Рішення

від 28.11.2019 по справі 461/3490/18

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/3490/18

Провадження №2/461/147/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

за участю:

представника позивача Кулика А.Я. ,

представника відповідача ПП Інвестиційна компанія Форум Горпинюка І.Є.,

представника третьої особи Ковалишин Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_2 , Приватного підприємства Колектпро , Приватного підприємства Інвестиційна компанія Форум , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та приведення до попереднього стану, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ЛМР звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , Приватного підприємства Колектпро , Приватного підприємства Інвестиційна компанія Форум , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Галицька районна адміністрації Львівської міської ради у якому просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на приміщення магазину, площею 120,6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м.), № 23352578 від 23.06.2014 року; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на приміщення магазину площею 120.6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101 (Номер запису про право власності: 6101685); визнати недійсним свідоцтво про право власності ПП Колектпро на приміщення магазину, площею 120.6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м.) № 24977981 від 31.07.2014 року; скасувати державну реєстрацію права власності ПП Колектпро на приміщення магазину площею 120.6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -391082046101 (Номер запису про право власності: 6518937); визнати недійсним свідоцтво про право власності ПП Інвестиційна компанія Форум на приміщення магазину, площею 120.6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м.) № 40205067, від 07.07.2015 року; скасувати державну реєстрацію права власності ПП Інвестиційна компанія Форум на приміщення магазину площею 120.6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м.) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101 (Номер запису про право власності: 10307139); зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку по АДРЕСА_1 у попередній стан, шляхом знесення приміщення магазину, площею 120.6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м.).

Позовні вимоги мотивує тим, що 23.06.2014 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №23352578, виданого 23.06.2014 року реєстраційною службою Львівського міського правління юстиції державним реєстратором Бірак Є.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13967551 від 23.06.2014 року щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на приміщення магазину площею 120.6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101 (Номер запису про право власності: 6101685). В подальшому, на підставі свідоцтва про право власності № 24977981, виданого 31.07.2014 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції державним реєстратором Тугановою Н.С., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14824249 від 31.07.2014 року щодо реєстрації права власності ПП Колектпро на приміщення магазину площею 120.6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101 (Номер запису про право власності: 6518937). Далі, на підставі свідоцтва про право власності, № 40205067, виданого 07.07.2015 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, державним реєстратором Пелип І.Б. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22645896 від 07.07.2015 року щодо реєстрації права власності за ПП Інвестиційна компанія Форум на приміщення магазину площею 120.6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101 (Номер запису про право власності: 10307139).

Стверджує, що зазначені вище свідоцтва про право власності на нерухоме майно є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними, а державна реєстрація права власності такою що підлягає скасуванню з наступних підстав.

22.06.2019 року на підставі ухвал Львівської міської ради від 18.12.2008 року № 2311 Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста та від 09.04.2009 року № 2606 Про внесення змін та доповнень до ухвали Львівської міської ради від 18.12.2008 року № 2311 ФОП ОСОБА_2 передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 4610136600:03:002:0022, загальною площею 0,0125 га терміном до 18.12.2013 року. Відповідно до п. 3 договору оренди землі від 22.06.2009 року № Г-793 в оренду передавалась земельна ділянка без об`єктів нерухомого майна. Вищевказана земельна ділянка (п. 15 договору оренди землі) передавалась для обслуговування малої архітектурної форми. Львівська міська рада не надавала згоду на передачу у користування чи у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 і не погоджувала розміщення на вказаній земельній ділянці будь-яких споруд. Більше того, згідно ухвали Львівської міської ради від 30.06.2016р. №629 Про внесення змін до ухвали ЛМР від 23.04.2015р. №4527 , зазначена вище споруда була вилучена з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у зв`язку з будівництвом транспортної розв`язки.

Станом на момент проведення первинної реєстрації державним реєстратором Бірак Є.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13967551 від 23.06.2014 року щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 а незаконно, адже в останнього був відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку, оскільки строк дії договору оренди землі від 22.06.2009 року № Г-793 закінчився 18.12.2013 року.

У результаті видачі свідоцтв про право власності щодо спірного майна, а саме приміщення магазину площею 120.6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 59,3 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 391082046101, Львівська міська рада позбавлена можливості використовувати належну територіальній громаді земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1610136600:03:002:0022 загальною площею 0,0125 га. На думку позивача, ОСОБА_2 незаконно набув право власності на приміщення магазину площею 120.6 кв. м (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 391082046101, оскільки не розробив проектну документацію на будівництво та не подав до інспекції архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а державний реєстратор, здійснивши реєстрацію права власності відповідача не самочинне будівництво, порушив норми матеріального права.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 16 травня 2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 16.05.2018 року заяву представника ЛМР Кулика А.Я. про забезпечення позову залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору та надано заявнику строк для усунення недоліків заяви про забезпечення позову.

Відповідачем ПП Колектпро подано апеляційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 16.05.2018 року про відкриття провадження у справі, відтак, справа була скерована до суду апеляційної інстанції 06.07.2018 року.

13.12.2018 року справа №461/3490/18 повернулася до Галицького районного суду м.Львова, та була передана головуючому судді Городецькій Л.М.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019 року головуючим у справі визначено суддю Зубачик Н.Б.

Ухвалою судді Галицького районного суду м.Львова Зубачик Н.Б. від 16.10.2019 року справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_2 , Приватного підприємства Колектпро , Приватного підприємства Інвестиційна компанія Форум , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Галицька районна адміністрація Львівської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та приведення до попереднього стану у відкритому судовому засіданні в приміщенні Галицького районного суду м. Львова прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання на 12.11.2019 року о 11:00 год.

Представник позивача Кулик А.І. підтримав позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, у заяві від 18.02.2019 року просить суд проводити розгляд справи без його участі. Крім того, вказує на те, що ПП Колектпро та ПП Інвестиційна компанія Форум сфальсифікували вказану справу, про що свідчать результати судової експертизи. Крім того, у письмових поясненнях від 07.06.2018 року (а.с.63-64) висловив своє ставлення до позову, а вирішення спору покладає на розсуд суду.

Представник ПП Інвестиційна компанія Форум Горпинюк І.Є. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з мотивів викладених у відзиві. Додатково повідомив, що доводи позивача про те що нежитлові приміщення магазину збудовані без будь-якої дозвільної документації, не прийняті в експлуатацію, є самочинним будівництвом, не відповідають дійсності, оскільки спростовуються копією декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а також даними Реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, якими підтверджується видача декларації про готовність об`єкта до експлуатації по вказаному об`єкту. Позивач не зазначає, які саме норми права порушені державним реєстратором при реєстрації права власності на об`єкт за ОСОБА_2 .

Крім того, просить суд застосувати строк позовної давності. Стверджує, що оскаржуване позивачем свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення магазину на АДРЕСА_2 , було зареєстроване 23.06.2014 року. Право власності на вказане приміщення за ПП Колектпро зареєстроване 31.07.2014 року. Крім того, ПП Колектпро зверталося до ЛМР із заявою про відведення вказаної вище земельної ділянки під нежитлове приміщення магазинку і вказане питання вирішувалося на пленарних засіданнях 19.03.2015 року та 23.04.2015 року, однак до суду ЛМР із позовом звернулася лише 15.05.2018 року.

З аналогічного змісту клопотанням звернувся до суду і представник відповідача ПП Колектпро .

Представник третьої особи ГРА ЛМР - Ковалишин Н.О. підтримала позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі ухвали Львівської міської ради від 18.12.2008 року №2311 Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста та від 09.04.2009 року №2606 Про внесення змін та доповнень до ухвали Львівської міської ради від 18.12.2008 року №2311 ФОП ОСОБА_2 передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 4610136600:03:002:0022, загальною площею 0,0125 га. терміном до 18.12.2013 року.

Відповідно до пункту 3 договору оренди землі від 22.06.2009 року №Г-793 в оренду передавалася земельна ділянка без об`єктів нерухомого майна (а.с. 15-18).

Згідно пункту 15 договору, земельна ділянка передавалася для обслуговування малої архітектурної форми. Строк дії договору оренди до 18.12.2013 року.

Крім того, згідно ухвали ЛМР №629 від 30.06.2016 року Про внесення змін до ухвали ЛМР №4527 від 23.04.2015 року , зазначена вище споруда була вилучена із Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у зв`язку із будівництвом транспортної розв`язки.

Проте, як встановлено матеріалами справи, державним реєстратором Біраком Є.В. 19.06.2014 року зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-14).

23 червня 2014 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №23352578, виданого 23 червня 2014 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції державним реєстратором Бірак Є.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13967551 від 23.06.2014 року щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на приміщення магазину площею 120.6 кв.м. (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 3910820460101 (номер запису про право власності 6101685).

На підставі договору купівлі-продажу від 12 грудня 2013 року ОСОБА_2 продав ПП КОЛЕКТПРО торговий павільйон, виконаний з дерев`яних конструкцій площею 60 м.кв. та конструкції літнього майданчика площею 65 м.кв., що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4610136600:03:002:0022 на АДРЕСА_2 , площею 125 м.кв. (а.с.65).

На підставі свідоцтва про право власності №24977981, виданого 31.07.2014 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції державним реєстратором Тугановою Н.С., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №14824249 від 31.07.2014 року щодо реєстрації права власності ПП Колектпро на приміщення магазину площею 120,6 кв.м. (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 391082046101 (Номер запису про право власності:6518937).

Згодом, на підставі свідоцтва про право власності №40205067, виданого 07.07.2015 року реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, державним реєстратором Пелип І.Б. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22645896 від 07.07.2015 року щодо реєстрації права власності за ПП Інвестиційна компанія Форум на приміщення магазину, площею 120,6 кв.м. (загальна площа 31,3 кв.м., торговий зал 89,3 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 391082046101 (номер запису про право власності 10307139).

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною ч 1 ст. 3 цього ж Кодексу - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України"Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.ч.1-3ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише уразі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України).

Судом встановлено, що у результаті видачі оскаржуваних свідоцтв про право власності на спірне майно, а саме приміщення магазину площею 120,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 391082046101, Львівська міська рада позбавлена можливості використовувати належну територіальній громаді земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:03:002:0022, загальна площа 0,0125 га.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності ,правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон).

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно ч.5 ст. 16 Закону, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно п.30 ч.1 ст. 26 Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна (п.4 ч.1 ст. 29 Закону).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ч.1 ст. 60 Закону).

Відповідно до ч.6-8 ст. 60 Закону, доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 316, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право на річ (майно), яке вона здійснює, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) (ч.2 ст.331 ЦК України).

Відповідно до п.8 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, серед іншого, на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Частинами 2, 3 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ст.212 ЗК України).

Положеннями ч.ч. 4, 5 ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон) передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником (ч.1 ст.31 Закону).

Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст.376 ЦК України, а саме за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст.376 ЦК); за особою власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК).

Згідно п.10 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред`явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

В пункті 16 зазначеної Постанови вказується, що позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК України, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Оскільки, будівництво нерухомого майна, здійснено відповідачем без дозвільних документів та без згоди власника земельної ділянка за адресою АДРЕСА_1 - територіальної громади м.Львова, представником якої є Львівська міська рада, суперечить суспільним інтересам і порушує права територіальної громади м.Львова, а державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на самочинне будівництво за ОСОБА_2 без достатніх правових підстав, суд дійшов висновку, що позов є підставним.

Поряд з тим, стороною по справі було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

У відповідності до вимог п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення в цивільній справі , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При порушенні суб`єктивного цивільного права особа може звернутися з позовом до суду за захистом. Необхідно розрізняти право на позов у матеріальному розумінні і право на позов у процесуальному розумінні.

У матеріальному розумінні право на позов - це право вимагати від суду ухвалення рішення про захист порушеного суб`єктивного права і право отримати такий захист. Закінчення строку позовної давності позбавляє сторону можливості вимагати примусового здійснення права через суд, але не позбавляє права звернутися за захистом до суду взагалі, оскільки для подання позовної заяви до суду про захист порушеного суб`єктивного права законодавець будь-яких строків не встановив.

Право на позов у процесуальному розумінні - це право на подання позовної заяви з метою захисту порушеного права, не обмежене строками позовної давності. Вимоги щодо захисту порушеного права розглядаються судом незалежно від позовної давності, але закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відтак, суд приймає до уваги доводи відповідачів щодо застосування строків позовної давності. При цьому суд бере до уваги, що значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин, дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активного здійснення належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

А особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що положення кодексу про сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові лише за умови його обгрунтованості, тобто за умови наявності порушеного права.

Якщо ж встановлено, що таке право порушено й строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в позові у зв`язку із закінченням строку позовної давності.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та приведення земельної ділянки до попереднього стану застосовується загальна позовна давність у три роки.

Положення ч.1 ст. 261 ЦК України регламентують, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За вимогами статті 261 ЦК України, початок перебігу строку позовної давності пов`язується не лише з моментом, коли особі, яка звертається за захистом свого права або інтересу, стало відомо про порушення свого права чи про особу, яка його порушила, а також моментом, коли така особа могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, дане узгоджується з практикою Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №916/2403/16.

Таким чином, момент початку перебігу строку позовної давності у контексті ч.1 ст. 261 ЦК України збігається з моментом обізнаності особи про порушення її права або навіть об`єктивної можливості довідатись про обставини порушення її прав.

Зазначена правова позиція вироблена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 р. у справі №343/1400/15-ц. Зокрема, Касаційний цивільний суд стверджує: Зазначене свідчить про неправильність застосування судом частини першої статті 261 ЦК України, оскільки за змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (Постанова Верховного Суду від 12.07.2018 р. у справі № 904/8637/17).

В межах спірних питань, що виникають при застосуванні строків позовної давності важливо також звернутися до практики Європейського суду з прав людини, який формує загальну практику та правові позиції щодо застосування строків позовної давності.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване позивачем свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення магазину на АДРЕСА_1 , було зареєстровано 23.06.2014 року. За ПП Колектпро вказане вище нежитлове приміщення було зареєстровано 31.07.2014 року та видано свідоцтво про право власності.

Однак, із позовом про визнання недійсними свідоцтв та скасування державної реєстрації прав, Львівська міська рада звернулася лише 15.05.2018 року.

Поряд з тим, ПП Колектпро зверталося до ЛМР зі заявою про відведення земельної ділянки під нежитловими приміщеннями магазину на АДРЕСА_1 , до якої, окрім того, долучалися оскаржувані свідоцтва про право власності. Вказане питання було предметом розгляду ЛМР на пленарних засіданнях сесії 19.03.2015 року та 23.04.2015 року.

Отже строк, з якого починає перебіг позовна давність за вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та приведення до попереднього стану, слід рахувати з 19.03.2015 року, оскільки позивачу було відомо про наявність оскаржуваних свідоцтв та, відповідно, міг довідатись про порушення свого права. Однак, позивач звернувся до суду із вимогою про скасування свідоцтв про право власності виданих у 2014 - 2015 роках лише 15.05.2018 року, тобто зі спливом трирічного строку.

Крім того, представником позивача не доведено поважності причини пропущення позовної давності.

Покликання представника позивача Кулика А.Я. на те, що строк позовної давності переривався у зв`язку із поданням ГРА ЛМР до Господарського суду Львівської області позовної заяви до ПП Колектпро про демонтаж тимчасової споруди суд не бере до уваги, оскільки Львівська міська рада та ГРА ЛМР є самостійними суб`єктом права на звернення до суду. При цьому, незважаючи на те, що вони є органами місцевого самоврядування, ГРА ЛМР є самостійною юридичною особою. Крім того, предметом оскарження у Господарському суді Львівської області був демонтаж тимчасової споруди, а не свідоцтва про право власності, які є предметом оскарження у даній справі.

Відтак, відсутні підстави вважати, що мало місце переривання строку позовної давності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

З огляду на викладене, оскільки позивач звернувся до суду зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено представниками відповідачів, не надавши суду доказів поважності причин пропущення позовної давності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 26, 29, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в України , ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 26, 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст.ст. 151, 212 ЗК України, ст.ст. 261, 256, 314, 316, 317, 321, 328, 376 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Львівської міської ради до ОСОБА_2 , Приватного підприємства Колектпро , Приватного підприємства Інвестиційна компанія Форум , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та приведення до попереднього стану - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Львівська міська рада, юридична адреса: м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄРДПОУ 04055896.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: ПП Колектпро , юридична адреса: м.Київ, вул.Фрунзе, 82, оф.256, код ЄДРПОУ 38891350.

Відповідач: ПП Інвертаційна компанія Форум , юридична адреса: м.Львів, вул.Куліша, 46а, код ЄДРПОУ 39873217.

Третя особа: Галицька районна адміністрація, юридична адреса: м.Львів, вул.Ференца Ліста, 1, код ЄДРПОУ 20847537.

Повний текст рішення складено 04 грудня 2019 року.

Суддя Зубачик Н.Б.