Постанова

від 25.11.2019 по справі 460/3220/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11030/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Святецького В.В., Шинкар Т.І.

за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

позивач: не з`явився

відповідач: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі № 460/3220/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДК ВЕТ до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Друзенко Н.В.,

час ухвалення рішення - 11 год. 12 хв.,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 19.04.2019,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ДК ВЕТ (далі - ТзОВ ДК ВЕТ звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004401401 від 28.08.2018 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на час перевірки Головне управління ДФС у Рівненській області дійшло помилково висновку про наявність у діях ТзОВ ДК ВЕТ`складу фінансового правопорушення та відсутності підтверджуючого (розрахункового) документа щодо використання підзвітною особою ОСОБА_1 готівкових коштів на суму 184 484,96 грн.. Зазначає, що вказані кошти ОСОБА_1 оплатив контрагенту Palmira Star Ltd по договору № 04-16-01 від 20.04.2016, а підтвердженням є прибутковий касовий ордер від 19.05.2016 та звіт про витрати на суму 184 484.96 грн.. Вказує на те, що склад фінансового правопорушення, передбаченого пунктами 2.11, 3.1, 3.2 Положення №637, наявний у разі порушення правил видачі готівки під звіт і неналежне звітування за її отримання. Під час проведення перевірки ТзОВ ДК ВЕТ були надані документи на підтвердження відрядження, звіт про використання коштів за встановленою формою, а також квитанція до прибуткового касового ордеру на підтвердження витрат за цим звітом. Підзвітною особою ОСОБА_1 до авансового звіту було подано належні письмові документи, які підтверджують сплату готівкових коштів, а посилання ГУ ДФС у Рівненській області на окремі недоліки первинних документів, на думку позивача, не спростовує реального здійснення витрати підзвітною особою ТзОВ ДК ВЕТ . З огляду на це, вважає відсутнім факт правопорушення, передбаченого пунктами 2.11, 3.1 Положення № 637. Крім того, позивач вважає, що викладені в акті перевірки порушення, що потягнули застосування штрафних санкцій є порушеннями правил здійснення господарської діяльності, зокрема правил здійснення готівкових розрахунків, що є видом адміністративно-господарських санкцій, а саме адміністративно-господарським штрафом в розумінні статей 238, 241 Господарського кодексу України. Відповідно, ці санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Оскільки податкове повідомлення-рішення прийняте 28.08.2018, тобто пізніше ніж через один рік з дня вчинення порушення, то ці санкції не могли бути застосовані до позивача. З огляду на наведене позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0008401401 від 28.08.2018 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДК ВЕТ сплачений судовий збір в сумі 2767,29 грн..

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач ГУ ДФС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, без належного та всебічного дослідження матеріалів справи та їх врахування при винесенні рішення, з порушенням вимог ст.242 КАС України.

Зазначає, що при проведенні документальної планової виїзної перевірки ТзОВ ДК ВЕТ було встановлено порушення: п.2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 за №637. Згідно даних перевірки порушення полягало у проведенні готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного чека або касового чека, квитанції до прибуткового ордера), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 184 484,96 грн.. Вказує на те, що відрядження працівника ОСОБА_1 тривало з 26.05.2016 по 31.05.2016, авансовий звіт подано до бухгалтерії 31.05.2016. До авансового звіту долучено опис підтверджуваних документів, зокрема, квитанцію до ПКО без номера від 19.05.2016 року, від контрагента Пальміра Стар ЛТД м. Москва, Росія, яка прийнята від ТзОВ ДК ВЕТ через представника ОСОБА_1 , як оплата послуг по Договору № 04-16-01 від 20.04.2016 на суму 184 484.96 грн., еквівалент 7350 доларів. Оскільки відрядження працівника ОСОБА_1 , тривало з 26.05.2016 по 31.05.2016 року, а дата квитанції до прибуткового касового ордера - 19.05.2016 року, тому, на думку апелянта, вказана квитанція не могла вважатися підтвержуючим (розрахунковим) документом щодо використання працівником готівкових коштів у сумі 184 484.96 грн..

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому вважає, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Рівненській області не спростовує правильності доводів, якими мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - невірним. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують аргументи позовної заяви та не підтверджують обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі наказів від 23.06.2018 року №1790 та від 23.07.2018 року №2025, а також направлень від 10.07.2018 року №№1415/17-00-14-01, 1416/17-00-14-01, 1417/17-00-14-01, 1435/17-00-14-01, посадовими особами Головного управління ДФС у Рівненській області у період з 10.07.2018 по 23.07.2018 року, з продовженням терміну на 5 робочих днів з 24.07.2018 проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ ДК ВЕТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 року (т.1 а.с. 117-122).

Результати перевірки оформлені актом №1890/17-00-14-01/37908017 від 13.08.2018 року (т.1 а.с.13-49).

На акт перевірки ТзОВ ДК ВЕТ 20.08.2018 року подавалися письмові заперечення, до яких долучалися копії первинних документів (т.1 а.с. 56-59).

28.08.2018 року на підставі акту перевірки ГУ ДФС у Рівненській області прийнято ряд податкових повідомлень-рішень, в тому числі №0008401401, яким на підставі пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно абз.6 статті 1 Указу Президента Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 №436/95 до ТзОВ ДК ВЕТ за порушення п.2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 за №637, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 184 484,96 грн.. (т.1 а.с. 11-12).

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення (т.1 а.с.50-55).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок видачі готівкових коштів під звіт або на відрядження регулює Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 за №637, що було чинним на час існування відповідних правовідносин (далі - Положення №637).

Відповідно до п.2.11 Положення № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Вказані приписи кореспондуються із нормами Положення № 148, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148.

Форма звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок його складання затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 року № 841, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2015 року за № 1248/27693.

Відповідно до п.3.1 Положення № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п.1.2 Положення № 637, касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Касові документи - це документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Розрахунковий документ - це документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Вимоги щодо форми та змісту розрахункових документів визначені в Положенні про форму та зміст розрахункових документів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 13 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 року за № 220/28350 (далі - Положення № 13), а також відображені в Законі України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до розділу II Положення № 13 розрахункові документи повинні містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції, позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо) та суму коштів за цією формою оплати.

Згідно з п. 3 Положення № 13, установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Як вбачається з п.7.41 Положення № 637, під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Відповідно до п.7.47 Положення № 637, для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).

Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи міститься звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №144 від 31.05.2016 року, складений керівником ТзОВ ДК ВЕТ . Звіт затверджено в сумі 190 688,06 грн (т.1 а.с.61).

Із опису вказаного звіту видно, що до нього долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 19.05.2016 року та добові за період з 26.05.2016 року по 31.05.2016 року на підставі Наказу на відрядження №56/1 від 25.05.2016 року (т.1 а.с.61 зв.).

Отже, як видно із вказаного наказу, ветеринарний лікар ОСОБА_1 направлений у відрядження для здійснення супроводу нетелів до кордону на автомобілі Palmira Star Ltd, строк відрядження з 26.05.2016 по 31.05.2016 року (т.1 а.с.62).

Згідно п.1 вказаного наказу, працівник повинен оформити і повернути до бухгалтерії протягом 3-х робочих днів після закінчення відрядження: авансовий звіт, посвідчення про відрядження, документи, що підтверджують витрати, здійснені у відрядженні згідно з чинним законодавства.

При цьому, відповідно до Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №144 від 31.05.2016 року, ветеринарний лікар ОСОБА_1 відзвітувався за витрачені кошти, а саме звітує про здійснену оплату постачальнику Palmira Star Ltd на підставі квитанції від 19.05.2016 року на суму 184 484,96 грн. (т.1 а.с.60).

Таким чином, як видно зі матеріалів справи, ветеринарним лікарем ОСОБА_1 прозвітовано про витрати, здійснені у відрядженні, ще до початку такого відрядження (квитанція б/н від 19.05.2016 року).

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що квитанція б/н від 19.05.2016 року не може бути належним розрахунковим документом, що підтверджує використання працівником ОСОБА_1 готівкових коштів під час здійснення відрядження з 26.05.2016 по 31.05.2016 року.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004401401 від 28.08.2018 року відповідачем винесено у відповідності до вимог закону.

Відповідно до частини третьої ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 Справа РуїзТоріха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача являються підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі № 460/3220/18 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ДК ВЕТ до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді В. В. Святецький Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 03.12.2019