Рішення

від 01.12.2019 по справі 903/531/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2019 р. Справа № 903/531/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу

за позовом: Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

1) Адміністрація Державної прикордонної служби України, м.Київ

2) ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), м.Львів

до відповідача-1: Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, м.Луцьк

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Ішів, Волинська область, Володимир-Волинський район, с.Кладнів

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від позивача 1: Катревич Наталія Анатоліївна довіреність №14/92 від 27.12.2018;

від позивача 2: Катревич Наталія Анатоліївна довіреність №14/9196 від 17.08.2019;

від відповідача 1: Багацький Євген Григорович, довіреність № б/н від 02.09.2019;

від відповідача 2: Гапоненко Роман Іванович - адвокат, ордер АА №1003239 від 31.07.2019;

в судовому засідання взяв участь прокурор: Довган Назарій Ярославович, службове посвідчення №049900;

Встановив: Позивач - Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави - в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Адміністрація Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів 1) Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Ішів, та просить:

- визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013 та застосувати наслідки недійсності правочину, укладеного між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та товариством з обмеженою відповідальністю Ішів в частині мисливським угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби Пархоменкове та Коритниця Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходяться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 01-68/92/19 від 15.10.2019, яка є прийнята судом).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірну земельну ділянку надано для ведення мисливського господарства на підставі скасованого рішення Волинської обласної ради від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування", а тому укладений договір про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013 підлягає частковому визнанню недійсним на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.08.2019.

Ухвалою господарського суду від 12.08.2019 відкладено підготовче засідання на 19.09.2019.

Ухвалою господарського суду від 19.09.2019 строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів - до 19.10.2019 включно, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.10.2019.

Ухвалою господарського суду від 15.10.2019 року відмовлено в клопотанні про зупинення провадження у справі №903/531/19 за вх.№01-84/92/19 від 22.08.2019, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.11.2019.

Ухвалою господарського суд від 11.11.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.12.2019.

Представник прокурора, через відділ документального забезпечення та контролю суду, подав лист за вх. №01-57/19271/19 від 22.11.2019, в якому просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача -2 від 07.11.2019 про закриття провадження у справі №903/531/19.

Разом з тим, позивач -1 також подав заперечення за №14/12803 від 27.11.2019 (вх. №01-57/15556/19 від 28.11.2019), в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача -2 від 07.11.2019 про закриття провадження у справі №903/531/19.

Представник відповідача-2, через відділ документального забезпечення та контролю суду, подав заяву про збільшення розміру судових витрат, в якій просить суд:

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ТзОВ Ішів 40000 (сорок тисяч) 00 коп. в якості компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи.

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ТзОВ Ішів 18 205 (вісімнадцять тисяч двісті п`ять) грн.. 06 коп. витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, через відділ документального забезпечення та контролю суду, подав клопотання за вх. №13594/19 від 02.12.2019, в якій просить суд приєднати до матеріалів справи поштовий чек, як доказ направлення заяви про збільшення розміру судових витрат з додатками.

Суд розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Ішів про закриття провадження у справі від 11.11.2019 року за вх.№01-83/220/19 у зв`язку з тим, що відсутній предмет спору, дійшов висновку про відмову в його задоволенні. При цьому враховано таке.

Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору;

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Предметом судового розгляду у справі №903/611/19 з позовом ТзОВ «Ішів » до відповідача Волинського обласного управління лісового господарства про внесення змін до договору про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013.

На час розгляду даної справи рішення у справі оскаржується до Північно-західного апеляційного господарського суду, однак ухвалою суду від 22.11.2019 апеляційну скаргу залишено без руху.

Між тим, з вирішенням спору по суті у справі №903/611/19 предмет спору у даній справі не припинить існування з огляду на те, що згідно приписів ст. 215 ЦК України суд надає правову оцінку умовам договору станом на дату його укладення 12.04.2013, а додаткова угода за рішенням суду, яке оскаржується датована 15.10.2019 .

Крім того у даній справі заявлена позовна вимога про застосування наслідків недійсності угоди від 12.04.2013.

Представник відповідача 2 не надав суду докази про повернення власнику земельної ділянки в розмірі 456 га, яка є предметом спору у даній справі.

Прокурор да представник відповідача-1 в судовому засіданні підтвердили про виконання такої вимоги та відсутність відповідних доказів.

За таких обставин клопотання ТзОВ Ішів про закриття провадження у справі від 11.11.2019 задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

26.02.2013 на сесії VI скликання Волинської обласної ради ухвалено рішення № 17/82 «Про надання мисливських угідь у користування», згідно з п. 1.8 якого товариству з обмеженою відповідальністю «Ішів» надано в користування мисливські угіддя терміном на 25 років у визначених межах згідно з додатком до цього рішення загальною площею 14253 га.

Пунктом 2 вказаного рішення Волинському обласному управлінню лісового та мисливського господарства доручено в термін до 01.04.2013 укласти договір про умови ведення мисливського господарства з користувачами мисливських угідь.

Відповідно до пункту 8 Переліку мисливських угідь, що надаються для ведення мисливського господарства відповідно до вказаного вище Рішення, користувач мисливських угідь - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів", площа угідь 14253 га, землевласники та землекористувачі: ДП "В.-Волинське ЛМГ", Ішівське (5312 га), Стенжаричівське (5383 га), Устилузьке (3558 га) лісництва.

12.04.2013 між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ «Ішів» укладено договір про умови ведення мисливського господарства.

Так, відповідно до п. 2 Договору, ТОВ «Ішів» має право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

16.05.2018 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/23066/17 позов заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) до Волинської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Волинської обласної ради V скликання від 26.02.2013 № 17/82 «Про надання мисливських угідь у користування» в частині надання в користування ТОВ «Ішів» мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділу прикордонної служби «Пархоменкове» та «Коритниця» Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га, а також, визнання недійсним договір між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТзОВ «Ішів» від 12.04.2013 про умови ведення мисливського господарства, задоволено повністю.

17.01.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/23066/17 апеляційну скаргу ТОВ «Ішів» на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2018, залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/23066/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі №910/23066/17, в частині визнання незаконним та скасування підпункту 1.8 п. 1 рішення Волинської обласної ради VI скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 Про надання мисливських угідь у користування загальною площею 465 га., залишено без змін, а в частині визнання недійсним договору, направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.16-19).

Підставою визнання незаконним та скасування підпункту 1.8 п. 1 рішення Волинської обласної ради VI скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 Про надання мисливських угідь у користування загальною площею 465 га. стало перевищення Волинською обласною радою своїх повноважень, а саме передання в оренду земельної ділянки, яка знаходиться в межах прикордонної смуги, так як вона належність до земель оборони.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, спір у справі виник у зв`язку з тим, що спірну земельну ділянку надано для ведення мисливського господарства на підставі рішення Волинської обласної ради від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" яке визнано недійсним згідно постанови Верховного суду від 28.03.2019, а тому позивач доводить, що укладений договір про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013 підлягає частковому визнанню недійсним на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 2 Закону України "Про охорону земель", об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст.189 ЗК України та статтею 20 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до ч.3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, відповідно до ч.4 - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, відповідно до ч.5 - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Враховуючи, що вищевказаним судовим рішенням було встановлено, що на момент прийняття рішення від 26.02.2013 за № 17/82 на сесії VI скликання Волинської обласної ради «Про надання мисливських угідь у користування», згідно з п. 1.8 , п.1 якого товариству з обмеженою відповідальністю «Ішів» надано в користування мисливські угіддя у визначених межах згідно з додатком до цього рішення загальною площею 465 га. погоджень на надання в користування від власників та користувачів земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, не було, що є прямим порушенням ст.22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та визнано незаконним і скасовано підпункт 1.8 п.1 рішення Волинської обласної ради на VI скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га., на підставі якого було укладено оспорюваний договір про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013 року, суд приходить до висновку, що вказаний оспорюваний договір також був вчинений з порушенням приписів ст.22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", що згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачами, а тому позовні вимоги про визнання недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013 та застосувати наслідки недійсності правочину, укладеного між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та товариством з обмеженою відповідальністю Ішів в частині мисливським угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби Пархоменкове та Коритниця Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходяться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 2 частини 4, статті 129 ГПК України інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

В разі закриття провадження у справі бо залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (п. 5 ст. 130 ГПК України).

За таких обставин, у заяві відповідача -2 про відшкодування витрат на правову допомогу слід відмовити, як необґрунтованій належними та допустимими доказами.

Оскільки, розгляд справи в суді доведено з вини відповідачів, то судові витрати по справі, які складаються із судового збору в сумі 1921,00 грн. грн. на підставі ст. 126, 129 ГПК України, слід покласти на них.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013 та застосувати наслідки недійсності правочину, укладеного між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та товариством з обмеженою відповідальністю Ішів в частині мисливським угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби Пархоменкове та Коритниця Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходяться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га.

3. Стягнути з Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (43010, м. Луцьк, проспект Волі, 30, код ЄДРПОУ 35213572) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057) 960,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ішів» (44710, м.Володимир-Волинський р-н., с.Кладнів, вул. Набережна, 2, код ЄДРПОУ 35387693) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057) 960,50 грн. витрат по сплаті судового збору .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.12.2019.

СуддяВ. М. Дем`як