Рішення

від 03.12.2019 по справі 910/11973/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/11973/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

(40003, Сумська обл., м. Суми, вул. Харківська, п/в 12; ідентифікаційний код: 05766356)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехімпекс"

(01004, м. Київ, вул. Кропивницького, буд. 18, офіс 34; ідентифікаційний код: 31606354)

про стягнення 36 168,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехімпекс" (відповідач) про стягнення 36 168,00 грн, з яких 32 880,00 грн штрафу в розмірі 20% вартості поставленого товару неналежної якості та 3 288,00 пені в розмірі 0,1% вартості непоставленого в строк товару.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 27/0512 від 17.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.

18.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання з додатками в порядку усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 було відкрито провадження у справі № 910/11973/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання).

23.10.2019 представником відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехімпекс про розгляд справи № 910/11973/19 в порядку загального позовного провадження залишено без розгляду.

31.10.2019 представником позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмову відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. в період з 22.11.2019 по 29.11.2019 у відпустці, суд здійснює розгляд справи після виходу з відпустки.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

17.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укртехімпекс (далі - постачальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством Сумихімпром (далі - покупець, позивач) було укладено Договір поставки № 27/0512 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного Договору запасні частини в асортименті до автомобільної, промислової та будівельної техніки (далі - товар), згідно додатків, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Додатки до Договору оформляються на кожну партію товару, підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками сторін та є невід`ємними частинами Договору (п. п. 1.1, 1.2 Договору).

Пунктами 1.5, 1.6 Договору визначено, що постачальник гарантує належну якість товару протягом 12 місяців з дня поставки товару (партії товару) при умові виконання умов щодо транспортування, експлуатації, зберігання товару згідно з умовами ГОСТ або ДСТУ.

Постачальник зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти товару, виявлені протягом гарантійного строку, а при неможливості їх усунення, здійснює заміну дефектного товару. Заміна дефектного товару або усунення дефектів товару здійснюється постачальником у 14-денний строк з моменту отримання постачальником письмової вимоги покупця.

17.08.2018 між сторонами було укладено Додаток № 14 до Договору на поставку товару (гусениця у зборі (2 шт.) 50-22-9СП/ЧД-50-22-9СП вартістю 164 400,00 грн з урахуванням ПДВ).

Пунктом 2 Додатку № 14 від 17.08.2018 до Договору визначено, що якість товару повинна відповідати сертифікатам якості (відповідності) та/або підтверджуватися технічним паспортом, якщо це передбачено законодавством та надається виробником.

04.10.2018 відповідачем було здійснено поставку товару, а саме комплекту гусениць в зборі (2 шт.) заводські номери А858 та А855.

Проте позивач зазначає суду про те, що в процесі експлуатації були виявлені недоліки, щодо якості вищезазначених гусениць, а саме: ліва та права гусениці мають безліч тріщин на з`єднувальних ланках в місцях запресування втулок та з`єднувальних пальців. Ліва гусениця при русі отримала розрив ланок. На момент виходу з ладу гусениць напрацювання мотогодин складає 80, що було зафіксовано у дефектному акті б/н від 27.03.2019.

Позивач зазначає суду про те, що відповідачем було допущено прострочення строку на усунення дефектів на 20 днів, а саме, з 23.04.2019 по 12.05.2019, що стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 32 880,00 грн та пені в розмірі 3 288,00 грн.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, зазначаючи про те, що умовами Договору не передбачено відповідальності за порушення строків виконання гарантійних зобов`язань у вигляді пені.

Крім того, відповідач зазначає суду, що товар було прийнято за якістю без зауважень, що підтверджує ту обставину, що товар не містив явних недоліків і відповідач, як його постачальник, не міг знати про наявність у товару прихованих недоліків, що, на думку відповідача, є підставою для зменшення судом розміру штрафу.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Сторонами у спорі не заперечується той факт, що відповідачем було вчасно поставлено товар за Договором до виявлення позивачем його недоліків під час експлуатації.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами пункту 6.2 Договору в разі порушення строків постачання товару (партії товару) по Договору постачальник сплачує пеню покупцю в розмірі 0,1% вартості непоставленого в строк товару (партії товару) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару (партії товару) згідно з ст. 231 Господарського кодексу України.

З аналізу вищезазначеного пункту Договору вбачається, що відповідальність у вигляді пені може бути застосована виключно у випадку порушення постачальником строків поставки товару (партії товару), а не за порушення строків виконання гарантійного зобов`язання.

Зміст пункту 6.2 Договору, на який посилається позивач, як на підставу стягнення з відповідача пені в розмірі 3 288,00 грн, на думку суду, не може тлумачитись інакше, як відповідальність за порушення строків поставки товару.

Відтак, оскільки сторонами не заперечується вчасна поставка відповідачем позивачу товару до моменту виявлення його якісних недоліків, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 3 288,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафу за поставку неякісного товару в розмірі 32 880,00 грн, суд зазначає наступне.

За умовами частин першої та другої статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Судом встановлено, що листом № 27/843 від 28.03.2019 позивач повідомив відповідача про те, що в процесі експлуатації було виявлено, що ліва та права гусениці мають безліч тріщин на з`єднувальних ланках в місцях запресування втулок та з`єднувальних пальців; ліва гусениця при русі отримала розрив ланок; на момент виходу з ладу гусениць напрацювання складало 80 м/год.

27.03.2019 було складено та підписано дефектний акт б/н, яким були зафіксовані вищезазначені якісні недоліки поставленого відповідачем позивачу товару.

В подальшому між сторонами відбулось листування, з якого вбачається, що відповідачем не заперечується факт поставки неякісного обладнання.

При цьому, листом № 030 від 09.04.2019 відповідач повідомив позивача про те, що претензія від ТОВ Укртехімпекс до постачальника гусениць ТОВ ЧЕТРА знаходиться на розгляді у керівництва заводу виробника.

Цим фактично відповідач пояснює затримку у заміні неякісного товару.

Суд критично ставиться до вказаної позиції відповідача, з огляду на таке.

Як вже зазначалось судом вище, згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторонами Договору, за яким виник спір у даній справі, є позивач та відповідач. В свою чергу, постачальник гусениць - ТОВ ЧЕТРА не є а ні стороною Договору, а ні учасником даних правовідносин.

З огляду на вищенаведене, правовідносини відповідача та ТОВ ЧЕТРА не є предметом розгляду в даному спорі, а тому суд не бере до уваги твердження відповідача щодо того, що гарантійна заміна товару відбулась не з його вини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що заміна неякісного товару відбулась 13.05.2019, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000496 від 13.05.2019, в той час, як вимога позивача про заміну неякісного товару була вперше датована 28.03.2019.

Відповідно до пункту 6.3 Договору за передання покупцеві товару неналежної якості постачальник зобов`язується за вимогою покупця сплатити останньому штраф у розмірі 20% від вартості поставленого товару неналежної якості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.5 Договору у разі поставки товару неналежної кількості та/або неналежної якості, постачальник зобов`язується за письмовою вимогою покупця у строк, не пізніше ніж через 14 календарних днів з моменту отримання названої вимоги, безоплатно усунути відповідні недоліки товару, а якщо порушення вимог щодо якості товару носить істотний характер, то постачальник зобов`язується за письмовою вимогою покупця у строк, не пізніше ніж через 14 календарних днів з моменту отримання названої вимоги, замінити відповідний товар.

Як вже було зазначено судом вище, заміна неякісного товару відбулась 13.05.2019, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000496 від 13.05.2019, в той час, як вимога позивача про заміну неякісного товару була вперше датована 28.03.2019.

Доказів отримання відповідачем вимоги позивача про заміну неякісного товару від 28.03.2019 матеріали справи не містять, проте, позивачем долучено до позовної заяви відповідь відповідача на зазначену вимогу від 09.04.2019 вих. № 030, що свідчить про те, що відповідачем не було дотримано вимог пункту 4.5 Договору.

Щодо зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення суми штрафу є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 7-рп/2013.

Проте, враховуючи той факт, що у відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості та те, що відповідачем не надано доказів того, що його фінансовий стан є скрутним або інших об`єктивних підстав для зменшення штрафу, з метою необхідності дотримання балансу майнових та інших інтересів сторін та засад справедливості і розумності, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року N 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Очевидно, що відповідач, укладаючи Договір з позивачем, який містить, зокрема, і пункт щодо гарантійного забезпечення та його строки, чітко усвідомлював те, що він співпрацює з третьою особою щодо поставки йому обладнання, яке в подальшому поставлялось позивачу, та, відповідно, і те, що існує гарантійний ризик, а відтак зобов`язаний відповідати, як це передбачено умовами Договору.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає штраф в розмірі 32 880,00 грн.

Судовий збір у розмірі 1 746,36 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта судових витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 174,64 грн, у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехімпекс" (01004, м. Київ, вул. Кропивницького, буд. 18, офіс 34; ідентифікаційний код: 31606354) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (40003, Сумська обл., м. Суми, вул. Харківська, п/в 12; ідентифікаційний код: 05766356) штраф в розмірі 32 880 (тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн 00 коп. та 1 746 (одну тисячу сімсот сорок шість) грн 36 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 174,64 грн покласти на позивача.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.12.2019.

Суддя Нечай О.В.