Рішення

від 26.11.2019 по справі 910/5599/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2019Справа № 910/5599/19

За позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу;

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Вербена";

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ржищівська міська об`єднана територіальна громада (третя особа 1);

Миронівська районна державна адміністрація (третя особа 2);

про стягнення 37 194,62 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Хазанов А.В., довіреність № 9/7-02/3101 від 09.07.19;

Від відповідача: Федоренко В. Г., керівник;

Від третьої особи 1: не з`явилися;

Від третьої особи 2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція Столичного округу звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого центру "Вербена" 37 194,62 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного заняття земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані завданням шкоди Миронівській районній державній адміністрації внаслідок самовільного заняття земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 було відкрито провадження у справі № 910/5599/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 року здійснено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.09.2019, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ржищівську міську об`єднану територіальну громаду та Миронівську районну державну адміністрацію. Також вказаною ухвалою суду зобов`язано третю особу-1 Ржищівську міську об`єднану територіальну громаду надати суду письмові пояснення по суті спору та матеріали, що стосуються правого статусу земельної ділянки, що виступала об`єктом оренди за договором від 05.05.2006 (фотокопія додається), як-то відомості про її кадастровий номер, вид власності та власника (балансоутримувача), поштову адресу, оформлення речових прав на неї, звернення від будь-яких осіб після 23.0.08.2018 для оформлення речових прав на неї, письмові пояснення щодо підстав отримання від відповідача орендної плати за таку земельну ділянку; зобов`язано третю особу-2 Миронівську районну державну адміністрацію надати суду письмові пояснення по суті спору та матеріали, що стосуються правого статусу земельної ділянки, що виступала об`єктом оренди за договором від 05.05.2006 (фотокопія додається), як-то відомості про її кадастровий номер, вид власності та власника (балансоутримувача), поштову адресу, оформлення речових прав на неї, звернення від будь-яких осіб для оформлення речових прав на неї, письмові пояснення щодо підстав отримання від відповідача орендної плати за таку земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 року відкладено підготовче засідання до 03.10.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5599/19 до судового розгляду по суті на 22.10.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 відкладено розгляд справи по суті до 12.11.2019 р.

У судовому засіданні 12.11.2019 оголошено перерву в слуханні справи по суті до 26.11.2019 р.

Під час розгляду спору по суті 26.11.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.11.2019 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях на позовну заяву.

Представники третіх осіб у судовому засіданні 26.11.2019 не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

Відповідно до абз. 2 п. а ч. 1 ст. 20-2 Закону Про охорону навколишнього природного середовища та Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22 листопада 2018 року № 259, до компетенції Позивача належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання та охорону земель.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Абзац 6 ч. 1 ст. 8 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Згідно з п. ґ , п. й ч. 1 ст. 20-2 Закону Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції Позивача належить: - пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; - вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

В порядку передбаченому Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Столичного округу Новіковою Вірою Юріївною на виконання наказу Державної екологічної інспекції Столичного округу від 13 листопада 2018 року № 20 проведено позапланову перевірку щодо додержання Відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за наслідком чого складено акт № 50.

За результатами перевірки встановлено факт використання відповідачем несільськогосподарської земельної ділянки без номера, площею 0,8 га, державної власності, що розміщена за межами населених пунктів на території Піївської сільської ради Миронівського району Київської області. Дану земельну ділянку Відповідач використовує для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, пункт розливу реагенту для очистки питної води, літ. А , площею 169,9 кв.м., яка перебуває у Позивача на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24 грудня 2009 року серія САВ № 012389.

Позивач зазначає, що документи, що свідчили б про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку або права постійного користування або права оренди земельної ділянки відповідачем під час здійснення контрольного заходу на вимогу позивача надані не були.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач користується земельною ділянкою площею 0,8 га, що розміщена за межами населених пунктів на території Піївської сільської ради Миронівського району Київської області з 16 травня 2016 року без будь-якої на те підстави, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача розмір шкоди завданої останнім Миронівський районній державній адміністрації, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, що становить 37 194,62 гривні.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Cудом встановлено, що відповідачем 05 травня 2006 року було укладено договір оренди на вищезазначену земельну ділянку площею 0,8 га з Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, державна реєстрація якого відбулася 15 травня 2006 року. Строк дії договору оренди - 10 років, тобто договір оренди земельної ділянки закінчив свою дію 16 травня 2016 року. Договір оренди земельної ділянки в порядку визначеним законом поновлений не був.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, відповідно до статті 125 ЗК України, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Виходячи з положень норм законодавства, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог вказував, що ТОВ НТЦ Вербена було подано заяву до Миронівської районної державної адміністрації про намір продовжити термін дії оренди земельної ділянки площею 0,8 га , кадастровий номер 3222985400:04:02:0001 терміном на 49 років для обслуговування виробничої дільниці.

Як вбачається з листа Миронівської районної державної адміністрації № 6/22-2025 від 22.05.2016, остання повідомила, що термін дії договору оренди від 05 травня 2006 року, з 05.05.2006 по 05.05.2016. Відповідно до статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Тому, рекомендовано, для вирішення питання розробити детальний план території вказаної земельної ділянки.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять детального плану території спірної земельної ділянки.

Миронівська районна державна адміністрація у своїх письмових поясненнях вказувала, що повторно ТОВ НТЦ Вербена щодо надання дозволу на продовження терміну оренди земельної ділянки не зверталося.

Також, відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказував, що до створеної Ржищівської міської об`єднаної територіальної громади, до якої входить с. Пії, Миронівського району, де знаходиться земельна ділянка для обслуговування виробничої дільниці ТОВ НТЦ Вербена , були передані землі державної та комунальної власності для всіх потреб територіальної громади, а тому 14 березня 2019 року відповідач звернувся до Ржищівської міської об`єднаної територіальної громади з проханням продовжити термін дії оренди земельної ділянки площею 0,8 га.

Ржищівська міська рада Київської області у своєму листі відповіді ТОВ НТЦ Вербена , а також у своїх письмових поясненнях по суті справи, повідомила, що станом на 27.09.2019 року дана земельна ділянка до Ржищівської міської об`єднаної громади не передавалась, оскільки перебуває за межами населеного пункту та відноситься до земель державної власності Миронівської державної адміністрації.

Згідно з абзацу 16 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, відповідно до абзацу 16 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , оскільки договір оренди спірної земельної ділянки поновлений не був, відповідачем вчинено дії із самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,8 га, що розміщена за межами населених пунктів на території Піївської сільської ради Миронівського району Київської області.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про охорону земель , юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.

Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно з приписів п. б ч.І ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Зважаючи на положення статті 125 Земельного кодексу України, власник нерухомого майна з моменту виникнення права власності зобов`язаний оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт нерухомості. Оскільки Відповідач не є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки, то не являється суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 2 п.п. а п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності земельна ділянка площею 0,8 га, що розміщена за межами населених пунктів на території Піївської сільської ради Миронівського району Київської області (без номеру) належить до державної власності, розпорядження якими згідно з п. а ч. 1 ст. 17, ч. З ст. 122 Земельного кодексу України, здійснює Миронівська районна державна адміністрація, яка має право на стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) з особи, яка набула власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою державної власності у порядку визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, позивачем проведено розрахунок розміру шкоди завданої відповідачем Миронівський районній державній адміністрації, що склав 37 194,62 грн. та з яким погоджується суд.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями ст. 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "Вербена" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-А, ідентифікаційний код юридичної особи 21643506) на користь держави України в особі Миронівської районної державної адміністрації (Київська область, м. Миронівка, вул. Соборності, 58, ідентифікаційний код юридичної особи 23579267) шкоду внаслідок самовільного заняття земельної ділянки в розмірі 37 194 (тридцять сім тисяч сто дев`яносто чотири) грн. 62 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр "Вербена" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-А, ідентифікаційний код юридичної особи 21643506) на користь Державної екологічної інспекції Столичного округу (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, ідентифікаційний код юридичної особи 42163667) 1 927 (одну тисячу дев`ятсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.12.2019 р.

Суддя О.В. Мандриченко