Постанова

від 26.11.2019 по справі 920/253/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р. Справа№ 920/253/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Поляк О.І.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Мацегорін А.О. (дов №13/05-01 від 30.05.2019)

від відповідача: Паламаренко Т.І. (ордер серія ЗР №57113 від 29.01.2019)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

на рішення господарського суду Сумської області від 30.05.2019 року

у справі №920/253/19 (суддя Соп`яненко О.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Фінком"

до публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

про стягнення 105 500 953,09 грн. заборгованості по кредитному договору №392 від 28.08.2008,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2019 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт Фінком" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" про стягнення 105 500 953,09 грн. заборгованості по кредитному договору №392 від 28.08.2008.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.05.2019 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Фінком" задоволено частково: стягнуто з публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Фінком" 75 433 506,45 грн. - відсотків за користування кредитом, відповідно до договору №392 від 28.08.2008, 3 300 780,81 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, 13 119 777,51 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та 585 347,91 грн. - витрат по сплаті судового збору, в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що боржник повинен виконувати зобов`язання, що виникли після виникнення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства, а тому в частині нарахованої пені судом було відмовлено.

Стосовно нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат суд першої інстанції вказав, що розрахунок 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору, які увійшли до реєстру вимог кредиторів, за період з 12.03.2016 по 11.03.2019 в сумі 1 843 862,91 грн. та інфляційні збитки за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, які увійшли до реєстру вимог кредиторів, за період з 12.03.2016 по 01.01.2019 в сумі 7 380 884,59 грн. не відповідають сумі заборгованості, затвердженої ухвалою суду від 06.09.2012 та включеної до реєстру вимог кредиторів.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач - публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 30.05.2019 по справі №920/253/19 в частині задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Фінком" 75 433 506,45 грн. - відсотків за користування кредитом, відповідно до договору № 392 від 28.08.2008, 3 300 780,81 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, 13 119 777,51 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та 585 347,91 грн. витрат по сплаті судового збору та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Профіт Фінком" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказав, що у випадку введення мораторію не можуть нараховуватися штрафні санкції, оскільки з цього моменту відсутня вина боржника у несплаті основної заборгованості у зв`язку з встановленим обмеженням його волевиявлення щодо задоволення вимог конкурсних кредиторів. Як зазначає апелянт, оскільки план санації ПАТ Сумихімпром не затверджений господарським судом Сумської області, у ПАТ Сумихімпром не настав строк виконання зобов`язання щодо оплати позивачу основного боргу у сумі 5 544 350 дол. США, а відтак у позивача не виникло права вимоги вказаної заборгованості, та відповідно не має прав на стягнення відсотків, інфляційних втрат та 3 % річних.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №920/253/19 та призначено до розгляду на 08.10.2019 року на 12.15 год.

23.09.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві відповіді зазначив на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Окрім того вказав на те, що мораторій у відповідності до ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , в редакції, що діяла до 19.01.2013 року, тобто на час його запровадження на ПАТ СУМИХІМПРОМ поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 05.11.2019 року.

У судовому засіданні 05.11.2019 було оголошено перерву до 26.11.2019.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 року враховуючи перебування у відпустці судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею, справу №920/253/19 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 26.11.2019 року, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуюча суддя), Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на рішення господарського суду Сумської області від 30.05.2019 року у справі №920/253/19 у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуюча суддя), Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю. до свого провадження.

В судовому засіданні 26.11.2019 р. представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2019 р. проти апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.08.2008 року між відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк ) (кредитодавець) та відкритим акціонерним товариством Сумихімпром (позичальник) був укладений кредитний договір № 392 (том 1, а.с. 28) , відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у формі мультивалютної кредитної лінії в сумі еквівалентній 27 000 000,00 грн. із строком повернення до 27.09.2009 року, та сплатою 14,5 % річних за користування кредитом по траншах в дол. США та 21,5 % річних за користування кредитом по траншах в гривнях (а.с. 28-38 том 1).

В подальшому до вищевказаного кредитного договору сторонами було укладено низку додаткових угод.

Зокрема, 13.11.2008 року до вищевказаного кредитного договору сторони уклали додаткову угоду № 3, згідно якої було внесено зміни та встановлено процентну ставку за користування кредитом по траншах в доларах США - 17 % річних ; по траншах в гривні 26 % річних (а.с. 43 -44 том 1).

Додатковою угодою № 4 до Договору п. 1.1.1 Кредитного договору № 392 від 28.08.2008 викладено в наступній редакції:

"Кредит надано в сумі 5 544 350 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 42 691 945,00 грн. Офіційний курс НБУ на дату підписання цієї додаткової угоди становить 7,7 грн. за один долар США" ( а.с. 45 -46 том 1).

Додатковою угодою № 10 від 01.07.2010 року до кредитного договору було продовжено строк користування кредитом до 01.08.2010 року (а.с. 61-62 том 1)

У відповідності до п. 2.7 кредитного договору сторони погодили, що банк за користування кредитом нараховує проценти за користування кредитними коштами, виходячи із фактичної суми заборгованості.

Згідно з пунктом 2.7.1. вищевказаного кредитного договору проценти за користування Кредитом/Траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення Кредиту/Траншу (в тому числі і за період прострочення погашення Кредиту/Траншу). Проценти за користування Кредитом/Траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць (пункт 2.7.3. Кредитного договору № 392).

Відповідно до пункту 2.8.1. Кредитного договору проценти, нараховані за місяць відповідно до пункту 2.7 цього Договору, Позичальник зобов`язаний сплачувати не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Також, за змістом додаткової угоди № 7 від 30.10.2009 року сторони в двухстороньому порядку внесли зміни до п. 2.7.1 кредитного договору № 392 (що відповідає п. 2.8.1. первісної редакції Договору) виклавши в наступній редакції: 2.7.1. Проценти нараховані за місяць відповідно до п. 2.6. цього Договору Позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 25 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані .

Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором і надав відповідачу кредитні кошти на загальну суму - 5 544 350 дол. США.

Вказане вище встановлене в рішенні господарського суду Сумської області від 05.07.2011 у справі № 5021/1258/2011 за позовом публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк до публічного акціонерного товариства Сумихімпром про стягнення 58 283 874,15 грн., що у розумінні статті 75 ГПК України не підлягає повторному доказуванню, та, зокрема, не спростовується сторонами у справі.

13.12.2017 між ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк ( скорочена назва "ВіЕйБі Банк") та ТОВ Профіт Фінком було укладеного договір № 1921 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (том 1, а.с. 63), за яким банк (ПАТ "ВіЕйБі Банк") відступає шляхом продажу Новому кредитору (ТОВ "ПРОФІТ ФІНКОМ") належні банку, новий кредитор набуває у обсязі та на умовах визначених цим договором, права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами, договорами іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - "Основні договори", надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.(а.с. 63-66 том 1)

Відповідно до п. 2.2. вищевказаного договору сторонами обумовлено, що за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржником зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних в Додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, за відступлення прав вимоги по договору № 1921 ТОВ "ПРОФІТ ФІНКОМ" 11.12.2017 сплатив ПАТ "ВіЕйБі Банк" суму 46 560 737,69 грн. - оплата згідно протоколу електронних торгів № ТІА-ЕА-2017-11-23-000001-а, лот Р39С1921, що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 11.12.2017. (том 1, а.с. 79)

Відповідно до акту прийому-передачі за договором № 1921 від 13.12.2017 ПАТ ВіЕйБі Банк передав, а ТОВ Профіт Фінком прийняв право вимоги за кредитним договором № 392 від 28.08.2008, укладеного між відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та відкритим акціонерним товариством Сумихімпром з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є невід`ємними частинами. (том 1, а.с. 69)

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 за заявою ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.10.2012 судом введено процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено голову правління ПАТ "Сумихімпром" Лазаковича І.В., розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Марченка Р.В.

Ухвалою суду від 22.05.2019 продовжено повноваження розпорядника майна ПАТ "Сумихімпром" у справі № 5021/2509/2011 арбітражного керуючого Марченка Романа Вікторовича; керуючим санацією ПАТ "Сумихімпром" у справі № 5021/2509/2011 призначено керівника боржника Лазаковича Ігоря Васильовича; провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" визначено здійснювати із урахуванням особливостей провадження санації боржника його керівником відповідно до ст.53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом "

Продовжено строк процедури санації у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" на шість місяців до 22.11.2019.

Як вказує позивач, враховуючи довготривалий процес судового розгляду справи про банкрутство ПАТ Сумихімпром , позивач кожного дня зазнає інфляційних збитків. А тому, за невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати основної суми заборгованості, у позичальника утворилась заборгованість за договором, а саме відсотки, нараховані за період з 12.03.2016 по 11.03.2019 у сумі 2 866 890,98 дол. США, що по курсу НБУ гривні до долара США станом на 12.03.2019 становить 75 433 506,45 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору за період з 12.03.2016 по 11.03.2019 у сумі 125 447,95 дол. США, що по курсу НБУ гривні до долара США станом на 12.03.2019 становить 3 300 780,81 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 12.03.2016 по 11.03.2019 в сумі 498 624,20 дол. США, що по курсу НБУ гривні до долара США станом на 12.03.2019 становить 13 119 777,51 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору, які увійшли до реєстру вимог кредиторів та підтверджені судовими рішеннями за період з 12.03.2016 по 11.03.2019 у сумі 1 843 862,91 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору у сумі 168 065,84 дол. США, що по курсу НБУ гривні до долара США станом на 12.03.2019 становить 4 422 140,82 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, які увійшли до реєстру вимог кредиторів та підтверджені судовими рішеннями за період з 12.03.2016 по 01.01.2019 у сумі 7 380 884,59 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що боржник повинен виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства, а тому в частині нарахованої пені судом було відмовлено.

Стосовно нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат суд першої інстанції вказав, що розрахунок 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору, які увійшли до реєстру вимог кредиторів, за період з 12.03.2016 по 11.03.2019 в сумі 1 843 862,91 грн. та інфляційні збитки за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, які увійшли до реєстру вимог кредиторів, за період з 12.03.2016 по 01.01.2019 в сумі 7 380 884,59 грн. не відповідають сумі заборгованості, затвердженої ухвалою суду від 06.09.2012 та включеної до реєстру вимог кредиторів.

В решті позовні вимоги судом були задоволені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Договір первинно укладений між ВАТ Всеукраїнський акціонерний банк та ВАТ СУМИХІМПРОМ є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування.

Також, згідно з вимогами пункту 1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, при відступленні права вимоги не відбувається припинення зобов`язання, а лише змінюється кредитор у відповідному зобов`язанні.

Враховуючи, що відповідно до змісту договору № 1921 від 13.12.2017 ПАТ "ВіЕйБі Банк" відступив ТОВ "ПРОФІТ ФІНКОМ" право вимоги за кредитним договором № 392 від 28.08.2008, позивач з 13.12.2017 року є новим кредитором відповідача, з усіма належними правами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, відповідач у даній справі знаходиться у процедурі санації, яка здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013, а відтак при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме редакція Закону, чинна до 19.01.2013.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, грошові зобов`язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Станом на момент розгляду справи постанова про визнання банкрутом відповідача суду сторонами не надавалась.

При цьому, відповідно до позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 зазначено, що суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов`язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника в загальному порядку.

Як зазначалося вище, у відповідності до п. 2.7 кредитного договору банк за користування кредитом нараховує проценти за користування кредитними коштами, виходячи із фактичної суми заборгованості.

Згідно з пунктом 2.7.1. Кредитного договору проценти за користування Кредитом/Траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення Кредиту/Траншу (в тому числі і за період прострочення погашення Кредиту/Траншу). Проценти за користування Кредитом/Траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць (пункт 2.7.3. Кредитного договору № 392).

Відповідно до пункту 2.8.1. Кредитного договору проценти, нараховані за місяць відповідно до пункту 2.7 цього Договору, Позичальник зобов`язаний сплачувати не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Окрім того, відповідно до Додаткової угоди № 7 від 30.10.2009 року сторони внесли зміни до п. 2.7.1 Кредитного договору № 392 (що відповідає п. 2.8.1. первісної редакції Договору) виклавши в наступній редакції: 2.7.1. Проценти нараховані за місяць відповідно до п. 2.6. цього Договору Позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 25 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані .

Колегією суддів встановлено, що заявлені до стягнення нараховані проценти є поточною заборгованістю, а тому позивач правомірно звернувся з даним позовом в позовному провадженні щодо стягнення поточної заборгованості.

З огляду на вищевикладене, оскільки доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів матеріали справи не містять, позивачем правомірно було нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 75 433 506,45 грн., позовні вимоги щодо стягнення яких обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Щодо стягнення 3 % річних, нарахованих на суму кредиту та на заборгованість з нарахованих відсотків, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі, а не її еквівалент у національній валюті України.

Отже, 3 % річних розраховуються з урахуванням боргу, вираженого в доларах США, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних, погоджується з ним та вважає його вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 300 780,81 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту за період з 12.03.2016 року по 11.03.2019 року , 13 119 777,51 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 12.03.2016 по 11.03.2019 року.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до змісту 7.4 кредитного договору сторони в добровільному порядку передбачили, що цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, отже строк дії договору визначено до повного виконання зобов`язань.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення 3 % річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору, які увійшли до реєстру вимог кредиторів та підтверджені судовими рішеннями за період з 12.03.2016 по 11.03.2019 у сумі 1 843 862,91 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору у сумі 168 065,84 дол. США, що по курсу НБУ гривні до долара США станом на 12.03.2019 становить 4 422 140,82 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, які увійшли до реєстру вимог кредиторів та підтверджені судовими рішеннями за період з 12.03.2016 по 01.01.2019 у сумі 7 380 884,59 грн.

Відмовляючи в задоволення вимог про стягнення пені, суд першої інстанції вказав, що пеня за невиконання або неналежне виконання зобов`язання після ведення мораторію, відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року), не нараховується.

Стосовно нарахованих 3 % річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору, які увійшли до реєстру вимог кредиторів, за період з 12.03.2016 по 11.03.2019 в сумі 1 843 862,91 грн., та інфляційних збитків за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, які увійшли до реєстру вимог кредиторів, за період з 12.03.2016 по 01.01.2019 в сумі 7 380 884,59 грн., суд першої інстанції вказав, що вказані суми не відповідають сумі заборгованості, затвердженої ухвалою суду від 06.09.2012 та включеної до реєстру вимог кредиторів.

В той же час, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3 % річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору, які увійшли до реєстру вимог кредиторів, за період з 12.03.2016 по 11.03.2019, та інфляційних збитків за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, які увійшли до реєстру вимог кредиторів, за період з 12.03.2016 по 01.01.2019, відповідачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції, враховуючи встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, в цій частині не переглядається.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Сумської області від 30.05.2019 року у справі № 920/253/19, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на рішення господарського суду Сумської області від 30.05.2019 у справі №920/253/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 30.05.2019 у справі №920/253/19 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4.Матеріали справи № 920/253/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 04.12.2019.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

О.І. Поляк