спорів відбувається із застосуванням у подібних правовідносинах правових висновків, викладених, зокрема, у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 500/2866/16-ц (провадження

№ 61-25912св18).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, необхідно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Верховний Суд додатково роз`яснює заявнику, відповідно до пункту третього частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір , право на подання заяви про повернення сплаченого судового збору.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОАГРОМАРКЕТ 1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОАГРОМАРКЕТ 1 до ОСОБА_1 , Фермерського господарства ВІКАГРО , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Землевпорядкування та кадастр , про усунення перешкод в користуванні орендованою земельною ділянкою відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний