Рішення

від 19.11.2019 по справі 915/768/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року Справа № 915/768/18

м.Миколаїв

Позивач : Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група

(03038, м.Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524, адреса для листування : ТОВ A.S.A. GROUP , 01030, м.Київ, вул. Леонтовича, 9, корп..1, оф.301),

до відповідача-1 : Служба автомобільних доріг України у Миколаївській області

(54029, м.Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-а, код ЄДРПОУ 25878206),

до відповідача-2 : Дочірнє підприємство Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного

товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

(54029, м.Миколаїв, вул. Галини Петрової 2А, код ЄДРПОУ 31159920

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М..

Представники:

від позивача: Сечко С.В., за довіреністю;

від відповідача-1: Апполонов В.С., дов. від 24.07.2019 року;

від відповідача-2: представник не з`явився.

СУТЬ СПОРУ : стягнення заборгованості в сумі 63134,45 грн., -

23 липня 2018 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №478УСГ/АГ від 19.07.2018 про стягнення з відповідачів - Державної установи Служби автомобільних доріг у Миколаївській області та Філії "Тернівська ДЕД" ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ ДАК, Автомобільні дороги України, - в рівних частках суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 63134,45 грн.

Ухвалою суду від 27.07.2018р. (суддя - Смородінова О.Г.) позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк на усунення встановлених судом недоліків (надання належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви, зазначення вірних назв сторін, зазначення обставин з посиланням на докази, що їх підтверджують щодо виплати суми страхового відшкодування, зазначення відомостей щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору, зазначення наявності або відсутності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви): 10 днів з дня отримання ухвали.

20.08.2018р. до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 27.07.2018р., а також клопотання про заміну первісного відповідача-2 належним відповідачем.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу було передано судді Василяці К.Л. та ухвалою суду від 22.08.2018р. позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 18.09.2018р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

11.09.2018р. від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позов, в якому він не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що не являється власником чи державним органом управління вказаними автомобільними дорогами та не є розпорядником державних коштів на їх ремонт та утримання. Служба не здійснює розпорядження бюджетними коштами на ремонт чи утримання автомобільних доріг та не здійснює виконання дорожніх ремонтних робіт. Служба здійснює лише організацію укладення та виконання робіт з ремонту і утримання автомобільних доріг в межах виділеного бюджетного фінансування. На виконання покладених на Службу функціональних повноважень 25.02.2015р. за №9 між нею та ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України був укладений договір, предметом якого є експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у межах Миколаївської області (за виключенням ділянки автомобільної дороги державного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог) в межах міста Миколаєва, км 129+168 - км 139+716), та відповідно до умов якого саме ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України несе матеріальну відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при ДТП, пов`язаних з незадовільними дорожніми умовами, по причині неприйняття відповідних заходів згідно з вимогами ДСТУ 3587-97 Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди , крім тих, що виникли внаслідок стихійного лиха або обставин непереборної сили. При цьому, відповідач-1 повідомив суду, що у зв`язку з відсутністю фінансування для проведення капітального ремонту дороги, за дорученням Служби автомобільних доріг, ДП Миколаївський облавтодор були належним чином виготовлені інформаційні панно зі змістовими повідомленнями стосовно стану дороги та максимальної швидкості руху, тому усі учасники дорожнього руху були належним чином обізнані щодо стану дорожнього покриття, а тому посилання позивача щодо наявності вини у діях відповідачів, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди є безпідставними. Також, відповідач-1 у відзиві зазначив, що позивачем не надано доказів, які підтверджують факт прийняття на страхування автомобіля Ford Focus, д.р.н. НОМЕР_1 , а також доказів, які підтверджують зобов`язання позивача здійснити страхове відшкодування.

23.10.2018р. від Служби автомобільних доріг у Миколаївській області до суду надійшли додаткові пояснення стосовно відповідальної особи за експлуатаційне утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Н-14 Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв.

Ухвалою суду від 23.10.2018р. було продовжено строк підготовчого провадження. відкладено підготовче засідання на 13.11.2018р.

23.10.2018р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з відзивом відповідач-1, зазначаючи, що автомобіль був застрахований відповідно до Генерального договору добровільного страхування №28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013р. та страхування підтверджується списком застрахованих ТЗ та додатком №1. Відповідно до вказаних документів власником, вигодонабувачем автомобіля Ford Focus, д.р.н. НОМЕР_1 є ПП Віп-Рент , а відтак згідно з нормами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки. Враховуючи викладене, позивач стверджує, що до нього перейшло право вимоги у межах фактичних витрат до особи, відповідальної за завдані збитки. До відповіді на відзив позивач надав суду копії списку застрахованих ТЗ, заяви про настання страхового випадку про виплату страхового відшкодування.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду №305 від 29.10.2018р. та згідно з результатами автоматизованого розподілу Автоматизованої системи документообігу господарського суду справу №915/768/18 було передано судді Ткаченко О.В. для розгляду та вирішення по суті.

Ухвалою суду від 31.10.2018р. справу було прийнято до провадження суддею Ткаченко О.В., розгляд справи розпочато заново, підготовче засідання призначено на 04.12.2018р.

29.11.2018р. від відповідача-1 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає наступне: по-перше, на його думку список застрахованих ТЗ не є додатком до договору та не визначений його невід`ємною частиною, він є окремим документом, а тому має бути підписаний сторонами договору, отже прийняття на страхування автомобіля не відбулось; по-друге, відповідач наполягає на тому, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він зобов`язаний був здійснити страхове відшкодування, та в матеріалах справи відсутні докази своєчасного повідомлення про настання страхового випадку, тому у відповідача виник сумнів у дійсному переліку пошкоджень транспортного засобу; по-третє, відповідач піддає сумніву надані позивачем довідку ДПС ДАІ та протокол про адміністративні правопорушення, зазначаючи про недоліки у їх оформленні та про неспівпадіння даних щодо відрізку дороги, на якій сталось ДТП (181 кілометр дороги Н-14 або 18 кілометр дороги Н-14); по-четверте, відповідач вважає необґрунтованими звіти експерта від 20.10.2015р. №0610 та від 06.11.2015р. №0610-1 з огляду на відсутність відомостей щодо вартості автомобіля, вартості ремонту з посиланнями на конкретні ресурси та із зазначенням даних СТО, а також зазначаючи, що вартість ремонту, розрахована експертом, включає ряд не відповідаючих пошкодженню автомобіля ремонтних операцій. При цьому, відповідач зауважує, що надані експертні висновки суперечать вимогам ст.98, 104 ГПК України. Також відповідач-1 наполягає на тому, що він не є належним відповідачем у даній справі та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.12.2019р. строк підготовчого провадження був продовжений, підготовче засідання відкладено на 29.01.2019р.

22.01.2019р. від позивача до суду надійшла відповідь на додаткові пояснення, в яких він заперечує проти тверджень відповідача-1, зазначаючи про належність, допустимість та достовірність наданих суду доказів, що підтверджують викладені у позовній заяві обставини та просить суд позовні вимоги задовольнити. До даної відповіді, позивач надав копію списку застрахованих транспортних засобів, додаток №1 до Генерального договору; копію заяви позивача до ТОВ Українська служба допомоги , копію витягу з електронного ресурсу від 17.01.2019р. та копію витягу з карти України щодо підтвердження існування місця ДТП.

29.01.2019р. від відповідача-1 до суду надійшло клопотання в порядку ст. 91 ГПК України про надання суду для огляду в судовому засіданні оригіналів документів, копії яких додані до позову з огляду на сумніви відповідача-1 щодо достовірності цих документів.

Підготовче засідання, призначене на 29.01.2019р. не відбулось та ухвалою суду від 30.01.2019р. підготовче засідання було призначено на 04.02.2019р.

04.02.2019р. відповідач-1 надав суду додаткові пояснення. в яких критично ставиться до наданих позивачем доказів та зазначає, що вони не відповідають критерію достовірності, що унеможливлює їх використання в якості доказів у справі. Також відповідач-1 зазначає, що позивачем не надано доказів того, що місцем вчинення ДТП є саме територія Миколаївської області. Окрім цього, відповідач-1 зазначає, що з огляду на зазначену у постанові Ленінського районного суду м.Кіровограда у справі №405/7371/15-ц швидкість руху водія - 70-85 км/год, та зважаючи на встановлені на автомобільній дорозі Н-14 попереджувальні знаки з інформацією, що ділянки дороги потребують капітального ремонту та обмежується швидкість до 60 км, то за твердженням відповідача-1 очевидним є те, що обрана водієм швидкість не була безпечною та причинно-наслідковий зв`язок із завданою шкодою вбачається саме в діях водія.

В судовому засіданні 04.02.2019р. суд замінив неналежного відповідача-2: Тернівську дорожню експлуатаційну дільницю Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор на належного відповідача-2: Дочірнє підприємство Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; розгляд справи розпочав заново; відклав підготовче засідання на 27.02.2019р.; витребував у позивача оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви (в т.ч. заяви про усунення недоліків) для огляду в судовому засіданні 27.02.2019р.; запропонувати ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України у строк до 22.02.2019р. надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

18.02.2019р. позивач надав суду клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у Ленінського районного суду м.Кіровограда всі адміністративні матеріали по справі №405/7371/15-п за результатами ДТП, яка трапилась 23.09.2015р.

Також 18.02.2019р. від позивача до суду надійшло клопотання про долучення документів на виконання ухвали суду від 04.02.2019р. з відповідними документами, а також відповідь на додаткові пояснення відповідача-2.

Ухвалою суду від 27.02.2019р. за результатом розгляду поданого позивачем клопотання, Ленінському районному суду міста Кіровограда запропоновано надати до Господарського суду Миколаївської області матеріали адміністративної справи №405/7371/15-п за результатами ДТП, яка трапилась 23.09.2015р. (відносно гр. ОСОБА_1 ) для огляду в судовому засіданні.

15.03.2019р. від Ленінського районного суду міста Кіровограда до суду надійшли матеріали зазначеної адміністративної справи, які були оглянуті представником відповідача-1 у підготовчому засіданні.

10.07.2019р. від відповідача-2 до суду надійшли додаткові пояснення щодо неналежності відповідача, в яких зазначає, що ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України не є територіальним органом Державного агентства автомобільних доріг України (укравтодор) та не є власником і балансоутримувачем автомобільної дороги Н-14, а тому не може відповідати за стан її утримання і нести пов`язану з цим відповідальність. ДП Миколаївський облавтодор є тільки підрядною організацією, яка здійснює певні роботи відповідно до укладених із замовником договорів та в межах відповідного фінансування робіт. З огляду на це, відповідач-2 зазначає, що він не являється належним відповідачем у справі. В цих же поясненнях відповідач-2 просить провести розгляд справи у судовому засіданні на 10.07.2019р. за відсутності представника відповідача-2.

В судовому засіданні 10.07.2019р. оголошувалась перерва до 12.07.2019р.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось.

Ухвалою суду від 12.08.2019р. було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2019р.

12.09.2019р. від відповідача-1 до суду надійшла заява відповідно до ст. 169 ГПК України з доданою практикою садів касаційної інстанції у аналогічних справах.

За клопотанням позивача, судове засідання 12.09.2019р. було відкладено на 16.10.2019р.

13.09.2019р. від позивача до суду надійшло клопотання про долучення оригіналу генерального договору добровільного страхування з додатками до нього, в якому також просить поновити строк для долучення документів до матеріалів справи, мотивуючи це тим, що даний генеральний договір був укладений у 2013 році, страхова справа зважаючи на давність років зберігається в архіві страхової компанії, тому для її отримання був потрібний певний проміжок часу.

Суд, розглянувши подане клопотання, визнав поважними причини пропуску строку та залучив наданий оригінал генерального договору добровільного страхування до матеріалів справи.

Судове засідання, призначене на 16.10.2019р. не відбулось про що сторонам було направлено відповідне повідомлення та ухвалою суду від 25.10.2019р. судове засідання з розгляду справи по суті було призначено на 19.11.2019р.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позові та наданих суду поясненнях.

Представник відповідача-1 проти позову заперечує, просить суд відмовити й задоволенні позову відносно Служби автомобільних доріг у Миколаївській області.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Судом також враховано те, що ухвалою суду від 25.10.2019р. не визнавалась обов`язковою явка представників сторін.

У судовому засіданні 19.11.2019р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

29 жовтня 2013 року між позивачем (далі - страховик) та ПІІ "ВІП-РЕНТ" (далі - страхувальник) було укладено генеральний договір № 28-0199-2700/14-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку, предметом якого витупають майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з: володінням, користуванням та розпорядженням застрахованими транспортними засобами (ТЗ) та додатковим обладнанням (ДО), встановленим на транспортних засобах, зазначених у додатку № 1 до цього договору, що є невід`ємною складовою частиною цього договору (надалі - "Список застрахованих ТЗ") (Страхування КАСКО); відшкодування страхувальником або експлуатантом шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну третіх осіб внаслідок експлуатації застрахованого ТЗ, під час керування застрахованим ТЗ страхувальником або експлуатантом, якщо, відповідно до чинного законодавства, відповідальність за спричинення такої шкоди несе страхувальник або експлуатант (Страхування ДЦВ); завдання шкоди життю, здоров`ю та працездатності водіїв і пасажирів застрахованого ТЗ (Страхування НВ) (підпункти 2.1.1-2.1.3 пункту 2.1).

Відповідно до умов п. 2.5 договору застраховані ТЗ чітко визначаються сторонами згідно процедур даного договору і відображаються в Списку застрахованих ТЗ (із змінами та доповненнями, внесеними шляхом укладання сторонами відповідних додаткових угод, які є невід`ємною складовою частиною даного договору).

Згідно пунктів 3.1 та 3.2 згідно даного договору страхові ризики за кожним ТЗ приймаються на страхування шляхом включення їх до списку застрахованих ТЗ, підписання якого сторонами підтверджує факт страхування для кожного ТЗ. Базовий список застрахованих ТЗ підписується сторонами одночасно з підписанням даного договору.

За умовами договору: страховими випадками згідно умов цього договору вважаються:

5.1. По Страхуванню КАСКО:

5.1.1. Подія, що відбулася протягом строку дії договору відносно відповідного застрахованого ТЗ, внаслідок подій, визначених у п. 4.1 цього договору, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигодонабувачу.

5.2. Страховик, відповідно до умов та зобов`язань за цим договором, в межах страхової суми на відповідний застрахований ТЗ, визначеної у Списку застрахованих ТЗ або у відповідній додатковій угоді до цього договору, відшкодовує збиток, що виник внаслідок страхового випадку (грошову компенсацію або витрати на відновлювальний ремонт).

Відповідно до п. 7.1.1 договору страховою сумою є визначена грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов цього договору зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до дати виконання сторонами своїх зобов`язань за договором у повному обсязі (п. 9.1).

Період прийняття на страхування окремих ТЗ в рамках даного договору - з 01.01.2014 року по 31.12.2015 (п. 9.2).

Згідно з пп. 12.1.1 п. 12.1 договору страхувальник має право одержати страхове відшкодування (страхову виплату) при настанні страхового випадку відповідно до умов цього договору.

Розділом 13 договору сторони обумовили, що при виникненні передбаченої події, що може бути визнана страховим випадком, страхувальник або експлуатант зобов`язані: не пізніше 7 (семи) робочих днів (за винятком вихідних та святкових днів) з моменту настання події страхувальник зобов`язаний надати страховику письмову заяву із зазначенням обставин пригоди, характеру збитку та наявності потерпілих. Заява може бути подана страховику письмово в оригіналі або факсимільним зв`язком. З такою ж заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку, і виплату страхового відшкодування (страхової виплати) до страховика може звернутись експлуатант, вигодонабувач, застрахована особа або будь-яка інша особа за дорученням страхувальника (пп. 13.1.6 п. 13.1).

Виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі письмової заяви на виплату страхового відшкодування від страхувальника/ експлуатанта/ вигодонабувача/ застрахованої особи та страхового акту, складеного страховиком (п. 14.1).

Також розділом 14 договору сторони встановили перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку і розмір збитків, зокрема, - при настанні страхового випадку по Страхуванню КАСКО.

За умовами п. 15.1 договору розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих страхувальнику в результаті страхового випадку на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ та/або ДО, документів, зазначених у розділі 14 цього договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку. Розмір страхового відшкодування по відповідному ТЗ не може перевищувати розмір страхової суми на відповідний застрахований ТЗ.

Розділом 18 договору сторони передбачили порядок і умови здійснення страхового відшкодування (страхової виплати). Так, виплата страхового відшкодування (страхова виплата) здійснюється страховиком відповідно до умов цього договору та законодавства України, на підставі страхового акту та всіх необхідних і належним чином оформлених документів, обумовлених цим договором (п. 18.1); розмір страхових відшкодувань (страхових виплат) за цим договором не може перевищувати відповідно: страхову суму по застрахованому ТЗ, страхову суму по застрахованим особам, ліміт відповідальності (страхову суму) за шкоду заподіяну життю або здоров`ю та/або майну третіх осіб, зазначені в цьому договорі (п. 18.3); страхове відшкодування (страхова виплата) може бути сплачене одним із наступних шляхів (п. 18.7): 18.7.1 - вигодонабувачу (по Страхуванню КАСКО за ризиком "Викрадення" або у випадку конструктивної загибелі ТЗ) - перерахуванням суми страхового відшкодування (відповідної частини) на його рахунок; 18.7.2 - страхувальнику (за умови надання письмової згоди на це вигодонабувачем по страхуванню КАСКО за ризиком "Викрадення" або у випадку конструктивної загибелі ТЗ): - на розрахунковий рахунок страхувальника, зазначений в заяві на виплату страхового відшкодування за умови надання платіжних документів, що підтверджують здійснення відновлювального ремонту (за вимогою страховика), необхідні реквізити повинні бути зазначені в заяві на виплату страхового відшкодування; страховик не несе відповідальність за недостовірність реквізитів, зазначених в заяві на виплату страхового відшкодування; - шляхом оплати рахунків ремонтних підприємств (СТО) за відновлювальний ремонт ТЗ та рахунків підприємств на купівлю деталей, вузлів, агрегатів, що підлягають заміні; - в разі, якщо страхувальник відшкодував шкоду потерпілому добровільно або за рішенням суду, але, в будь-якому разі, за попередньою письмовою згодою страховика.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Відповідно до списку застрахованих ТЗ, який є додатком до генерального договору, транспортний засіб Ford Focus 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 входив до переліку застрахованих за цим договором транспортних засобів (а.с.207 т.2).

Предметом даного позову виступає майнова вимога страховика до юридичних осіб (відповідачів) по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Підставою - умови генерального договору добровільного страхування № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013, стаття 993 Цивільного кодексу України і стаття 27 Закону України "Про страхування".

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про страхування.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 Кодексу).

23 вересня 2015 року на автомобільній дорозі Миколаїв-Кропивницький Н-14 на 181 км мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ford Focus д.р.н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .

На підтвердження цього, на місці вказаної дорожньо-транспортної пригоди ДПС в Одеській області було складено довідку, яка видана гр. ОСОБА_1 ,, і яка засвідчує, що 23.09.2015р. на автомобільній дорозі Миколаїв-Кіровоград Н-14 на 181 км внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Ford Focus, номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження: деформація обох передніх колісних дисків, переднього бамперу, решітки переднього бамперу, подушки двигуна (а.с.36 т.1).

За фактом ДТП, складено адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП (Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна) (а.с.40-42 т.1). Матеріали ДТП направлено до Ленінського районного суду м.Кіровограда.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.12.2015р. було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої транспортний засіб ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження, сталася саме через бездіяльність власника зазначеної ділянки автомобільної дороги, яким, в порушення вимог ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" та п.1.5. Правил дорожнього руху України, своєчасно не було усунено пошкодження на вказаній ділянці дороги або вжито невідкладного позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами аварійно-небезпечної ділянки дороги. Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні гр. ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 37-39 т.1).

Станом на 14.12.2015р. вказана постанова Ленінського районного суду м.Кіровограда набрала законної сили.

В силу приписів ч.6 ст. 75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

ПП "Віп-Рент" подало на адресу позивача заяву від 28.09.2015р. про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування для відновлення автомобіля на розрахунковий рахунок ПП "Віп-Рент" (а.с. 43-44 т.1).

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування (а.с. 78 т.1) вартість матеріального збитку згідно з умовами договору страхування визначено в розмірі 63134,45 грн., відповідно, суму страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу Ford Focus, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено в розмірі 63134,45 грн.

ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" 06.11.2015р. затвердило страховий акт №ДККА-46905, відповідно до якого вирішено виплатити страхове відшкодування згідно з договором №28-0199-2700/14-1042 від 01.10.2014р. у розмірі 63134,45 грн. (а.с.77 т.1).

Виплата страхового відшкодування згідно з договором №28-0199-2700/14-1042 від 01.10.2014р., а саме ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", у розмірі 63134,45 грн. підтверджується платіжним дорученням №20299 від 06.11.2015р. (а.с.20299).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", яка узгоджується з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідальність особи у вигляді обов`язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв`язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Позивач у поданому позові зазначає про те, що саме відповідачі у даній справі є винними за завдані позивачеві збитки.

У описовій частині постанови Ленінського районного суду м.Кіровограда від 01.12.2015р. зазначено, що транспортний засіб Ford Focus, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження на 18 км по а/ш Миколаїв-Кіровоград Н-14.

Отримавши оригінали матеріалів справи про адміністративне правопорушення Ленінського районного суду м.Кіровограда та оглянувши їх у підготовчому провадженні, господарський суд встановив, що зі схеми місця ДТП вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась на 181 кілометрі дороги Н-14 Миколаїв-Кіровоград.

Вказані обставини також були встановлені Господарським судом Кіровоградської області при розгляді справи №912/3136/17 за позовом ПрАТ СК Українська страхова група до Державної установи Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

З рішення суду від 08.12.2017р. у даній справі, зокрема, зазначено, що 27.11.2017р. на адресу Господарського суду Кіровоградської області від Служби автомобільних доріг у Миколаївській області надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що Служба, як структурний підрозділ Укравтодору є балансоутримувачем автомобільної дороги загального користування державного значення (національна) Н-14 Олександрівка - Кропивницький - Миколаїв, в межах км 153+196-км 245+237. У вказаних поясненнях також повідомлено, що 27.03.2017 між Службою автомобільних доріг у Миколаївській області та Дочірнім підприємством "Миколаївський облавтодор "ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України укладено договір №1-Б, предметом якого є експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області (за виключенням ділянок автомобільних доріг (міжнародної) М-14 Одеса-Мелітополь - Новоазовськ (на м.Таганрог) км 129-168 - км 139+716 та (національної) Н-14 Олександрівка - Кіровоград - Миколаїв км 235+650 - км 239+273 в межах міста Миколаєва). Вказаним договором автомобільну дорогу загального державного значення (національна) Н-14 Олександрівка - Кропивницький - Миколаїв, в межах км 153+196 - км 245+237 передано в експлуатаційне утримання ДП та визначено, що на період дії договорів (27.03.2017 - 31.12.2017) і протягом гарантійного строку експлуатації відповідно до Закону України "Про дорожній рух" та норм Глави 82 Цивільного кодексу України названі підприємства в повній мірі відповідають за належне утримання автомобільних доріг, забезпечення умов безпеки руху і несуть повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з причини незадовільного експлуатаційного утримання.

Відповідач-1, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначив, що ним, в межах дії договору підряду на виконання експлуатаційного утримання №9 від 25.02.2015р. було надано доручення відповідачу-2 на виготовлення інформаційних панно із застереженнями щодо стану дорожнього покриття.

На підтвердження цього відповідачем-1 надані до суду копії вказаного договору, договірної ціни до договору, листа-доручення від 11.02.2015р. №04/360 на виготовлення та встановлення панно, ескізів самих панно, виробничих та додаткових планів-завдань, журналів виконання робіт та актів виконаних робіт.

З наданих суду актів виконаних робіт вбачається, що будівельні роботи виконувались відповідачем-2 впродовж березня-липня 2015 року.

Відомостей щодо здійснення відповідних робіт (в т.ч. ремонтних та встановлення інформаційних панно) у вересні 2015 року, коли сталась дорожньо-транспортна пригода відповідачами до суду не надано.

Натомість з при розгляді адміністративної справи про порушення правил дорожнього руху було встановлено, що відповідно до схеми ДТП, доданої до протоколу про адміністративне правопорушення від 23.09.2015р., попереджувальні знаки про те, що починається погана дорога з вибоїнами та ямами, відсутні, як і інші огородження ділянки небезпечної дороги. При розгляді адміністративної справи судом також було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась саме внаслідок бездіяльності власника визначеної ділянки автомобільної дороги, яким в порушення вимог ст. 9 Закону України Про дорожній рух та п. 1.5 Правил дорожнього руху України своєчасно не було усунуто пошкодження на вказаній ділянці дороги або вжито невідкладного позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами аварійно-небезпечної ділянки дороги.

Оригінали протоколу про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП та постанови Ленінського районного суду міста Кіровограда досліджені господарським судом та їх копії, виготовлені з оригіналів адміністративної справи, наданої Ленінським районним судом міста Кіровограда, наявні в матеріалах справи (а.с 180-182, 194-196 т.3).

За таких обставин, твердження відповідачів щодо належного виконання ними своїх обов`язків та оснащення аварійно-небезпечної ділянки дороги усіма необхідними інформаційними панно, а також щодо наявності вини водія у скоєнні ДТП спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Позивач має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Положеннями ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

У відповідності до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України „Про страхування" передбачено обов`язок страховика здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 27 Закону України „Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" визначено до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху, серед іншого, віднесено:

- розробку програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження;

- компенсацію витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів;

- забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху;

- забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;

- вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях;

- термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

- своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;

- організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Положеннями ч. 3 ст. 14, ч. 1 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

В п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198, встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно та якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Так, відповідачем-1 наданий до суду договір підряду на виконання експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення від 25.02.2015р. №9 (а.с.35-37 т.2), відповідно до умов якого, Служба автомобільних доріг у Миколаївській області, як замовник, доручила ВАТ ДАК Автомобільні дороги України , як підряднику виконувати в межах виділених замовником коштів на свій ризик власними або залученими силами і засобами послуги код ДК 016:2010-42.11.2 Будування автомобільних доріг і автомагістралей, інших доріг, елементів доріг; злітно-посадових смуг летовищ (Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївська область, а саме: міжнародних, національних та регіональних (за виключенням ділянки а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог) в межах міста Миколаєва, км 129-168- км 139-716).

Умовами пункту 1.3 даного договору визначено, що підрядник приймає від замовника на експлуатаційне утримання автомобільні дороги загального користування державного значення і дорожні споруди на них згідно додатку №1 і несе матеріальну відповідальність за їх збереження і утримання в належному стані в межах фінансування.

Умовами п. 7.2 договору встановлено, що підрядник несе матеріальну відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при ДТП, пов`язаних з незадовільними дорожніми умовами по причині неприйняття відповідних заходів згідно з вимогами ДСТУ 3587-97 Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди , крім тих, що виникли внаслідок стихійного лиха або обставин непереборної сили.

Отже, враховуючи викладене, з огляду на відсутність на дату ДТП необхідних огороджувальних та інших знаків та повідомлень, установити які мав саме відповідач-2, суд приходить до висновку про покладання відповідальності з відшкодування завданих збитків внаслідок ДТП саме на нього з огляду на наявність відповідного застереження у п. 7.2 договору підряду №9 від 25.02.2015р.

Згідно з п. 2.12 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, власник транспортного засобу має право на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху.

За приписами ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За таких обставин приписи ст. 1173 Цивільного кодексу України допускають обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками).

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу місцевого самоврядування та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Так, у даному випадку протиправною поведінкою відповідачів є неналежне експлуатаційне утримання ними відрізку дороги, на якій трапилася ДТП, збитками являються витрати позивача, в межах страхового відшкодування в розмірі 63134,45 грн., причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою - наявність вибоїн (ям) та відсутність попереджувальних знаків про перешкоду на проїзній частині вулиці, що стало причиною ДТП та завданню шкоди майну, а вина полягає в недотриманні відповідачами законодавчих вимог, які стосуються належного експлуатаційного утримання дороги.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, беручи до уваги наведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, суд вирішив, що сума, заявлена позивачем до стягнення підлягає стягненню з відповідача-2.

Стосовно солідарного стягнення даної суми суд вважає за необхідне зазначити відсутність у нормах Закону України Про автомобільні дороги , Закону України Про дорожній рух , Єдиних прави ремонту та утримання автомобільних доріг та договорі №9 від 25.02.2015р. застережень щодо можливості солідарної відповідальності замовника (власника, утримувача автомобільних доріг) та підрядника (особи, які доручено проведення експлуатаційного утримання та ремонтних робіт на дорогах загальнодержавного та регіонального значення).

В частині вимог до відповідача-1 у задоволенні позову слід відмовити.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача-2.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (54029, м.Миколаїв, вул. Галини Петрової 2А, код ЄДРПОУ 31159920) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група (03038, м.Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 63134,45 грн. а також 1762,0 грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з перебуванням судді в період з 29.11.2019р. по 02.12.2019р. у нарадчій кімнаті повний текст рішення складено та підписано 02.12.2019р.

Суддя О.В. Ткаченко