Постанова

від 27.11.2019 по справі 592/7293/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 592/7293/16-ц

провадження № 61-1203св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Сумської міської ради,

треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Престиж-Пушкіна, 22 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , Публічне акціонерне товариство Дельта Банк , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , Приватне підприємство Суми-Капітал ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Престиж-Пушкіна, 22 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , Публічне акціонерне товариство Дельта Банк , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , Приватне підприємство Суми-Капітал , про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності, витребування майна з незаконного володіння ,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 24 вересня 2018 року у складі судді Косолап М. М. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Кононенко О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, який неодноразово змінював та уточнював в процесі розгляду справи та остаточно просив: визнати незаконним і скасувати свідоцтво від 11 грудня 2013 року № 14359592, видане реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції про право власності ОСОБА_2 на підвальне приміщення у першому під`їзді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 309,35 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 237852859101; визнати незаконним і скасувати свідоцтво від 11 грудня 2013 року № 14364243, видане реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції про право власності ОСОБА_2 на підвальне приміщення у другому під`їзді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 276,7 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 237929359101; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлове приміщення, що знаходиться у підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1 площею 581,55 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 1504557259101.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що з 22 серпня 2013 року є власником квартири АДРЕСА_2 . Разом з квартирою отримав право спільної власності на допоміжні приміщення будинку за вказаною адресою, одним з яких є підвал, однак його право спільної власності на підвал чи інші допоміжні приміщення не було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказує, що чинне законодавство станом на 22 серпня 2013 року не передбачало технічної можливості державної реєстрації прав спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, однак чітко визнавало право спільної власності власників квартир на допоміжні приміщення. 11 грудня 2013 року ОСОБА_2 зареєструвала за собою право приватної власності на весь підвал будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, було зареєстровано право приватної власності на підвальне приміщення у першому під`їзді площею 309,35 кв. м, а також на підвальне приміщення у другому під`їзді площею 276,7 кв. м. Державна реєстрація проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Коваленко В. І. з порушенням законодавства. Приміщення підвалу закрите, у власників квартир будинку немає можливості потрапити в підвал для проведення ремонтних робіт чи обслуговування інженерних мереж і комунікацій. У підвалі знаходяться вентилі подачі холодної і гарячої води, контрольні отвори каналізаційних мереж, трансформаторна станція, насос, газорозподільна станція. Все це обладнання зачинене, а відповідач відмовляється допускати власників квартир до підвалу. Крім того, власники квартир створили Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Престиж-Пушкіна, 22 (далі - ОСББ Престиж-Пушкіна, 22 ) на запит якого до ліквідатора компанії, яка будувала будинок, отримали відповідь про відсутність технічної документації. ОСОБА_2 порушила його право спільної власності, майно вибуло з володіння не з його волі, тому він має право звернутися до суду з вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, а тому суд має право скасувати документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ковпаківський районний суд міста Суми рішенням від 24 вересня 2018 року позов залишив без задоволення.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що частина підвальних приміщень є нежитловими, тобто, такими які можуть бути окремим об`єктом цивільних прав, а деякі приміщення є допоміжними і належать всім співвласникам багатоквартирного будинку, тобто, не можуть перебувати у власності однієї особи - відповідача ОСОБА_2 . Так як видачі свідоцтв про право власності відповідача на спірні підвальні приміщення передувало прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію з наступною реєстрацією прав відповідача на спірне нерухоме майно у державному реєстрі, тому право позивача, як співвласника цих приміщень, порушено саме внесенням державним реєстратором 11 грудня 2013 року відповідного запису до Державного реєстру про реєстрацію прав відповідача на спірне майно. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, однак позивач не заявляв таких вимог, а тому обраний заявником спосіб захисту прав шляхом скасування свідоцтв про право власності на спірні приміщення у повній мірі не забезпечить захист і відновлення його порушених прав. Відмовляючи в задоволенні вимоги про витребування майна з незаконного володіння суд дійшов висновку, що ця вимога є похідною від вимог у яких суд дійшов висновку відмови у позові. Крім того, суд виходив з того, що вказана вимога заявлена лише одним співвласником квартири, а тому вона не узгоджується з вимогами статті 14 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку якою визначено, що здійснення співвласниками своїх прав не може порушувати права інших власників.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Сумської області постановою від 06 грудня 2018 року рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 24 вересня 2018 року скасував у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконними і скасування свідоцтв від 11 грудня 2013 року № 14359592 і № 14364243, виданих реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції про право власності ОСОБА_2 на підвальні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на підвальне приміщення площею 309,35 кв. м у першому під`їзді, реєстраційний номер нерухомого майна 237852859101; на підвальне приміщення площею 276,7 кв. м у другому під`їзді, реєстраційний номер нерухомого майна 237929359101, частково задовольнивши позов в зазначеній частині. Визнавнезаконним і скасував свідоцтво від 11 грудня 2013 року № 14359592, видане реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції про право власності ОСОБА_2 на частину підвальних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані у першому під`їзді, а саме: підвальне приміщення для комунікацій ІІ (каналізація з рамкою вводу); підвальне приміщення ІІІ (комунікації відсутні, є транзитним); підвальне приміщення для комунікацій V (водопостачання без запірної арматури, електропостачання без щита); підвальне приміщення для комунікацій VІІІ (каналізація, водопостачання із запірною арматурою, електропостачання без щита). Визнав незаконним і скасував свідоцтво від 11 грудня 2013 року № 14364243, видане реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції про право власності ОСОБА_2 на частину підвальних приміщень у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані у другому під`їзді, а саме: підвальне приміщення для комунікацій Х (каналізація з рамкою вводу); підвальне приміщення для комунікацій ХІ (каналізація, водопостачання із запірною арматурою, електропостачання без щита); підвальне приміщення для комунікацій ХІІІ (водопостачання без запірної арматури, електропостачання без щита, є транзитним); підвальне приміщення ХV (комунікації відсутні, є транзитним); підвальне приміщення для комунікацій ХVІ (каналізація з рамкою вводу, водопостачання без запірної арматури, є транзитним); підвальне приміщення XІХ (електропостачання зі щитовою); підвальне приміщення для комунікацій ХХ (є транзитним); підвальне приміщення ХХІ (водопостачання, насосна). В іншій частині рішення місцевого суду залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Мотивував рішення апеляційний суд тим, що ОСОБА_1 заявивши вимогу про скасування свідоцтв про право власності на спірні підвальні приміщення, тобто, документів, на підставі яких було зареєстровано право власності відповідача на нерухоме майно, скористався способом захисту своїх прав, який є ефективним, оскільки скасування спірних документів має призвести до внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації права власності, однак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту його прав не є ефективним. При цьому суд виходив з того, що при проведенні державної реєстрації державний реєстратор зобов`язаний був перевірити подані ОСОБА_2 документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно на відповідність вимогам чинного законодавства, чого не було зроблено та у зв`язку з чим за ОСОБА_2 було оформлено право власності на спірні підвальні приміщення, частина яких є допоміжними, тобто, такими, які є спільною сумісною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку. Крім того, суд дійшов висновку, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування спірних нежитлових приміщень з незаконного володіння відповідача є правильним, оскільки спірні нежитлові приміщення належать на праві спільної сумісної власності не тільки позивачу, але і всім іншим співвласникам квартир у багатоквартирному житловому будинку. Тобто, захист прав у спосіб, передбачений статтею 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) може бути реалізований у випадку заявлення вимоги про повернення спірного нерухомого майна всім без виключення співвласникам багатоквартирного житлового будинку, а не лише позивачу в цій справі.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 24 вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки судів про те, що він має право подавати позов про витребування майна з чужого незаконного володіння разом з іншими співвласниками будинку є помилковим, оскільки він не просив витребувати спірне майно йому у власність, щоб давало йому підставу для реєстрації права власності, а лише просив витребувати для користування цим майном всіма співвласниками будинку. При цьому право спільної сумісної власності на допоміжні приміщення не підлягає окремій державній реєстрації, а тому витребування спірного майна не призведе і до обов`язку реєстрації за ним права власності на це майно. Крім того, всі співвласники квартир залучені до участі в цій справі як треті особи, частина з яких підтримала його позовні вимоги, а інша частина проти них не заперечувала. Частково скасовуючи свідоцтва про право власності на ту частину складових елементів підвальних приміщень, які зазначені у висновку експерта як загальнобудинкові комунікації і обладнання, апеляційний суд не врахував, що експерт виділив допоміжні приміщення виключно з технічної точки зору без їх оцінки як об`єкта цивільних правовідносин. Також суд не врахував, що самостійних об`єктів правовідносин, що виникли між сторонами, таких як кімнати, коридори у спірному підвалі не існує, так як вони не лише не зареєстровані у відповідному реєстрі та не є самостійним об`єктом цивільного обороту, оскільки є невід`ємними складовими частинами об`єкта нерухомого майна.

У квітні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Престиж-Пушкіна, 22 (далі - ОСББ Престиж-Пушкіна, 22 ) подало відзив на касаційну скаргу в якому просило її задовольнити, посилаючись на те, що майже всі їх члени підтримують заявлені вимоги позивача, оскільки їх задоволення призведе не лише до відновлення його прав, а й до відновлення порушених прав інших співвласників квартир і нежитлових приміщень будинку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

10 квітня 2019 року справа № 592/7293/16-ц надійшла до Верховного Суду.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду суддю Пророка В. В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21 червня 2019 року визначено суддю-доповідача Зайцева А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 грудня 2005 року між Приватним підприємством Суми-Капітал (далі - ПП Суми-Капітал ) та ОСОБА_2 були укладені договори про пайову участь у будівництві, згідно з умовами яких відповідач, як пайовик, зобов`язалась перерахувати забудовнику багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 Суми кошти для будівництва двох нежитлових підвальних приміщень у цьому будинку загальною проектною площею по 300 кв. м кожне, що мали бути розташовані у першому і другому під`їздах цього житлового будинку.

03 вересня 2013 року між ПП Суми-Капітал і ОСОБА_2 були внесені зміни до вказаних вище договорів про пайову участь у будівництві від 08 грудня 2005 року, якими, зокрема, було уточнено площу і розташування підвальних приміщень, а саме: у житловому будинку по АДРЕСА_1 у першому під`їзді розташоване нежитлове приміщення загальною площею 309,35 кв. м, що знаходиться у підвалі в частині топкової 1-го поверху; у другому під`їзді цього ж будинку розташоване нежитлове приміщення загальною площею 276,7 кв. м, що знаходиться у підвалі в частині топкової 1-го поверху.

Того ж дня ПП Суми-Капітал і ОСОБА_2 підписали два акта прийому-передачі вказаних вище нежитлових приміщень підвалу з частини топкової першого поверху житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: нежитлові приміщення підвалу у першому під`їзді площею 309,35 кв. м та у другому під`їзді площею 276,7 кв. м, що були введені в експлуатацію згідно з Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області 14 грудня 2012 року за № СМ 14312505265.

05 серпня 2013 року на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 309,35 кв. м та загальною площею 276,7 кв. м, як на окремі об`єкти нерухомого майна, Комунальним підприємством Сумське міське бюро технічної інвентаризації були виготовлені технічні паспорти.

11 грудня 2013 року державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 8900145 та за № 8897139, згідно з якими за ОСОБА_2 була проведена державна реєстрація права власності на підвальні приміщення житлового будинку АДРЕСА_1, розташовані у першому під`їзді загальною площею 309,35 кв. м та у другому під`їзді загальною площею 276,7 кв. м.

11 грудня 2013 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 14359592 стосовно підвального приміщення у першому під`їзді загальною площею 309,35 кв. м та свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 14364243 стосовно підвального приміщення у другому під`їзді загальною площею 276,7 кв. м, розташованих у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Крім того, під час розгляду даної справи у суді першої інстанції 05 березня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до державного реєстратора Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 581,55 кв. м.

До вказаної вище заяви про реєстрацію права власності ОСОБА_2 додала Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 22 лютого 2018 року № СМ141180530085 та технічний паспорт на нежитлові приміщення, які розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 581,55 кв. м, з яких встановлено, що 13 лютого 2018 року вона здійснила реконструкцію без зміни розмірів належних їй підвальних приміщень у вказаному житловому будинку, а саме: підвальних приміщень у першому під`їзді загальною площею 309,35 кв. м та у другому під`їзді загальною площею 276,7 кв. м.

13 березня 2018 року державний реєстратор провів державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за відповідачем ОСОБА_2 і того ж дня право власності на нежитлові приміщення, що розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 581,55 кв. м, було зареєстровано на її ім`я в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_1 на підставі укладеного з ПП Суми - Капітал договору купівлі-продажу від 22 серпня 2013 року є власником квартири № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, у першому під`їзді цього будинку.

Треті особи у цій справі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, також є власниками квартир у житловому будинку АДРЕСА_1 .

З висновку проведеної у даній справі судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 17 травня 2018 року № 497/498/499/500 встановлено, що частина підвальних приміщень, розташованих у першому під`їзді будинку за адресою: АДРЕСА_1 ) та приміщення, що розташовані у другому під`їзді цього ж будинку (приміщення Х-ХІ), відносяться до допоміжних приміщень, так як їх використання пов`язане з технічною експлуатацією житлового будинку та з транзитом до рамок вводу інженерних комунікацій, запірної арматури та електрощитової. Крім того, згідно з висновком експертизи підвальні приміщення у першому і другому під`їздах житлового будинку, а саме: приміщення з позначкою І, ІV, VІ, VІІ, ІХ, ХІІ, ХІV, ХVІІ та ХVІІІ експертом віднесено до нежитлових, тобто, вони можуть бути самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Станом на дату складання висновку ринкова вартість підвального приміщення у першому під`їзді будинку площею 309,35 кв. м складає 1 789 450 грн, а ринкова вартість підвального приміщення у другому під`їзді будинку площею 276,7 кв. м складає 1 600 600 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема частиною першою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України ).

Частинами першою та другої статті 369 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

На підставі частини другої статті 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Статтею 186 ЦК України передбачено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 1 Закону України від 29 листопада 2001 року №2866-ІІІ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - Закон № 2866-ІІІ) наведено визначення термінів за яким об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Також у цій статті наведено визначення таких термінів: житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс; загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо); конструктивні елементи багатоквартирного будинку - частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в`їзна група тощо); нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 жовтня 2019 року в справі № 598/175/15-ц дійшла наступного висновку.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII Про приватизацію державного житлового фонду (далі - Закон № 2482-XII) власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2482-XII допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Такі висновки підтверджуються й у рішеннях Конституційного Суду України, а саме, у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_44 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_45 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям мешканці треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

У житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді такої категорії справ необхідно встановлювати чи є спірне приміщення нежитловим чи є допоміжним.

Частково задовольняючи позов, апеляційний суд у цій справі виходив з того, що ОСОБА_2 оформила право власності на спірні підвальні приміщення, частина яких є допоміжними, тобто такими, які є спільною сумісною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку.

Верховний Суд вважає такий висновок обґрунтованим, оскільки апеляційним судом на підставі висновку проведеної у цій справі судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 17 травня 2018 року № 497/498/499/500 встановлено, що частина підвальних приміщень, розташованих у першому під`їзді будинку за адресою: АДРЕСА_1 ) та приміщення, що розташовані у другому під`їзді цього ж будинку (приміщення Х-ХІ), відносяться до допоміжних приміщень, так як їх використання пов`язане з технічною експлуатацією житлового будинку та з транзитом до рамок вводу інженерних комунікацій, запірної арматури та електрощитової. Крім того, згідно з висновком експертизи підвальні приміщення у першому і другому під`їздах житлового будинку, а саме: приміщення з позначкою І, ІV, VІ, VІІ, ІХ, ХІІ, ХІV, ХVІІ та ХVІІІ експертом віднесено до нежитлових, тобто, вони можуть бути самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Тобто, ОСОБА_2 незаконно оформила право власності на частину підвальних приміщень, які є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку і належать на праві спільної сумісної власності власникам квартир у будинку, а тому апеляційний суд обґрунтовано визнав недійсними та скасував свідоцтва про право власності відповідача на зазначені вище допоміжні приміщення, в цій частині.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 388 ЦК України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 спірних нежитлових приміщень апеляційний суд, погодившись в цій частині з висновком місцевого суду, виходив з того, що ці нежитлові приміщення належать на праві спільної сумісної власності не тільки позивачу, але і всім іншим співвласникам квартир у багатоквартирному житловому будинку, які не зверталися з такими вимогами.

Вказаний висновок судів попередніх інстанцій не в повній мірі відповідає змісту повноважень співвласника майна, який не обмежений волею інших співвласників на захист свого права спільної сумісної власності. Разом з цим, наслідком скасування судом свідоцтв про право власності на підвальні приміщення стало повернення спірних приміщень у спільну сумісну власність всіх власників квартир багатоквартирного будинку, які не позбавлені права вимагати усунення перешкод у користуванні власністю в разі його порушення, пред`явивши негаторний позов, що у даних правовідносинах буде ефективним способом захисту порушеного права.

Враховуючи, що окремі недоліки оскаржуваних судових рішень не вплинули на правильність правового результату вирішення справи, Верховний Суд, застосувавши правило частини другої статті 410 ЦПК України, вважає за можливе залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат - не впливають.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Оскаржувані судові рішення суду першої інстанції у нескасованій (після апеляційного перегляду) частині та апеляційного суду відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

РішенняКовпаківського районного суду міста Суми від 24 вересня 2018 року у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило