Постанова

від 26.11.2019 по справі 908/1246/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2019 року м.Дніпро Справа № 908/1246/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чус О.В., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Деймос" на рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2019 (повне рішення оформлено та підписано 10.10.2019, суддя Зінченко Н.Г.) у справі

за позовом Державної установи "Запорізька обласна фітосанітарна лабораторія", м.Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю "Деймос", м.Запоріжжя

про повернення майна, яке знаходиться на зберіганні

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Державна установа "Запорізька обласна фітосанітарна лабораторія" звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просила зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Деймос" повернути газ скраплений в обсязі 5 682 літра.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем умов договору №5 від 29.08.2014 щодо повернення газу скрапленого в об`ємі 5 682 літра, який прийнято відповідачем на зберігання відповідно до акту прийому-передачі від 29.08.2014 №5.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2019 у даній справі позов задоволено; зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "Деймос" повернути на користь Державної установи "Запорізька обласна фітосанітарна лабораторія", газ скраплений в обсязі 5682 літра; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Деймос" на користь Державної установи "Запорізька обласна фітосанітарна лабораторія" 1 921 грн. 00 коп. судового збору.

Зазначене рішення мотивовано посиланням на те, що факт знаходження на відповідальному зберіганні відповідача газу скрапленого в обсязі 5682,00 літрів, який належить позивачу і переданий за договором зберігання № 5 від 29.08.2014, підтверджується фактичним обставинам справи, то позовна вимога про зобов`язання ТОВ Деймос повернути газ скраплений в обсязі 5682 літра підлягає задоволенню судом.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЙМОС" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають істотне значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що договір №5 від 29.08.2014 по зберіганню газу скрапленого та заправки автотранспорту та акти прийому-передачі на зберігання скрапленого газу, що були надані до позовної заяви, були підписані попереднім директором Хомутовим Г.І., він же попередній одноосібний учасник ТОВ "Деймос" до 09.12.2016.

При передачі товариства новому власнику та виконавчому органу жодних договорів, актів чи лімітних відомостей попереднім директором ОСОБА_1 передано не було. Жодної інформації чи документів щодо взаємовідносин з приводу відповідального зберігання ТОВ "Деймос" з ДУ "Запорізька обласна фітосанітарна лабораторія" надано не було. Більш того, при передачі права власності на корпоративні права підприємства та майна підприємства попередній директор (учасник) не передавав новому власнику (учаснику), директору газу скрапленого в об`ємі 5682 л, що начебто знаходився на відповідальному зберіганні у товариства.

Договір, що був наданий суду, не містить жодних положень про оплату послуг відповідального зберігання газу скрапленого, тобто фактично є безоплатним. Проте містить розділ щодо строку дії договору, який вказує, що договір діє до повної вибірки газу скрапленого, тобто є довготривалим, укладеним на невизначений час. Вказані умови договору є завідомо невигідними виконавцю по договору, про вказаний договір не було повідомлено новому керівництву та власнику підприємства, у будь-якому разі продовжувати виконувати договір на вказаних умовах товариство не мало наміру.

Тож, на думку апелянта, всі вимоги по зобов`язанням, що стосувались вказаного договору, необхідно було пред`являти попередньому власнику та директору товариства ще у 2016 році, одразу після підписання акту звірки від 01.03.2016, а не через 2 роки після підписання акту і через 4 роки після підписання договору.

До того ж, акт звірки ГСМ, що знаходяться на відповідальному зберіганні від 01.03.2016 був підписаний головним бухгалтером ТОВ "Деймос" Дяченко О.В. , що на той час працював на підприємстві. Проте в бухгалтерському обліку товариства той же головний бухгалтер вказане майно не фіксував, на забалансовий рахунок 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні" в програмному забезпеченні 1С версія 7 скраплений газ внесений не був, більш того такий рахунок в базі бухгалтерського обліку бухгалтером взагалі не вівся.

З бухгалтерського обліку програмного забезпечення 1С версія 7, що був переданий попереднім директором Хомутовим Г .Т. вбачається, що фактично у період з 01.02.2016 по 09.12.2016 (до фактичної купівлі-продажу корпоративних прав на ТОВ Деймос ) посадовими особами була здійснена реалізація газу скрапленого в розмірі 15167,711 л, які на рахунку товари на складі для продажу не зазначались. Проте дохід був отриманий згідно того ж бухгалтерського обліку від реалізації газу скрапленого у розмірі 189607,85 грн., що підтверджується роздруківками з 1С видаткових накладних на продаж товару з АЗС у період з 02.12.16 по 09.12.16. Вказане повністю підтверджує той факт, що посадові особи, з метою приховати від покупців корпоративних прав зобов`язання ТОВ Деймос по договорам, та, більш того, отримати дохід від продажу товару, який був взятий на відповідальне зберігання, в останні 9 днів займання відповідних посад здійснили продаж скрапленого газу, який ТОВ Деймос прийняло на зберігання.

Скаржник вважає, що ТОВ Деймос станом на жовтень 2019 року жодним чином не може відповідати за зобов`язання з повернення газу скрапленого, який був переданий ще у 2014 року. До того ж, з грудня 2016 року ТОВ Деймос не веде діяльність з роздрібної торгівлі нафтопродуктами та газом з АЗС, а надає в оренду єдину автозаправну станцію, що належить на праві власності підприємству, що підтверджується договором №ТД30ГД-131216 від 13 грудня 2016 року укладеним з ТОВ Торговий дім Запоріжоілгруп , іншу діяльність товариство не веде.

3.2 Доводи інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Відповідно до частини третьої ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 для розгляду апеляційної скарги визначена колегії суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 26.11.2019.

26.11.2019 у судове засідання з`явилися учасники справи, які надали відповідні пояснення.

26.11.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

29.08.2014 Державною установою Запорізька обласна фітосанітарна лабораторія в особі директора Коваленка В.С. (замовник, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Деймос в особі директора Хомутова Г.І. (виконавець, відповідач у справі) укладено договір на зберігання газу скрапленого і заправку автотранспорту № 5 (далі за текстом - договір зберігання), за умовами якого виконавець зобов`язався прийняти на відповідальне зберігання газ скраплений в обсязі 5682,00 літри, сплачений за рахунком № СФ-0000394 від 22.07.2013, та забезпечити його видачу за першою вимогою замовника через АЗС виконавця у відповідності із графіком роботи АЗС (п. 1.1 договору зберігання).

Відповідно до п.п.1.2,1.3 договору зберігання видача газу скрапленого, що знаходиться на зберіганні, здійснюється згідно з лімітно-забірною відомістю, а виконавець оформлює всі необхідні документи на відпуск скрапленого газу.

За умовами п. 2.1 договору зберігання сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до повної вибірки газу скрапленого.

29.08.2014 сторонами складено і підписано акт приймання-передачі на зберігання газу скрапленого згідно договору на зберігання газу скрапленого і заправку автотранспорту № 5 від 29.08.2014, з якого вбачається, що позивач згідно договору зберігання № 5 від 29.08.2014 передав, а відповідач прийняв газ скраплений в обсязі 5682,00 літрів. Сторони претензій одна до одної не мають.

Акт приймання-передачі на зберігання від 29.08.2014 підписаний уповноваженими особами замовника і виконавця та скріплений печатками підприємств.

У підтвердження своїх майнових прав на газ скраплений, який передавався відповідачу на зберігання за договором зберігання № 5 від 29.08.2014, позивачем надано суду договір № 19 від 22.07.2013 (з додатковою угодою № 1 від 29.08.2014 до нього), укладений ДУ Запорізька обласна фітосанітарна лабораторія (покупець) та ТОВ Деймос (продавець), згідно якого продавець продає, а покупець купує газ скраплений в кількості 5682,0 літри на загальну суму 49998,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні рахунок-фактура № СФ-0000394 від 22.07.2013, виставлений відповідачем позивачу на оплату за газ скраплений, платіжне доручення № 10 від 24.04.2014 про оплату позивачем ТОВ Деймос коштів за газ скраплений та видаткова накладна № РН-0001040 від 29.08.2014, за якою відповідач поставив, а позивач прийняв газ скраплений в обсязі 5682,00 літрів.

01.03.2016 позивачем та відповідачем проведено звірку ПММ, що знаходяться на відповідальному зберіганні ТОВ Деймос , за результатами проведення якої складено акт звірки ПММ від 01.03.2016.

Як свідчить акт звірки ПММ, що знаходяться на відповідальному зберіганні в ТОВ Деймос , від 01.03.2016 на зберіганні у ТОВ Деймос станом на 01.03.2016 знаходиться 5682,00 літрів скрапленого газу, що належить ДУ Запорізька обласна фітосанітарна лабораторія .

Акт звірки ПММ від 01.03.2016 підписаний головним бухгалтером ТОВ Деймос Дяченко О.В. і головним бухгалтером ДУ Запорізька обласна фітосанітарна лабораторія Чебітько К.П. та скріплений печатками підприємств.

Відповідач не заперечив факту підписання акту звірки ПММ, що знаходяться на відповідальному зберіганні в ТОВ Деймос , від 01.03.2016.

Претензією № 01-11/120 від 30.05.2017 позивач звернувся до ТОВ Деймос для врегулювання договірних відносин щодо газу скрапленого, який знаходиться у ТОВ Деймос на зберіганні.

Відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

26.04.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 01-10/159, в якій зазначив, що станом на 01.03.2016 на відповідальному зберіганні ТОВ Деймос знаходиться 5682,00 літрів газу скрапленого, який належить ДУ Запорізька обласна фітосанітарна лабораторія . На автозаправних станціях ТОВ Деймос лімітно-забірна відомість, згідно з якою вівся облік використаного газу, відсутня, що унеможливлює його видачу замовнику, що в свою чергу, є порушенням умов договору. У зв`язку з цим позивач просив відповідача або повернути майно, або відшкодувати збитки у розмірі його вартості.

Листом № 09/07/18-1 від 09.07.2018 відповідач відмовив позивачеві у задоволенні претензії № 01-10/159 від 26.04.2018. В обґрунтування відмови послався на те, що на даний час ТОВ Деймос змінило єдиного учасника товариства ОСОБА_1 шляхом купівлі-продажу корпоративних прав на нового учасника ТОВ Промнафтохім . При передачі товариства новому власнику та виконавчому органу жодних договорів, актів чи лімітних відомостей попереднім директором ОСОБА_1 передано не було. Жодної інформації чи документів щодо взаємовідносин ТОВ Деймос з ДУ Запорізька обласна фітосанітарна лабораторія надано не було. При передачі бухгалтерської документації, звітності та бухгалтерського обліку в програмному вигляді була відсутня жодна інформація про прийняття на відповідальне зберігання ТОВ Деймос майна, що підтверджується річними фінансовими звітами та балансами підприємства. Більш того, при передачі права власності на корпоративні права підприємства та майна підприємства попередній директор (учасник) не передавав новому власнику (учаснику), директору газу скрапленого в об`ємі 5682 л, що начебто знаходився на відповідальному зберіганні у товариства.

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його майнових прав та охоронюваних законом інтересів і стали підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором зберігання.

Згідно частини першої статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом частин 1,2 статті 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (частини 1, 2 статті 938 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (стаття 953 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вимог ст.638 Цивільного кодексу України сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору зберігання № 5 від 29.08.2014, а відтак цей договір є укладеним.

Доказів розірвання договору у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

За приписами ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Факт передачі майна на зберігання підтверджується підписаним та складеним сторонами 29.08.2014 актом приймання-передачі на зберігання газу скрапленого згідно договору на зберігання газу скрапленого і заправку автотранспорту № 5 від 29.08.2014, з якого вбачається, що позивач згідно договору зберігання № 5 від 29.08.2014 передав, а відповідач прийняв газ скраплений в обсязі 5682,00 літрів; сторони претензій одна до одної не мають.

Встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором зберігання майна щодо повернення газу скрапленого зі зберігання в обсязі 5682,00 літрів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідачем до апеляційної скарги додано додаткові докази, зокрема, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань; копію статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Деймос" (нова (п`ята) редакція); копію наказу (розпорядження) №К10 від 09.12.2016 про прийняття на роботу директором Приходько О . М.; копію статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Деймос" (друга редакція); копію договору оренди майна №ТДЗОГД-131216 від 13.12.2016; копію акта приймання-передачі майна від 13.12.2016; оборотно-сальдову відомість по рахунку: 281; картку рахунку: 281; оборотно-сальдову відомість за 01.01.2016 - 09.12.2016; карту рахунку: 281; копії видаткових накладних №РН-0011133 від 02.12.2016, №РН-001134 від 02.12.2016, РН-001135 від 03.12.2016, №РН-0001136 від 03.12.2016, №РН-0001137 від 04.12.2016, №РН-001138 від 04.12.2016, №РН-0001132 від 05.12.2016, №РН-0001139 від 05.12.2016, №РН-0001140 від 05.12.2016, №РН-0001141 від 06.12.2016, №РН-0001143 від 06.12.2016, №РН-0001144 від 06.12.2016, № РН-0001145 від 06.12.2016, №РН-0001147 від 07.12.2016, №РН-0001148 від 07.12.2016, №РН-0001149 від 07.12.2016, №РН-0001150 від 08.12.2016, №РН-0001152 від 08.12.2016, №РН-0001153 від 08.12.2016, №РН-0001154 від 09.12.2016, №РН-0001155 від 09.12.2016, №РН-0001156 від 09.12.2016.

Приймаючи до уваги, що відповідач не приймав участь у судових засіданнях суду першої інстанції, колегія суддів приймає до розгляду надані відповідачем додаткові докази.

Дослідивши надані відповідачем видаткові накладні, суд апеляційної інстанції враховує таке.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент існування спірних відносин)) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані відповідачем видаткові накладні наведеним приписам чинного законодавства не відповідають, а тому не є належними та допустимими доказами здійснення господарської операції.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що умови договору є завідомо невигідними виконавцю по договору, про вказаний договір не було повідомлено новому керівництву та власнику підприємства.

Так, відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів вжиття заходів щодо розірвання або визнання недійсним договору №5 від 29.08.2014 на зберігання газу скрапленого, відповідачем не надано, в зв`язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.

Таким чином, цей договір є дійсним і є обов`язковим для виконання сторонами та породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що заміна учасника юридичної особи, реалізація попередніми посадовими особами товариства газу скрапленого в об`ємі 5682 л, а також той факт, що при передачі права власності на корпоративні права підприємства та майна підприємства попередній директор (учасник) не передавав новому власнику (учаснику), директору газ скраплений в об`ємі 5682 л, не звільняє товариство від виконання своїх зобов`язань за спірним правочином.

Статтею 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов`язаннями її учасників (засновників), що пов`язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

У даному випадку, стороною правочину є юридична особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Деймос", тому позивачем правомірно пред`явлено позов саме до цієї юридичної особи, а не до попереднього власника та директора товариства.

Відносно доводів скаржника щодо підписання акту звірки ГСМ, що знаходяться на відповідальному зберіганні від 01.03.2016 головним бухгалтером ТОВ "Деймос" Дяченко О.В . , колегія суддів приймає до уваги наступне.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків.

Частиною першою ст.73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною другою статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем не надано доказів відсутності у головного бухгалтера ТОВ "Деймос" Дяченко О.В. повноважень на підписання акту звірки та доказів того, що зазначена особа не обіймала посаду головного бухгалтера або ж взагалі не працювала у ТОВ "Деймос".

Натомість, акт звірки ГСМ від 01.03.2016 містить підписи уповноважених осіб та печатки сторін, відображені в акті звірки, підтверджені іншими наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, зокрема актом приймання-передачі на зберігання від 29.08.2014, тобто акт звірки не є єдиним доказом у справі, яким підтверджується факт передачі відповідачу на зберігання газу скрапленого в об`ємі 5682 л.

Відсутність обліку матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні у ТОВ "Деймос" свідчить про неналежне виконання посадовими особами відповідача своїх обов`язків щодо здійснення бухгалтерського обліку та не звільняє відповідача від обов`язку повернути спірне майно зі зберігання.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Деймос" відмовити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2019 у справі №908/1246/19 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 02.12.2019

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

І.О.Вечірко