Постанова

від 12.11.2019 по справі 904/3825/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 904/3825/18

Провадження № 12-114гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Бакуліної С. В.,

суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Федорченка В. М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства Міськавтопарк Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13 березня 2019 року (головуючий Парусніков Ю. Б., судді Білецька Л. М., Верхогляд Т. А.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2018 року (суддя Петренко Н. Е.) у справі № 904/3825/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ірма ЛТД до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство Міськавтопарк Дніпровської міської ради, про скасування рішення, виключення земельної ділянки із Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі і зняття земельної ділянки (майданчика) з балансу.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ірма ЛТД (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - Виконком), у якому просило:

- скасувати рішення Виконкому від 14 листопада 2017 року № 884 Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі (далі - рішення № 884);

- виключити земельну ділянку (майданчик) за адресою: проспект Героїв, 48-Б, з Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі;

- зняти з балансу Комунального підприємства Міськавтопарк Дніпровської міської ради (далі - Комунальне підприємство) земельну ділянку (майданчик) за адресою: проспект Героїв, 48-Б.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що прийняття Виконкомом рішення № 884 об`єктивно перешкоджає здійсненню заходів щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, оскільки згідно зі спірним рішенням орендована позивачем земельна ділянка була віднесена до організації паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, що є порушенням права позивача на користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі від 18 жовтня 2007 року.

1.3. Так, позивач з посиланням на положення статті 33 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV) вказував, що після закінчення строку дії договору він користується земельною ділянкою, належним чином виконує обов`язки за договором оренди землі та протягом місяця після закінчення строку цього договору від відповідача жодних заперечень у його поновленні не надходило. Отже, на думку позивача, укладання додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення є лише документальним оформленням цього факту, яке (поновлення) не потребує прийняття відповідного рішення.

1.4.Заперечуючи проти позову, Виконком посилався на те, що спір між сторонами виник стосовно здійснення ним владних управлінських функцій, які стосуються повноважень відповідача щодо підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів відповідно до підпункту 8 пункту а частини першої статті 28 Закону України 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР), яка визначає повноваження, зокрема, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін. З огляду на викладене відповідач просив закрити провадження у справі, оскільки вирішення спору у цій справі належить до юрисдикції адміністративних судів.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 18 жовтня 2007 року між Товариством як орендарем та Дніпропетровською (нова назва - Дніпровська) міською радою (далі - Міськрада) як орендодавцем укладено договір оренди землі (далі - договір оренди).

2.2. Договором оренди визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: проспект Героїв, 48-Б, Жовтневий район (Соборний район), і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:051:0029 (пункт 1.1 договору оренди). Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.22.6 (інша комерційна діяльність) (пункт 1.2 договору оренди). Відповідно до пункту 1.3 договору оренди підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Міськради від 25 липня 2007 року № 123/17.

2.3. Згідно з пунктом 2.1 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,6467 га. Пунктом 2.2 договору визначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки. Згідно з пунктом 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 4615696,21 грн.

2.4. Ціну договору оренди визначено у розділі 4 (орендна плата).

2.5. Договір оренди укладено на десять років (розділ 3 пункту 3.1 договору оренди). Пунктом 3.2 договору оренди визначено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і письмово, не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору, звернувся до міської ради з клопотанням щодо продовження його дії, то за відсутності письмових заперечень орендодавця та відповідного рішення Міськради, договір оренди земельної ділянки може бути продовжено або поновлено на той строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором.

2.6. Згідно з пунктом 3.3 договору оренди сторони погодили, що у разі продовження на новий строк дії або поновлення договору оренди земельної ділянки умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленостей щодо змінених умов договору оренди землі орендар після письмового повідомлення орендодавця втрачає переважне право на його поновлення.

2.7. Судами також встановлено, що 18 жовтня 2007 року позивачем за актом приймання-передачі прийнято від Міськради в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:03:051:0029, яка знаходиться за адресою: місто Дніпро (попередня назва - Дніпропетровськ), Жовтневий район, проспект Героїв, 48-Б.

2.8. Згідно з пунктом 3 акта приймання-передачі на земельній ділянці розташовано автостоянку; металевий павільйон охорони, залізобетонні колодязі та опори електромережі; по земельній ділянці проходить лінія електромережі; на земельній ділянці існують багаторічні дерева у невеликій кількості; земельна ділянка огороджена металевою огорожею з контрольно-пропускним пунктом.

2.9. Відповідно до пункту 9 акта приймання-передачі земельна ділянка надана: по фактичному розміщенню автостоянки. Акт приймання-передачі зазначеної земельної ділянки підписано та скріплено печатками представників орендодавця та орендаря (а. с. 27, т. 1).

2.10. 18 жовтня 2007 року договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш Іриною Петрівною та зареєстровано за № 6988, а також у Дніпропетровській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель державним реєстратором Бут В. В. вчинено запис від 26 жовтня 2007 року за № 040710400633 (а. с. 14-17, т. 1).

2.11. 17 серпня 2017 року право оренди земельної ділянки з правом пролонгації було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягом з цього реєстру від 19 серпня 2017 року (а. с. 29, т. 1).

2.12. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивач, до спливу встановленого у договорі оренди строку, керуючись пунктом 3.2 договору оренди, звертався з клопотаннями від 27 березня 2017 року за вих. № 82 та від 26 липня 2017 року за вих. № 87 про поновлення договору оренди. Вказані клопотання позивача зареєстровані Міськрадою 27 квітня 2017 року за вх. № 36/2136 та 26 липня 2017 року за вх. № 36/3915, про що свідчать вхідні реєстраційні штампи на відповідних клопотаннях. У додатках до клопотань позивач вказував про долучення проектів додаткових угод до договору оренди (а. с. 13, 16, т. 2).

2.13. У матеріалах справи наявна відповідь на вказане звернення в період дії договору оренди від 9 червня 2017 року за вих. № 7/13-865, яка підписана директором Департаменту по роботі з активами Міськради.

2.14. У подальшому, 14 листопада 2017 року Виконкомом прийнято рішення № 884, яким внесено зміни до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі.

2.15. Згідно з додатком до рішення № 884 до вищевказаного Переліку було віднесено, зокрема, земельну ділянку за адресою: проспект Героїв, 48-Б, площею 2875,0 кв. м, яка є предметом договору оренди землі.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 11 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

3.2. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того,що договір оренди землі закінчив дію та не був поновлений на новий строк, оскільки після закінчення останнього додаткова угода про його поновлення сторонами укладена не була.

3.3. При цьому суд дійшов висновку про те, що прийняте Виконкомом після закінчення строку дії договору оренди землі оскаржуване рішення № 884 не є перешкодою у користуванні позивачем спірною земельною ділянкою з огляду на відсутність у останнього правових підстав на вказане користування.

3.4. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 13 березня 2019 року скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2018 року, ухваливши нове рішення - про часткове задоволення позову; скасував рішення № 884 в частині включення до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі, земельної ділянки за адресою: проспект Героїв, 48-Б; в іншій частині вимог у позові відмовив.

3.5.Вмотивовуючи постанову , суд апеляційної інстанції виходив з того,що рішення № 884 в частині спірної земельної ділянки прийняте Виконкомом, який не є орендодавцем за договором оренди, в період, коли орендодавець у строк, визначений законом, не заперечував проти поновлення договору оренди, а тому вказане рішення порушує право позивача на поновлення договору оренди.

3.6. Частково задовольняючи позов , суд апеляційної інстанції виходив з того, що скасування рішення № 884 в цілому, буде зачіпати інтереси інших користувачів спеціальних земельних ділянок, внесених до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі.

3.7. У вимогах позивача про виключення спірної земельної ділянки з Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у місті Дніпрі, а також про зняття цієї земельної ділянки з балансу Комунального підприємства, суд апеляційної інстанції відмовив з підстав того, що належним способом захисту прав позивача є саме скасування спірного рішення № 884 в частині включення до названого Переліку спірної земельної ділянки. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що зняття з балансу земельної ділянки є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, а не суду, а тому відповідна позовна вимога не може бути задоволена.

4. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13 березня 2019 року та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2018 року, Комунальне підприємство зврнулось з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просить зазначені судові рішення скасувати, а провадження у справі закрити.

4.2. На обґрунтування касаційної скарги Комунальне підприємство, зокрема, зазначило, що спір у цій справі виник стосовно скасування рішення, прийнятого Виконкомом як суб`єктом владних повноважень на виконання визначених підпунктом 8 пункту а частини першої статті 28 Закону № 280/97-ВРповноважень щодо підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів. З огляду на викладене скаржник вважає, що ця справа відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

4.3. При цьому скаржник наголошує, що спірне рішення № 884 Виконкому не порушує права, обов`язки чи інтереси позивача, оскільки правовідносини позивача щодо оренди земельної ділянки не мають значення для вирішення цієї справи, позаяк спірне рішення та відносини позивача щодо оренди земельної ділянки не пов`язані між собою.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Відзивів на касаційну скаргу від учасників справи не надходило.

6. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі

6.1. Оскільки Комунальне підприємство оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа разом із касаційною скаргою була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції, чинній на час передання справи.

6.2. Визначаючи юрисдикцію суду під час розгляду цієї справи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

6.3. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

6.4. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

6.5. Поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

6.6. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

6.7. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

6.8. Так, за змістом пунктів 1, 10 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

6.9. За змістом частин першої-третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

6.10. У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір відноситься до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

6.11. Разом з тим справою адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

6.12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

6.13. Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

6.14. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

6.15. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.16. Так, згідно з підпунктом 8 пункту а частини першої статті 28 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів.

6.17. Підпунктом 268 -1 .1.2 пункту 268 -1 .1 статті 268 -1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору. Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, контролюючому органу в порядку, встановленому розділом I цього Кодексу.

6.18.Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін визначено статтею 28 Закону № 280/97-ВР, відповідно до підпункту 8 пункту а частини першої якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів.

6.19. При цьому повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку визначено статтею 30 Закону № 280/97-ВР, відповідно до підпункту 4 пункту а частини першої якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо прийняття рішень про організацію громадських вбиралень, стоянок та майданчиків для паркування автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону. У підпункті 7 -1 пункту а частини першої цієї ж статті зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування; впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи.

6.20.Рішенням від 21 грудня 2016 року № 38/17 Міськрада затвердила Правила паркування транспортних засобів на території міста Дніпра (далі - Правила). У пункті 4 цього рішення Комунальне підприємство визначено суб`єктом господарювання стосовно майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності, що визначаються відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів .

6.21.Визначення майданчика для платного паркування транспортних засобів наведено у пункті 2.1 Правил, відповідно до якого - це площа території (земельна ділянка), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначена виконавчим комітетом міської ради як спеціальна земельна ділянка, відведена для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування, та використовується для паркування зі справлянням збору за місця для паркування транспортних засобів із встановленим режимом роботи та тарифом.

6.22. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом про скасування рішення Виконкому № 884, прийнятого останнім як суб`єктом владних управлінських функцій (повноважень) в галузі бюджету, фінансів і цін, а саме повноважень щодо підготовки та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів відповідно до підпункту 8 пункту а частини першої статті 28 Закону № 280/97-ВР.

6.23. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що до юрисдикції господарських судів відноситься розгляд спорів у сфері земельних відносин. Однак, юридичний спір сторін у цій справі не є спором про право на земельну ділянку, оскільки позовна заява обґрунтовується виключно доводами незаконності прийнятого Виконкомом рішення № 884 ; при цьому пред`явлення орендарем вимог про поновлення договору оренди у спосіб, визначений статтею 33 Законом № 161-XIV, можливе виключно до орендодавця земельної ділянки, яким відповідач не є.

6.24. З урахуванням викладеного, виходячи з предмета спірних правовідносин, зважаючи на наявність у Виконкому у спірних правовідносинах ознак суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, Велика Палата Верховного Суду зазначає про наявність у цьому спорі ознак публічно-правового спору, розгляд якого відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

6.25. Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

6.26. За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

6.27. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень та закриття провадження в цій справі.

6.28. Визначення Великою Палатою Верховного Суду юрисдикції належного суду може бути підставою для поновлення строку на звернення з позовом до такого суду, яким у спірному випадку є суд адміністративний (близький за змістом висновок щодо підстави для поновлення строку див. у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 752/2422/17).

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

7.2. Згідно із частиною другою статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

7.3. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга Комунального підприємства підлягає задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Щодо судових витрат

7.4. За змістом частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.5. Відповідно до підпункту б пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.6. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про задоволення касаційної скарги Комунального підприємства, скасування рішень судів попередніх інстанцій з закриттям провадження у справі, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 306, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства Міськавтопарк Дніпровської міської ради задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13 березня 2019 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2018 року у справі № 904/3825/18 скасувати.

3. Провадження у справі № 904/3825/18 закрити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ірма ЛТД (код ЄДРПОУ 20204584) на користь Комунального підприємства Міськавтопарк Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 23357437) 10572,00 грн (десять тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні) судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач С. В. Бакуліна Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима Л. І. Рогач Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік О. С. Золотніков О. С. Ткачук О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська