Постанова

від 06.04.2020 по справі 910/11973/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/11973/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Куксова В.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Сумихімпром

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019, повний текст якого складено 03.12.2019

у справі №910/11973/19 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Сумихімпром

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехімпекс

про стягнення 36 168,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року Публічне акціонерне товариство Сумихімпром (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехімпекс (далі-відповідач) 36 168,00 грн, з яких: 32 880,00 грн штрафу у розмірі 20% вартості поставленого товару неналежної якості та 3 288,00 грн пені у розмірі 0,1 % річних вартості непоставленого в строк товару.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №27/0512 від 17.04.2014.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2019 у справі №910/11973/19 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехімпекс на користь Публічного акціонерного товариства Сумихімпром штраф у розмірі 32 880,00 грн та 1 746,36 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги в частині стягнення штрафу. Що стосується іншої частини позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції відмовив в задоволенні в цій частині вимог, оскільки відповідальність у вигляді пені може бути застосована виключно у випадку порушення постачальником строків поставки товару (партії товару), а не за порушення строків виконання гарантійного зобов`язання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/11973/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права (ст.236 ГПК України).

Також скаржник стверджує, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що п.6.2 Договору охоплює відповідальність за порушення строків постачання товару по його заміні (усунення дефектів товару).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2020, справу №910/11973/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Сумихімпром на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/11973/19 залишено без руху.

03.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Сумихімпром на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/11973/19; розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Сумихімпром на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/11973/19 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.04.2014 між відповідачем, як постачальником, та позивачем, як покупцем, був укладений Договір поставки №27/0512 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного Договору запасні частини в асортименті до автомобільної, промислової та будівельної техніки (далі - товар), згідно додатків, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Додатки до Договору оформляються на кожну партію товару, підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками сторін та є невід`ємними частинами Договору (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Пунктами 1.5, 1.6 Договору визначено, що постачальник гарантує належну якість товару протягом 12 місяців з дня поставки товару (партії товару) при умові виконання умов щодо транспортування, експлуатації, зберігання товару згідно з умовами ГОСТ або ДСТУ.

Постачальник зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти товару, виявлені протягом гарантійного строку, а при неможливості їх усунення, здійснює заміну дефектного товару. Заміна дефектного товару або усунення дефектів товару здійснюється постачальником у 14-денний строк з моменту отримання постачальником письмової вимоги покупця.

17.08.2018 між сторонами було укладено Додаток №14 до Договору на поставку товару (гусениця у зборі (2 шт.) 50-22-9СП/ЧД-50-22-9СП вартістю 164 400,00 грн з урахуванням ПДВ).

Пунктом 2 Додатку №14 від 17.08.2018 до Договору визначено, що якість товару повинна відповідати сертифікатам якості (відповідності) та/або підтверджуватися технічним паспортом, якщо це передбачено законодавством та надається виробником.

04.10.2018 відповідачем було здійснено поставку товару, а саме комплекту гусениць в зборі (2 шт.) заводські номери А858 та А855.

Проте позивач зазначає, що в процесі експлуатації були виявлені недоліки щодо якості вищезазначених гусениць, а саме: ліва та права гусениці мають безліч тріщин на з`єднувальних ланках в місцях запресування втулок та з`єднувальних пальців. Ліва гусениця при русі отримала розрив ланок. На момент виходу з ладу гусениць напрацювання мотогодин складає 80, що було зафіксовано у дефектному акті б/н від 27.03.2019.

Також позивач зазначає про те, що відповідачем було допущено прострочення строку на усунення дефектів на 20 днів, а саме з 23.04.2019 по 12.05.2019, що стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 32 880,00 грн та пені у розмірі 3 288,00 грн.

В свою чергу, відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи про те, що умовами Договору не передбачено відповідальності за порушення строків виконання гарантійних зобов`язань у вигляді пені. Також відповідач вказував на те, що товар було прийнято за якістю без зауважень, що підтверджує ту обставину, що товар не містив явних недоліків і відповідач, як його постачальник, не міг знати про наявність у товару прихованих недоліків, що, на думку відповідача, є підставою для зменшення судом розміру штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги в частинні стягнення штрафу суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги в цій частині. При цьому вказав на відсутність підстав для зменшення розміру штрафу. Що стосується іншої частини позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції відмовив в задоволенні в цій частині вимог, оскільки відповідальність у вигляді пені може бути застосована виключно у випадку порушення постачальником строків поставки товару (партії товару), а не за порушення строків виконання гарантійного зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі укладеного між ними Договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноваженими особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже був чинним і обов`язковим для сторін.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, сторонами не заперечується факт своєчасної поставки відповідачем товару за Договором до виявлення позивачем його недоліків під час експлуатації.

У відповідності до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що в разі порушення строків постачання товару (партії товару) по Договору постачальник сплачує пеню покупцю в розмірі 0,1% вартості непоставленого в строк товару (партії товару) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару (партії товару) згідно з ст. 231 Господарського кодексу України.

Тобто, вказаним пунктом сторони погодили відповідальність у вигляді пені, яка настає у випадку порушення постачальником строків поставки товару (партії товару).

В той же час, як встановлено вище, сторонами не заперечується вчасна поставка відповідачем позивачу товару до моменту виявлення його якісних недоліків.

Посилання скаржника на п.6.2 Договору, як на підставу для стягнення з відповідача пені за порушення строків усунення дефекту товару, виявленого протягом гарантійного строку, колегією суддів відхиляються, оскільки передбачена вказаним пунктом Договору відповідальність настає за порушення відповідачем строків виконання ним основного зобов`язання за Договором і не поширюється на зобов`язання з усунення виявлених дефектів товару.

Відповідальність за передання позивачу товару неналежної якості чітко визначена в п.6.3 Договору, а також в п.4.6 Договору визначені права позивача у разі невиконання відповідачем щодо заміни відповідного товару у строк, не пізніше ніж 14 календарних днів з моменту отримання вимоги.

З огляду на що, зміст п.6.2 Договору в частині пені не може тлумачитись інакше, як відповідальність за порушення строку первісної поставки товару.

У зв`язку з чим, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача передбаченої п.6.2 Договору пені, колегією суддів визнаються обґрунтованими.

Порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Крім того, оскаржуване судове рішення в частині розподілу судових витрат, за висновками колегії суддів також прийняте з дотриманням положень ст.129 ГПК України щодо покладення судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, оскаржуване судове рішення в іншій частині не переглядається, оскільки останнє у цій частині не було оскаржено жодною із сторін даного спору, а тому залишається без змін.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Сумихімпром на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/11973/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/11973/19 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/11973/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

В.В. Куксов