Рішення

від 03.12.2019 по справі 910/8562/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/8562/19 За позовом Акціонерного товариства ВТБ Банк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Синаторз Парк

про стягнення 298304,04 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синаторз Парк" про стягнення 298304,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свої зобов`язання за Договором №3-1ГО-1-009 від 01.11.2018 зі сплати орендних платежів, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 298304,04 грн.

Ухвалою суду від 09.07.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.07.2019, 29.07.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 09.07.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Питання про відкриття провадження у справі вирішується поза межами строків, встановлених ГПК України, в зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 15.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/8562/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

22.08.2019 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, у якому позивач просить повернути АТ ВТБ Банк оригінал платіжного доручення № 266 ( № 2055152301) від 24.04.2019, оскільки ухвалою суду від 09.07.2019 визначено, що дане платіжне доручення не є доказом сплати судового збору за розгляд позовної заяви Господарським судом міста Києва, оскільки, кошти сплачені за невірними реквізитами. Позивач у клопотанні зазначив, що для повернення суми помилково сплачених коштів, а саме, звернення до Казначейської служби України у Голосіївському районі, АТ ВТБ Банк необхідний даний оригінал платіжного доручення.

Ухвалою суду від 23.08.2019, враховуючи те, що вилучення платіжного доручення № 266 ( № 2055152301) від 24.04.2019 можливе без шкоди для розгляду справи, судом було повернуто АТ ВТБ Банк оригінал платіжного доручення № 266 ( № 2055152301) від 24.04.2019.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Київська область, с. Підгірці, вулиця Боровкова, 92.

Поштове відправлення № 0103051264669 з ухвалою суду про відкриття провадження у справі було направлено відповідачу за його місцезнаходженням, однак, до суду не повернулись докази отримання чи не вручення вказаного поштового відправлення. З огляду на вказані обставини 22.10.2019 судом повторно було направлено за місцезнаходженням відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі.

Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 0103052080669, яким повторно направлено відповідачу ухвалу від 15.08.2019 про відкриття провадження у справі не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/8562/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.11.2018 між Акціонерним товариством ВТБ Банк (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Синаторз парк (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 3- 1ГО-1- 009. Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове оплатне користування ( оренду) нерухоме майно, яким є квартири, а саме: квартира № 1 загальною площею 454 кв.м., квартира № 2 загальною площею 450,2 кв.м., квартира № 3 загальною площею 348,5 кв..м., квартира № 4 загальною площею 349 кв.м., квартира № 5 загальною площею 448,8 кв.м., квартира № 6 загальною площею 449,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул.. Метрологічна, 32 ( надалі разом об`єкт оренди).

Відповідно до п. 1.1.1. - 1.1.2. договору, загальна площа об`єкта оренди складає 2499,7 кв.м. Вартість об`єкта оренди з урахуванням індексації: 20062000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору, об`єкт оренди належить орендодавцю на праві приватної власності, а саме: квартира № 1 загальною площею 454 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Метрологічна, 32, - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САЕ898723, виданого 13.02.2013 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві; квартира № 2 загальною площею 450,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Метрологічна, 32, - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САЕ898722, виданого 13.02.2013 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві; квартира № 3 загальною площею 348,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Метрологічна, 32 , - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САЕ898729, виданого 14.02.2013 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві; квартира № 4 загальною площею 349 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Метрологічна , 32 , - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САЕ898732, виданого 14.02.2013 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві; квартира № 5 загальною площею 448,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Метрологічна, 32 , - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САЕ898733, виданого 14.02.2013 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві; квартира № 6 загальною площею 449,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Метрологічна, 32 , - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САЕ898734, виданого 14.02.2013 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до п. 1.3. - 1.4. договору, об`єкт оренди придатний для використання за цільовим призначеним, визначеним п. 2.1. цього договору. Амортизаційні нарахування на об`єкт оренди здійснює орендодавець. Амортизаційні відрахування на об`єкт оренди використовуються орендодавцем на відновлення об`єкта оренди та/або на інші цілі на розсуд орендодавця та відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з п. 2.1. договору, об`єкт оренди передається орендарю для ведення господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.1. - 3.2. договору, строк оренди за цим договором становить один рік з а дати передачі об`єкта оренди орендарю за актом приймання - передачі. Строк оренди може бути змінений на умовах, визначених цим договором та/або законодавством України.

Відповідно до п. 4.1. - 4.3. договору, орендодавець зобов`язаний передати, а орендар прийняти в користування об`єкт оренди протягом 5 днів з дня підписання цього договору. Приймання - передача об`єкта оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акту приймання - передачі. В акті приймання - передачі об`єкта оренди зазначаються: стан об`єкта оренди та показники лічильників, встановлених в об`єкті оренди. У момент підписання акту приймання - передачі орендодавець передає орендареві ключі від об`єкта оренди. Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з дня підписання сторонами акту приймання - передачі, якщо інше не визначено сторонами в акті.

Відповідно до п. 5.1. - 5.5. договору, за оренду об`єкта оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в національній валюті України у розмірі, встановленому цим договором на підставі рахунків, наданих орендодавцем не пізніше 15 числа місяця, за який сплачується орендна плата. Розмір орендної плати з урахуванням її індексації за 1 місяць оренди становить: 17500,00 грн, в т.ч. ПДВ - 2916,67 грн. У випадку збільшення розміру податку на землю/нерухомість, розмір орендної плати підлягає пропорційному збільшенню без укладення договору про внесення змін до цього договору щодо збільшення розміру орендної плати, при цьому орендодавець письмово повідомляє орендаря про збільшення розміру орендної плати та надає його новий розрахунок. Окрім випадків передбачених цим договором, розмір орендної плати змінюється за згодою сторін шляхом укладення відповідного договору про внесення змін до цього договору. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно в строк не пізніше 20 числа місяця, за який сплачується орендна плата, шляхом переказу коштів на рахунок орендодавця. Протягом 5 банківських днів з дня укладення цього договору орендар сплачує орендодавцю авансовий платіж у розмірі орендної плати за один місяць оренди, встановленої п. 5.2. цього договору. Авансовий платіж може бути використаний орендодавцем на погашення заборгованості орендаря за договором та відшкодування завданих орендарем збитків. У випадку використання орендодавцем авансового платежу відповідно до цього пункту договору, орендар зобов`язаний поновити авансовий платіж до встановленого розміру за першою вимогою орендодавця. У випадку невикористання орендодавцем авансового платежу відповідно до цього пункту договору, авансовий платіж зараховується в рахунок оплати орендарем орендної плати за останній місяць оренди. Не пізніше 5 числа місяця наступного за тим місяцем, за який сплачено орендну плату, орендодавець надає орендарю акт наданих послуг з оренди. Орендар підписує і повертає орендодавцю акт наданих послуг з оренди протягом 5 календарних днів з моменту отримання його від орендодавця.

Відповідно до п. 5.10 договору, неотримання орендарем рахунків на сплату будь - яких платежів за цим договором не звільняє орендаря від їх сплати у розмірі і строки, передбачені договором.

Пунктом 5.12. договору передбачено, що орендна плата, що надійшла від орендаря понад розмір, передбачений цим договором, підлягає поверненню орендареві за його вимогою чи заліку в рахунок наступних орендних платежів.

Відповідно до п. 6.1.3 договору, орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку і вимагати повернення об`єкта оренди, якщо орендар допустив порушення строку сплати орендної плати або компенсації комунальних та експлуатаційних витрат більше ніж на 30 днів.

Відповідно до п. 6.1.4 договору, орендодавець має право змінити розмір орендної плати шляхом надсилання орендарю пропозиції про зміну розміру орендної плати не менше, ніж за 30 днів до дати набрання чинності зміненим розміром орендної плати на поштову адресу, зазначену в розділі 14 цього договору, рекомендованим листом або вручити під підпис уповноваженій особі орендаря. У разі досягнення сторонами згоди щодо зміни розміру орендної плати, орендодавець та орендар в погоджений ними строк вносять змін до цього договору шляхом укладення відповідного договору про внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 6.2.1 договору, орендодавець зобов`язаний передати об`єкт оренди орендарю за актом приймання передачі відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 6.2.3 договору, орендодавець зобов`язаний щомісячно надавати орендареві рахунки на сплату ним орендної плати та компенсації комунальних та експлуатаційних витрат, акти наданих послуг.

Відповідно до п. 6.4.2. договору, орендар зобов`язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати оренду плати, встановлену цим договором, та компенсацію комунальних та експлуатаційних витрат.

Відповідно до п. 6.4.5. договору, орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звірку взаємних розрахунків з орендної плати, компенсації комунальних та експлуатаційних витрат, оформляти акт звірки в погодженому сторонами порядку та засвідчувати його; брати участь в перевірці розрахунків, а також надавати орендодавцеві первинні бухгалтерські документи, що стосуються виконання цього договору.

Відповідно до п. 8.1. договору, після закінчення строку дії цього договору, в т.ч. в результаті розірвання договору, орендар зобов`язаний протягом 5 банківських днів з дня закінчення строку оренди передати орендодавцю об`єкт оренди за актом приймання - передачі. Об`єкт оренди вважається повернутим орендодавцеві з дня підписання сторонами акту приймання - передачі об`єкта оренди. У момент передачі об`єкта оренди за актом приймання - передачі орендар передає орендодавцю ключі від об`єкта оренди.

Відповідно до п. 11.1. договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

Відповідно до п. 11.2. - 11.3. договору, у разі порушення орендарем строків сплати орендної плати та/або компенсації комунальних та експлуатаційних витрат орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також відшкодовує завдані орендодавцю збитки. У разі порушення орендарем строків сплати орендної плати та/або компенсації комунальних та експлуатаційних витрат більше, ніж за 30 днів, орендар додатково сплачує на користь орендодавця 25% річних від простроченої суми

Згідно з п. 11.4. договору, у разі порушення орендарем строків передачі ( повернення) об`єкта оренди орендодавцю орендар сплачує на користь орендодавця санкцію у розмірі 10% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення передачі, а також відшкодовує завдані орендодавцю збитки.

У випадку 11.8 договору, у випадку розірвання цього договору внаслідок порушення орендарем зобов`язань за договором, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати, а також відшкодувати завдані орендодавцю збитки.

Відповідно до п. 12.1 договору, цей договір вважається укладеним, набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом усього строку оренди, а в частині виконання зобов`язань ,- до моменту їх повного виконання.

Відповідно до п. 12.4. договору, цей договір може бути достроково розірваний орендодавцем в односторонньому порядку у випадку наявності заборгованості орендаря з будь - яких платежів, покладених на нього цим договором, строк якої перевищує 30 календарних днів, незалежно від суми заборгованості.

До матеріалів справи позивачем додано додаток № 1 до договору оренди нерухомого майна № 3 - 1 ГО - 1 - 009 від 01.11.2018, в якому визначено схему об`єкта оренди.

Відповідно до акту приймання - передачі об`єкта оренди від 01.11.2018, АТ ВТБ Банк передав, а ТОВ Синаторз парк прийняв об`єкт оренди передбачений договором оренди нерухомого майна № 3 - 1 ГО - 1 - 009 від 01.11.2018. Акт містить підписи та печатки сторін.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ Синаторз парк за договором оренди нерухомого майна № 3 - 1 ГО - 1 - 009 від 01.11.2018 станом на 01.06.2019, загальна заборгованість відповідача за договором складає 298304,04 грн., з яких : 52500,00 грн. заборгованість з орендної плати, 8319,45 грн. пені, 4734,59 грн. 25% річних, санкція 10% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення повернення об`єкта оренди ( передбачено п.11.4. договору) у розмірі 197750,00 грн., 35000,00 грн. неустойки в розмірі подвійної місячної орендної плати.

До матеріалів справи позивачем додано лист - повідомлення № 2188/1-2 від 10.04.2019, відповідно до якого позивачем було повідомлено відповідача про наявність заборгованості з орендної плати у розмірі 52500,00 грн. Крім того, позивач повідомив про те, що відповідно до п. 12.4., 14.4. договору, договір оренди нерухомого майна № 3 - 1 ГО - 1 - 009 від 01.11.2018 вважається розірваним з моменту отримання відповідачем даного листа - повідомлення. Також, позивач просив відповідача протягом 5 банківських днів з дня отримання даного листа повідомлення погасити заборгованість по договору, звільнити та передати АТ ВТБ Банк об`єкт оренди та повернути АТ ВТБ Банк підписані акти приймання - передачі об`єкта оренди.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103267173072 відповідач 07.05.2019 отримав лист повідомлення № 2188/1-2 .

Відповідач відповіді на повідомлення про розірвання договору не надав, заборгованість не сплатив, об`єкт оренди не передав.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди нерухомого майна № 3 - 1 ГО - 1 - 009 від 01.11.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що відповідно до акту приймання - передачі об`єкта оренди від 01.11.2018 орендодавець передав у строкове платне користування об`єкт оренди передбачений договором оренди нерухомого майна № 3 - 1 ГО - 1 - 009 від 01.11.2018. Акт містить підписи та печатки сторін.

Частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача до договору оренди нерухомого майна № 3 - 1 ГО - 1 - 009 від 01.11.2018, станом на 01.06.2019, заборгованість відповідача складала 52500,00 грн., а саме, за листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року.

Відповідно до листа - повідомлення № 2188/1-2 від 10.04.2018, орендодавець (позивач) повідомив орендаря ( відповідача) про те, що договір оренди нерухомого майна №3- 1ГО- 1- 009 від 01.11.2018, відповідно до та п. 12.4., 14.4. договору, вважається розірваним з моменту отримання відповідачем даного листа - повідомлення. Також, позивач просив відповідача протягом 5 банківських днів з дня отримання даного листа повідомлення погасити заборгованість по договору, звільнити та передати АТ ВТБ Банк об`єкт оренди та повернути АТ ВТБ Банк підписані акти приймання - передачі об`єкта оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Лист - повідомлення № 2188/1-2 було отримано відповідачем 07.05.2019 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103267173072.

Отже, договір № 3 - 1 ГО - 1 - 009 від 01.11.2018 було розірвано 07.05.2019. Об`єкт оренди відповідно до п. 8.1. договору, укладеного між сторонами та листа - повідомлення мав бути повернутий протягом 5 банківських днів, відповідно до умов договору та вимоги, яка міститься в листі повідомленні.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач своїм правом передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відповіді на відзив до суду не надав. Жодних доказів в спростування наведених позивачем обставин до суду від відповідача також не надходило.

З огляду на наведене вище, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, приписи чинного законодавства України та умови договору оренди, а також враховуючи, що відповідачем порушені істотні умови договору оренди, зокрема щодо сплати орендних платежів, та беручи до уваги те, що відповідачем не спростовано тверджень позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості орендної плати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 52500,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8319,45 грн, 10% санкція у розмірі 197750,00 грн, подвійну місячну плату у розмірі 35000,00 грн, 25% річних у розмірі 4734,59 грн

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, а також п. 11.1., 11.2. договору позивачем було нараховано відповідачу на заборгованість у розмірі 52500,00 грн. з орендної плати пеню у загальному розмірі 8319,45 грн. Пеню було розраховано на заборгованість з орендної плати за листопад 2018 на суму 17500,00 грн в період з 21.11.18 по 31.05.19; на заборгованість 17500,00 грн за грудень 2018 в період з 21.12.18 по 31.05.19; на заборгованість 17500,00 грн за січень 2019 в період з 21.01.19 по 31.05.2019.

При здійсненні розрахунку позивачем не враховано піврічне обмеження періоду нарахування пені (по орендній платі за листопад 2018 року пеня має нараховуватись за період з 21.11.2018 по 21.05.2019), передбачене ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому суд здійснив власний перерахунок суми пені, згідно якого стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 8151,64 грн. Отже вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення 25% річних за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже законом надано право сторонам у договорі визначати інший відсоток річних за користування коштами. Сторони визначили, що розмір відсотків річних становить 25%.

Враховуючи статтю 625 Цивільного кодексу України та п. 11.3 договору, укладеного між сторонами, позивачем на суму заборгованості з орендної плати було нараховано 25% річних на суму 52500,00 грн. заборгованості з орендної плати. Загальний розмір нарахованих штрафних санкцій 4734,59 грн.

Періоди нарахування 25% річних штрафних санкцій, відповідно до п. 11.3. договору, та наявної заборгованості відповідача: за листопад 2018 з 20.12.18 по 31.05.19; за грудень 2018 з 20.01.2019 по 31.05.2019; за січень 2019 з 20.02.2019 по 31.05.2019.

Позивачем невірно визначено період нарахування 25% річних, оскільки прострочення мало місце не з 20 числа місяця, а з 21 числа місяця, в зв`язку з чим період нарахування по кожному платежу був помилково збільшений на 1 день.

Згідно розрахунку суду сума 25% річних, що підлягає стягненню з відповідача складає 4710,62 грн

Крім того, позивачем відповідно до п.11.4. було нараховано санкцію 10% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення за порушення орендарем строків повернення об`єкта оренди. Загальний розмір нарахованих позивачем, відповідно до п.11.4., санкцій складає 197750,00 грн.

Враховуючи те, що лист - повідомлення № 2188/1-2 було отримано відповідачем 07.05.2019 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103267173072, з урахуванням п. 8.1. договору, відповідач є таким, що прострочив повернення об`єкта оренди за договором, укладеним між сторонами, з 16.05.2019.

У своєму розрахунку позивач зазначив, що період прострочення повернення майна становить 113 днів. Однак суд не вбачає, що вказана позиція є обґрунтованою, оскільки, відповідач зобов`язаний був передати майно позивачу до 15.05.2019 включно, а тому є таким що прострочив передачу з 16.05.2019. Розрахунок санкцій здійснений позивачем станом на 01.06.2019, а отже період прострочення складає 16 днів.

Таким чином, суд здійснивши власний перерахунок санкцій, 10% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення, з урахуванням умов договору, п.11.4., п. 8.1., чинного законодавства та порушення строків по поверненню об`єкта оренди, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення санкцій, 10% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення підлягають задоволенню частково в сумі 28000,00 грн.

Також позивач просить стягнути неустойку у розмірі 35000,00 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, позивачем, відповідно до п.11.8 договору, було нараховано відповідачу неустойку (штраф) в розмірі подвійної місячної орендної плати у сумі 35000,00 грн.

Позивачем надано докази одностороннього розірвання договору № 3 - 1 ГО - 1 - 009 від 01.11.2018, внаслідок порушення орендарем зобов`язань за договором, а саме, прострочення з оплати орендних платежів понад 30 днів.

Відповідачем дані обставини не спростовано, відзив на позовну заяву в порядку передбаченому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України до суду не надано.

Отже, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення неустойки, передбаченої п. 11.8. договору, в розмірі подвійної місячної орендної плати обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню повністю на суму 35000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 218 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синаторз парк" (місцезнаходження: 08710, Київська обл.., Обухівський район, село Підгірці, вул.. Боровкова, буд 92, ЄДРПОУ 39913914) на користь Акціонерного товариства ВТБ Банк (місцезнаходження: 01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/ вулиця Пушкінська, буд. 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) 52500 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати, 8151 (вісім тисяч сто п`ятдесят одна) грн 64 коп. пені, 25% річних у розмірі 4710 (чотири тисячі сімсот десять ) грн.. 62 коп., 10% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 28000 (двадцять вісім тисяч) грн.. 00 коп., неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати у сумі 35000 (тридцять п`ять тисяч ) грн. 00 коп. та 1925 ( одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 43 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 167,81 грн, 25% річних у розмірі 23,97 грн, 10% санкції у розмірі 169750,00 грн - відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Усатенко І.В.