Постанова

від 25.08.2020 по справі 527/521/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/521/19 Номер провадження 22-ц/814/605/20Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

за участю секретаря Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року, ухвалене суддею Олефір А.О., повний текст рішення складено 02 грудня 2019 року, за позовом ОСОБА_1 до Глобинської районної ради Полтавської області, Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування за законом.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

12 березня 2019 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом до Глобинської районної ради Полтавської області, Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , який за життя був головою Селянського (фермерського) господарства Урожай (далі - СФГ Урожай ).

Для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 була надана на праві постійного користування земельна ділянка площею 50,00 га, розташована на території Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування серії І-ПЛ № 009453 виданого 11 червня 2001 року Глобинською районною радою. Зазначена земельна ділянка використовувалася ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства СФГ Урожай . Після смерті батька він та його сестра - ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняли спадщину та отримали ряд свідоцтв про право на спадщину на належне померлому майно. Зокрема, ним згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.2018 було успадковано частку в статутному капіталі СФГ Урожай в розмірі 100% від статутного капіталу господарства, тому він продовжує ведення господарства після смерті батька та обробіток вищевказаної земельної ділянки, справно сплачує податки за її використання.

При прийнятті спадщини він звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майнове право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва у зв`язку з тим, що право постійного користування землею (без укладення договору оренди) не входить до складу спадщини. На час видачі його батьку Державного акту на право постійного користування законодавство не містило такої правової підстави для припинення права постійного користування, як смерть користувача. Закон України Про фермерське господарство , як спеціальний закон по відношенню до Земельного кодексу України, передбачає право СФГ та його членів передавати земельну ділянку в оренду, заставу, спадщину. Таким чином, усі права і обов`язки померлого при прийнятті спадщини переходять до спадкоємця, а тому до нього як до голови СФГ переходить і право постійного користування на зазначену ділянку.

У зв`язку з чим позивач просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_3 , право постійного користування на земельну ділянку площею 50,00 га, розташовану на території Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, що була надана йому для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ №009453, виданого Глобинською районною радою народних депутатів Полтавської області 11 червня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №176.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Глобинської районної ради Полтавської області, Горбівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування за законом - відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі позивач прохає скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невірне встановлення обставин справи щодо правовідносин, які виникли.

Вважає, що на час видачі його батькові Державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою у чинному законодавстві не було такої правової підстави для припинення права постійного користування як смерть користувача .

Нормативно-правовими актами не врегульовано питання припинення землекористування в зв`язку із смертю особи та право на спадкування права постійного користування землею, набутого до 2002 року.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 1995 року було проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства Урожай , засновником та головою якого з моменту реєстрації був ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копії Статуту (т. 1 а.с.13-14, 15-21).

Відповідно до копії Державного акту на право постійного користування землею, серія І-ПЛ № 009453, виданого Глобинською районною радою народних депутатів 11 червня 2001 року, ОСОБА_3 належало право постійного користування земельною ділянкою 50,0 га, яка розташована на території Горбівської сільської ради, землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства (т. 1 а.с. 22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 20 березня 2018 року (т. 1 а.с. 23).

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Автозаводським відділом ЗАГС м. Кременчука 11 липня 1994 року (т. 1 а.с. 12).

Згідно копій матеріалів спадкової справи №16/2018, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , заяви про прийняття спадщини подали син - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_2 , які є спадкоємцями майна за законом та яким видавалися свідоцтва про право на спадщину за законом (т. а.с. 106-209).

Згідно копії Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О.В., ОСОБА_1 прийняв у спадщину частку в статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства УРОЖАЙ в розмірі 25000,00 грн., що складає 100% від статутного капіталу господарства (т. 1 а.с. 207).

Відповідно до нової редакції Статуту СФГ Урожай , затвердженого 02 листопада 2018 року, засновником господарства є ОСОБА_1 (т. 1 а.с.36-46).

Як вбачається із довідок та платіжних доручень, СФГ Урожай протягом 2018-2019 років сплачує орендну плату за земельну ділянку та Єдиний податок з с/г товаровиробників (т. 1 а.с. 24-35).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

При цьому, суд першої інстанції послався на висновки Верховного Суду України, викладеними в постанові від 05 жовтня 2017 року у справі № 181/698/14-ц.

Перевіряючи рішення місцевого суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. ст. 1217, 1218 ЦК України, в редакції, чинній на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст. 92 Земельного кодексу України, в редакції 1990 р., чинній на момент отримання ОСОБА_3 в постійне користування земельної ділянки, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік суб`єктів, які мають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, і громадяни такими суб`єктами не являються.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною другою ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 131 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство , до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Як визначено частинами першою та другою ст. 102-1 Земельного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Аналіз вказаних правових норм, які є чинними на момент відкриття спадщини, свідчить про те, що єдиним документом, який підтверджує право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є договір між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб.

У разі наявності такого договору, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може передаватися у спадщину.

Судом першої інстанції встановлено, що між власником спірної земельної ділянки та головою СФГ Урожай ОСОБА_3 не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Згідно зі ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як вказувалося вище, за ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Рішенням Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 1-17/2005, п. 6 перехідних положень Земельного Кодексу України визнаний неконституційним щодо обов`язку осіб, які мають земельні ділянки в постійному користуванні переоформити їх до 1 січня 2008 року.

В п. 5.6 Рішення зазначено, що пункт 6 Перехідних положень Земельного Кодексу України через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Як роз`яснено у п.п в), г) п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 2 від 19 березня 2010 року , з 1 січня 2002 р. відповідно до статті 125 ЗК право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. № 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу Х Перехідні положення ЗК), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Тобто, після винесення зазначеного рішення відпав обов`язок у осіб, які мали право постійного користування земельною ділянкою (право володіння і користування земельною ділянкою без встановлення строку) переоформити таке право.

Проаналізувавши наведені правові норми та роз`яснення, надані у вищевказаній постанові Пленуму ВСУ, місцевий суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 за життя мав право користуватися земельною ділянкою на умовах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Разом з тим, це не свідчить про можливість передання такого права у спадщину, оскільки наявність майна та прав, на які мав спадкодавець, які можуть бути успадковані, встановлюються на момент його смерті. Чинним законодавством на момент смерті ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою яке посвідчене державним актом на право постійного користування земельною ділянкою не передбачене.

Отже, оскільки право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним як спадкоємцем права постійного користування земельною ділянкою.

Крім цього, суд першої інстанції послався на те, що СФГ Урожай не позбавлено можливості звернутися до власника земельної ділянки для оформлення своїх прав на користування нею.

23.06.2020 року у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи за позовом СФГ Берізка до ГУ Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу, відступила від правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 922/2103/17 та у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 р. у справі № 657/731/14-ц, від 23.11.2016 року у справі № 6-3113цс15 та від 05.10. 2016 року у справі № 6-2329цс16, згідно із якими право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Зазначивши, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Як вказувалося вище, ОСОБА_3 , який був засновником СФГ Урожай , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, в цьому випадку право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, серія І-ПЛ № 009453, виданого Глобинською районною радою народних депутатів 11 червня 2001 року, не припиняється зі смертю ОСОБА_3 , а зберігається за СФГ Урожай до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини.

Приймаючи до уваги те, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , підстав для задоволення його апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ч. 2 ст. 410 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 367,375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

Т.О.Кривчун