Постанова

від 27.02.2020 по справі 824/1061/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1061/19-а Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк Олег Васильович

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

27 лютого 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року (рішення прийнято у м. Чернівці, дату складання повного тексту рішення та час його прийняття не зазначено) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-370/19/321/АВ/П/ТД-ФС/080 від 28.02.2019.

2. У обґрунтування позову зазначила, що посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування у позивача, за результатами чого складено акт інспекційного відвідування від 13.02.2019 № ЧВ-370/19/321/АВ, у якому зафіксовані порушення законодавства про працю. Зокрема, в порушення пп. 6 ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України позивачем в період з 01 лютого 2017 року по 31 грудня 2018 року допущені до роботи без укладання трудового контракту працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За результатними розгляду акту відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу в сумі 250380,00 грн №ЧВ-370/19/321/АВ/П/ТД-ФС/080 від 28.02.2019р. Позивач вважає, що накладення на нього штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України є безпідставним та неправомірним. Звернула увагу суду на те, що в направленні на проведення інспекційного відвідування від 11 лютого 2019 року зазначено про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , а проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 . Окрім іншого вказала, що за порадою працівника податкової інспекції уклала цивільно - правові договори із найманими працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зі змісту яких вбачається про виконання останніми робіт на власний ризик, в обсязі і на умовах передбачених договорами, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити дані роботи. Виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а самі організовують процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець отримує винагороду за виконану роботу разово. Відтак, позивач вважає, що чинне законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а у яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин і на свій розсуд вправі визначити вид такого договору.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року в позові відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

4. Скаржник, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

5. Скаржник апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не досліджено питання наявності у цивільно-правових угодах, укладених між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ознак нікчемних правочинів, та не встановлено, чи визнавались такі недійсними у судовому порядку.

6. Також вказав, що судом першої інстанції:

- не встановлено, чи зазначено у акті інспекційного відвідування про непідтвердження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладення цивільно-правових договорів;

- не надано оцінку свідченням ОСОБА_1 , що на початку 2017 року робота крамниці-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 стала нерентабельною і виникла необхідність звільнення продавців, продажу залишків товару та закриття крамниці, про що апелянт повідомила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на що вони запропонували встановлювати між собою розклад виконання обов`язків. Після цього, з ними укладені цивільно-правові угоди, зокрема, щодо вільного графіку при виконанні роботи. За домовленістю предметом цивільно-правових угод стала реалізація залишків продукції на складі та припинення роботи магазину;

- судом не з`ясовано, чи не заперечують ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правомірність укладених з ними цивільно-правових угод.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

7. Судом встановлено, що Інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в період з 12.02.2019 по 13.02.2019 проведено на підставі наказу від 11.02.2019 № 81 "Про проведення інспекційного відвідування", який прийнято на підставі інформації ГУПФУ у Чернівецькій області від 30.01.2019 № 3257/03, щодо суб`єктів господарювання, у яких працівники працюють на умовах неповного робочого часу, що мінімізує заробітну плату. (а.с.83)

8. 13.02.2019 за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування №ЧВ-370/19/321/АВ, яким зафіксовано у позивача порушення ст.21, п.п.6 ч.1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України.

8.1. Зокрема, відповідно до наданих документів ФОП ОСОБА_1 під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що у даного підприємця до 31.01.2017 працювали дві наймані особи на посадах продавець-бармен за трудовими договорами, а саме:

- на підставі укладеного трудового договору між працівником і фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю від 27.11.2006 № 1257, ОСОБА_2 прийнята на невизначений строк на посаду продавця-бармена. В даному договорі зазначається в п.4, що час виконання робіт установлюється згідно графіка, вихідні дні теж надаються згідно графіка. Трудовий договір зареєстровано в Сокирянському районному центрі зайнятості.

- на підставі укладеного трудового договору між працівником і фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, від 02.09.2014 р. № 24051400128 ОСОБА_3 прийнята на невизначений строк на посаду продавця продовольчих товарів. В даному договорі зазначається в п. 4, що час виконання робіт установлюється з 8.00 до 12.00 та з 13.00 до 17.00 год., вихідні дні - субота, неділя. Трудовий договір зареєстровано в Сокирянському районному центрі зайнятості.

8.2. 31 січня 2017 року ФОП ОСОБА_1 звільнено з роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за їх власним бажанням.

8.3. Після звільнення працівників відповідно до п. 1 ст. 38 КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 укладено з цими ж працівниками ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) цивільно-правові договори на виконання тих самих функціональних обов`язків - торгівля в крамниці-бар «Юлія» .

8.4. Цивільно-правові договори укладаються впродовж 2017-2018 років щоквартально з періодичністю в три місяці, наприклад: з громадянкою ОСОБА_2 цивільно-правові договори укладалися в строк з 01.02.2017р. по 31.03.2017р.; з 01.04.2017р. по 30.06.2017р.; з 01.07.2017 по 30.09.2017р.; з 01.10.2017р. по 31.12.2017р.; з 01.01.18р. по 31.03.2018р.; з 01.04.2018р. по 30.06.2018р.; з 01.07.2018р. по 30.09.2018р.; з 01.10.2018р. по 31.12.2018р.

8.5. Аналогічно укладалися цивільно-правові договори з громадянкою ОСОБА_3 .

8.6. У ході ознайомлення із цивільно-правовими договорами, укладеними між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами щодо надання послуг, а саме: торгівля в крамниці-бар «Юлія» з дотриманням санітарних вимог продукції встановлено, що всі укладені цивільно-правові договори мають ознаки трудового договору, а саме:

1) предметом всіх цивільно-правових договорів є надання послуг з реалізації, продуктів харчування з дотриманням санітарних вимог продукції. Тобто, виконавець не може реалізовувати продукти харчування на свій страх і ризик, оскільки йому чітко даються вказівки дотримуватись санітарних норм.

2) в п.1.1 цивільно-правових договорів визначено: «Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): торгівля в крамниці - бар «Юлія» , дотримуватися санітарних вимог продукції в строк надання послуг (три місяці) із вихідними днями та кількістю відпрацьованих 12 днів на протязі місяця, а саме - 80 годин» , що вказує на режим роботи Виконавця під час здійснення та забезпечення трудової функції, яка є невід`ємним процесом в реалізації продукції даної торгової точки.

3) відповідно до п.1.3 цивільно-правового договору замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором, що свідчить про процес організації трудової діяльності зі сторони замовника.

4) реалізація продуктів харчування виконавцями проводиться в конкретно визначеному місці, а саме, в магазині-барі «Юлія» , в приміщенні, власником якого є замовник і в якому виконавці працювали за трудовими договорами. Тобто, виконавець не вправі реалізувати продукти в місцях за власним вибором.

5) в усіх цивільно-правових договорах не визначено об`єм виконаної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, що підлягають вимірюванню та зазначаються у акті приймання виконаних робіт, а саме, кількість та перелік продукції, яку необхідно продати. В актах прийому наданих послуг до цивільно-правових договорів зазначено: «Торгівля в магазині 12 днів, 80 годин в місяць» .

6) не визначено в цивільно-правових договорах відомості про те, який саме конкретний результат роботи має передати виконавець замовнику, не визначений перелік завдань, їх вид, кількісні і якісні характеристики, що свідчить не про індивідуально визначену роботу, а щоденний процес роботи.

7) замовник продовжує, як і при умовах трудового договору, вести облік відпрацювання робочого часу Виконавців в табелях виходу на роботу.

8) замовник продовжує, як і при умовах трудового договору, нараховувати виконавцям заробітну плату.

9) відповідно до заяв виконавців їм надаються відпустки, що підтверджується наказами, виданими замовником, та відмітками в табелях обліку відпрацювання робочого часу.

10) 31 грудня 2018 року Виконавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано заяви на звільнення за власним бажанням, а Замовник видає наказ на звільнення.

8.7. Отже, у період з 27.11.2006 по даний час ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність відповідно до КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами в магазині-барі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: с. Михалкове Сокирянського району Чернівецької області. На протязі вказаного періоду в ФОП ОСОБА_1 працювали наймані працівники на посадах продавців продовольчих товарів, як за трудовими договорами, так і за договорами цивільно-правового характеру.

8.8. У порушення вимог п.п. 6 ч.1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України «Укладення трудового договору» працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 01 лютого 2017 року по 31 грудня 2018 року допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу ( а.с. 83-87).

9. 13.02.2019 року Управління Держпраці у Чернівецькій області винесено припис про усунення виявлених порушень (а.с. 91).

10. 28.02.2019 посадовими особами відповідача на підставі статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» , частини 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України - винесено постанову про накладення штрафу на позивача в сумі 250380,00 грн (а.с.40-41).

11. Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернулась до суду.

12. Судом першої інстанції досліджено цивільного - правовий договір від 01.02.2017 укладений між ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

13. Зі змісту договору вбачається, що предметом даного договору є виконання таких робіт: торгівля у крамниці - ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", дотримуючись санітарних вимог продукції. В строк з 01.02.2017 по 31.03.2017 відпрацьовано 80 годин в місяць. Оплата виконується не пізніше 18 числа кожного місяці в сумі 1600,00 грн (а.с.46).

14. Аналогічні за змістом цивільно - правові договори укладені між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 01.04.2017 року, 01.07.2017 року, 01.10.2017 року, 01.01.2018 року, 01.04.2018 року, 01.07.2018 року, 01.10.2018 року (а.с.49,50, 52, 55, 57, 59, 61).

15. Відповідно до актів приймання виконаних робіт від 30.06.2018 та 31.07.2018 ОСОБА_3 здійснила торгівлю в магазині протягом 12 днів, 80 год. в місяць на суму 1861,50 грн (а.с.107).

16. У матеріалах справи наявні такі ж самі за змістом цивільно - правові договори укладенні між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та відповідно акти виконаних робіт (а.с. 47, 48, 51,53,54, 56, 58, 60, 107).

17. Також судом дослідженні квитанції про сплату податку на доходи фізичних осіб за період 2017 - 2018 років, квитанції про сплату єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за 2017 - 2018 р.р. податкові розрахунки сум доходу і сум утриманого з нього податку за 2017-2018 років, табелі виходу на роботу за 2017 -2018 роки, правила внутрішнього трудового розпорядку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", відомості нарахування заробітної плати за 2017-2018 роки найманим працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 01.02.2017 року про прийняття на роботу в магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " продавцем по цивільно - правовому договору на неповний робочий день.

18. Зі змісту наказів №4 та № 7 вбачається про припинення трудових договорів між ПП ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за згодою сторін та про звільнення останніх (а.с.97 зворотна сторона аркуша, а.с. 98).

19. Відповідно до наказів № 5 та № 6 ПП ОСОБА_1 прийняла ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 01.02.2017 року продавцями в магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на неповний робочий день (80 год в місяць) з оплатою 1600,00 грн та вихідними днями (субота, неділя) (а.с.97 зворотна сторона аркуша, а.с.98).

20. Відповідно до рішення виконавчого комітету Михалківської сільської ради VІ скликання від 14.12.2011 року № 58 в магазині-барі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (власник ФОП ОСОБА_1 ) встановлено режим роботи з 8.00 години до 23.00 години (а.с.93, зворотна сторона аркуша).

21. З 15 серпня 2018 року, відповідно до рішення виконавчого комітету Михалківської сільської ради VІІ скликання від 15.08.2018 року № 27 в магазині-барі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (власник ФОП ОСОБА_1 ) погоджено графік роботи з 8.00 години до 24.00 години (а.с. 93).

22. Відповідно до пояснень ОСОБА_1 встановлено, що продавці магазину "Юлія" працювали в тиждень 5 днів з понеділка по п`ятницю з 08:00 години до 12: 00 години. З 12 :00 години по 13:00 годину обід. З 13 години по 15: 45 години. В місяць 12 днів, 80 годин. Вихідні дні субота та неділя, святкові дні (а.с.88).

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

23. Позивач вважає, що чинне законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а у яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин і на свій розсуд вправі визначити вид такого договору.

24. Відповідач вважає, що позивач здійснює підприємницьку діяльність в магазині-барі «Юлія» за адресою: с. Михалкове Сокирянського району Чернівецької області. На день проведення інспекційного відвідування (12.02.2019р.) відповідно до наданих документів посадовими особами відповідача встановлено, що останнім допущені до роботи наймані працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 01.02.2017 до 31.12.2018 на посадах продавців продовольчих товарів без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Доказів, які б заперечували виконання трудових обов`язків працівниками, позивачем не надано. Також заперечив щодо посилань позивача з приводу укладених цивільно - правових угод з працівниками, оскільки вважає, що відносини між позивачем та найманими працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмінні від цивільно - правових, та мають ознаки трудових відносин, зокрема: реалізації продуктів харчування з дотриманням санітарних вимог продукції в конкретному місці здійснення господарської діяльності, дотримання режиму роботи, введення обліку відпрацювання робочого часу в табелях виходу на роботу тощо.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

27. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

28. Згідно з частиною 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

29. Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

30. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.

31. Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

32. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

33. Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №295).

34. За приписами пунктів 2, 3 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

35. Відповідно до пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

36. Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

37. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку №295).

38. Відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

39. Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

40. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №2140/1828/18 та від 19.09.2019 у справі № №808/3092/17.

41. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що правовідносини між ПП ОСОБА_4 та громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 носять ознаки трудових відносин між роботодавцем та найманим працівником без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язке державне соціальне страхування, тому оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-370/19/321/АВ/П/ТД-ФС/080 від 28.02.2019 є правомірною.

42. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з урахуванням такого.

43. За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

44. Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

45. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

46. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

47. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

48. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

49. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

50. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.

51. В той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України).

52. Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

53. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України, згідно з якою договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

54. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

55. З огляду на викладене, такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

56. В той же час, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

57. Оскільки Цивільним кодексом України (ст.6) визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, не може бути безумовною підставою для визнання правовідносин трудовими той факт, що укладений між сторонами договір не відповідає всім суттєвим умовам будь-якого договору. При визначенні законності укладеного договору (можливості віднесення до цивільного-правового договору) значення має не його найменування, а зміст угоди, яка повинна відповідати волевиявленню сторін, що в свою чергу повинно досліджуватись судом.

58. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

59. При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

60. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

61. У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

62. З огляду на викладене, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

63. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

64. З матеріалів справи вбачається, що у розділі ІІІ акту інспекційного відвідування №ЧВ-370/19/321/АВ зазначено те, що 31 січня 2017 року ФОП ОСОБА_1 звільнено з роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за їх власним бажанням. Після звільнення працівників відповідно до п. 1 ст. 38 КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 укладено з цими ж працівниками ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) цивільно-правові договори на виконання тих самих функціональних обов`язків - торгівля в крамниці-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 » .

65. Зі змісту наказів №4 та № 7 вбачається про припинення трудових договорів між ПП ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за згодою сторін та про звільнення останніх (а.с.97 зворотна сторона аркуша, а.с. 98).

66. Відповідно до наказів № 5 та № 6 ПП ОСОБА_1 прийняла ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 01.02.2017 продавцями в магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на неповний робочий день (80 год в місяць) з оплатою 1600,00 грн та вихідними днями (субота, неділя) (а.с.97 зворотна сторона аркуша, а.с.98).

67. Колегією суддів досліджено цивільно-правовий договір від 01.02.2017, укладений між ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

68. Зі змісту договору вбачається, що предметом даного договору є виконання таких робіт: торгівля у крамниці - ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", дотримуючись санітарних вимог продукції. В строк з 01.02.2017 по 31.03.2017 відпрацьовано 80 годин в місяць. Оплата виконується не пізніше 18 числа кожного місяці в сумі 1600,00 грн (а.с.46).

69. Аналогічні за змістом цивільно-правові договори укладені між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 01.04.2017, 01.07.2017, 01.10.2017, 01.01.2018, 01.04.2018, 01.07.2018, 01.10.2018 (а.с.49,50, 52, 55, 57, 59, 61).

70. Відповідно до актів приймання виконаних робіт від 30.06.2018 та 31.07.2018 ОСОБА_3 здійснила торгівлю в магазині протягом 12 днів, 80 год. в місяць на суму 1861,50 грн (а.с.107).

71. У матеріалах справи наявні такі ж самі за змістом цивільно-правові договори укладенні між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та відповідно акти виконаних робіт (а.с.47, 48, 51,53,54, 56, 58, 60, 107).

72. Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виявили бажання працювати у позивача на умовах цивільно-правових договорів, про що свідчать їхні заяви від 01.02.2017 (а.с.100).

73. Станом на час розгляду справи як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, доказів про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заперечують про правомірність укладених цивільно-правових договорів, або про оскарження таких угод у судовому порядку, сторонами не надано.

74. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в укладених між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 цивільно-правових договорах відсутні ознаки нікчемних правочинів, оскільки, насамперед, вони укладені з волевиявленням учасників правочину. Окрім того, згадані договори недійсними у судовому порядку не визнавались.

75. Разом із тим колегія суддів зауважує, що податкове навантаження пов`язане з нарахуванням обов`язкових платежів до бюджету на заробітну плату або винагороду за цивільно-правовою угодою однакове, а до компетенції органів Держпраці не входить зобов`язання підприємства або фізичної особи укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнання існуючого між ними договору недійсним.

76. Колегією суддів дослідженні квитанції про сплату податку на доходи фізичних осіб за період 2017 - 2018 років, квитанції про сплату єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за 2017 - 2018 р.р., податкові розрахунки сум доходу і сум утриманого з нього податку за 2017-2018 років, довідка ГУ ДФС у Чернівецькій області № 3258/ФОП/24-13-54-07 від 17.04.2019, які свідчать про відсутність заборгованості у позивача.

77. Суд апеляційної інстанції наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

78. Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

79. Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

80. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

81. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що призвело до передчасного висновку суду, що правовідносини між ПП ОСОБА_4 та громадянами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 носять ознаки трудових відносин без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язке державне соціальне страхування, оскільки вищезазначені обставини не можуть свідчити про трудовий характер правовідносин між ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , позаяк у даному випадку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконували за цивільно-правовими договорами певні роботи за винагороду, де оплачувався не процес праці, а результат після закінчення роботи за актом виконаних робіт (прийомом наданих послуг).

82. Окрім того, чинним законодавством України не передбачено конкретних випадків, в яких сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт.

83. Отже, наведені в акті інспекційного відвідування твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між позивачем та фізичними особами згідно з цивільно-правовими договорами - не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ст. 21 та ст.24 КЗпП України.

84. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

85. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

86. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

87. Так, предметом укладених договорів апелянта з фізичними особами є не процес праці, а не її кінцевий результат. В укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).

88. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що в діях позивача відсутня будь-яка складова абзацу 2 статті 265 КЗпП, а тому останній не може нести відповідальність у вигляді фінансових санкцій, які накладені спірним рішенням.

89. Таким чином, постанова контролюючого органу № ЧВ - 370/19/321/АВ/П/ТД-ФС/080 від 28.02.2019 про накладення на позивача штрафу щодо допуску до роботи фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформлення наказу чи розпорядження власника, є протиправною та підлягає скасуванню.

90. Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

91. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

92. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

93. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

94. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

95. Оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

96. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

97. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

98. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

VІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

99. Відповідно до п.п. "в" п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

100. З матеріалів справи вбачається, що позивачем до апеляційної скарги на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року додано квитанцію про сплату судового збору № 10136 від 30.12.2019 на суму 3754,50 грн.

101. Проте, згідно з листом Управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці 02.47-10/323 від 07.02.2020, кошти, сплачені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до квитанції про сплату від 30 грудня 2019 року № 10136 в сумі 3754 грн. 50 коп. (Три тисячі сімсот п`ятдесят чотири грн. 50 коп.) на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030101 ''Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» з відомчою ознакою « 81» Апеляційні адміністративні суди, станом на 07 лютого 2020 року не були зараховані до спеціального фонду державного бюджету.

102. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року.

103. Порядок сплати судового збору регулюється Законом України "Про судовий збір".

104. Відповідно до ч. 1 ст. 4 даного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

105. Відповідно до п.п.1 п.3 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

106. Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня встановлено у розмірі 1921 гривні.

107. Згідно із ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено на рівні 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

108. Із матеріалів справи вбачається, що адміністративний позов містить вимоги майнового характеру на суму 250380,00 грн та подано до суду фізичною особою-підприємцем у 2019 році.

109. Таким чином, розмір судового збору, який має бути сплачено особою, яка звернулась з апеляційною скаргою, становить 3755,70 грн (250380,00 грн х 1 = 2503,80 х 150%).

110. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

111. Судом встановлено, що позивачем про подачі позову сплачено судовий збір в сумі 2503,81 грн, що підтверджується квитанцією №254210031 від 05.09.2019 / а.с.3/, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецької області на користь позивача.

112. Оскільки, позивачем не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3755,70 грн, а згідно ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецької області на користь позивача, то колегія суддів вважає за необхідне стягнути дану суму судового збору з відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-370/19/321/АВ/П/ТД-ФС/080 від 28.02.2019.

Відшкодувати ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2503,81 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Чернівецькій області.

Стягнути з Управління Держпраці у Чернівецькій області (ЄДРПОУ 39888333) судовий збір в сумі 3755,70 (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 70 коп. на рахунки ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 лютого 2020 року.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.