Рішення

від 27.11.2019 по справі 527/521/19

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/521/19

провадження 2/527/393/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 листопада 2019 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судових засідань - Волик Л.І.,

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача Глобинської районної ради Полтавської області Поліщука Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Глобинської районної ради Полтавської області, Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2019 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування за законом.

В позовній заяві позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , який за життя був головою Селянського (фермерського) господарства Урожай (далі - СФГ Урожай ). Для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 була надана на праві постійного користування земельна ділянка площею 50,00 га, розташована на території Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування серії І-ПЛ № 009453 виданого 11 червня 2001 року Глобинською районною радою. Зазначена земельна ділянка використовувалася ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства СФГ Урожай . Після смерті батька він та його сестра - ОСОБА_3 у встановленому законом порядку прийняли спадщину та отримали ряд свідоцтв про право на спадщину на належне померлому майно. Зокрема, ним згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.2018 було успадковано частку в статутному капіталі СФГ Урожай в розмірі 100% від статутного капіталу господарства, тому він продовжує ведення господарства після смерті батька та обробіток вищевказаної земельної ділянки, справно сплачує податки за її використання.

При прийнятті спадщини він звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майнове право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва у зв`язку з тим, що право постійного користування землею (без укладення договору оренди) не входить до складу спадщини. На час видачі його батьку Державного акту на право постійного користування законодавство не містило такої правової підстави для припинення права постійного користування, як смерть користувача. Закон України Про фермерське господарство , як спеціальний закон по відношенню до Земельного кодексу України, передбачає право СФГ та його членів передавати земельну ділянку в оренду, заставу, спадщину. Таким чином, усі права і обов`язки померлого при прийнятті спадщини переходять до спадкоємця, а тому до нього як до голови СФГ переходить і право постійного користування на зазначену ділянку.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд, визнати за ним в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_4 , право постійного користування на земельну ділянку площею 50,00 га, розташовану на території Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, що була надана померлому для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ №009453, виданого Глобинською районною радою народних депутатів Полтавської області 11 червня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №176.

У судовому засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримували із зазначених в позові підстав.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнала та пояснила суду, що її брат ОСОБА_1 продовжує займатися фермерським господарством, яким за життя займався їх батько, тому має право на успадкування права постійного користування на земельну ділянку.

Представник відповідача - Глобинської районної ради Полтавської області в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що остання не є належним відповідачем по справі, оскільки не є власником земельної ділянки, також заперечував проти позову з підстав того, що право постійного користування земельною ділянкою нерозривно пов`язано з ОСОБА_4 , оскільки за життя він не мав право на його відчуження, тому вказане право припинилося з його смертю та не може бути успадкованим. Зазначена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду.

Представник відповідача - Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав та не заперечував проти задоволення позову.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, направив до суду письмові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позову (а.с. 68-75).

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача Глобинської районної ради, відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, встановив наступне.

Згідно копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копії Статуту, 28 грудня 1995 року було проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства Урожай , засновником та головою якого з моменту реєстрації був ОСОБА_4 (а.с.13-14, 15-21).

Відповідно до копії Державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ № 009453, виданого Глобинською районною радою народних депутатів 11 червня 2001 року, ОСОБА_4 належало право постійного користування земельною ділянкою 50,0 га, яка розташована на території Горбівської сільської ради, землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 20 березня 2018 року (а.с. 23).

ОСОБА_1 (позивач) є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Автозаводським відділом ЗАГС м. Кременчука 11 липня 1994 року (а.с. 12).

Як вбачається із копії спадкової справи №16/2018, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , заяви про прийняття спадщини після померлого подали син - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_3 , які є спадкоємцями майна за законом та яким видавалися свідоцтва про право на спадщину за законом (106-209).

Згідно копії Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О.В., ОСОБА_1 прийняв у спадщину частку в статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства УРОЖАЙ в розмірі 25000,00 грн., що складає 100% від статутного капіталу господарства (а.с. 207).

Відповідно до нової редакції Статуту СФГ Урожай затвердженого 02 листопада 2018 року, засновником господарства є ОСОБА_1 (а.с.36-46).

Як вбачається із довідок та платіжних доручень СФГ Урожай протягом 2018-2019 років сплачує орендну плату за земельну ділянку та Єдиний податок з с/г товаровиробників (а.с. 24-35).

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

На момент отримання ОСОБА_4 в постійне користування земельної ділянки діяв Земельний кодекс України (редакція 1990 року).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , цей час є часом відкриття спадщини, а отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло станом на 18 березня 2018 року.

У відповідності до ст. ст. 1217, 1218 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 5 статті 1268 Цивільного кодексу України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після померлого батька, зокрема, частку в статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства УРОЖАЙ в розмірі 25000,00 грн., що складає 100% від статутного капіталу господарства.

Згідно ч.1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік суб`єктів, які мають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, і громадяни такими суб`єктами не являються.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Як зазначено в ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як зазначено в статті 131 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 407 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Як зазначено в ч. 1,2 ст. 102-1 Земельного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Із зазначених норм законодавства, які є чинними на момент відкриття спадщини вбачається, що єдиним документом, який підтверджує право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є договір між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб.

У разі наявності такого договору, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може передаватися у спадщину.

Судом встановлено, що між власником спірної земельної ділянки та головою СФГ Урожай ОСОБА_4 не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Рішенням Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 1-17/2005, п. 6 перехідних положень Земельного Кодексу України визнаний неконституційним щодо обов`язку осіб, які мають земельні ділянки в постійному користуванні переоформити їх до 1 січня 2008 року.

В п. 5.6 Рішення зазначено, що пункт 6 Перехідних положень Земельного Кодексу України через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

В п.п в), г) п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 2 від 19 березня 2010 року роз`яснено, що з 1 січня 2002 р. відповідно до статті 125 ЗК право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. № 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу Х Перехідні положення ЗК), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Тобто, після винесення зазначеного рішення відпав обов`язок у осіб які мали право постійного користування земельною ділянкою (право володіння і користування земельною ділянкою без встановлення строку) переоформити таке право, отже ОСОБА_1 за життя мав право користуватися земельною ділянкою на умовах, що були раніше передбачені чинним законодавством, разом з тим, це не свідчить про те, що таке право може передаватися у спадщину, оскільки наявність майна та прав на які мав спадкодавець, які можуть бути успадковані встановлюються на момент смерті спадкодавця, а чинним законодавством на момент смерті ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою не передбачене.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи якій належало таке право, тому у суду відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права постійного користування земельною ділянкою.

Разом з тим, СФГ Урожай не позбавлено можливості звернутися до власника земельної ділянки для оформлення своїх прав на користування нею.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 05 жовтня 2017 року у справі № 181/698/14-ц .

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-81,141, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Глобинської районної ради Полтавської області, Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування за законом - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду через Глобинський районний суд Полтавської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_3 ).

Відповідач: Глобинська районна рада Полтавської області (39000, Полтавська обл., м. Глобине, вул. Центральна, буд. 281, код ЄДРПОУ 22549063).

Відповідач: Горбівська сільська рада Глобинського району Полтавської області (39060, Полтавська обл., Глобинський р-н., с. Горби, вул. Богдана Хмельницького, буд. 2, код ЄДРПОУ 21062714).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_4 ).

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (36039, м. Полтава, вул. Уютна, буд. 23, код ЄДРПОУ 39767930).

Повний текст рішення складено 02 грудня 2019 року.

Суддя А. О. Олефір