Постанова

від 29.11.2019 по справі 580/1252/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1252/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці ДФС на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "МЕГАХІМ ОПТ" до Черкаської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправним та скасувати:

-рішення від 05 березня 2019 року № UA902010/2019/102919/2 про коригування митної вартості товарів;

-картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 березня 2019 року № UA902010/2019/00023.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей, які впливають на числові значення складових митної вартості товарів, а тому позивач не позбавлений права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що ПП Мегахім ОПТ використані відомості, які повністю підтверджені документально. Наголосив, що в наданому листі виробника від 11 лютого 2019 року зазначено про те, що підвищення відпускних цін на смолу фенольну у вересні-грудні 2018 року було сезонним і тимчасовим.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що у митного органу виник обґрунтований сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки подані позивачем документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтвердження числові значення складових митної вартості товарів. При цьому підкреслює, що надані до митного оформлення банківські платіжні доручення виписані на суму, яка не відповідає поданому позивачем для митного оформлення рахунку.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП Мегахім ОПТ просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що жодних розбіжностей в документах, наданих ПП Мегахім ОПТ щодо обчислення митної вартості товару, заявленого декларантом за першим методом визначення митної вартості (за ціною контракту) немає. Крім того наголошує, що розбіжність між митною вартістю товару, заявеною декларантом, та митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, не є беззаперечним доказом для висновку про недостовірність наданих позивачем даних.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 05 березня 2019 року до відповідача подано митну декларацію № UA902010/2019/102919 щодо імпорту товару (гр.32): "продукт (торгова назва "смола фенольна", являє собою рідину темно-коричневого кольору з характерним запахом фенолу, сумішевий продукт, в якому переважають ароматичні компоненти та який містить: ароматичні вуглеводні (метилетилбензол, метилстирол та інші), ароматичні кетони (ацетофенон, 4-метил-4-феніл-2-пантанон, 1-феніл-1-пропанон та інші), ароматичні спирти (фенол, 2-феніл - 1, 2-пропандіол, бензилетанол та інші), конденсовані ароматичні сполуки (2,3 дигідро-3,3,4,5-тетраметилінден. Температура початку кипіння 199,0+/-0,5 град С, при 250 град. С переганяється 38+/-0,5об%, температура закінчення перегонки 292,0+/-0,5град.С, всього переганяється 69,0+/-0,5об.%. Густина при температурі 15, град.С-1084+/-1кг/м3. Масова частка фенолу 7,4%; масова доля механічних домішок 0,8%; виробник: ПАО "Казаньоргсинтез"."

Згідно з даними електронної МД відправником є ПАО "Казаньоргсинтез", декларантом вказано ФОП ОСОБА_1 (гр.14), особа, відповідальна за фінансове врегулювання, - ПП "МЕГАХІМ ОПТ" (гр.9); вага товару - 63310, загальною вартістю 569790,00рублів.

Декларант визначив митну вартість товару за 1 основним методом - за ціною договору (9руб РФ/кг).

До митного оформлення згідно з графою 44 МД для підтвердження митної вартості товару додані документи: - рахунок-фактура від 29 січня 2019 року № 200695/1; - рахунок (інвойс) від 15 лютого 2019 року № 70090510; - з/д накладна УМВС від 15 лютого 2019 року № 26757726; -комерційна пропозиція від 29 січня 2019 року № 64/3273; - комерційна пропозиція від 29 січня 2019 року № 64/3271; - платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 05 лютого 2019 року; - платіжне доручення в іноземній валюті № 2 від 11 лютого 2019 року; - контракт від 26 грудня 2018 року № 752/00203335/200695; - доповнення № 1 від 29 січня 2019 до контракту від 26 грудня 2018 року № 752/00203335/200695; - експортна МД від 15 лютого 2019 року № 10418010/150219/0036081.

Поряд з викладеним суд встановив, що 05 березня 2019 року відповідач надіслав декларанту електронне повідомлення щодо виявлених розбіжностей та відсутності всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Для усунення вказаних розбіжностей декларант надав листом від 05 березня 2019 року № 05-1 письмові пояснення про відсутність додаткових документів.

У відповідь відповідач надав повідомлення № 535642 про те, що розбіжності не усунуто. Запропоновано надати документально підтверджені дані, які підлягають обчисленню, про вартість ідентичних або подібних товарів.

При цьому, листом від 05 березня 2019 року № 05-2 декларант повідомив про відсутність таких документів. У зв`язку з цим відповідач прийняв 05 березня 2019 року спірні рішення: про коригування митної вартості товарів № UA/902010/2019/102919/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA/902010/2019/00023.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням про коригування митної вартості товару визначено вартість товару за одиницю 15,7910руб РФ, загальну суму вартості товару 999728,12руб РФ. Тобто відповідач застосував другий метод визначення митної вартості товару, для чого врахував інформацію щодо ідентичних товарів, митне оформлення яких здійснене згідно з МД від 10 грудня 2018 року № UA110150/2018/235007 щодо придбаного позивачем у того ж виробника ідентичного товару у подібній кількості згідно з іншим контрактом, щодо якої митниця визнала митну вартість товару на рівні 0,24дол. США/1кг.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем надано достатні документальні докази, якими підтверджується правомірність визначення митної вартості товару за ціною договору, а відтак відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

За приписами частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Положеннями частини 5 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з тим, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

При цьому, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Крім того, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Отже, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковим, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Таким чином, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів.

За приписами частини 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано митну декларацію № UA902010/2019/102919 від 05 березня 2019 року.

Разом з митною декларацією надано наступні документи: - рахунок-фактура від 29 січня 2019 року № 200695/1; - рахунок (інвойс) від 15 лютого 2019 року № 70090510; - з/д накладна УМВС від 15 лютого 2019 року № 26757726; -комерційна пропозиція від 29 січня 2019 року № 64/3273; - комерційна пропозиція від 29 січня 2019 року № 64/3271; - платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 05 лютого 2019 року; - платіжне доручення в іноземній валюті № 2 від 11 лютого 2019 року; - контракт від 26 грудня 2018 року № 752/00203335/200695; - доповнення № 1 від 29 січня 2019 до контракту від 26 грудня 2018 року № 752/00203335/200695; - експортна МД від 15 лютого 2019 року № 10418010/150219/0036081.

Отже, як вірно встановлено судом першої, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведених вище положень чинного процесуального законодавства, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що доводи апелянта, які не було зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, не підлягають оцінці судом апеляційної інстанції.

У графі 33 рішення митного органу від 05 березня 2019 року зазначено, що рахунок від 29 січня 2019 року № 200695/1 виставлений на суму на суму 2 970 000,00 руб. РФ, що відповідає обсягу товару по доповненню до договору. Однак, надане до митного оформлення платіжне доручення виписані на загальну суму 2 876 000,00 руб. РФ.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем придбано товар згідно з контрактом від 26 грудня 2018 року № 752/00203335 з ПАТ "Казаньоргсинтез" (Російська Федерація) щодо поставки йому смоли фенольної, моноетаноламіну в/с, діетаноламіну чистого, фенолвмісної рідкої фракції, дипроксаміну 157-100%, виробництва вказаного продавця, країни походження - Російська Федерація (далі - Контракт).

Відповідно до ст. 3 Контракту відвантажена партія товару супроводжується документами: рахунком-інвойсом, оригінал якого має бути направлений поштою покупцю протягом 15 робочих днів з дати відвантаження товару; копією транспортної накладної, заповненою російською мовою; сертифікатом якості товару, заповненим російською або англійською мовами; сертифікатом походження товару згідно з формою СТ-1 або загальної форми (оригінал направляється експрес-поштою). Відвантаження товару автотранспортом покупця відбувається на підставі довіреностей, надісланих продацю покупцем факсимільним зв`язком або електронною поштою з наступним наданням оригіналів протягом 1 календарного місяця з дати поставки.

29 січня 2019 року вказані сторони уклали додаткову угоду №1 до Контракту, згідно з якою домовилися про відвантаження у лютому 2019 року на умовах поставки DAP РФ/Україна партії товару: 300т +/- 10% смоли фенольної за ціною 9000,00руб РФ. Країна призначення - Україна. Вантажоотримувач - згідно з транпортними інструкціями покупця. Інші умови Контракту залишили без змін.

29 січня 2019 ПАТ "Казаньоргсинтез" виписав рахунок (інвойс) № 200695/1 на продаж смоли фенольної, кількістю 330т, ціною 9000,00руб, на загальну вартість 2970000,00 руб, з умовою поставки DAP кордон РФ/Україна. Пункт відправлення вказаний - м.Казань РФ. Дата відвантаження - лютий 2019року. В інвойсі є посилання щодо виписування його на підставі вказаного вище Контракту.

05 лютого 2019 року та 11 лютого 2019 року Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" перерахував з рахунку позивача на рахунок ПАТ "Казаньоргсинтез" відповідно 1500000,00руб. та 1376000,00руб з призначенням платежу - "передоплата за смолу фенольну згідно з контрактом № 752/00203335/200695 від 26 грудня 2018 року, інвойс № 200695/1 від 29 січня 2019 року".

Суд апеляційної інстанції наголошує, що вказана в інвойсі від 29 січня 2019 року сума 2 970 000,00 руб. РФ відповідає верхній межі обумовленої сторонами в доповненні № 1 до контракту можливої похибки в кількості товару +10%.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена до митного оформлення в ЕМД № UA 902010/2019/102919 поставка товару кількістю 63 310 кг за інвойсом № 70090510 від 15 лютого 2019 року на суму 569 790 руб.РФ є третьою поставкою товару в межах узгодженої сторонами на лютий 2019 року кількістю товару за доповненням № 1 до контракту № 752/00203335/200695.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей, які впливають на числові значення складових митної вартості товарів, а тому Позивач не позбавлений права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

При цьому, як було вірно підкреслено судом першої інстанції, у поданому декларантом відповідачу листі виробника від 11 лютого 2019 року № 05/аувт/4315 щодо ціноутворення зазначено, що підвищення відпускних цін на смолу фенольну у вересні-грудні 2018 року було сезонним і тимчасовим, пов`язане із завчасно не спрогнозованим підвищенням попиту, внаслідок чого завод змушений був терміново купувати додаткову сировину за вищими звичайних цінами, ніс додаткові витрати на оплату праці та інші поточні витрати, які вплинули на вартість вироблення товару. На вищу ціну свого часу позивач погодився і отримував такий товар.

Крім того, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі № 815/5398/17 та від 06 березня 2019 року у справі № 809/278/17.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та досліджені письмові докази, що долучено до справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставне застосування відповідачем другоряного методу визначення митної вартості товарів та висновку про заниження митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на недоведеність тверджень відповідача про порушення позивачем вимог митного законодавства у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Черкаської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов