Рішення

від 28.11.2019 по справі 460/1552/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2019 року м. Рівне №460/1552/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Скрипнюк В.Р.,

відповідача: представник Федченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA204000/2018/000931/2 від 22.11.2018 та картки відмови № UA204000/2018/00953 від 22.11.2018.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала, що 16.11.2018 її декларантом, Приватним підприємством А-2 , було подано на адресу відповідача митну декларацію №UA204010/2018/225449 (форми МД-2) на товар - автомобіль марки IVECO , моделі Daily 60C15 , бувший у використанні, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , календарний та модельний рік виготовлення - 2013, за заявленою митною вартістю товару в розмірі 5950,00 євро (EUR), що в еквіваленті до курсу національної валюти України на момент звернення склало 186822,84 грн. При поданні згаданої митної декларації декларантом застосовано другорядний 6-й метод визначення митної вартості товарів - резервний. Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом подані документи, що підтверджують розрахунок митної вартості автомобіля, обсяг та зміст яких, на думку позивача, є достатнім для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Разом з тим, 22.11.2019 відповідачем прийнято оспорювані рішення про коригування митної вартості та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів, за якими Митницею визначено нову митну вартість товару за 6-м методом у розмірі 13239,00 євро, що в еквіваленті до національної валюти України склало 415688,66 грн. Підставою для прийняття вказаних рішень відповідачем стала інформація у відкритій мережі Інтернет. При цьому, Митницею не взято до уваги цінову інформацію, наведену декларантом у долучених документах.

Оскільки митним органом не наведено, які саме складові митної вартості товару не підтверджуються документально та з яких підстав неможливе їх обчислення, позивач вважає спірні рішення необґрунтованими й безпідставними, просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 29.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Відповідач позов не визнав, представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с.51-55), у якому вказав, що 16.11.2018 під час здійснення митного контролю та митного оформлення вантажного автомобіля марки IVECO DAILY 60C15 , бувшого у використанні, ідентифікаційний номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , за митною декларацією № UA204010/2018/225449 у відповідача виникли сумніви щодо повноти та достовірності відомостей про заявлену митну вартість товару за результатами спрацювання згенерованих Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (надалі також - АСАУР) ризиків щодо митної вартості задекларованого товару, зокрема за індексами: 105-2 та 106-2, та виявлення інформації з відкритої мережі Інтернет за адресою посилання: http://www.truckscout24.com/vehicle-details/Vans-Iveco-60C15-Daily-EURO-5-Box/18309737/1. У зв`язку з цим відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого автомобіля скориговано за 6-м (резервним) методом визначення митної вартості до суми 13239,00 євро.

Водночас, 22.11.2018 відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товару на підставі пункту 6 статті 54 Митного кодексу України - у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно із переліком та відповідно до вимог, встановлених частиною третьою статті 53 цього Кодексу.

З таких підстав відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача, підтримавши заявлені позовні вимоги, вказав, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не доводять наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо повноти та достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість автомобіля, а відтак, прийняті Митницею рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови є протиправними (а.с.66-69).

Ухвалою суду від 26.09.2019 в задоволенні клопотання представника Рівненської митниці ДФС про залишення позовної заяви без розгляду (вх. №14394/19 від 14.08.2019) відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та додатково пояснив, що при визначенні нового розміру митної вартості автомобіля відповідачем не проводилось порівняння вартості аналогічних транспортних засобів на міжнародному ринку, зокрема країни відправлення (Словаччина), а також жодним чином не враховано висновку експертного звіту про оцінку транспортного засобу марки IVECO DAILY 60C15 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , складеного станом на 22.11.2018.

Представник митного органу, заперечуючи проти позову, вказав, що при первинному зверненні декларанта позивача до Рівненської митниці ДФС з митною декларацією № UA204010/2018/225449 від 16.11.2018 з метою перевірки достовірності заявленої митної вартості товару, що ввозиться на територію України, відповідачем встановлено наявність у відкритій мережі Інтернет інформації про продаж транспортного засобу аналогічної марки, моделі, номеру шасі (кузова) за ціною на рівні 13189 євро, що послугувало однією з підстав для прийняття оспорюваного рішення.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені ними в заявах по суті справи, а також обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

31.10.2018 юридичною особою Replicant s.r.o. (Словаччина) видано на ім`я позивача рахунок-фактуру (інвойс) за №2018-805 з метою оформлення купівлі-продажу вантажного автомобіля марки IVECO , моделі Daily 60C15 , номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2013 року виготовлення, на загальну вартість 3500,00 євро (без ПДВ).

16.11.2018 Приватним підприємство А-2 (надалі - ПП А 2 , код ЄДРПОУ: 36979050), як декларантом, подано до Рівненської митниці ДФС від імені та в інтересах ОСОБА_1 митну декларацію (форми МД-2) за № UA204010/2018/225449 (а.с.17) на товар - вантажний автомобіль марки IVECO , моделі Daily 60C15 , бувший у використанні, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , календарний та модельний рік виготовлення - 2013, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм двигуна - 2998 см3, призначення - для перевезення вантажів, кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 3, колісна формула 4х2, тип кузова - пластиковий фургон, за заявленою митною вартістю товару в розмірі 5950,00 євро, що в еквіваленті до національної валюти України за курсом Національного банку України (НБУ) станом на день подання декларації склало 186822,84 грн.

За змістом графи 43 Код МВВ згаданої декларації при її поданні декларантом застосовано 6-й (другорядний) метод визначення митної вартості товарів - резервний.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом додатково подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №2018-805 від 31.10.2018; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA305100/2018/601720 від 04.11.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 28.11.2013; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 16/11-04 від 16.11.2018; витяг з довідника Schwacke від 16.11.2018; внутрішній договір (контракт) доручення № НАТ281746 від 29.12.2015; Договір про надання послуг митного брокера № 21 від 25.01.2018; акт фізичного огляду від 16.11.2018; зображення від 16.11.2018; заява № 840/17-37 від 09.02.2017; паспортні дані представника декларанта та власника транспортного засобу ( ОСОБА_1 ).

В результаті здійснення митного контролю щодо митного оформлення вантажного автомобіля марки IVECO , моделі Daily 60C15 , номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , за митною декларацією № UA204010/2018/225449 у відповідача виникли сумніви щодо повноти та достовірності відомостей про заявлену митну вартість товару за наслідками спрацювання ризиків АСАУР щодо митної вартості задекларованого товару, зокрема за індексами:

105-2 - Контроль правильності визначення митної вартості товарів ;

106-2 - Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів (а.с.52).

Окрім того, відповідачем було встановлено, що відповідно до інформації з відкритої мережі Інтернет (адреса електронного посилання: http://www.truckscout24.com/vehicle-details/Vans-Iveco-60C15-Daily-EURO-5-Box/18309737/1) митна вартість транспортного засобу, станом на день проведення митного контролю, становить 13189,00 євро.

У зв`язку зі спрацюванням профілів ризику, виявленням розбіжностей у товаросупровідних документах та з врахуванням інформації з мережі Інтернет, відповідач запропонував декларанту протягом 10 днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, зокрема: копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару спеціалізованих експертних організацій; касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу (а.с.13).

Листом № 22/11-01 від 22.11.2018 декларант повідомив митний орган про факт подання ним усіх наявних документів й відмову від надання будь-яких додаткових документів. Просив відповідача прийняти рішення про визначення митної вартості вказаного транспортного засобу (а.с.117)

За результатами перевірки правильності визначення митної вартості 22.11.2018 митним органом прийнято оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів за № UA204000/2018/000931/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2018/00953. При цьому, зі змісту граф № 30 та № 31 згаданого рішення вбачається, що нову вартість транспортного засобу відповідачем встановлено на рівні 13239,00 євро без зміни методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом (а.с.13-14).

Таким чином, підставами для прийняття відповідачем спірних рішень слугували інформація з відкритої мережі Інтернет та відмова декларанта від подання додатково витребуваних документів.

Окрім того, в обґрунтування прийнятого рішення митним органом зазначено, що у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України (далі - МК України), інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. При цьому, для визначення нової митної вартості оцінюваного транспортного засобу відповідачем використано найменшу вартість з наявних у нього, а саме на підставі інформації, що містилася у відкритій мережі Інтернет, зокрема за адресою посилання: http://www.truckscout24.com/vehicle-details/Vans-Iveco-60C15-Daily-EURO-5-Box/18309737/1 - у розмірі 13189,00 євро, та на підставі довідки на транспортування №16/11-04 від 16.11.2018 - у розмірі 50,00 євро. В еквіваленті до курсу НБУ на день прийняття рішення загальна вартість т/з склала 415688,66 грн або 13239,00 євро (13189,00 євро + 50,00 євро).

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості транспортного засобу та складеною на підставі цього карткою відмови, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Разом з тим, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів розділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні застосовуватися методи, закріплені положеннями пункту 2 частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

В той же час, відповідно до частини восьмої статті 57 МК України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГATT).

Так, відповідно до пункту 2 (а) статті VII ГАТТ 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Згідно з пунктом 2 (б) статті VII ГАТТ 1947 року, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої транзакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (i) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпараграфа (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити (пункту 2 (с) статті VII ГАТТ 1947.

Відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі - Угода про застосування статті VII ГААТ) ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Згідно зі статтею 7 Угоди про застосування статті VII ГААТ, якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 1 - 6 включно, митна вартість визначається з використанням обґрунтованих засобів, сумісних з принципами та загальними положеннями цієї Угоди й статті VII ГАТТ 1994 та на підставі даних, наявних у країні імпорту.

Крім того, відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відтак, зі змісту статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Поряд з цим, зі змісту положень розділу ІІІ МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

В той же час, частиною шостою зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин першої та другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина дванадцята статті 264 МК України).

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наведе узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах по справах № 804/7761/15 від 22.10.2019 та № 809/1469/16 від 10.10.2019.

В силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, що повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, суд приходить до висновку про необґрунтованість та неправомірність дій відповідача при прийнятті ним картки відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості товару. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Суд зауважує, що твердження відповідача щодо відсутності у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена (підлягає сплаті) є безпідставним, оскільки розбіжності між вартістю транспортного засобу згідно інформації у відкритій мережі Інтернет та документами, доданими до митної декларації на підтвердження митної вартості товару, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта, оскільки тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, окрім адреси електронного посилання на інформацію з мережі Інтернет (http://www.truckscout24.com/vehicle-details/Vans-Iveco-60C15-Daily-EURO-5-Box/18309737/1), яка була взята за основу для визначення нової митної вартості оцінюваного товару, орган доходів і зборів повинен був також навести пояснення щодо зроблених коригувань та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Водночас, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів, орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування таких методів. Крім того, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Проте, в спірних рішеннях відсутнє обґрунтування відповідачем того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару. При цьому, відсутність додатково витребуваних митницею документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за 6-м (резервним) методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за вказаним методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом процедури коригування митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

У постанові від 04.12.2018 у справі № 2а-17876/12/2670 Верховний Суд зазначає, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (статтею 53), заборонено.

Суд зауважує, що згідно приписів пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2018/000931/2 не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів).

Згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості, вартість транспортного засобу визначено виключно на підставі інформації з відкритої мережі Інтернет за електронним посиланням (http://www.truckscout24.com/vehicle-details/Vans-Iveco-60C15-Daily-EURO-5-Box/18309737/1). При цьому, нову митну вартість товару визначено на рівні 13239,00 євро у зв`язку зі спрацюванням форм митного контролю за індексами 105-2 та 106-2.

Разом з тим, будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної відповідачем вартості транспортного засобу в рішенні суб`єкта владних повноважень не наведено, що не дає суду можливості встановити правильність визначеної такої ціни.

Суд також враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду по справі № 805/2713/16-а від 19.02.2019, за змістом яких рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 МК України, зокрема, у випадку, якщо не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо.

Крім того, згідно з Класифікатором митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, код митної формальності 105-2 - це контроль правильності визначення митної вартості товарів, а код митної формальності 106-2 - це витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Водночас суд зазначає, що згаданий Класифікатор митних формальностей передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

Враховуючи наведені положення, суд дійшов висновку, що правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування від декларанта додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами, передусім, є документи, додані до митної декларації.

Відтак, у разі встановлення митним органом фактів, при яких рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено митницею, останні не можуть слугувати достатньою підставою для витребування митницею додаткових документів; зазначені факти є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. Поряд з цим, виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 № 689. Так, у пункті 8 розділу 2 вказаних Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин 3 та 4 статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, при відповідному спрацюванні АСАУР митний орган повинен, насамперед, здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього, у разі виявлення відповідних на те підстав (розбіжностей), може витребувати у декларанта додаткові уточнюючі та/або доповнюючі вже наявну у нього інформацію документи.

Відповідно до частини першї статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї ж статті законодавцем наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав усі наявні у нього документи для підтвердження визначеної ним митної вартості товару за резервним методом, а Митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості вантажного автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за транспортний засіб, та є недостатніми або такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої декларантом інформації.

Крім того, суд зауважує, що спрацювання системи управління ризиками слугувало лише рекомендацією для посадової особи відповідача більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між вартістю товару, задекларованого декларантом позивача, та вартістю аналогічного транспортного засобу, відомості про який розміщено у відкритій мережі Інтернет, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників згідно встановленої у мережі інформації.

Суд також враховує ту обставину, що після первинного огляду відповідачем заявленого до розмитнення автомобіля та підтверджуючих його вартість документів, щодо транспортного засобу додатково проведено автотоварознавче експертне дослідження, результатом якого є Звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 2018/3808 від 22.11.2018 (а.с.21-22).

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини зазначеного експертного висновку, вартість КТЗ марки IVECO , моделі Daily 60C15 , номер кузова (шасі) НОМЕР_1 2013 року випуску станом на 22.11.2018 становить 6400,00 євро.

Проте, висновки вказаного експертного дослідження жодним чином не враховано відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, незважаючи на те, що останній включено до переліку додатково витребуваних митницею документів (пункт 3 підрозділу ІІІ графи 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2018/000931/2 від 22.11.2018), що також підтверджує необґрунтованість прийнятого рішення.

Посилання відповідача на невідповідність інформації щодо першої реєстрації транспортного засобу у витязі з електронного довідника SuperSchwacke (а.с.115-116) та реєстраційному документі № UF116174 від 28.11.2013 (технічний паспорт на транспортний засіб, а.с.121), не заслуговують на увагу суду, оскільки зазначені обставини не покладено в основу обґрунтування підстав прийняття жодного з оскаржуваних рішень, а відтак, останні не підлягають дослідженню судом.

З огляду на наведене, позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80 грн згідно з квитанціями № 0.0.1396427770.1 від 01.07.2019 та № 51 від 24.07.2019 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Рівненської митниці ДФС.

Щодо судових витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, поміж іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Судом встановлено, що між позивачем (Клієнт) та Адвокатським бюро Скрипнюк та партнери (Бюро) укладено Договір про надання правничої допомоги № 2а від 30.04.2019 (Договір) (а.с.140-144).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Договору, Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 2.1. розділу 2 Договору визначено, що Бюро на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги, зокрема, представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта у адміністративних судах, що стосуються переміщення через митний кордон України товарів (транспортних засобів) (підпункт 2.1.1. Договору).

Згідно з пунктом 4.1. розділу 4 Договору, вартість наданої правової допомоги Бюро визначає самостійно, орієнтуючись на рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 №17 (додаток 1 до договору), (…) та виставляє Клієнту відповідний рахунок. Разом з тим, оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Бюро (пункт 4.2. розділу 4 Договору).

Відповідно до пункту 4.5. розділу 4 вказаного Договору, за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (додаток 2 до Договору), що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро правової допомоги і її вартість.

З метою недопущення спорів щодо розрахунків за договором, сторонами складається та підписується акт прийому передачі наданих послуг та їх оплата (додаток 3 до договору) (пункт 4.7. Договору).

На підтвердження обсягу й вартості наданих позивачу правничих послуг згідно з Договором № 2а від 30.04.2019 представником останнього долучено до матеріалів справи Акт виконаних робіт № б/н від 05.11.2019 (а.с. 149-150) та Акт звірки № б/н від 05.11.2019 (а.с.151).

Згідно з Актом звірки вартість правничих послуг, наданих Бюро згідно Договору № 2а (а.с.140-144), склала 12500,00 грн, включаючи витрати на канцелярські матеріали, транспорт та інші поточні витрати.

Квитанцією № 0.0.1514003453.1 від 05.11.2019 (а.с.152) підтверджується факт перерахування позивачем на користь АБ Скрипнюк та партнери грошових коштів у розмірі 12500,00 грн, з призначенням платежу за надання правничих послуг ОСОБА_1 згідно договору .

Суд враховує, що відповідно до частин третьої - п`ятої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвокату за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), який згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України суд враховує у даній справі.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що наданими представником позивача документами не підтверджено надання Бюро правових послуг, визначених у Акті виконаних робіт № б/н від 05.11.2019, оскільки за змістом зазначеного документу можливо встановити лише дату та обсяг робіт (послуг).

Водночас, ані зазначеним письмовим доказом, ані будь-якими іншими доказами (зокрема, рахунками, актами) по справі не підтверджується обґрунтований розрахунок вартості таких послуг (робіт) та відповідних витрат часу представника позивача, що, передбачено також пунктами 4.1., 4.5. розділу 4 Договору № 2а від 30.04.2019.

За наведених обставин, сума понесених позивачем витрат на правову допомогу не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому підстави для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Рівненської митниці ДФС (вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська область, 33000, код ЄДРПОУ 39420640) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA204000/2018/000931/2 від 22.11.2018 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2018/00953 від 22.11.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці ДФС судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 03 грудня 2019 року.

Суддя Нор У.М.