Ухвала

від 28.11.2019 по справі 522/20722/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/20722/18

Провадження №2/522/7778/19

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

28 листопада 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання - Скибінській Є.С.,

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 22.10.2019 року звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 23.10.2019 року провадження у справі було прийнято та відкрито у порядку загального позовного провадження.

Разом з позовом позивачкою було подано до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої просила встановити тимчасову заборону на виїзд за кордон України для ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області від 27.04.1998 року, встановивши обов`язок службових осіб Державної прикордонної служби України та Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України тимчасово затримати, заборонити виїзд за кордон та вилучити паспорт громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для виїзду за кордон на період до закінчення провадження у справі.

В судовому засіданні, призначеному на 28.11.2019 року, позивачка підтримала клопотання про забезпечення позову. Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про забезпечення позову.

Позивачка вважає, що забезпечення позову у заявлений спосіб буде доцільним заходом у рамках даної справи, оскільки, на думку позивачки, існує реальна загроза ускладнення або унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів позивачки, а також загроза ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Дослідивши надані матеріали, суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, з наступних підстав.

Як вбачається з позову, предметом спору є стягнення аліментів.

Вивчивши подане клопотання суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ч. 3 ст. 153 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Між тим, заявником у порушення зазначених приписів ЦПК України до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до узагальнення судової практики Верховного Суду України від 01.02.2013р. зазначено, що суд не може задовольнити вимогу позивача про задоволення позову шляхом заборони боржнику виїзду за межі України оскільки свобода пересування, вільний вибір місця проживання та право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише у випадках прямо передбачених законом відповідно до ст. 33 Конституції України.

Аналіз ст.150 ЦПК України дає підстави для висновку, що процесуальним законом не передбачено такого заходу забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон. Виходячи з зазначеного, задоволення такого способу забезпечення позову, як тимчасово обмеження у виїзді за межі України, є прямим порушенням цивільного процесу та може трактуватися як вихід суду за межі своїх повноважень(Ухвала Верховного Суду України від 01.06.2011р.).

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивачів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості і адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявники просили вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову у цій справі не підлягає задоволенню .

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 12, 13, 43, 49, 81, 89, 149-153 ЦПК України , -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, шляхом встановлення тимчасової заборони на виїзд за кордон України для ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області від 27.04.1998 року, встановивши обов`язок службових осіб Державної прикордонної служби України та Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України тимчасово затримати, заборонити виїзд за кордон та вилучити паспорт громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для виїзду за кордон на період до закінчення провадження у справі - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення чи протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, постановленої без участі особи, яка її оскаржує.

Суддя: Д.Ю.Донцов