Постанова

від 02.12.2019 по справі 922/734/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р. Справа № 922/734/19

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя (доповідач): судді при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від прокуратури: від позивача: від відповідача: від третьої особи: Стойка О.В. Істоміна О.А., Пушай В.І. Склярук С.І. Ногіна О.М. - за посвідченням; Не зявився; Тамазлікар Л.Й. - за ордером (адвокат); Косова А.О. - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «ПМ-Сервіс» м.Лозова, Харківська область

на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2019р. у справі № 922/734/19 (суддя Сальнікова Г.І.) за позовом: до відповідача: Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області м.Лозова, Харківська область в інтересах держави, в особі: Лозівської міської ради Харківської області м.Лозова, Харківська область Приватного підприємства «ПМ-Сервіс» м.Лозова, Харківська область Головне управління ДПС у Харківської області м.Харків простягнення 43532, 72 грн. та розірвання договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н ОВ И В:

У грудні 2018 року до господарського суду звернувся керівник Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області (далі- Позивач) до Приватного підприємства "ПМ-Сервіс" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 43532,72 грн. та розірвання Договору оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1947 га (кадастровий номер 6311000000:16:042:0070) та вартістю 1042151,22 грн., укладеного 30.09.2015 між Позивачем та Відповідачем та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2015 за № 11392045 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2019 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Cкаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства та дійшов помилкового висновку щодо доведеності позовних вимог. Зокрема, вважав, що суд першої інстанції:

- неналежним чином повідомляв Відповідача про розгляду справи;

- повинен був повернути позовну заяву без розгляду, оскільки Прокурор не мав процесуальної дієздатності на звернення із позовом у цій справі;

- дійшов помилкового висновку про наявність підстав для розірвання Договору, оскільки Позивачем не доведено факту невикористання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти її доводів, зазначаючи, що суд першої інстанції належним чином повідомляв Відповідача про час та місце розгляду справи, а систематична несплата Відповідачем орендної плати завдає суттєвої шкоди місцевому бюджету.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти апеляційної скарги. Вважав, що Прокурором при зверненні до суду було дотримано вимоги законодавства щодо здійснення представництва міської ради у суді, а тому доводи Відповідача є безпідставними. Також зазначив, що у суду були наявні підстави для розірвання спірного Договору оренди, оскільки Відповідач систематично порушував умови Договору в частині своєчасної сплати орендної плати та дотримання строків початку будівництва об`єкту ринкової інфраструктури, а невірно визначений поштовий індекс не є підставою для неотримання поштової кореспонденції суду.

Третя особа у письмових поясненнях повідомила суд про те, що за Відповідачем дійсно рахується заборгованість з орендної плати.

У судовому засіданні 02.12.2019 Прокурор та Третя особа заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду.

Позивач у судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи у відсутності його представника. Одночасно повідомив суд про відсутність наміру укладати мирову угоду та заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 30.09.2015 на підставі рішення сесії Лозівської міської ради від 27.06.2012 № 645 та протоколу проведення земельних торгів від 26.03.2013 № 1 між Позивачем (орендодавець) та Відповідачем (орендарем) Договору оренди земельної ділянки №58 (далі - Договір, т.с. І а.с. 28-29), за умовами п. 2.1. якого в оренду передано земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,1947 га (кадастровий номер 6311000000:16:042:0070), для будівництва об`єктів ринкової інфраструктури, яка розташована по вул. Жовтнева 32 у м. Лозова;

- несвоєчасної та неповної сплати орендної плати за землю, що підтверджується "Інформацією про нарахування та сплачені суми орендної плати по ПП "ПМ-Сервіс" Лозівського управління ГУ ДФС України у Харківській області (т.с. І а.с. 40 - 42);

- вжиття заходів органами ДФС щодо стягнення в примусовому порядку з Відповідача заборгованості із сплати орендної плати на загальну суму 101024,84 грн., про що свідчать постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 у справі № 820/367/16, від 18.10.2016 у справі №820/5174/16 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 у справі №820/1500/18, які залишились з боку Відповідача не виконаними;

- проведення представниками Позивача згідно акту від 07.06.2018р. обстеження спірної земельної ділянки, яким встановлено, що на земельній ділянці відсутнє будь-яке будівництво (нерухоме майно) та остання захаращена бур`янами.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор та Позивач посилались на неналежне виконання Відповідачем умов Договору оренди, яке полягало у несвоєчасній оплаті орендної плати, невикористанні земельної ділянки за призначенням, відсутності початку проведення робіт з будівництва об`єкту ринкової інфраструктури протягом тривалого часу, недотримання санітарних норм.

За таких підстав, Прокурор та Позивач просили розірвати Договір оренди на підставі п. 7.1.1. Договору та стягнути з Відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 43 532,72 грн.

Відповідач у суді першої інстанції не скористався правом на надання відзиву на позов.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість через порушення Відповідачем умов Договору у вигляді несплати орендної плати та невикористання земельної ділянки для будівництва об`єкту ринкової інфраструктури.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими з огляду на наступне.

Доводи скаржника, щодо відсутності у прокурора процесуальної дієздатності на звернення до суду з даним позовом, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Предметом спору, у даному випадку є стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди землі від 30.09.2015р. року через систематичну несплату орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою, а також не використання земельної ділянки за цільовим призначенням, яка перебуває на праві комунальної власності Лозівської міської ради.

На підставі долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що Позивачем з часу виникнення боргу протягом 2016-2018 років не вживалися визначені чинним законодавством заходи, спрямовані на захист інтересів держави, у тому числі, шляхом звернення з позовом до суду щодо розірвання договору оренди з орендарем, який не вносить орендну плату, що свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави. Відповідно, подана позовна заява є заходом прокурорського реагування та направлена на захист економічних та суспільних інтересів держави, оскільки неналежне здійснення Лозівською міською радою захисту інтересів держави призводить до подальшого невиконання орендарем зобов`язань за Договором оренди землі та сприяє систематичній несплаті орендної плати за землю до місцевого бюджету, що в свою чергу порушує інтереси територіальної громади м. Лозова.

Крім того, суд вважає, що у даному випадку порушення інтересів держави виражається у тому, що держава, в особі її органів не отримує у належному розмірі плату за користування наданою в оренду земельною ділянкою та не отримує очікуваний прибуток внаслідок господарювання Відповідача на орендованій земельній ділянці.

Враховуючи наведене вище, встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що інтереси держави полягають також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність встановленого факту використання земельної ділянки із порушенням цільового призначення.

Так, Відповідач у апеляційній скарзі стверджує, що використання земельної ділянки з порушенням цільового призначення не підтверджене матеріалами справи, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив, що спірна земельна ділянка ніяк не використовується. На підставі викладеного вважав відсутніми підстави для дострокового розірвання Договору оренди, а висновок суду з цього приводу - помилковим.

Судова колегія вважає зазначені доводи безпідставними з огляду на наступне.

Так, дійсно суд першої інстанції не встановив обставин використання земельної ділянки за іншою метою, ніж зазначено в Договорі, а встановив, що спірна земельна ділянка взагалі не використовується.

Разом з тим, відповідно до статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Відповідно до частини 2 статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. Отже, вказана стаття Цивільного кодексу України встановлює чотири випадки, у яких право землекористування припиняється автоматично, та містить посилання на можливість припинення права землекористування у судовому порядку в інших випадках.

Аналогічна за наслідками норма міститься у статті 102-1 Земельного кодексу України, у відповідності до якої право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

Отже, вказані статті передбачають автоматичне припинення права землекористування у випадку невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

З умов спірного Договору оренди вбачається, що метою передання Відповідачу земельної ділянки в оренду було будівництво об`єкту ринкової інфраструктури (п. 5.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи та з`ясовано в суді апеляційної інстанції, сторони підтвердили, що Відповідач отримав земельну ділянку після укладення Договору в 2015році згідно акту приймання - передачі (а.с. 30).

Проте, відповідно до наявного Акту обстеження земельної ділянки, розташованої по бульвару Шевченка, 32 (колишня вул. Жовтнева) у м. Лозова Харківської області від 07.06.2018 вбачається, що вищевказана земельна ділянка ПП "ПМ-Сервіс" з 13.09.2015 фактично не використовується. Також встановлено, що на земельній ділянці відсутнє будь-яке будівництво (нерухоме майно), земельна ділянка є вільною від забудови та покрита бур`янами.

Тобто, Відповідач не використовував спірну земельну ділянку протягом трьох років, не сплачуючи при цьому орендну плату в строки та в розмірі, передбаченого Договором.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п. 7.1.1. Договору орендодавець має право вимагати від орендаря розірвати договір при використанні земельної ділянки не за цільовим призначенням і при недотриманні умов цього договору.

Матеріалами справи підтверджено, а Відповідачем не спростовано наявність заборгованості з орендної плати у розмірі 43 532,72грн. за період з січня 2018року по листопад 2018року в межах даної справи, а також за інші періоди, що підтверджується чинними вищенаведеними судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження доводів про наявність обставин, що свідчили б про відсутність його вини у виконанні обов`язку щодо сплати орендної плати, а також здійснення будівництва на орендованій земельній ділянці.

Оскільки матеріалами справи підтверджено порушення Відповідачем умов договору, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 30.09.2015 та стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 43532,72 грн.

Твердження представника Відповідача про початок будівництва не підтверджені належними доказами.

Стосовно доводів щодо порушення норм процесуального права у зв`язку з невірно визначеним поштовим індексом, судова колегія зазначає, що невідповідність зазначеного Позивачем поштового індексу з тим, що значиться у ЄДР не може вважатись неналежним повідомленням Відповідача, оскільки згідно Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, поштова установа перевіряє правильність поштового індексу відповідно зазначеної на кореспонденції поштової адреси та здійснює переадресацію такої на відповідне поштове відділення.

Як вбачається з матеріалів справи, вся поштова кореспонденція Відповідача перенаправлялась на належне поштове відділення, однак повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» , хоча юридична адреса Відповідача була зазначена вірно.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції належним чином повідомляв Відповідача про розгляд справи і підстави до скасування законного рішення суду першої інстанції - відсутні.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2019 у справі № 922/734/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ПМ-Сервіс» м.Лозова, Харківська область на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2019 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2019 у справі № 922/734/19- залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Приватне підприємство «ПМ-Сервіс» м.Лозова, Харківська область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 04.12.2019.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя В.І. Пушай