Постанова

від 28.11.2019 по справі 914/1526/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2019 р. Справа №914/1526/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Данко Л.С.

Кравчук Н.М.

секретар судового засідання Андреюк Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль", вих.№ 114/5-162348 від 23.08.2019 (вх. ЗАГС 01-05/3285/19 від 03.09.2019)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2019 (суддя Березяк Н.Є., повний текст винесено та підписано 01.08.2019)

у справі № 914/1526/19

за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська Вода", м. Львів

до відповідача 2: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 486930,91 грн.

За участю представників від:

позивача: не з`явилися;

відповідача 1: не з`явилися;

відповідача 2 : не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська Вода" та ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №011/0046/425070 від 23.07.2018 у розмірі 486930,91 грн.

Окрім того, позивач подав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме на ? частки будівлі складу літ Б-1 , загальною площею 191,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи подану заяву, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" зазначало, що оскільки заявлені позовні вимоги мають значний розмір, а відповідачі належним чином не виконали свої зобов`язання, в тому числі після пред`явлення вимоги та позову, заявлений спосіб забезпечення позову є адекватним способом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог та недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи, спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.08.2019 у справі №914/1526/19 в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" про забезпечення позову відмовлено.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без невжиття відповідних заходів забезпечення, не подано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження наявного у нього майна, у тому числі відсутність грошових коштів, які можуть призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, у випадку прийняття такого на користь позивача.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2019 у даній справі скасувати та постановити нову, якою задоволити заяву Акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову оскільки заявлені позовні вимоги мають значний розмір, відповідачі належним чином не виконали свої зобов`язання, в тому числі після пред`явлення вимоги та позову, між сторонами дійсно виник спір та існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відтак, апелянт вважає, що заявлений спосіб забезпечення позову є адекватним способом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог та недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи, з метою подальшого приховання та неможливості його реалізації.

Відповідачі відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/1526/19 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" залишено без руху та зобов`язано скаржника протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху сплатити судовий збір у розмірі 1921, 00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2019 у справі № 914/1526/19 та надати докази зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету.

23.09.2019 до суду від Акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого скаржником додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги ( платіжне доручення №7079 від 29.08.2019 на суму 1921 грн.).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2019 у справі № 914/1526/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 28.10.2019.

У зв`язку із перебуванням у відрядженні судді - члена колегії Плотніцького Б.Д., з метою недопущення порушення процесуальних строків передбачених Господарським процесуальним кодексом України, 28 жовтня 2019 року згідно розпорядження №982 керівника апарату Західного апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну судді - члена колегії Плотніцького Б.Д.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 до складу колегії замість судді - члена колегії Плотніцького Б.Д. введено суддю Данко Л.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.11.2019

Сторони участі уповноважених представників в судовому засіданні повторно не забезпечили.

Позивач та відповідач-1 належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись до суду.

Ухвала суду від 28.10.2019, надіслана на адресу відповідача-2 - ОСОБА_1 , останньому не вручена з зазначенням причин інші причини , що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту ПАТ Укрпошта (функція відстеження поштового відправлення за трек номером).

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як зазначалось вище, позивач подав суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме на ? частки будівлі складу літ Б-1 , загальною площею 191,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи подану заяву, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" зазначало, що оскільки заявлені позовні вимоги мають значний розмір, а відповідачі належним чином не виконали свої зобов`язання, в тому числі після пред`явлення вимоги та позову, заявлений спосіб забезпечення позову є адекватним способом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог та недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи, спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його.

Однак, позивачем не подано суду будь-яких доказів, які б свідчили про недобросовісну поведінку відповідача-2, вчинення ним дій спрямованих на відчуження майна, яке перебуває у його власності, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо.

Посилання в заяві на ціну позову, а відтак, на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та подання відповідних доказів не може бути достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Суд повинен враховувати інтереси та оцінювати ризики для обох сторін справи, застосовуючи заходи до забезпечення позову.

Крім того, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19).

Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору, предметом позову у даній справі є стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська Вода" ( Позичальника) та ОСОБА_1 (Поручителя) заборгованості за Кредитним договором №011/0046/425070 від 23.07.2018 - грошових коштів і лише у разі їх відсутності на рахунках боржника у виконавчому провадженні державний виконавець відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" запроваджує процедуру звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, позивачем не надано суду доказів відсутності у відповідачів грошових коштів чи їх недостатності для оплати коштів, у випадку задоволення позову, вимоги позивача про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача-2 не є співмірними та адекватними із позовними вимогами.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2019 у справі № 914/1526/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судовий збір за перегляд ухвали в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270,271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2019 у справі №914/1526/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

3. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Кравчук Н.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.12.2019