Постанова

від 19.11.2019 по справі 554/416/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/416/18 Номер провадження 22-ц/814/2546/19Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.

за участю секретаря: Кальник А.М.

розглянув в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2019 року у складі судді Тімошенко Н.В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Видавництва Полтавський літератор , Полтавської обласної ради про визнання дій незаконними, позбавлення майнових прав на твір, стягнення компенсації та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Видавництва Полтавський літератор , Полтавської обласної ради про визнання дій незаконними, позбавлення майнових прав на твір, стягнення компенсації та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у березні 1993 року видавництво Полтавський літератор без письмового договору з ним, як автором, під його псевдонімом - ОСОБА_1, видало довідник-записник ІНФОРМАЦІЯ_1 тиражем 10000 примірників.

Вказує, що вказаний довідник є об`єктом авторського права, оскільки він та ОСОБА_1 , який зазначений як автор посібника, є однією і тією ж особою, що засвідчує членський квиток № НОМЕР_1 Спілки письменників України.

Грошову винагороду за використання свого твору позивач не отримував, право на видання довідника відповідачу не передавав, тобто відповідач у незаконний спосіб та на свій розсуд користувався майновими правами автора та, отримуючи комерційну вигоду, не вчиняв жодних дій, направлених на виправлення ситуації, тобто підписання авторського договору із зазначенням авторської винагороди.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати незаконними дії відповідача на привласнення майнових прав на твори без авторського договору та встановлення знаку охорони авторського права на виданій книзі універсальний довідник записник українського рибалки ІНФОРМАЦІЯ_1 ; позбавити майнових прав відповідача на вказаний твір; стягнути з видавництва Полтавський літератор компенсацію за привласнення майнових прав автора в сумі 111690,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 40000,00 грн.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 жовтня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучена Полтавська обласна рада.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факту використання відповідачем його твору без договору з автором та порушення будь-яких інших особистих немайнових його прав.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, які діяли у 1993 році, оскільки вважає хибним висновок суду про те, що дата видачі посібника є моментом виникнення спірних правовідносин.

Наголошує на тому, що жодних договірних відносин із відповідачем він не має.

Також вказує на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та не вирішено подані ним клопотання про допит свідків та витребування доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Полтавської обласної ради просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення скарги.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із позовними вимогами до видавництва Полтавський літератор , предметом спору у яких був захист авторських прав на Універсальний довідник-записник українського рибалки ІНФОРМАЦІЯ_1 під авторством ОСОБА_1 .

Так, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 лютого 2015 року в справі № 554/11798/14-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Видавництва Полтавський літератор про стягнення авторської винагороди було відмовлено у зв`язку із пропуском позовної давності.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 серпня 2015 року, вказане рішення місцевого суду скасоване та відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за недоведеністю.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 березня 2016 року у справі № 554/1342/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року, позов ОСОБА_1 до видавництва Полтавський літератор , третя особа: Полтавська обласна рада про відшкодуванням матеріальних збитків, стягнення авторської винагороди, відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення у зв`язку з відсутністю факту використання чужого твору без договору з автором та порушення будь-яких прав позивача.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2016 року залишено без змін.

Вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено відсутність факту використання вказаного твору відповідачем та його здавання до набору, підписання до друку та друк Гадяцькою районною друкарнею тиражем 10000 екземплярів.

Належних та допустимих доказів на доведення даних обставин позивачем не надано і по цій справі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, оскільки виникли у 1993 році.

За загальними правилами дії законів у часі (стаття 5 ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, норми глави 36 Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право) Книги четвертої Цивільного кодексу України 2004 року та Закон України Про авторське право і суміжні права від 23 грудня 1993 року № 3792-XII, що був введений в дію постановою Верховної Ради України від 23 грудня 1993 року № 3793-XII Про порядок введення в дію Закону України Про авторське право і суміжні права та набрав чинності 23 лютого 1994 року, на які посилається позивач, на спірні правовідносини не поширюються.

Предметом доказування по справі є факт використання Видавництвом Полтавський літератор твору позивача під псевдонімом ОСОБА_1 Універсальний довідник-записник українського рибалки ІНФОРМАЦІЯ_1 та порушення його авторських прав.

Як вбачається з матеріалів справи, у примірнику книги під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є у позивача, її видавцем зазначене Обласне державне громадське видавництво Полтавський літератор , 1993 рік, друк здійснено Гадяцькою районною друкарнею тиражем 10000 екземплярів, здано до набору 19.04.1993 р. та підписано до друку 14.10.1993 р.

Доводи апеляційної скарги позивача, що за відсутності доказів укладення договору між видавництвом та автором, дати, зазначені у вихідних даних стосовно виготовлення та друку книги, не можуть бути доказом виникнення спірних правовідносин у 1993 році, а тому застосування судом норм ЦК УРСР 1963 року є незаконним, не ґрунтуються на нормах матеріального права та фактичних обставинах, встановлених також судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Згідно статті 475 ЦК УРСР 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, авторові належить право: 1) на опублікування, відтворення і розповсюдження свого твору всіма дозволеними законом способами під своїм ім`ям, під умовним ім`ям (псевдонім) або без позначення імені (анонімно); 2) на недоторканність твору; 3) на одержання винагороди за використання твору іншими особами, крім випадків, зазначених у законі.

Використання твору автора (в тому числі переклад на іншу мову) іншими особами допускається не інакше, як на підставі договору з автором або його правонаступниками, крім випадків, зазначених у законі (стаття 485 ЦК УРСР 1963 року).

В разі використання чужого твору без договору з автором або його правонаступниками (стаття 485 цього Кодексу), захист авторського права здійснюється у спосіб, встановлений статтею 497 ЦК УРСР 1963 року, зокрема, автор, а після його смерті - спадкоємці та інші особи, зазначені в статті 478 цього Кодексу, вправі вимагати поновлення порушених прав (внесення відповідних виправлень, публікації в пресі або іншим способом при допущені порушення), або заборони випуску твору в світ, або припинення його розповсюдження. Якщо порушенням авторських прав автору або його правонаступникам заподіяно збитки (стаття 203 цього Кодексу), то, незалежно від вимог, зазначених вище, автор або його правонаступники вправі вимагати відшкодування збитків.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов`язання було виконано боржником (частина друга статті 203 ЦК УРСР).

Згідно статті 473 ЦК УРСР 1963 року твір вважається випущеним у світ (опублікованим), якщо він виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню або будь-яким іншим способом повідомлений невизначеному колу осіб.

Вказані обставини, що входять до предмета доказування (частина друга статті 77 ЦПК України), підлягають доведенню належними, допустимими та достовірними доказами та встановленню при ухваленні судового рішення.

Ці дані встановлюють такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або зарепечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 12, 13, 77-81 ЦПК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що наявними у справі доказами не підтверджується факт порушення авторських прав позивача відповідачем, а тому підстави для застосування заходів судового захисту відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Посилання в апеляційній скарзі на показання свідків є безпідставними, оскільки зазначені позивачем свідчення щодо перебування рукопису книги у видавництві Полтавський літератор не доводять факту використання його твору відповідачем та факту його публікації (видання) , що також встановлено іншими судовими рішеннями за аналогічними позовами ОСОБА_1 , які набрали законної сили.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим по справі фактичним обставинам, нормам процесуального та матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С.Б. Бутенко

Судді: С.А. Гальонкін

Г.Л. Карпушин