Рішення

від 22.11.2019 по справі 260/745/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2019 року м. Ужгород№ 260/745/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Костелей І.Ф.

за участю:

позивача: представник - Маркусь М.І,

відповідача: представник - не з`явився,

третьої особи: представник - Подсоліна Л.В., Король А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області до Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Коритнянська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської обласної ради 14 сесії 7 скликання від 04.04.2019 р. за №1424 "Про затвердження проекту "Зона санітарної охорони водозабору "Минай" Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода".

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскарженим рішенням затверджено проект Зона санітарної охорони водозабору Минай ділянки Минай, яка знаходиться в Ужгородському районі Закарпатської області у складі І та ІІ поясів особливого режиму. Вважає, що таке рішення не відповідає ст.ст. 59, 93 Водного кодексу України, ст. 18 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , розділу VII Закону України Про питну воду та питне водопостачання , постанові Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. №2024, оскільки прийняте без попереднього затвердження та погодження з сільською радою проекту землеустрою.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у засідання суду 22 листопада 2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином проінформований про дату, час та місце судового розгляду.

Представники 3-ї особи у засіданні суду проти позову заперечили, аргументуючи мотивами, зазначеними в поясненні №798 від 20.06.2019 р. та запереченнях на відповідь №1308 від 07.10.2019 р.

20 червня 2019 року третя особа подала до суду пояснення №798 від 20.06.2019 р., відповідно до змісту яких проти задоволення позову заперечила з мотивів його безпідставності. Так, зокрема, зазначила, що дії по розширенню та реконструкції Минайського водозабору розпочато ще в 1977 - 1980 рр. шляхом затвердження завдання на проектування та погодження розміщення свердловини. Під час розробки техно-робочого проекту по розширенню Минайського водозабору для водопостачання м. Ужгорода було визначено кордони І та ІІ поясу зони санітарної охорони. Відповідно до вказаного проекту та програми санітарно-гігієнічних вишукувань, 22 січня 1980 р. рішенням №25 виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів було встановлено зони санітарної охорони І та ІІ поясу для всіх джерел водопостачання. Отже, станом на 22 січня 1980 року були виконані усі діючі на той час вимоги щодо встановлення зон санітарної охорони на об`єктах господарсько-питного призначення та для охорони підземних джерел централізованого питного водопостачання навколо джерел загальнодержавного значення. Окрім того, відповідно до законодавчих норм, що регулюють вимоги щодо санітарної охорони у сфері питної води та питного водопостачання, встановлення меж зон санітарної охорони в натурі на місцевості здійснюється у процесі розроблення проекту землеустрою для чого попередньо розробляється проект "Зона санітарної охорони", а також проводяться дії, що передбачають вивчення та аналіз властивостей підземних вод та ґрунту. Так, відповідний проект був розроблений спеціалізованою організацією ВКФ "Крокус" з дотримання ДБН В.2.5.-74:2013. На такий проект 14 лютого 2018 року було отримано рекомендації НАК "Надра України" ДП "Західукрекологія" та погодження у відповідних органах та установах, а винесенню оскарженого рішення передував розгляд проекту у профільних постійних комісіях обласної ради. Зазначає, що за наслідками прийнятого відповідачем рішення третя особа має право на звернення до проектної організації із землеустрою щодо розроблення проекту землеустрою щодо винесення у натурі встановлених зон санітарної охорони І та ІІ поясу. Зауважує, що оскарженим рішення не встановлювалися межі зон санітарної охорони, а затверджувався саме проект "Зона санітарної охорони водозабору "Минай"", який є окремим документом та не має відношення до проекту землеустрою. З огляду на вищенаведене вважає, що відповідачем при прийнятті оскарженого рішення не було порушено законодавства України, а тому таке є правомірним та скасуванню не підлягає.

21 червня 2019 року відповідач подав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позов б/н від 21.06.2019 р., відповідно до якого з позовними вимогами не погоджується та вважає їх безпідставними. Зокрема, зазначає, що нормами чинного законодавства передбачено повноваження обласних рад щодо затвердження проектів поясів зон санітарної охорони, однак такими не обумовлено необхідність затвердження проектів землеустрою меж зон санітарної охорони водних об`єктів. Натомість згідно ч. 3 ст. 186 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій та земель водного фонду та водоохоронних зон погоджується в обов`язковому порядку визначеними в цій статті органами та затверджується їх замовником. Зазначає, що проект рішення "Про затвердження проекту "Зона санітарної охорони водозабору "Минай" Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" надійшло до обласної ради з усіма необхідними погодженням, розглядалося постійними профільними комісіями обласної ради, а тому у відповідача не було підстав для відмови у його затвердженні. Наголошує на тому, що оскарженим рішенням затверджено саме Проект "Зони санітарної охорони водозабору "Минай"". Звертає увагу суду на черговості встановлення меж зон санітарної охорони, відповідно до яких розробленню проекту землеустрою передує розроблення, погодження та затвердження саме Проекту "Зона санітарної охорони", а також проведення дій, що передбачають вивчення та аналіз властивостей підземних вод та ґрунту.

В судовому засіданні 02 жовтня 2019 року представник позивача подав відповідь на відзив б/н від 01.10.2019 р., в якій зазначає, що нормами п. 8 ст. 81, ст. 93 Водного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. №2024 передбачено, що межі зони санітарної охорони водних об`єктів визначаються проектом землеустрою і власне він підлягає затвердженню обласною радою у межах здійснення нею компетенції у галузі регулювання водних відносин. Вважає, що відповідачем жодними нормативно-правовими актами не було обґрунтовано відповідність затвердженого оскарженим рішенням проекту вимогам законодавства щодо форми, змісту та достатності інформаційного наповнення, а наявність погоджень уповноважених органів за відсутності дотримання інших вимог не надають такому документу легітимності.

08 жовтня 2019 року третя особа подала до суду заперечення на відповідь №1308 від 07.10.2019 р., в яких категорично не погоджується з доводами позивача. Вважає, що позивач спотворює поняття встановлення меж зон санітарної охорони та розроблення й затвердження проекту зон санітарної охорони. Так, для встановлення меж зон санітарної охорони з подальшим розробленням проекту землеустрою встановлення меж зон санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання в натурі на місцевості, попередньо розробляється саме Проект "Зона санітарної охорони", проводяться аналітичні розрахунки меж І та ІІ поясу, визначаються властивості підземних вод, аналізуються гідрогеологічні умови. Вказане узгоджується із законодавчими нормами, зокрема, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. №2024 та ДБН В.2.5-74:2013. Зокрема, склад та зміст саме проекту зон санітарної охорони централізованого водопостачання наведено у додатку Е ДБН В.2.5-74:2013. П. 15.1.7 ДБН В.2.5-74:2013 також передбачено, що проект зон санітарної охорони повинен бути складовою частиною проекту питного водопостачання та одночасно основою для проекту землеустрою, що визначає межі зон санітарної охорони водних об`єктів. Для діючих об`єктів централізованого питного водопостачання, які не мають встановлених зон санітарної охорони, їх проекти слід розробляти додатково.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та 3-х осіб, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у зв`язку з необхідністю збільшення продуктивності підземного водозабору Минай на підставі розпорядження виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 08.12.1977 р. №548 складено акт відбору площадки під свердловини на Минайському водозаборі від 08.12.1977 р. (арк. спр. 71 - 74, т. 1).

21 листопада 1978 року заступником міністра житлово-комунального господарства УССР погоджено вибір земельних ділянок для розширення Минайського водозабору для водопостачання м. Ужгорода шляхом розміщення свердловин і під`їзних шляхів до них площею 8,57 га, з яких 4,85 га ріллі, 3,72 га шляхів на землях колгоспів ім. Калініна 2,12 га, ім. Горького - 6,45 га та з тимчасовим зайняттям 27,6 га земель цих колгоспів для прокладання інженерних комунікацій (арк. спр. 85 - 89).

В подальшому на підставі завдання на проектування об`єкта Розширення і реконструкція Манайського водозабору для водопостачання м. Ужгорода , погодженого заступником голови Закарпатської обласної ради народних депутатів 17.02.1978 р. та затвердженого заступником міністра житлово-комунального господарства УССР 24.02.1978 р., на замовлення ПУВКХ м. Ужгорода (тепер - Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода") Львівською філією Укрюжгипрокоммунстрой розроблено техно-робочий проект Розширення і реконструкція Манайського водозабору для водопостачання м. Ужгорода (арк. спр. 36 - 89, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів №25 від 22.01.1980 р. Про зони санітарної охорони водопроводу м. Ужгород , серед іншого, встановлено зони санітарної охорони першого поясу для всіх джерел водопостачання Минайського водозабору, водопроводного каналу Кам`яниця - Ужгород з огородженням по всій його довжині згідно з додатком; встановлено зони санітарної охорони другого поясу, в тому числі, підземних джерел водопостачання Минайського водозабору, водовід від Минайського водозабору до вул. Енгельса в м. Ужгороді згідно з додатком (арк. спр. 91 - 95, т. 1).

09 жовтня 2003 року Комунальному підприємству Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода (далі - КП ВУВКГ м. Ужгорода ) надано спеціальний дозвіл на користування надрами №3237 на видобування підземних вод для господарсько-питного водопостачання м. Ужгорода Ужлаторицького родовища ділянки Минай (22 свердловини) та Галоч (3 свердловини) (арк. спр. 185 - 186, т. 1).

16 грудня 2016 року КП ВУВКГ м. Ужгорода надано дозвіл на спеціальне водокористування УКР №901-А/ЗАК, в тому числі, з підземних джерел водопостачання прісної води (свердловина Ужлаторицького родовища ділянки Минай ) (арк. спр. 187 - 189, т. 1).

В 2018 році КП ВУВКГ м. Ужгорода розроблено проект Зона санітарної охорони водозабору Минай , затверджений директором КП Водоканал м. Ужгорода 14.03.2018 р. Відповідно до такого проекту, Зона санітарної охорони водозабору Минай складається з першого, другого та третього поясів в межах, визначених в картографічних матеріалах, що є додатками до нього, аналітичні розрахунки меж яких виконані в проекті Зона санітарної охорони водозабору Минай , розробленому ВКФ Крокус в 2002 році.

Зазначений проект погоджено Державною службою геології та надр України (лист №8703/03/10-08 від 21.05.2018 р.), сектором у Закарпатській області Державного агентства водних ресурсів України (лист №938/ЗК/30-18 від 05.10.2018 р.), Головним управлінням Держпродспоживслужби в Закарпатській області (лист №04.04.02/4628 від 04.12.2018 р.), постійною комісією з питань екології та використання природних ресурсів Закарпатської обласної ради (висновок від 27 березня 2019 року) (арк. спр. 225 - 230, т. 1; арк. спр. 1, т. 2).

28 березня 2019 року проект Зона санітарної охорони водозабору Минай було розглянуто на засіданні міжвідомчої комісії облдержадміністрації з питань ефективного використання родовищ корисних копалин на території області, за результатами чого прийнято рішення про погодження КП ВУВКГ м. Ужгорода І та ІІ зони санітарної охорони водозабору Минай, з якого здійснюється централізоване водопостачання населення м. Ужгород (арк. спр. 2 - 5, т. 2).

Рішенням чотирнадцятої сесії VII скликання Закарпатської обласної ради №1424 від 04.04.2019 р., враховуючи висновки постійної комісією з питань екології та використання природних ресурсів, на підставі ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 8-1, 93 Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. №2024, затверджено проекту Зона санітарної охорони водозабору Минай КП ВУВКГ м. Ужгорода ділянка Минай, яка знаходиться в Ужгородському районі Закарпатської області у складі І та ІІ поясів особливого режиму (арк. спр. 12, т. 1).

Вважаючи таке рішення Закарпатської обласної ради протиправним та таким, що порушує права органу місцевого самоврядування, на території якого розміщені землі, що відносяться до затверджено проект Зона санітарної охорони водозабору Минай , позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Протиправність рішення щодо затвердження обласною радою документу під назвою проект Зон санітарної охорони водозабору Минай , позивач обґрунтовує тим, що такий не відповідає вимогам законодавства до форми та змісту такого, та розроблений без попереднього затвердження проекту землеустрою зони санітарної охорони водозабору.

Відповідно до положень ст. 93 Водного кодексу України №213/95-ВР від 06.06.1995 р. (далі - ВК України), з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 34 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" №2918-III від 10.01.2002 р. залежно від типу джерела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищеності і ризику біологічного, хімічного та радіаційного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються зони санітарної охорони та окремі пояси особливого режиму цих зон. Встановлення меж зон санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання здійснюється у процесі розроблення проекту землеустрою.

Компетенція обласних, Київської та Севастопольської міських рад у галузі регулювання водних відносин щодо затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів передбачена нормами п. 8 ч. 1 ст. 8-1 ВК України, що також кореспондується з повноваженнями, встановленими ст. 12 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Відповідно до статті 93 ВК України, постановою Кабінет Міністрів України №2024 від 18.12.1998 р. затверджено Правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів (далі - постанова №2024).

П. 3 постанови №2024 передбачено, що межі зони санітарної охорони водних об`єктів визначаються проектом землеустрою. Межі зони санітарної охорони водних об`єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Згідно п. 4 постанови №2024 зони санітарної охорони поверхневих та підземних водних об`єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму:

- перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу;

- другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають територію, що призначається для охорони джерел водопостачання від забруднення.

Більше деталізовано основні вимоги до проектування нових систем і схем водопостачання населених пунктів, реконструкції та технічного переоснащення існуючих споруд, мереж і окремих елементів зовнішнього водопостачання населених пунктів, груп підприємств, окремих підприємств, будинків, інших об`єктів регламентуються нормами ДБН В.2.5-74:2013 Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування (далі - ДБН В.2.5-74:2013).

Розділом 15 ДБН В.2.5-74:2013 встановлено вимоги до проектування Зон санітарної охорони. Так, зокрема, відповідно до п. 15.1.4 Розділу 15 Зони санітарної охорони ДБН В.2.5-74:2013 , організації зон санітарної охорони (включаючи роботи з землевідведення першого поясу суворого режиму) повинно передувати розроблення її проекту , в який слід включати:

- визначення меж зон санітарної охорони та її окремих поясів і санітарно-захисних смуг;

- розроблення плану заходів щодо поліпшення санітарного стану території зон санітарної охорони та санітарно-захисних смуг з метою приведення їх санітарного стану до нормативного, а також попередження подальшого забруднення;

- правила і режим господарського використання території трьох поясів зон санітарної охорони та санітарно-захисних смуг об`єктами господарювання, які в них розташовані.

П. 15.1.6 п. 15.1.4 Розділу 15 Зони санітарної охорони ДБН В.2.5-74:2013 перебачено, що проект зон санітарної охорони та санітарно-захисних смуг водоводів слід розробляти з використанням даних санітарно-топографічного обстеження територій, що заплановані до включення в їх склад, а також відповідних гідрологічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних і топографічних матеріалів. При цьому, виходячи з місцевих умов, можуть бути передбачені додаткові дослідження, необхідні для визначення меж зон санітарної охорони, а також для розроблення частини проекту, яка стосується виконання санітарних заходів у межах проектованої зони санітарної охорони.

Проект зон санітарної охорони повинен передбачати основні санітарні заходи стосовно призначення кожного поясу зон санітарної охорони з метою усунення та попередження можливості забруднення води джерел централізованого питного водопостачання та водопровідних споруд.

Відповідно до п. 15.1.7 Розділу 15 Зони санітарної охорони ДБН В.2.5-74:2013, можливість організації зон санітарної охорони повинна визначатись на стадії вибору джерела та майданчиків споруд об`єктів питного водопостачання. Проект зон санітарної охорони повинен бути складовою частиною проекту питного водопостачання і одночасно основою для проекту землеустрою, що визначає межі зон санітарної охорони водних об`єктів . Для діючих об`єктів централізованого питного водопостачання, які не мають встановлених зон санітарної охорони, їх проект слід розробляти додатково.

Проект зон санітарної охорони з планом заходів згідно з положеннями п. 15.1.8 Розділу 15 Зони санітарної охорони ДБН В.2.5-74:2013 повинен відповідати вимогам чинного законодавства.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок розроблення та затвердження зон санітарної охорони водних об`єктів, суд дійшов висновку, що організації зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів передує саме розроблення та затвердження проекту зон санітарної охорони.

Зазначене спростовує посилання позивача на те, що такий документ як проект зон санітарної охорони чинним законодавством не передбачений взагалі, як і те, що першим етапом здійснення заходів щодо затвердження зон санітарної охорони повинно бути затвердження проекту землеустрою про встановлення таких зон.

Більше того, нормами ДБН В.2.5-74:2013 чітко встановлена послідовність дій щодо організації зон санітарної охорони, відповідно до якої саме проект зон санітарної охорони повинен бути основою для проекту землеустрою, що визначає межі зон санітарної охорони водних об`єктів.

Додатком Е до ДБН В.2.5-74:2013 визначено склад та зміст проекту зон санітарної охорони об`єктів централізованого питного водопостачання.

Так, відповідно до п. Е1 додатку Е до ДБН В.2.5-74:2013, у склад проекту зон санітарної охорони повинні входити текстова частина, картографічний матеріал і проект рішення органів місцевого самоврядування з переліком передбачених заходів з термінами їх виконання, затверджених у встановленому порядку.

Згідно п. Е.2 додатку Е до ДБН В.2.5-74:2013 текстова частина повинна включати:

- характеристику санітарного стану джерел водопостачання, аналізи якості води;

- гідрологічні дані (основні параметри і їх динаміка в часі) при поверхневому джерелі водопостачання або гідрогеологічні дані при підземному джерелі;

- дані, які характеризують взаємовплив підземного джерела і поверхневої водойми за наявності гідравлічного зв`язку між ними;

- дані про перспективу будівництва в районі розташування джерела питного водопостачання, в тому числі житлових, промислових і сільськогосподарських об`єктів;

- визначення меж першого, другого та третього поясів зон санітарного будівництва з переліком заходів і зазначенням термінів виконання, відповідальних підприємств, установ, організацій і приватних осіб та з визначенням джерел фінансування;

- правила і режим господарського використання територій, які входять в зону санітарної охорони всіх поясів.

Картографічний матеріал повинен бути представлений в наступному об`ємі (п. Е.З додатку Е до ДБН В.2.5-74:2013):

- ситуаційний план із джерелом водопостачання (басейни його живлення з притоками) в масштабі при поверхневому джерелі водопостачання 1:50000 - 1:100000, при підземному - 1:10 000 - 1:25 000, на якому позначено місця розташування водозаборів і водозабірних споруд, що проектуються, межі другого і третього поясів ЗСО;

- гідрологічні профілі по характерних напрямках у межах області живлення поверхневого водозабору;

- карта гідроізогіпс підземного горизонту, що використовується для водопостачання;

- план першого поясу ЗСО в масштабі 1:500 - 1:1000;

- план другого і третього поясів ЗСО в масштабі 1:10 000 - 1:25 000 при підземному джерелі і в масштабі 1:25 000 - 1:50 000 при поверхневому джерелі з нанесенням всіх розташованих на даній території об`єктів.

Як вбачається зі змісту поданого на затвердження Закарпатської обласної ради проекту Зона санітарної охорони водозабору Минай , такий відповідає вимогам, встановленим в додатку Е до ДБН В.2.5-74:2013, та погоджений передбаченими законодавством органами та установами, а тому суд вважає, що в Закарпатської обласної ради були відсутні правові підстави для відмови у затвердженні такого.

Вказане спростовує твердження позивача про те, що проект Зона санітарної охорони водозабору Минай не відповідає за своєю формою та змістом встановленим законодавством вимогам. При цьому суд зауважує, що позивач взагалі не наводить жодних аргументів щодо того, в чому саме полягає така невідповідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені судом обставини справи та проведений правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що затверджуючи проект Зона санітарної охорони водозабору Минай , Закарпатська обласна рада діяла в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому підстави для скасування оскарженого рішення відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Духновича, буд. 66 "В", с. Коритняни, Ужгородський район, Закарпатська область, 89435, код ЄДРПОУ - 04349768) до Закарпатської обласної ради (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 25435963), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (місцезнаходження: вул. Митна, буд. 1, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 03344326) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 02 грудня 2019 року .

СуддяР.О. Ващилін