Рішення

від 02.12.2019 по справі 824/1061/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1061/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-370/19/321/АВ/П/ТД-ФС/080 від 28.02.2019 року;

- стягнути з відповідача судові витрати.

І. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування у позивача, за результатами чого складено акт інспекційного відвідування від 13.02.2019 року № ЧВ-370/19/321/АВ, у якому зафіксовані порушення законодавства про працю. Зокрема, в порушення пп. 6 ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України позивачем в період з 01 лютого 2017 року по 31 грудня 2018 року допущені до роботи без укладання трудового контракту працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За результатними розгляду акту відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу в сумі 250380,00 грн №ЧВ-370/19/321/АВ/ПЛГД-ФС/080 від 28.02.2019р. Позивач вважає, що накладення на нього штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України є безпідставним та неправомірним виходячи з наступного.

Посилаючись на вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини звертав увагу суду на те, що в направленні на проведення інспекційного відвідування від 11 лютого 2019 року зазначено про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , а проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 .

Окрім іншого позивач вказав, що за порадою працівника податкової інспекції уклав цивільно - правові договори із найманими працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зі змісту яких вбачається про виконання останніми робіт на власний ризик, в обсязі і на умовах передбачених договорами, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити дані роботи. Виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а самі організовують процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець отримує винагороду за виконану роботу разово.

Відтак позивач вважає, що чинне законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а у яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин і на свій розсуд вправі визначити вид такого договору.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого заперечував проти позовних вимог, з огляду на таке.

Зазначив, що позивач здійснює підприємницьку діяльність в магазині-барі " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_3. На день проведення інспекційного відвідування (12.02.2019р.) відповідно до наданих документів посадовими особами відповідача встановлено, що останнім допущені до роботи наймані працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 01.02.2017 року до 31.12.2018 року на посадах продавців продовольчих товарів без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Доказів, які б заперечували виконання трудових обов`язків працівниками, позивачем не надано.

Відповідач у своєму відзиві також заперечив щодо посилань позивача з приводу укладених цивільно - правових угод з працівниками, оскільки вважає, що відносини між позивачем та найманими працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмінні від цивільно - правових, та мають ознаки трудових відносин, зокрема: реалізації продуктів харчування з дотриманням санітарних вимог продукції в конкретному місці здійснення господарської діяльності, дотримання режиму роботи, введення обліку відпрацювання робочого часу в табелях виходу на роботу, тощо. З огляду на наведене, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. 11.09.2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

2. 25.10.2019 року усною ухвалою суду закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до розгляду по суті, що відображено в протоколі судового засідання. (а.с.118)

ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. 15.11.2019 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. В судовому засіданні подав заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

2. Представники відповідача в судовому засіданні подали до суду заяву, в якій просили суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечували з підстав наведених у відзиві.

3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

ІV. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в період з 12.02.2019 року по 13.02.2019 року проведено на підставі наказу від 11.02.2019 року № 81 "Про проведення інспекційного відвідування", який прийнято на підставі інформації ГУПФУ у Чернівецькій області від 30.01.2019 року № 3257/03, щодо суб`єктів господарювання, у яких працівники працюють на умовах неповного робочого часу, що мінімізує заробітну плату. (а.с.83)

2. 13.02.2019 року за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування №ЧВ-370/19/321/АВ, яким зафіксовано у позивача наступні порушення законодавства:

ст.21, пп.6 ч.1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України, зокрема відповідно до наданих документів ФОП ОСОБА_1 під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що у даного підприємця до 31.01.2017 року працювали дві наймані особи на посадах продавець-бармен по трудових договорах, а саме: на підставі укладеного трудового договору між працівником і фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю від 27.11.2006 р. № 1257, ОСОБА_2 прийнята на невизначений строк на посаду продавця-бармена. В даному договорі зазначається в п.4, що час виконання робіт установлюється згідно графіка, вихідні дні теж надаються згідно графіка. Трудовий договір зареєстровано в Сокирянському районному центрі зайнятості.

На підставі укладеного трудового договору між працівником і фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, від 02.09.2014 р. № 24051400128 ОСОБА_3 прийнята на невизначений строк на посаду продавця продовольчих товарів. В даному договорі зазначається в п. 4, що час виконання робіт установлюється з 8.00 до 12.00 та з 13.00 до 17.00 год., вихідні дні - субота, неділя. Трудовий договір зареєстровано в Сокирянському районному центрі зайнятості.

31 січня 2017 року ФОП ОСОБА_1 звільнено з роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за їх власним бажанням. "Власне бажання" з`явилося одночасно у обох працівниць, і так само одночасно працівники продовжили працювати, але вже по договорах ЦПХ.

Після звільнення працівників відповідно до п. 1 ст. 38 КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 укладено з цими ж працівниками ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) цивільно-правові договори на виконання тих самих функціональних обов`язків - торгівля в крамниці-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Цивільно-правові договори укладаються впродовж 2017-2018 років щоквартально з періодичністю в три місяці, наприклад: з громадянкою ОСОБА_2 цивільно-правові договори укладалися в строк з 01.02.2017р. по 31.03.2017р.; з 01.04.2017р. по 30.06.2017р.; з 01.07.2017 по 30.09.2017р.; з 01.10.2017р. по 31.12.2017р.; з 01.01.18р. по 31.03.2018р.; з 01.04.2018р. по 30.06.2018р.; з 01.07.2018р. по 30.09.2018р.; з 01.10.2018р. по 31.12.2018р.

Аналогічно укладалися цивільно-правові договори з громадянкою ОСОБА_3 .

В ході ознайомлення із цивільно-правовими договорами, укладеними між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами щодо надання послуг, а саме: торгівля в крамниці-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" з дотриманням санітарних вимог продукції встановлено, що всі укладені цивільно-правові договори мають ознаки трудового договору, а саме:

1) предметом всіх цивільно-правових договорів є надання послуг з реалізації, продуктів харчування з дотриманням санітарних вимог продукції. Тобто, виконавець не може реалізовувати продукти харчування на свій страх і ризик, оскільки йому чітко даються вказівки дотримуватись санітарних норм.

2) в п.1.1 цивільно-правових договорів визначено: "Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): торгівля в крамниці - бар "ІНФОРМАЦІЯ_1", дотримуватися санітарних вимог продукції в строк надання послуг (три місяці) із вихідними днями та кількістю відпрацьованих 12 днів на протязі місяця, а саме - 80 годин", що вказує на режим роботи Виконавця під час здійснення та забезпечення трудової функції, яка є невід`ємним процесом в реалізації продукції даної торгової точки.

3) відповідно до п.1.3 цивільно-правового договору замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором, що свідчить про процес організації трудової діяльності зі сторони замовника.

4) реалізація продуктів харчування виконавцями проводиться в конкретно визначеному місці, а саме, в магазині-барі "ІНФОРМАЦІЯ_1", в приміщенні, власником якого є замовник і в якому виконавці працювали за трудовими договорами. Тобто, виконавець не вправі реалізувати продукти в місцях за власним вибором.

5) в усіх цивільно-правових договорах не визначено об`єм виконаної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, що підлягають вимірюванню та зазначаються у акті приймання виконаних робіт, а саме, кількість та перелік продукції, яку необхідно продати. В актах прийому наданих послуг до цивільно-правових договорів зазначено: "Торгівля в магазині 12 днів, 80 годин в місяць".

6) не визначено в цивільно-правових договорах відомості про те, який саме конкретний результат роботи має передати виконавець замовнику, не визначений перелік завдань, їх вид, кількісні і якісні характеристики, що свідчить не про індивідуально визначену роботу, а щоденний процес роботи.

7) замовник продовжує, як і при умовах трудового договору, вести облік відпрацювання робочого часу Виконавців в табелях виходу на роботу.

8) замовник продовжує, як і при умовах трудового договору, нараховувати виконавцям заробітну плату.

9) відповідно до заяв виконавців їм надаються відпустки, що підтверджується наказами, виданими замовником, та відмітками в табелях обліку відпрацювання робочого часу.

10) 31 грудня 2018 року Виконавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано заяви на звільнення за власним бажанням, а Замовник видає наказ на звільнення.

З вище наведеного слідує, що в період з 27.11.2006 р. по даний час ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність відповідно до КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами в магазині- барі «ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_3 . На протязі вказаного періоду в ФОП ОСОБА_1 працювали наймані працівники на посадах продавців продовольчих товарів, як за трудовими договорами, так і за договорами цивільно-правового характеру.

В порушення вимог пп. 6 ч.1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України "Укладення трудового договору" працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 01 лютого 2017 року по 31 грудня 2018 року були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. ( а.с. 83-87)

3. 13.02.2019 року Управління Держпраці у Чернівецькій області винесено припис про усунення виявлених порушень. (а.с. 91)

4. 28.02.2019 року посадовими особами відповідача на підставі статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини 3 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України - винесено постанову про накладення штрафу на позивача в сумі 250380,00 грн (а.с.40-41)

5. В ході розгляду справи судом досліджений цивільного - правовий договір від 01.02.2017 року укладений між ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Зі змісту договору вбачається, що предметом даного договору є виконання таких робіт: торгівля у крамниці - бар "ІНФОРМАЦІЯ_1", дотримуючись санітарних вимог продукції. В строк з 01.02.2017 року по 31.03.2017 року відпрацьовано 80 годин в місяць. Оплата виконується не пізніше 18 числа кожного місяці в сумі 1600,00 грн. (а.с.46)

Аналогічні за змістом цивільно - правові договори укладені між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 01.04.2017 року, 01.07.2017 року, 01.10.2017 року, 01.01.2018 року, 01.04.2018 року, 01.07.2018 року, 01.10.2018 року. (а.с.49,50, 52, 55, 57, 59, 61)

Відповідно до актів приймання виконаних робіт від 30.06.2018 року та 31.07.2018 року ОСОБА_3 здійснила торгівлю в магазині протягом 12 днів, 80 год. в місяць на суму 1861,50 грн. (а.с.107)

В матеріалах справи наявні такі ж самі за змістом цивільно - правові договори укладенні між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та відповідно акти виконаних робіт. (а.с. 47, 48, 51,53,54, 56, 58, 60, 107)

6. Також судом дослідженні квитанції про сплату податку на доходи фізичних осіб за період 2017 - 2018 років, квитанції про сплату єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за 2017 - 2018 р.р. податкові розрахунки сум доходу і сум утриманого з нього податку за 2017-2018 років, табелі виходу на роботу за 2017 -2018 роки, правила внутрішнього трудового розпорядку магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", відомості нарахування заробітної плати за 2017-2018 роки найманим працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 01.02.2017 року про прийняття на роботу в магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" продавцем по цивільно - правовому договору на неповний робочий день.

7. Зі змістом наказів №4 та № 7 вбачається про припинення трудових договорів між ПП ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за згодою сторін та про звільнення останніх. (а.с.97 зворотна сторона аркуша, а.с. 98)

8. Відповідно до наказів № 5 та № 6 ПП ОСОБА_1 прийняла ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 01.02.2017 року продавцями в магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на неповний робочий день (80 год в місяць) з оплатою 1600,00 грн та вихідними днями (субота, неділя). (а.с.97 зворотна сторона аркуша, а.с.98)

9. Відповідно до рішення виконавчого комітету Михалківської сільської ради VІ скликання від 14.12.2011 року № 58 в магазині-барі "ІНФОРМАЦІЯ_1" (власник ФОП ОСОБА_1 ) встановлено режим роботи з 8.00 години до 23.00 години. (а.с.93, зворотна сторона аркуша)

10. З 15 серпня 2018 року, відповідно до рішення виконавчого комітету Михалківської сільської ради VІІ скликання від 15.08.2018 року № 27 в магазині-барі "ІНФОРМАЦІЯ_1" (власник ФОП ОСОБА_1 ) погоджено графік роботи з 8.00 години до 24.00 години. (а.с. 93)

11. Відповідно до пояснень ОСОБА_1 встановлено, що продавці магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" працювали в тиждень 5 днів з понеділка по п`ятницю з 08:00 години до 12: 00 години. З 12 :00 години по 13:00 годину обід. З 13 години по 15: 45 години. В місяць 12 днів, 80 годин. Вихідні дні субота та неділя, святкові дні. (а.с.88)

V. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

3. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно частини 1 статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

5. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.

З огляду на встановлені судом обставини, очевидним є те, що предметом перевірки позивача було питання дотримання вимог законодавства про працю, в даному випадку оформлення трудових відносин з найманими працівниками та порушення іншого трудового законодавства.

Законодавством визначено фінансові санкції для роботодавців за порушення в оформленні трудових відносин з працівниками. Метою винесення постанов, є усунення конкретного виявленого порушення вимог трудового законодавства, які мають на меті забезпечення виконання вимог законів про працю та оплату праці, сплати до бюджету відповідних платежів.

Згідно встановлених обставин справи вбачається, що оскаржувана постанова № ЧВ-370/19/321/АВ/П/ТД-ФС/080 від 28.02.2019 року винесена відповідачем за неналежне оформлення трудових відносин позивача з фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

6. Щодо позиції позивача, з приводу відносин між працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ним, що врегульовано цивільно - правовим договором про надання послуг, який не містить ознак трудових відносин, а тому на думку позивача, відсутня необхідність в укладенні трудового договору, суд зазначає таке.

У відповідності до норм ЦК України діє принцип свободи договору. Згідно статті 6 цього кодексу сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 ЦК України, згідно частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦКУ).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (стаття 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за таку плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 ЦК України).

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи/виконання робіт та послуг, предметом якого є надання певного результату праці, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд зазначає, що за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для замовника індивідуально визначену роботу та послуги. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Суд вважає за потрібне зазначити те, що у випадку, коли фізичні особи не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між замовником та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, тоді вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 350/403/16-ц.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Як зазначалось вище, згідно положень частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року N 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Нормами статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Як зазначалось вище, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку про те, що відповідач, як орган державного контролю за дотриманням законодавства про працю, має право застосовувати штраф у разі виявлення відповідного порушення.

Судом встановлено, а також підтверджується матеріалами справи те, що відносини з працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які фактично здійснювали роботу продавців за місцем здійснення господарської діяльності позивача, оформлені шляхом укладення цивільно-правового договору. При цьому, за своїм характером такі роботи фактично є трудовими, оскільки не містять конкретних фізичних величин або ж об`ємів робіт.

Отже, позивачем в порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України було допущено працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи продавцями у магазині без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язке державне соціальне страхування.

Відтак, постанова контролюючого органу № ЧВ - 370/19/321/АВ/П/ТД-ФС/080 від 28.02.2019 року про накладення на позивача штрафу щодо допуску до роботи фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформлення наказу чи розпорядження власника, є правомірною та не підлягає скасуванню.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в контексті встановлених обставини справи, суд вважає, що в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки відповідача, які викладені в акті інспекційного відвідування в частині наявних порушень зі сторони позивача, щодо невиконання наведених вище вимог законодавства у відношенні найманих працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в тому числі і щодо укладення цивільно-правових договорів з ними.

9. Крім того, звертаючись до суду позивач звертав увагу суду, щодо безпідставного проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 , оскільки в направленні від 11.02.2019 року зазначено ФОП ОСОБА_1 . Суд відхиляє такі доводи та вважає, що при складенні направлення на інспекційне відвідування позивача посадовими особами відповідача допущено технічну описку, відтак, дані обставини не звільняють від відповідальності позивача, та не спростовують вчинення ним виявленого порушення у сфері трудового законодавства.

10. Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень в повній мірі доведено правомірність оскаржуваного рішення, а тому суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з підстав наведених вище.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПНОМЕР_1 ).

Відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області, (вул.Зелена, 3, м.Чернівці, код ЄДРПОУ 39888333).

Суддя О. В. Боднарюк Боднарюк