Рішення

від 12.09.2019 по справі 160/3364/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року Справа № 160/3364/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представників відповідача Коновалова А.П. Вагнер Т.С. Ваховська Г.О., Гламаздін О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27.03.2019 року №0001984611 щодо збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2604918,00 грн. та накладення 651 229,50 грн. штрафних санкцій (загалом - 3256147,50 грн.);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27.03.2019 року №0002004617 щодо збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 2 813 311,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет податкового валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, за результатами якої складено акт від 07.12.2018 року №99/28-10-46-17/30487219. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 27.03.2019 року №0001984611 щодо збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2604918,00 грн. та накладення 651229,50 грн. штрафних санкцій (загалом - 3256147,50 грн.) та від 27.03.2019 року №0002004617 щодо збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 2813311,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав суду відзив, в якому зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет податкового валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року.

Перевіркою встановлено:

заниження податку на прибуток підприємств у розмірі 7511395,00 грн., у тому числі за 2015 рік - у розмірі 4516277,00 грн., та за 2016 рік - у розмірі 2995118,00 грн.;

заниження податку на додану вартість у розмірі 6 954 995,00 грн., у тому числі за квітень-жовтень 2015 року - у розмірі 4181738,00 грн., та за березень- жовтень 2016 року і грудень 2016 року - у розмірі 2773257,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 07.12.2018 року №99/28-10-46-17/30487219 та винесено податкові повідомлення-рішення:

№0010294611 щодо збільшення Товариству суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 6954995,00 грн. та накладення 1738748,75 грн. штрафних санкцій (загалом - 8693743,75 грн.);

№0010254617 щодо збільшення Товариству суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 7511395,00 грн. та накладення 748779,50 грн. штрафних санкцій (загалом - 8260174,50 грн.).

На підставі статей 55-56 ПК України позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 04.03.2019 року № 10485/6/99-99-11-04-02-25, яким частково задовольнила скаргу позивача, скасувавши вказані податкові повідомлення-рішення у частині непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП "ТАВРІЙСЬКА ПРОДУКТОВА КОМПАНІЯ", ТОВ "ДЖИЛІС", ТОВ "ПАРАДИ КОМПАШ", ПП "АЛВЕЙ", ТОВ "САВГРЕЙ", ТОВ "ІНСАЙД- ПРОФГГ", ТОВ "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ" та у відповідній частині штрафні санкції та залишивши без змін зазначені податкові повідомлення-рішення в частині, що стосується господарських операцій позивача з ТОВ "АГРОТРЕЙДІНГ.С", ТОВ "БАХЧА.С" та ТОВ "АГРО.С.С.".

04 серпня 2015 року позивач та ТОВ "АГРОТРЕЙДІНГ.С" уклали договір поставки № 72504, згідно з яким позивачу були поставлені огірки, кавуни, дині, перець салатний та часник.

На виконання договору сторонами оформлено податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

04 серпня 2015 року позивач та ТОВ "БАХЧА.С" уклали договір поставки №72501, згідно з яким позивачу були поставлені кавуни, дині, цибуля та помідори.

На виконання договору сторонами оформлено податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

04 серпня 2015 року позивач та ТОВ "АГРО.С.С." уклали договір поставки № 72503, згідно з яким позивачу були поставлені цибуля зелена, петрушка, кріп, кавуни, кабачок, баклажани, морква, гарбузи, цибуля ріпчаста.

На виконання договору сторонами оформлено податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, Дніпропетровським управлінням Офісу ВПП ДФС отримано лист від Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України від 08.06.2018 №17412/7/99-99-23-01-19, в якому повідомлялася наступна інформація:

"ГСУ ФР ДФС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017000000000016 за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 212, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України, в тому числі за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ АТБ-Маркет (код ЄДРПОУ 30487219).

Під час досудового розслідування встановлено, що група осіб створила ТОВ Агротрейдінг.С (код ЄДРПОУ 39775157), ТОВ Бахча.С (код ЄДРПОУ 39775170), ТОВ Агро.С.С. (код ЄДРПОУ 39775118) та інші, з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформленні від імені вказаних підприємств псевдо фінансово-господарських операцій та незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Також встановлено, що протягом 2015-2017 років відповідно до податкової звітності, у зазначених фіктивних підприємств відсутні трудові ресурси, офісні, торгівельні та складські приміщення, виробниче обладнання, сировина, матеріали, що вказує на відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до показників податкової звітності, протягом 2015-2017 років - суми амортизаційних відрахувань відсутні".

Крім того, вищезгаданим листом ГСУ ФР ДФС України на адресу Дніпропетровського управління ОВПП ДФС були направлені матеріали кримінального провадження №32017000000000016, а саме:

-копія протоколу допиту від 28.09.2017 громадянина ОСОБА_1 - так званого директора та засновника ТОВ Агротрейдінг.С , а також копія ухвали Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 07.03.2018 по справі №197/60/18 (провадження № 1-кп/213/168/18);

- копія протоколу допиту від 28.09.2017 Громадянина ОСОБА_2 - так званого директора та засновника ТОВ Бахча.С , а також копія ухвали Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 21.03.2018 по справі №197/61/18 (провадження №1-кп/213/162/18).

В ході допиту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що зареєстрували підприємства на прохання невідомої особи за грошову винагороду у зв`язку з тяжким фінансовим І становищем без мети ведення фінансово-господарської діяльності. Також, серед іншого, опитані особи розповіли, що їм невідомо, хто складав та підписував податкову й іншу звітність.

Матеріали відносно гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були виділені в окремі кримінальні провадження та направлені до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. За результатами розгляду даних справ ухвалами відповідного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано винними у вчиненні злочину за ч.1 ст.205 КК України, проте, у зв`язку із закінченням строків давності, а також невеликою тяжкістю злочину, вказаних осіб звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205 КК України.

Щодо стану справи по ТОВ Агро.С.С. Головним слідчим управлінням ФР ДФС України було повідомлено окремим листом від 19.10.2018 №32329/7/99-99-23-01-17, в якому зазначалося що матеріали відносно директора та засновника ТОВ Агро.С.С. ОСОБА_3 , виділені в окреме кримінальне провадження та направлені до Широківського районного суду Дніпропетровської області за ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво). За результатами розгляду 08 жовтня 2018 року справи за №197/690/18 (провадження №1- кп/197/77/18) слідчим суддею Широківського районного суду Дніпропетровської області Леонідовою О.В. 08.10.2018 року винесено ухвалу по справі №197/690/18 (провадження №1-кп/197/77/18).

В ході дослідження Державного реєстру судових рішень ревізорами встановлено наявність вищезазначеної ухвали, якою визначено наступне:

- ОСОБА_3 , діючи з корисливими мотивами та бажаючи отримати грошову винагороду, усвідомлюючи неправомірність своїх дій, погодився на пропозицію створити суб`єкт господарювання, діяльність якого буде спрямована на фіктивне підприємництво;

підозрюваний ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.205 КК України;

діяння, яке поставлене в провину ОСОБА_3 , дійсно мало місце, діяння містить склад злочину, передбаченого ч.І ст.205 КК України, та гр. ОСОБА_3 винний у його вчиненні;

ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (з дня вчинення злочину минуло два роки), а також невеликою тяжкістю злочину.

Так, Верховний Суд у своїх постановах від 20.02.2018 р. у справі № 809/117/13-а, від 22.03.2018 р. у справі № 815/3666/16 та від 10.04.2018 р. у справі № 815/24/17 дійшов висновку, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Згідно висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11, Верховний Суд України вказував, що щодо безпідставності відображених сум податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків. Подібного висновку дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 24.10.2018 року у справі №826/13586/13-а, адміністративне провадження №К/9901/31040/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог та відповідно відсутні підстави для стягнення судового збору на користь позивача.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20 вересня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова