Рішення

від 19.11.2019 по справі 910/7379/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2019Справа № 910/7379/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді : Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегера А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Музею історії міста Києва

до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Ділайт

про визнання незаконним та скасування наказу в частині,

Представники учасників справи:

від позивача: Дмитренко В.І. за довіреністю № 060/37-112 від 27.02.2019;

від відповідача: Савченко А.Р. за довіреністю № 062/02/07-2999 від 01.04.2019 ;

від третьої особи: Федорків О.Я. уповноважений представник відповідно до статуту.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Музей історії міста Києва (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління комунальної власності міста Києва № 708-В від 06.06.2007 в частині оформлення за ТОВ Ділайт права власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: 74,3 кв.м. основного приміщення № 135 та 18,3 кв.м. основного приміщення № 126, загалом 92,6 кв.м., антресолі першого рівня підвалу, з моменту видання наказу.

Заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дій відповідача відбулось незаконне набуття права власності на частину нерухомого майна громади міста Києва за ТОВ Ділайт , а саме: на пам`ятку історії місцевого значення Печерські ворота. Майдан Незалежності , що знаходиться в оперативному управлінні Музею. Позивач вказує на порушення відповідачем норм Закону України Про охорону культурної спадщини , а також частини 2 статті 19 Конституції України. При цьому, зауважує, що ТОВ Ділайт у відповідності з укладеним інвестиційним договором набуло прав на виключно новозбудовані нежитлові приміщення та підземні переходи у підземному просторі під територією Майдану Незалежності, тоді пам`ятка історії Печерські ворота. Майдан Незалежності була задовго до того розташована в підземному переході. У зв`язку з вищевикладеним позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Крім того, 06.06.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про об`єднання даного позову в одне провадження з позовом, який вже розглядається господарським судом міста Києва у справі № 910/4927/19, на підставі статті 173 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2019 на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України вищевказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

21.06.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2019 відкрито провадження у справі № 910/7379/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відмовлено у задоволенні клопотання Музею історії міста Києва про об`єднання справ в одне провадження, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Ділайт , підготовче засідання призначено на 24.07.2019 року.

11.07.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що спірні приміщення перейшли у власність ТОВ Ділайт у зв`язку з виконанням інвестиційного договору від 03.05.2001, який не оспорено та не визнано недійсним, та на підставі якого у відповідності до наказу № 854-В від 25.10.2002 ТОВ Ділайт було видано свідоцтво про право власності від 25.10.2002. Також, відповідач зазначає, що оскільки в результаті перепланувань нежитлових приміщень ТОВ Ділайт їх площа зменшилась, за його зверненням Головне управління комунальної власності міста Києва у відповідності до законодавства видало наказ № 708-В від 06.06.2007 про визнання зокрема наказу № 854-В від 25.10.2002 таким, що втратив чинність, та видало ТОВ Ділайт нове свідоцтво про право власності від 06.06.2007.

12.07.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

19.07.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи подані письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, в яких він звертає увагу на те, що оспорюваний наказ та свідоцтво про право власності від 06.06.2007 було видано у зв`язку з переплануванням приміщень, які вже належали на праві приватної власності ТОВ Ділайт . Зауважує, що Головне управління комунальної власності міста Києва діяло у спосіб та в межах повноважень, передбачених законодавством. Також, зазначає, що позивач помилково посилається на норми Закону України Про охорону культурної спадщини , оскільки в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України відсутні дані про споруду Печерські ворота. Майдан Незалежності . Крім того, стверджує, що позивач не надав жодних доказів того, що права на вказану споруду зареєстровані за ТОВ Ділайт , в тому числі, що вона входить до складу приміщень, які належать останньому.

У підготовчому засіданні 24.07.2019 представником позивача подано відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2019 підготовче засідання відкладено на 13.08.2019.

06.08.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи подані письмові пояснення щодо відповіді на відзив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2019 відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України продовжено підготовче провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 10.09.2019.

29.08.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2019 підготовче засідання відкладено на 24.09.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2019 підготовче засідання закрито, призначено справу № 910/7379/19 до судового розгляду по суті на 23.10.2019 року.

У судовому засіданні 23.10.2019 року оголошено перерву до 05.11.2019 року.

У судовому засіданні 05.11.2019 року оголошено перерву до 19.11.2019 року.

13.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 19.11.2019 року заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.11.2019 року проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи у судовому засіданні 19.11.2019 року надав пояснення щодо заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 19.11.2019 року судом у відповідності до ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2000 Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації видано наказ № 68 Про закріплення майна за Музеєм історії міста Києва , відповідно до якого було закріплено на праві оперативного управління за Музеєм історії міста Києва основні засоби Печерські ворота Майдан Незалежності згідно з балансом станом на 01.01.2000.

03.05.2001 між Київською міською державною адміністрацією, Комунальним об`єднанням Київміськгідрошляхміст та ТОВ Ділайт укладено інвестиційний договір, предметом якого є інвестування в об`єкти капітального будівництва нежитлових приміщень торговельно-виставкового комплексу та підземних пішохідних переходів у підземному просторі під територією Майдану Незалежності (парна сторона) загальною площею 19 000 кв.м. (далі - Інвестиційний договір)

Відповідно до змісту пунктів 1.3., 1.4. Інвестиційного договору було передбачено, що після закінчення будівельних робіт у власність інвестора передається корисна площа об`єкту інвестування 15 000 кв.м., решта площі 4000 кв.м. зараховується до об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва та надається інвестору в орендне користування терміном на 49 років.

Відповідно до пункту 2.1. Інвестиційного договору сторони узгодили графік та умови внесення платежів.

В подальшому між сторонам Інвестиційного договору були підписані зміни та доповнення до вказаного договору, згідно з якими сторони узгодили змінити умови щодо предмету договору, зокрема змінити щодо розміру площі об`єкту яка передається інвестору після закінчення будівельних робіт та складає 15 451,4 тис. кв.м., визначили, що остаточний загальний розмір площі, що передається інвестору у власність буде зазначено в свідоцтві про право власності; технічні, допоміжні антресольні площі 3 662,4 кв.м. не враховуються до загальних площ, що підлягають інвестуванню та передаються інвестору у якості компенсації за фактичне зменшення площ торговельно-виставкових приміщень з висотою стель 5 м та зміни співвідношення корисних площ до загальних. Пункти 1.2., 1.4. сторони виключили а також внесли зміни до порядку та умов сплати інвестиційних внесків.

23.10.2002 між сторонами Інвестиційного договору було укладено додаткову угоду, відповідно до пункту 1 якої, сторони внесли зміни до пункту 1.2. Інвестиційного договору збільшивши розмір площ, що передаються після закінчення будівельних робіт у власність Інвестора до 19 213,2 кв.м.

Згідно пункту 2.1. Інвестиційного договору в редакції Додаткової угоди від 23.10.2002 загальна сума інвестицій складає 81 298 320 грн.

Пунктом 4 Додаткової угоди від 23.10.2002 до Інвестиційного договору сторони погодили, що КМДА та Замовник зобов`язуються протягом 7 робочих днів здійснити первинну реєстрацію об`єкту інвестування в БТІ на ім`я інвестора, видати на користь інвестора свідоцтво про право власності на об`єкт інвестування та укласти акт прийому - передачі об`єкту інвестування на баланс інвестора.

25.10.2002 на підставі наказу Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна від 25.10.2002 № 854-В та поданого ТОВ Ділайт переліку документів (згідно переліку 30 документів) Головним управлінням комунальної власності м. Києва видано ТОВ Ділайт свідоцтво про право власності на об`єкти нерухомого майна, які належать ТОВ Ділайт на праві колективної власності, загальною площею 18887,70 кв.м. за адресою Майдан Незалежності торговий простір № 1 сектор В Шевченківський район нежилі приміщення у підземному просторі .

25.10.2002 на підставі наказу Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна від 25.10.2002 року № 855-В третій особі видано свідоцтво про право власності, згідно з яким нежилі приміщення у підземному просторі торговельно-виставкові площею 651,10 кв.м., які розташовані у місті Києві за адресою Майдан Незалежності підземний торговий простір № 1, сектор В в розмірі ? частини належать територіальній громаді міста Києва на праві комунальної власності та ? частини - ТОВ Ділайт на праві колективної власності, до складу якого увійшли пандус в`їзду площею 321,20 кв.м. та підсобне приміщення площею 329,90 кв.м.

01.11.2002 Київським міським бюро технічної інвентаризації видано третій особі відповідне реєстраційне посвідчення № 004033.

В матеріалах справи містяться угоди, укладені ТОВ Ділайт для виконання на об`єкті Майдан Незалежності ПТП №1 сектор В квартал 3026-3019 у Шевченківському районі м. Києва проектних та будівельно-монтажних робіт.

02.02.2007 між Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією та третьою особою було укладено договір 10/32 про участь у соціально-економічному розвиту Шевченківського району міста Києва.

05.02.2007 платіжним дорученням № 72 ТОВ Ділайт здійснило оплату добровільної благодійної допомоги за договором 10/32 від 02.02.2007 року у сумі 20000,00 грн.

09.02.2007 розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації № 118 погоджено проектну документацію на перепланування власних нежитлових приміщень торгівельно-виставкового комплексу за адресою: Майдан Незалежності ПТП №1 сектор В квартал 3026-3019 у Шевченківському районі м. Києва та надано дозвіл на виконання будівельних робіт.

22.02.2007 третій особі видано Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою м. Київ, вул. Майдан Незалежності, ПТП №1, сектор В квартал 3026-3019, назва об`єкта Перепланування нежитлових приміщень торгівельно-виставкового комплексу на Майдані Незалежності ПТП №1 сектор В квартал 3026-3019 у Шевченківському районі м. Києва .

05.04.2007 розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації № 421 затверджено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою м. Київ, вул. Майдан Незалежності, ПТП № 1, сектор В квартал 3026-3019.

25.04.2007 представником третьої особи було подано заяву до Головного управління комунальної власності м. Києва з проханням оформити право власності на нежиле приміщення площею 18 627,0 кв.м., розташоване за адресою м. Київ, вул. Майдан Незалежності, ПТП №1, сектор В (вх. реєстраційний № 10617 від 31.05.2007).

До вказаної заяви, як вбачається із її змісту, було додано наступні документи, які необхідні для оформлення права власності: довіреність, що підтверджують повноваження; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; довідка з ЄДРПОУ; довідка про взяття на облік платника податків; статут; правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності на нежиле приміщення (2 екземпляри); акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічна документація БТІ на об`єкт нерухомості; розпорядження Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації; Довідка про перебування об`єкту нерухомого майна на балансі ТОВ Ділайт ; лист управління державного архітектурно-будівельного контролю; лист головного управління економіки та інвестицій.

06.06.2007 на підставі поданого ТОВ Ділайт переліку документів (згідно переліку 23 документи), Головним управлінням комунальної власності м. Києва видано наказ № 708-В щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за ТОВ Ділайт , загальною площею 18627 кв.м. за адресою Майдан Незалежності торговий простір № 1 сектор В Шевченківський район, а саме, зокрема, нежилі приміщення з №12 по № 167 (групи приміщень № 3), з № ІІ по № VI антресолі першого рівня підвалу (далі - спірний наказ).

06.06.2007 Головним управлінням комунальної власності м. Києва видано ТОВ Ділайт свідоцтво про право власності на об`єкти нерухомого майна за ТОВ Ділайт , загальною площею 18627 кв.м. за адресою Майдан Незалежності торговий простір № 1 сектор В Шевченківський район, а саме, зокрема, нежилі приміщення з №12 по № 167 (групи приміщень № 3), з № ІІ по № VI антресолі першого рівня підвалу.

06.11.2009 Головним управлінням комунальної власності м. Києва видано наказ № 325 Про внесення змін до наказу від 05.07.2000 № 68 . Згідно з додатком до наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 06.11.2009 № 325 споруда Печерські ворота на Майдані Незалежності площею 92,6 кв.м. інвентарний номер 10330007 включена до Переліку основних засобів, які закріплюються за Музеєм історії міста Києва на праві оперативного управління станом на 01.10.2009.

13.11.2009 Київським міським бюро технічної інвентаризації оформлено технічний паспорт на нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Майдан Незалежності, підземний торговий простір № 1 сектор В .

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.02.2013 № 375645 04.02.2013 в Реєстрі було зареєстровано право приватної власності за ТОВ Ділайт на нерухоме майно загальною площею 18627 кв.м. серед якого нежилі приміщення з № 12 по № 167 (групи приміщень № 3), з № ІІ по № VI антресолі першого рівня підвалу, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Майдан Незалежності, підземний торговий простір № 1 сектор В .

22.12.2015 Департамент комунальної власності м. Києва у відповідь на запит позивача повідомив останнього, що споруда Печерські ворота на Майдані Незалежності загальною площею 92,6 кв.м., первісною балансовою вартістю 259493,00 грн. належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, враховується на балансі Музею історії міста Києва та закріплена за ним на праві оперативного управління. Також цим листом позивача було повідомлено, що проектно-технічна документація у Департаменті відсутня та договори оренди споруди Печерські ворота не укладались.

31.10.2016 листом № 062/0690-10948 Департамент комунальної власності м. Києва повідомив Департамент культури та заступника голови КМДА про те, що з 2001 року на період здійснення реконструкції Майдану Незалежності пам`ятка історії Печерські ворота була законсервована, а приміщення не використовувалось для потреб Музею історії міста Києва. Однак після завершення робіт з реконструкції, починаючи з 2003 року в новозбудованих приміщеннях розміщений заклад громадського харчування приватної форми власності ресторан Остання барикада .

Також вказаним листом Департамент комунальної власності м. Києва повідомив, що умовами Інвестиційного договору не передбачалося повернення приміщення навколо пам`ятки історії до комунальної власності , проекти рішень Київської міської ради про надання дозволу Музею історії міста Києва на списання згаданих приміщень прийняті не були, погодження проекту розробленого у 2014 році було зупинена через відсутність погодження Управління охорони культурної спадщини.

Додатково у даному листі зазначалося, що на даний час пам`ятка історії місцевого значення Печерські ворота, Майдан Незалежності залишається законсервованою, право власності на новозбудовані приміщення належить ТОВ Ділайт та запропоновано балансоутримувачу пам`ятки здійснити обстеження.

Згідно з довідкою позивача за березень 2019 року споруда Печерські ворота площею 92,6 кв.м. обліковується як основні засобі на балансі Музею історії міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок дій відповідача відбулось незаконне набуття права власності на частину нерухомого майна громади міста Києва, що знаходиться в оперативному управлінні Музею. Позивач вказує на порушення відповідачем норм Закону України Про охорону культурної спадщини , а також частини 2 статті 19 Конституції України.

У зв`язку з вищевикладеним позивач вирішив звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів та просив суд визнати незаконним та скасувати спірний наказ в частині оформлення за ТОВ Ділайт права власності на об`єкти нерухомого майна, а саме 74,3 кв.м. основного приміщення № 135 та 18,3 кв.м. основного приміщення № 126 (загалом 92,6 м.кв.), антресолі першого рівня підвалу з моменту видання наказу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд зазначає наступне.

За наведеними у позовній заяві доводами відповідачем незаконно всупереч норм Закону України Про охорону культурної спадщини та частини 2 статті 19 Конституції України було видано спірний наказ, у зв`язку з чим відбулось незаконне набуття права власності на частину нерухомого майна громади міста Києва, що знаходиться в оперативному управлінні Музею.

З огляду на предмет спору у даній справі та повноваження суду, останній зобов`язаний встановити чи було прийнято спірний наказ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також чи було прийнято відповідачем спірний наказ з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження було надано.

Як вже встановлено судом, з 05.07.2000 споруда Печерські ворота на Майдані Незалежності була закріплена Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації за позивачем на праві оперативного управління та, виходячи з наявних у справі документів, перебуває на балансі позивача на момент розгляду справи судом.

На виконання визначених законодавством повноважень, протягом 2001-2002 років між органом місцевого самоврядування та третьою особою було укладено Інвестиційний договір на умовах якого, інвестор взяв на себе обов`язки щодо капітального будівництва нежитлових приміщень торговельно-виставкового комплексу та підземних пішохідних переходів у підземному просторі під територією Майдану Незалежності, а орган місцевого самоврядування забезпечити оформлення права власності на вказане не рухоме майно.

Після завершення будівництва, як свідчать наявні у матеріалах справи докази, на виконання своїх зобов`язань за Інвестиційним договором, 25.10.2002 Головним управлінням комунальної власності м. Києва ТОВ Ділайт на підставі поданої ТОВ Ділайт заяви та обов`язкового переліку документів, видано відповідні накази № 854-В та № 855-В Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна згідно з якими третій особі були видані свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна загальною площею 18887,70 кв.м. за адресою Майдан Незалежності торговий простір № 1 сектор В Шевченківський район нежилі приміщення у підземному просторі , а також нежилі приміщення у підземному просторі торговельно-виставкові площею 651,10 кв.м., які розташовані у місті Києві за адресою Майдан Незалежності підземний торговий простір № 1, сектор В в розмірі ? частини належать територіальній громаді міста Києва на праві комунальної власності та ? частини - ТОВ Ділайт на праві колективної власності, до складу якого увійшли пандус в`їзду площею 321,20 кв.м. та підсобне приміщення площею 329,90 кв.м.

Зазначені свідоцтва було посвідчено Київським міським бюро технічної інвентаризації у встановленому законом порядку.

Відтак, згідно зазначених документів, ТОВ Ділайт набуло права власності на зазначене у свідоцтвах нерухоме майно з 2002 року.

Доказів визнання недійсним Інвестиційного договору та скасування права власності на нерухоме майно ТОВ Ділайт матеріали справи не містять.

В подальшому на підставі розпорядження Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації № 118 від 09.02.2007, дозволу на проведення будівельних робіт, Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 22.02.2007 року та розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації № 421 від 05.04.2007 року, яким було затверджено вказаний Акт державної приймальної комісії, ТОВ Ділайт здійснено перепланування власних нежитлових приміщень торгівельно-виставкового комплексу за адресою: Майдан Незалежності ПТП №1 сектор В квартал 3026-3019 у Шевченківському районі м. Києва.

Доказів скасування або визнання недійсними вказаних розпоряджень суду не надано.

Враховуючи наведені обставини та перевіряючи законність прийняття відповідачем спірного наказу, суд бере до уваги наступні обставини.

Так, рішенням Київської міської ради Про затвердження положень про головні управління та інші структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 липня 2003 року № 584/744 (чинного на час прийняття спірного наказу, далі - Положення) визначалось, що Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним і підконтрольним Київській міській раді та підпорядкованим Київському міському голові.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, декретами, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Фонду державного майна України, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київського міського голови, розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також цим Положенням.

Відповідно до пункту 6 Положення, основними завданнями Головного управління є, зокрема:

1) реалізація державної та регіональної політики у сфері управління майном;

2) здійснення в межах своїх повноважень функцій щодо управління майном комунальної власності територіальної громади м. Києва та державним майном, що передане до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

3) організація та проведення приватизації майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва згідно з програмою приватизації, затвердженою Київською міською радою. Фінансування витрат, пов`язаних з приватизацією майна, здійснюється за рахунок бюджетних коштів;

4) здійснення повноважень власника щодо майна, яке приватизується та відчужується згідно з прийнятими Київською міською радою рішеннями.

Згідно з пунктом 7 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань:

- вносить пропозиції щодо відчуження об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва іншим власникам;

- закріплює майно за підприємствами, установами та організаціями комунальної власності територіальної громади м. Києва на праві повного господарського відання (оперативного управління);

- здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності;

- вносить пропозиції щодо відчуження, списання окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва;

- розглядає заяви про приватизацію майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, і приймає відповідні рішення.

Згідно з пунктом 4 положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 року № 1820 та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31 серпня 2001 року за № 62/364 (чинного на момент видачі спірного наказу, далі - Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна) Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об`єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об`єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації):

- на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані нежитлові будинки та приміщення, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, їх комплекси, окремо визначені частини цих будинків (будівель, їх комплексів);

- на вбудовані в житлові будинки та прибудовані до житлових будинків нежитлові приміщення (як частини цих будинків);

- на об`єкти спільної власності, які в установленому порядку перебудовані або реконструйовані, внаслідок чого змінився розмір часток співвласників;

- на будинки або їх частини (приміщення), що побудовані в результаті інвестиційної діяльності.

Відповідно до вимог пункту 9 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна (групу об`єктів) до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 4 до цього Положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, оформлені БТІ. В разі необхідності орган, який здійснює оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності, може запросити у замовника додаткові документи щодо об`єкта нерухомого майна, або його власника крім тих, що передбачені цим Положенням.

Перелік документів та матеріалів технічної інвентаризації, які заявник має додати до заяви про оформлення права власності на нерухоме майно, визначені пунктами 10-11 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна.

Заява та документи реєструються у Книзі прийому-видачі документів, що ведеться за зразком згідно з додатком 5 до цього Положення (пункт 16 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна).

За результатами розгляду наданих замовником документів орган, який здійснює оформлення права власності, видає наказ (розпорядження) про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна або надсилає обґрунтоване письмове повідомлення заявнику про відмову в оформленні права власності (пункт 19 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна).

При цьому, у порядку та на умовах, визначених у пунктах 17, 20 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, орган, який здійснює оформлення права власності, може відмовити в прийомі та реєстрації заяви та документів у разі надання неповного комплекту документів або відмовляє в оформленні права власності у таких випадках:

- надання неналежно оформленого комплекту документів;

- наявність інформації щодо накладення арешту, інших обмежень на об`єкт нерухомого майна чи спору, в тому числі судового;

- ненадання заявником протягом встановленого для розгляду документів терміну пояснень (документів) відповідно до п.18 цього Положення.

Наведені положення та обставини справи свідчать, що відповідач мав визначені законодавством повноваження щодо розгляду питань оформлення права власності та прийняття відповідних наказів, у тому числі наказу, законність якого оспорюється позивачем у даній справі.

Таким чином у відповідності до норм Конституції України, Закону України Про місцеве самоврядування , Положення про Головне управління комунальної власності

м. Києва та Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, Головне управління комунальної власності м. Києва мало відповідні дискреційні повноваження при вирішенні питання оформлення права власності та розгляді заяви про оформлення такого права, а саме:

- прийняти заяву та додані документи і видати наказ про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна;

- відмову в прийомі та реєстрації заяви і поданих документів;

- відмову в оформленні права власності.

Визначення терміну дискреційні повноваження , у національному законодавстві наводиться в постанові Кабінету Міністрів України від 08.12.2009 № 1346 і становить собою сукупність прав і обов`язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

У пункті 2.3. рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2018 року

№ 7-р/2018, Суд зазначив, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Конституційний Суд України вважає, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України "цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів" (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016).

За практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією; у питаннях, які стосуються основоположних прав, надання дискреції органам виконавчої влади через необмежені повноваження було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією; саме тому законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її здійснення (пункт 67 рішення у справі "Котій проти України" (Kotiy v. Ukraine) від 5 березня 2015 року, заява № 28718/09; пункт 60 рішення у справі "Зосимов проти України" (Zosymov v. Ukraine) від 7 липня 2016 року, заява № 4322/06).

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року Київ у справа №569/16681/16-а, Суд висловив позицію, відповідно до якої, дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.

Як вбачається з матеріалів справи та вже було встановлено судом, 25.04.2007 представником третьої особи було подано заяву до Головного управління комунальної власності м. Києва з проханням оформити право власності на нежиле приміщення площею 18 627,0 кв.м., розташоване за адресою м. Київ, вул. Майдан Незалежності, ПТП № 1, сектор В (вх. реєстраційний № 10617 від 31.05.2007 року).

До вказаної заяви, як вбачається із її змісту та зі змісту додатку до оспорюваного наказу, ТОВ Ділайт було додано перелік документів згідно з вимогами Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна.

06.06.2007 на підставі поданого ТОВ Ділайт переліку документів, Головним управлінням комунальної власності м. Києва видано спірний наказ № 708-В щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за ТОВ Ділайт , загальною площею 18627 кв.м. за адресою Майдан Незалежності торговий простір № 1 сектор В Шевченківський район, у тому числі права власності на нежилі приміщення з №12 по

№ 167 (групи приміщень № 3), з № ІІ по № VI антресолі першого рівня підвалу.

Доказів наявності визначених пунктом підстав, передбачених пунктами 17, 20 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, для винесення Головним управлінням комунальної власності м. Києва рішення про відмову в прийнятті заяви і документів або відмову ТОВ Ділайт у видачі наказу про оформлення права власності, позивачем суду не надано.

Крім того суд враховує, що видачою спірного наказу про оформлення права власності фактично було здійснено переоформлення вже набутого права власності третьої особи на нежитлові приміщення площею 18 627,0 кв.м., розташовані за адресою м. Київ, вул. Майдан Незалежності, ПТП №1, сектор В , у зв`язку з погодженою і затвердженою уповноваженими органами процедурою перепланування вказаного об`єкту нерухомості.

Зазначені рішення у встановленому законом порядку також не визнані незаконними і не були скасовані ані в судовому порядку, ані самим органом, який їх прийняв.

Згідно з приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу викладеного вбачається, що спірний наказ прийнято уповноваженою особою у межах наданої компетенції з дотриманням Положення про Управління та Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем Закону України Про охорону культурної спадщини , оскільки нерухоме майно - споруда Печерські ворота має статус пам`ятки історії місцевого значення, суд зазначає наступне.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини визначаються Законом України Про охорону культурної спадщини (в редакції, що діяла на момент видачі спірного наказу, далі - Закон).

Відповідно до приписів статті 1 Закону пам`ятка - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 1 статті 6 Закону до повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема:

- визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони;

- встановлення режиму використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони.

Статтею 13 Закону передбачено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.

Як вбачається з відомостей, що містяться у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Міністерства культури України (http://mincult.kmu.gov.ua), споруда Печерські ворота Майдан Незалежності у Реєстрах пам`яток національного та місцевого значення не значиться.

При цьому суд враховує, що згідно наданих позивачем документів, у тому числі й листів Департаменту комунальної власності м. Києва від 22.12.2015 року та від 31.10.2016 року, споруда Печерські ворота Майдан Незалежності обліковується на балансі Музею історії міста Києва, не передавалась в оренду та не відчужувалась, перебуває в оперативному управлінні Музею історії міста Києва, рішення про її списання не було прийнято.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що внаслідок прийняття спірного наказу об`єкт нерухомості споруда Печерські ворота на Майдані Незалежності було відчужено ТОВ Ділайт .

При цьому, позивачем не надано доказів, які б надали суду підстави дійти протилежних висновків.

Так само, позивачем не доведено й віднесення вказаної нерухомості до об`єктів культурної спадщини, які відповідно до Закону, для отримання статусу пам`ятки національного чи місцевого значення, мають обліковуватися у відповідному Реєстрі пам`яток національного та місцевого значення.

Отже, доводи позивача щодо порушення Закону України Про охорону культурної спадщини у зв`язку з видачею відповідачем спірного наказу, на переконання суду, є необґрунтованими і спростовуються викладеним вище.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що прийняття спірного наказу було здійснено відповідачем не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених Конституцією України та законодавством України, з порушенням процедури та порядку прийняття таких наказів, а також з порушенням прав та законних інтересів позивача внаслідок прийняття оскаржуваного наказу.

За таких обставин, суд не вбачає у даній справі правових підстав, з якими закон пов`язує можливість визнання незаконним та скасування наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 06.06.2007 № 708-В в частині оформлення за ТОВ Ділайт права власності на об`єкти нерухомого майна, а саме 74,3 кв.м. основного приміщення № 135 та 18,3 кв.м. основного приміщення № 126 (загалом 92,6 м.кв.), антресолі першого рівня підвалу з моменту видання наказу.

Додатково суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 24 Господарського кодексу України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Частиною 1 статті 137 Господарського кодексу України визначено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до приписів частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з вимогами статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним.

Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункті 86) та від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38).

Таким чином, власник нерухомого майна - споруди Печерські ворота на Майдані Незалежності не позбавлений права у визначеному законом порядку, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів щодо вказаного об`єкту нерухомості, за наявності передбачених законодавством підстав.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У зв`язку з необґрунтованістю заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у даній справі з підстав викладених вище.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Музею історії міста Києва до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування наказу в частині, задоволенню не підлягають.

З огляду на відмову в позові, судові витрати у даній справі відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Музею історії міста Києва до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування наказу в частині.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02.12.2019 року.

Суддя В.С. Ломака