Рішення від 18.11.2019 по справі 922/1022/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2019Справа № 922/1022/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Страхова компанія МЕГА-ГАРАНТ (61057, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ДОНЦЯ-ЗАХАРЖЕВСЬКОГО, будинок 6/8) до за участю проПриватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 40) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) стягнення 84 283 грн. 99 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Страхова компанія МЕГА-ГАРАНТ (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна (далі-Відповідач) про стягнення 84 283 грн. 99 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.12.2017 між позивачем та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №101/2017-Т.

02.01.2018 року між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (відповідачем) був укладений Договір факультативного пропорційного перестрахування (ретроцесії) (Ковер-нот) №01 від 02.01.2018, виданий відповідачем, що є невід`ємною частиною Договору №01-04/ФП про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) від 20.04.2016. За Договором факультативного пропорційного перестрахування (ретроцесії) (Ковер-нот) №01 від 02.01.2018 були застраховані майнові інтереси позивача, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

08.03.2018 на автодорозі Р-79-М-18 (Ізюм-Борова) відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.

25.05.2018 позивачем на підставі Звіту №124/03/18 про оцінку колісного транспортного засобу від 04.04.2018 було складено страховий акт №220/2018-Т, відповідно до якого сума страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №101/2017-Т від 18.12.2017 склала 412 964,96 грн. (з урахуванням безумовної франшизи в розмірі 20 599 грн. та зменшення розміру страхового відшкодування на суму ПДВ у розмірі 78 951,44 грн.). На підставі цих документів вказана сума була перерахована позивачем на рахунок ОСОБА_1 .

Повідомлення про страховий випадок 13.08.2018 було відправлено працівником позивача електронною поштою на адресу відповідача.

Відповідачем на підставі страхового акту №UA/2018/09-Мега-Гарант та розрахунку до нього було перераховано на рахунок позивача страхове відшкодування за договором факультативного пропорційного перестрахування (ретроцесії) (Ковер-нот) №01 від 02.01.2018 у розмірі 145 681,59 грн.

Отже, сума недоплаченого страхового відшкодування складає 50501,39 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасної виплати страхового відшкодування за договором факультативного пропорційного перестрахування (ретроцесії) (Ковер-нот) №01 від 02.01.2018, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 квітня 2019 року залишено позовну заяву Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду Харківської області доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, а саме опис вкладення до цінного листа; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

26.04.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №10522), у якій останній надає докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, а саме опис вкладення до цінного листа; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1022/19. Клопотання позивача про розгляд справи №922/1022/19 в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Справу №922/1022/19 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на "28" травня 2019 р. Залучено до участі у розгляді справи у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 . Зобов`язано позивача не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі направити третій особі копії позовної заяви з додатками листом з описом вкладення, а докази такого направлення надати суду. Відповідачеві встановлено строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення цієї ухвали. Встановлено відповідачеві строк для надання заперечень протягом 3-х днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк на подання відповіді на відзив три дні з дня отримання відзиву на позов. Встановлено 3-й особі строк на подання пояснення щодо позову - 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Встановлено 3-й особі строк на подання пояснення щодо відзиву протягом 10 днів з дня його отримання.

15 травня 2019 року від відповідача у справі надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю за вх.№11872 до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.05.2019 року матеріали справи №922/1022/19 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 922/1022/19 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 року прийнято справу № 922/1022/19 до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

15.07.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

15.07.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 року у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна про розгляд справи №922/1022/19 в порядку загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.07.2019 року з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, Суд дійшов висновку про задоволення клопотання Відповідача та призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої було доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6), а провадження у справі № 922/1022/19 було зупинено.

22.08.2019 року на адресу Господарського суду міста Києва від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшло Клопотання про надання матеріалів, необхідних для проведення судової автотоварознавчої експертизи № 20963/19-54 разом з матеріалами справи. У вказаному клопотанні судовий експерт просить надати для експертного дослідження автомобіль Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з відповідними реєстраційними документами до нього об 11 год. 00 хв. 28.08.2019 року за адресою вул. Смоленська, 6, м. Київ; забезпечити присутність на огляді сторін по справі або їх представників з належно оформленими довіреностями. У випадку, якщо досліджуваний КТЗ не може бути представлений на огляд за вказаною адресою, виїзд експерта до місця перебування КТЗ забезпечити сторонами по справі (визначити особу на яку покладено вказаний обов`язок), в разі неявки однієї із сторін, огляд об`єкта дослідження буде проведено без її участі; забезпечити експерта належними умовами для проведення огляду вказано КТЗ, а саме: вільним доступом до КТЗ (вільний простір з кожної сторони ТЗ не менше 4-5 м), оглядом досліджуваного КТЗ в умовах спеціалізованої СТО на підіймачі (оглядовій ямі) та при потребі часткового розбирання силами та засобами спеціалістів СТО за рахунок сторін по справі (визначити особу, на яку покладено виконання оплати за проведення таких робіт); у випадку, якщо досліджуваний КТЗ на даний час не може бути представлений на огляд, необхідно надати у розпорядження експерта кольорові фотознімки, бажано в електронному вигляді); інформацію: щодо перебування досліджуваного КТЗ у попередніх дорожньо-транспортних пригодах; його комплектності та укомплектованості, встановленого додаткового обладнання (зазначити дати виготовлення та установки, а також надати документальне підтвердження ціни придбання); проведених капітальних ремонтах та оновленні складових; наявних вузлах та агрегатах, які потребували ремонту або заміни до дати дорожньо-транспортної пригоди; фактичний пробіг КТЗ на дату дорожньо-транспортної пригоди 08.03.2018 року; інші дані про фактичний технічний стан автомобіля перед ДТП; документи про вартість відновлення КТЗ (оплачені наряд-замовлення, акти виконаних робіт) тощо. Також просять погодити термін виконання вказаної експертизи понад 60 календарних днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2019 року поновлено провадження у справі № 922/1022/19, задоволено клопотання експерта Київського науково - дослідного інституту судових експертиз про надання матеріалів, необхідних для проведення судової автотоварознавчої експертизи у справі № 922/1022/19; витребувано від Акціонерного товариства "Страхова компанія "МЕГА-ГАРАНТ": диск з кольоровими фотографіями пошкодженого автомобіля марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП; інформацію щодо перебування об`єкта експертизи у попередніх дорожньо-транспортних пригодах; його комплектності та укомплектованості, встановленого додаткового обладнання (із зазначенням дати виготовлення та установки, а також документальним підтвердженням ціни придбання); проведених капітальних ремонтах та оновленні складових; наявних вузлах та агрегатах, які потребували ремонту або заміни до дати дорожньо-транспортної пригоди; фактичного пробігу об`єкта експертизи на дату дорожньо-транспортної пригоди - 08.03.2018 року; іншими даними про фактичний технічний стан об`єкта експертизи перед ДТП; документи про вартість відновлення об`єкта експертизи (оплачені наряд-замовлення, акти виконаних робіт) тощо; зобов`язано Позивача надати витребувані докази на адресу суду; встановлено судову автотоварознавчу експертизу по справі №922/1022/19 проводити на підставі наявних матеріалів справи без огляду пошкодженого колісного транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2019 року провадження у справі № 922/1022/19 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

10.10.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №20963/19-54 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 27.09.2019 року разом з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 року поновлено провадження у справі № 922/1022/19.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про поновлення провадження у справі від 15.10.2019 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 18.10.2019 року та 21.10.2019 року уповноваженим особам Сторін.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством Страхова компанія Мега-Гарант (Страховик, Цедент, передаюча сторона, Перестрахувальник, Ретроцедент) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (Перестраховик, Приймаюча сторона, Цесіонер, Цесіонарій, Ретроцесіонер) був укладений Договір № 01-04/ФП про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), предметом якого є угода про порядок і умови взаємовигідної співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права, обов`язки та взаємну відповідальністю Сторін. Договір є основним документом, що визначає і регулює принципи діяльності Сторін. Права і обов`язки сторін, передбачені даним договором, виникають з моменту укладення ними конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії) (ковер-нота), якщо в укладеному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії) не передбачені інші права і обов`язки сторін. кожна сторона, що підписала Договір, може приймати від другої Сторони або передавати їй в перестрахування (ретроцесію) ризики (частину ризиків). Питання про прийняття (передачу) ризику вирішується кожною із сторін самостійно). (а.с. 28-35).

У п. 1.2 Договору № 01-04/ФП Сторони погодили, що Договір факультативного перестрахування (ретроцесії) - угода між Передаючою і Приймаючою сторонами, в силу якого Передаюча сторона зобов`язана заплатити перестрахувальну (ретроцесійну) премію в визначений термін, а Приймаюча сторона зобов`язується, при настанні страхового випадку, здійснити виплату страхового відшкодування Передаючій стороні у відповідності з визначеним лімітом відповідальності.

За умовами п. 1.3 Договору № 01-04/ФП в факультативне перестрахування (ретроцесію) передаються ризики (частина ризиків), визначені в кожному конкретному випадку договором факультативного перестрахування (ретроцесії), надалі ковер-нота, що містить основні умови, необхідні для акцептування даного ризику. Ковер-ноти (сліпи), додатки та інші документи, що мають безпосереднє відношення до даного Договору, передані по факсу або електронній пошті, мають нарівні з оригіналом однакову силу.

Згідно з п.п. 3.1.5 Договору № 01-04/ФП Передаюча сторона зобов`язана повідомляти Приймаючу сторону у письмовому вигляді рекомендованим листом, попередньо факсом або електронною поштою, про страхові випадки по перестрахованих нею ризиках протягом 5 днів (не рахуючи вихідних та святкових днів), з дня, коли Передаючій стороні стало відомо про страховий випадок і попередню суму збитків, а Приймаюча сторона повинна негайно підтвердити по факсу або електронній пошті отримання такого повідомлення Передаюча сторона самостійно проводить розслідування і оформлення страхової події.

Відповідно до 3.3.2 Договору № 01-04/ФП Приймаюча сторона зобов`язана нести відповідальність пропорційно взятого на себе ліміту відповідальності обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії). Відповідальність Приймаючої сторони починається і закінчується одночасно з відповідальністю передаючої сторони, якщо інше не обумовлено конкретними договорами перестрахування та при умові відсутності заявлених страхових подій на момент підписання.

Приймаюча сторона зобов`язана перераховувати Передаючій стороні, або за її дорученням Страхувальнику, відповідну частку страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії), протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дня отримання від Передаючої сторони наступних документів: письмової заяви передаючої сторони з розрахунком долі страхового відшкодування (калькуляції), письмової заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування, страхового акту, копії оригінального договору страхування (страховий поліс), відповідних документів від правоохоронних органів, банків, медичних і інших установ, які володіють інформацією про обставини страхового випадку та підтвердження перерахування Передаючою стороною суми страхового відшкодування Страхувальнику (за виключенням коли в силу вступає умова касового збитку), якщо інше не обумовлено конкретними договорами перестрахування (ретроцесіїї). Приймаюча сторона має право вимагати від Передаючої сторони представити інші документи або пояснення, що стосуються страхового випадку. Така вимога має бути направлена не пізніше 5 днів з дня отримання Приймаючою стороною документів по страховій події від передаючої сторони. Відсутність такої вимоги в зазначений термін означає згоду та визнання Приймаючою стороною страхової події. Приймаюча сторона приймає участь у фінансуванні діяльності Передаючої сторони щодо витрат, понесених на розслідування та врегулювання збитку, в т.ч. судових, якщо такі будуть визнані судом, як такі, що підлягають до оплати, за виключенням офісних витрат та витрат на оплату праці працівників Передаючої сторони. Розмір участі Приймаючої сторони в такому фінансуванні визначається як відсоток від перестрахувальної нетто-премії в загальній сумі страхової премії по оригінальному договору факультативного перестрахування (ретроцесії), належної Приймаючій стороні, якщо Сторонами письмово не погоджено інше. (п. 3.3.3 Договору № 01-04/ФП)

У пункті 3.7. Договору № 01-04/ФП Сторони встановили, що у випадку порушення умов розрахунків цього Договору однією із Сторін, винна Сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної річної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, коли вступила в силу умова оплати пені, за кожний наступний день з дати порушення зазначених цим договором термінів від суми заборгованості. При умові, що законодавством на цей час не зазначене інше.

Відповідно до п 6.1. Договору № 01-04/ФП він укладений на необмежений термін і вступає в силу з дати його підписання обома Сторонами.

18.12.2017 року між Публічним акціонерним товариством Страхова компанія Мега-Гарант (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №101/2017-Т, предметом якого є страхування транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2015 року випуску. Згідно з умовами даного Договору страхова сума - 2 059 900,00 грн. (п. 7.2.); термін дії договору - 30.12.2017 року по 29.12.2018 року (п. 8.2.); франшиза за ризиком ДТП -1% ((п.6.1.1.); страхування проводиться з урахуванням фізичного зносу на запасні частини, деталі, що підлягають заміні внаслідок страхового випадку (п. 9.4.) (а.с. 19-25)

02.01.2018 року між Позивачем та Відповідачем укладений Ковер-нот № 01, за яким здійснено факультативне пропорційне перестрахування, майнових інтересів ОСОБА_1 , пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 . (а.с 26-27).

Вказаним Ковер-нотом страховими ризиками визнаються певні події, на випадок яких здійснюється страхування і мають ознаки ймовірності та випадковості настання, зокрема, дорожньо-транспортна пригода; відповідальність перестраховика - 50% або 1 029 950,00 грн.; період перестрахування з 02.01.2018 року по 29.12.2018 року.

Особливими умовами Ковер-ноту № 01 від 02.01.2018 року встановлено, що при настанні страхового випадку Перестраховик зобов`язується сплатити Перестрахувальникові (або за його дорученням -Страхувальникові) належну йому частку збитку протягом десяти робочих днів після надання Перестрахувальником Страхового Акту або рішення судового органу, на підставі якого в Перестрахувальника виник обов`язок виплатити страхове відшкодування. Транспортний засіб застраховано з врахуванням зносу.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.03.2018 року на автодорозі Р-79-М-18 (Ізюм-Борова) відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.

13.03.2018 року працівником позивача електронною поштою відправлено на адресу відповідача повідомлення про страховий випадок.

25.05.2018 року Позивачем на підставі Звіту №124/03/18 про оцінку колісного транспортного засобу від 04.04.2018 було складено страховий акт №220/2018-Т, відповідно до якого сума страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №101/2017-Т від 18.12.2017 склала 412 964,96 грн. (з урахуванням безумовної франшизи в розмірі 20 599 грн. та зменшення розміру страхового відшкодування на суму ПДВ у розмірі 78 951,44 грн.). На підставі цих документів вказана сума була перерахована Позивачем на рахунок Кириченка С.О., що підтверджується копією платіжного доручення № 933 від 01.06.2018 року. (а.с. 84)

У період з 13.03.2018 року по 30.07.2018 року між сторонами тривало листування електронною поштою з приводу направлення пакету документів щодо обставин настання страхового випадку, калькуляції з розміром збитків, оплати страхового відшкодування Страхувальнику, рішення щодо оплати частини страхового відшкодування та строків її здійснення. (а.с. 89-101)

Так, листом від 25.05.2018 року працівником відповідача електронною поштою повідомлено Позивача про відсутність в направленому пакеті документів страхового акту, довідки поліції та усіх наявних фотографій експертизи в електронному вигляді. У відповідь Позивачем 25.05.2018 року направлено відповідачу електронною поштою відповідні документи.

Також, 04.06.2018 року електронною поштою Позивачем направлено Відповідачу сканкопію платіжного доручення № 933 від 01.06.2018 року на підтвердження оплати ОСОБА_1 страхового відшкодування

05.06.2018 року електронною поштою Відповідач повідомив Позивача про незгоду з розміром збитків, посилаючись на безпідставність застосованого при здійсненні розрахунку суми страхового відшкодування коефіцієнту ринку регіону, що впливає на величину коефіцієнту фізичного зносу та, відповідно, й на суму страхового відшкодування. Крім того вказував, що при визначенні величини коефіцієнту фізичного зносу застосовано недостовірну ціну нового автомобіля. Наведені обставини вплинули на вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та призвели до її завищення. В той же час Відповідачем не заперечувався перелік зафіксованих та облікованих пошкоджень.

Відповідачем на підставі страхового акту №UA/2018/09-Мега-Гарант та розрахунку до нього було перераховано на рахунок позивача платіжним дорученням № 3114 від 18.09.2018 року частину страхового відшкодування за договором факультативного пропорційного перестрахування (ретроцесії) (Ковер-нот) №01 від 02.01.2018 у розмірі 145 681,59 грн. (а.с. 88).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством Страхова компанія МЕГА-ГАРАНТ в розмірі 50 501,39 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна 5 885,60 грн. інфляційних втрат, 2 021,86 грн. 3% річних та пеню у розмірі 25 815,14 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства Страхова компанія МЕГА-ГАРАНТ підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом, 08.03.2018 на автодорозі Р-79-М-18 (Ізюм-Борова) відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.

Пунктом 3.1.5. Договору № 01-04/ФП від 20.04.2016 року сторонами погоджено, що Позивач зобов`язаний повідомляти відповідача в письмовому вигляді рекомендованим листом, попередньо факсом або електронною поштою, про страхові випадки по перестрахованих ним ризиках протягом 5 днів (не рахуючи вихідних та святкових дні) з дня, коли Позивачу стало відомо про страховий випадок і попередню суму збитку, а Відповідач повинен негайно підтвердити по факсу або електронній пошті отримання такого повідомлення.

13.03.2018 року працівником позивача електронною поштою відправлено на адресу відповідача повідомлення про страховий випадок.

Крім того, Судом встановлено, що 25.05.2018 року Позивачем на підставі Звіту №124/03/18 про оцінку колісного транспортного засобу від 04.04.2018 було складено страховий акт №220/2018-Т, відповідно до якого сума страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №101/2017-Т від 18.12.2017 склала 412 964,96 грн. (з урахуванням безумовної франшизи в розмірі 20 599 грн. та зменшення розміру страхового відшкодування на суму ПДВ у розмірі 78 951,44 грн.). На підставі цих документів вказана сума була перерахована позивачем на рахунок Кириченка С.О., що підтверджується копією платіжного доручення № 933 від 01.06.2018 року (а.с. 84)

Суд зазначає, що в період з 13.03.2018 року по 30.07.2018 року між сторонами тривало листування електронною поштою з приводу направлення пакету документів щодо обставин настання страхового випадку, калькуляції з розміром збитків, оплати страхового відшкодування Страхувальнику, рішення щодо оплати частини страхового відшкодування та строків її здійснення. (а.с. 89-101)

Так, листом від 25.05.2018 року працівником відповідача електронною поштою повідомлено Позивача про відсутність в направленому пакеті документів страхового акту, довідки поліції та усіх наявних фотографій експертизи в електронному вигляді. У відповідь Позивачем 25.05.2018 року направлено відповідачу електронною поштою відповідні документи.

Також, 04.06.2018 року електронною поштою Позивачем направлено Відповідачу сканкопію платіжного доручення № 933 від 01.06.2018 року на підтвердження оплати ОСОБА_1 страхового відшкодування

05.06.2018 року електронною поштою Відповідач повідомив Позивача про незгоду з розміром збитків, визначених у Звіті №124/03/18 про оцінку колісного транспортного засобу від 04.04.2018 року, посилаючись на безпідставність застосованого при здійсненні розрахунку суми страхового відшкодування коефіцієнту ринку регіону, що впливає на величину коефіцієнту фізичного зносу та, відповідно, й на суму страхового відшкодування. Крім того, при визначення величини коефіцієнту фізичного зносу застосовано недостовірну ціну нового автомобіля. Наведені обставини вплинули на вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та призвели до її завищення. В той же час Відповідачем не заперечувався перелік зафіксованих та облікованих пошкоджень.

При цьому, Суд зазначає, що доказів направлення Позивачем Відповідачу пакету документів у паперовому вигляді, так само, як і звернення відповідача з вимогою про надання додаткових документів, що стосуються спірного страхового випадку, у строк, визначений п. 3.3.3 Договору № 01-04/ФП, матеріали справи не містять.

Водночас, Суд звертає увагу, що оскільки Сторонами не заперечується факт направлення Позивачем, одержання Відповідачем достатнього для проведення виплати страхового відшкодування пакету документів, згідно з ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не підлягають доказуванню, а подані сторонами докази приймаються судом.

Зважаючи на заперечення Відповідача, Позивачем у Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім.. Засл. проф. М.С. Бокаріуса замовлено рецензування Звіту №124/03/18 про оцінку колісного транспортного засобу від 04.04.2018 року, за результатами якого 18.07.2018 року складено Рецензію. Згідно з висновками Рецензії Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки. (а.с. 59-64)

Водночас, Відповідачем на підставі страхового акту №UA/2018/09-Мега-Гарант та розрахунку до нього було перераховано на рахунок позивача платіжним дорученням № 3114 від 18.09.2018 року частину страхового відшкодування за договором факультативного пропорційного перестрахування (ретроцесії) (Ковер-нот) №01 від 02.01.2018 у розмірі 145 681,59 грн. (а.с. 88).

Отже, як зазначає Позивач, Відповідач свої зобов`язання за Договором № 01-04/ФП про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) щодо виплати частини страхового відшкодування у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим несплаченою залишилася сума страхового відшкодування у розмірі 50 501,39 грн. (196 182,98 -145 681,59).

Згідно з ч. 1 ст. 987 Цивільного Кодексу України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов`язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування

Відповідно до ст. 12 Закону України Про страхування , перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов`язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Отже, у разі настання страхового випадку у перестраховика виникають певні зобов`язання, зокрема, виплатити свою частину страхового відшкодування. У свою чергу, в перестрахувальника теж виникають зобов`язання.

Відповідно до статті 355 Господарського кодексу України об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини 1, 2 статті 984 Цивільного кодексу України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

З огляду на викладене, суд зазначає, що Договір № 01-04/ФП про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) від 20.04.2016 року та укладений до нього Ковер-нот № 01 від 02.01.2018 року, виходячи з їх змісту, є також за своєю правовою природою договорами страхування, оскільки страховик страхує в іншого страховика ризик виконання частини своїх обов`язків перед страхувальником.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постановах від 30.03.2015 у справі № 910/22547/15, від 13.08.2013 у справі № 5011-69/9465-2012, від 28.01.2013 у справі № 5011-71/5995-2012, від 04.07.2012 у справі № 24/418, від 25.01.2012 у справі № 39/125, від 23.03.2011 у справі № 25/426 та у постановах Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 у справі № 910/10736/15, від 26.01.2017 у справі № 910/14902/16.

Суд зазначає, що відповідач заперечував щодо розміру виплаченого Позивачем страхового відшкодування, визначеного Звітом №124/03/18 про оцінку колісного транспортного засобу від 04.04.2018 року, з посиланням на його суттєві недоліки, у зв`язку з чим 15.07.2019 року Відповідачем заявлено клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.07.2019 року з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, Суд дійшов висновку про задоволення клопотання Відповідача та призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої було доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6), а провадження у справі № 922/1022/19 було зупинено.

На вирішення експерта поставлено питання:

- яка ринкова вартість транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент дорожньо - транспортної пригоди 08.03.2018 року?

- якою є вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження в ДТП, яке мало місце 08.03.2018 року, станом на момент дорожньо - транспортної пригоди 08.03.2018 року?

- який розмір відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження в ДТП, яке мало місце 08.03.2018 року, станом на момент дорожньо - транспортної пригоди 08.03.2018 року?

- який розмір відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження в ДТП, яке мало місце 08.03.2018 року, станом на момент дорожньо - транспортної пригоди 08.03.2018 року?.

Згідно з висновком експерта КНДІСЕ №20963/19-54 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 27.09.2019 року:

- ринкова вартість транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент дорожньо-транспортної пригоди 08.03.2018 року, склала 1 311 993,60 грн.

- розмір відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження в ДТП, яка мала місце 08.03.2018 року, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди 08.03.2018 року, складав 723 717,05 грн.

- розмір відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження в ДТП, яка мала місце 08.03.2018 року, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди 08.03.2018 року, складав 505 443,85 грн.

- вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження в ДТП, яка мала місце 08.03.2018 року, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди 08.03.2018 року, складав 505 443,85 грн.

Вказаний вище висновок експерта суд приймає як належний доказ в розумінні ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, як такий, що узгоджується з фактичними обставинами, встановленими у справі, та іншими доказами в їх сукупності. При цьому сторони проти встановленої експертом вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заперечень не надали.

Таким чином, враховуючи умови перестрахування за Договором № 01-04/ФП від 20.04.2016 р. та Ковер-нотом № 1 від 02.01.2018 р., положення п. 36.2. п. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , встановлену Судом вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 204 122,94 грн. ((505 443,85 грн. вартість матеріального збитку -20 599,00 грн. франшиза - 76 598,98 грн. сума ПДВ)*0,5).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.3.3 Договору № 01-04/ФП встановлено, що Приймаюча сторона зобов`язана перераховувати Передаючій стороні, або за її дорученням Страхувальнику, відповідну частку страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії), протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дня отримання від Передаючої сторони наступних документів: письмової заяви передаючої сторони з розрахунком долі страхового відшкодування (калькуляції), письмової заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування, страхового акту, копії оригінального договору страхування (страховий поліс), відповідних документів від правоохоронних органів, банків, медичних і інших установ, які володіють інформацією про обставини страхового випадку та підтвердження перерахування Передаючою стороною суми страхового відшкодування Страхувальнику (за виключенням коли в силу вступає умова касового збитку), якщо інше не обумовлено конкретними договорами перестрахування (ретроцесіїї) . Приймаюча сторона має право вимагати від Передаючої сторони представити інші документи або пояснення, що стосуються страхового випадку. Така вимога має бути направлена не пізніше 5 днів з дня отримання Приймаючою стороною документів по страховій події від передаючої сторони. Відсутність такої вимоги в зазначений термін означає згоду та визнання Приймаючою стороною страхової події.

Разом з тим, Особливими умовами Ковер-ноту № 01 від 02.01.2018 року сторони погодили, що при настанні страхового випадку Перестраховик зобов`язується сплатити Перестрахувальникові (або за його дорученням -Страхувальникові) належну йому частку збитку протягом десяти робочих днів після надання Перестрахувальником Страхового Акту або рішення судового органу, на підставі якого в Перестрахувальника виник обов`язок виплатити страхове відшкодування. Транспортний засіб застраховано з врахуванням зносу, отже, за оцінкою Суду, строк виконання Відповідачем зобов`язання зі сплати Позивачу належної йому частки збитку становить 10 робочих днів з дня отримання пакету документів на підтвердження настання страхового випадку та понесених збитків.

На підтвердження надання Відповідачеві документів, визначених умовами п. 3.3.3. Договору № 01-04/ФП, Позивачем додані до позовної заяви копії електронного листування між сторонами.

Судом встановлено, що пакет документів, визначених умовами п. 3.3.3. Договору № 01-04/ФП, зокрема Страхового акту та платіжного доручення, направлений Позивачем електронною поштою та отриманий Відповідачем 04.06.2018 року,

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, Відповідач зобов`язаний був здійснити виплату частини страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності по конкретному договору перестрахування, протягом 10 робочих днів після одержання від перестрахувальника визначеного п.п. 3.3.3. Договору перестрахування комплекту документів, тобто у строк до 19.06.2018 року, а не як зазначено Позивачем до 24.06.2018 року, чого відповідачем у повному обсязі не здійснено.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Разом з тим, належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76-69,91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження відшкодування Позивачеві виплаченого власнику пошкодженого транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у визначені Ковер-нотом № 02.01.2018 р. строки Відповідачем суду не надано.

Отже, враховуючи встановлену судом вартість відновлювального ремонту Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Страхова компанія МЕГА-ГАРАНТ про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна страхового відшкодування у розмірі 50 501,39 грн. підлягають задоволенню, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 25 815,14 грн. за прострочення виконання зобов`язання за загальний період з 24.06.2018 року по 04.04.2019 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

У пункті 3.7. Договору № 01-04/ФП Сторони встановили, що у випадку порушення умов розрахунків цього Договору однією із Сторін, винна Сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної річної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, коли вступила в силу умова оплати пені, за кожний наступний день з дати порушення зазначених цим договором термінів від суми заборгованості. При умові, що законодавством на цей час не зазначене інше.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору та Ковер-ноту, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання за загальний період прострочення з 24.06.2018 року по 04.04.2019 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з незастосуванням Позивачем положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Таким чином, згідно з вірним арифметичним розрахунком з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період з 24.06.2018 р. по 24.12.2018 р. в розмірі 20 966,91 грн.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 24.06.2018 р. по 04.04.2019 р. у розмірі 2 021 грн. 86 коп. та інфляційні у розмірі 5 885 грн. 60 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати Позивачеві частини збитків відповідно до Договору № 01-04/ФП від 20.04.2016 року та Ковер-ноту № 01 від 02.01.2018 року до нього за загальний період прострочки з 24.06.2018 р. по 04.04.2019 р. у розмірі 2 021,86 грн.. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 24.06.2018 р. по 04.04.2019 р. у розмірі 5 885,60 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з арифметично невірним розрахунком Позивача. З відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані в межах заявлених позовних вимог за період з 24.06.2018 року по 04.04.2019 року у розмірі 5 591,92 грн.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна на користь Акціонерного товариства Страхова компанія МЕГА-ГАРАНТ підлягає стягненню заборгованість у розмірі 50 501,39 грн.., 3% річних у розмірі 2 021,86 грн. , інфляційні втрати у розмірі 5 591,92 грн. та пеня у розмірі 20 966,91 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна до Акціонерного товариства Страхова компанія МЕГА-ГАРАНТ - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи 20782312) на користь Акціонерного товариства Страхова компанія МЕГА-ГАРАНТ (61057, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ДОНЦЯ-ЗАХАРЖЕВСЬКОГО, будинок 6/8, ідентифікаційний код юридичної особи 30035289) заборгованість у розмірі 50 501,39 грн. (п`ятдесят тисяч п`ятсот одна грн. 39 коп.), 3% річних у розмірі 2 021,86 грн. (дві тисячі двадцять одна грн.. 86 коп.), інфляційні витрати у розмірі 5 591,92 грн. (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одна грн. 92 коп.), пеню у розмірі 20 966,91 грн. (двадцять тисяч дев`ятсот шістдесят шість грн. 91 коп.) та судовий збір у розмірі 1 802,47 (одна тисяча вісімсот дві грн. 47 коп.).

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18 листопада 2019 року

Суддя О.В. Чинчин