Ухвала

від 24.03.2020 по справі 460/1552/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1552/19 пров. № 857/14122/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Гавгун С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву представника позивача адвоката Скрипнюка Віталія Радіоновича про розподіл судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року було задоволено позов ОСОБА_1 : визнано протиправними та скасовано рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.11.2018 року № UA204000/2018/000931/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.11.2018 року № UA204000/2018/00953.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 року апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС було залишено без задоволення, а зазначене рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача адвокат Скрипнюк В.Р. подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду заяву від 10.03.2020 року про розподіл судових витрат, а саме про відшкодування понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, які були надані АО Скрипнюк та партнери , в розмірі 3500,00 грн., з них 3000,00 витрати на правову допомогу і 500,00 грн. витрати, пов`язані з прибуттям представника до апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення наведених вище норм Кодексу адміністративного судочинства України та факт задоволення позову ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що позивач має право на відшкодування понесених ним судових витрат, підтверджених документально, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з тим, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, а саме гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, колегія суддів враховує також висновок щодо застосування норм права, висловлений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 200/14113/18-а, згідно з яким суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Крім того, відповідно до змісту наведених вище положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі, а саме сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. При цьому, результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. Такі послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Водночас, норма ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, на думку колегії суддів, не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої цієї статті щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі № 810/4749/15.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших,).

Такий підхід до вирішення питання про розподіл судових витрат покладає також і на особу, яка заявляє відповідні витрати до відшкодування, обов`язок довести факт понесення відповідних витрат та обґрунтувати їх розмір з врахуванням, зокрема, співмірності із складністю справи та значенням справи для цієї особи.

Враховуючи наведене вище, колегія судів вважає, що неподання відповідачем заперечення щодо неспівмірності пред`явлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, які пов`язані з апеляційним розглядом справи, не позбавляє суд повноважень самостійно вирішувати питання співмірності цих витрат.

Як встановив суд, ОСОБА_1 (клієнт) уклала з Адвокатським бюро Скрипнюк та партнери (адвокатське бюро) договір про надання правової допомоги від 30.04.2019 року № 2а, відповідно до умов якого адвокатське бюро зобов`язується надати клієнту правничу допомогу в обсязі та умовах, визначених цим договором, а клієнт - оплатити її. Також цим договором було передбачено, що вартість наданої правової допомоги адвокатське бюро визначає самостійно, орієнтуючись на рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 року № 17, яким встановлено орієнтовну (мінімальну) ставку адвокатського гонорару.

На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, пов`язаних з апеляційним розглядом справи, представник позивача надав суду такі документи: копію акту виконаних робіт від 06.03.2020 року, згідно з яким адвокатське бюро виконало такі роботи і в такі періоди часу: 26-28.01.2020 року - ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги, включаючи детальне вивчення та аналіз матеріалів справи, правовий аналіз апеляційної скарги, написання та формування відзиву на апеляційну скаргу з додатками, всього затрачено 3 години робочого часу; 10.03.2020 року - особиста участь у судовому засіданні, витрачено 1 годину робочого часу, а також витрачено 500,00 грн. на купівлю пального для службового автомобіля; копію акту приймання-передачі виконаних робіт та їх оплати від 06.03.2020 року, в якому сторони погодили, що адвокатське бюро надало клієнту правову допомогу на суму 3500,00 грн., яка оплачена в повному обсязі; копію рахунку-фактури від 06.03.2020 року № 6 про оплату клієнтом вартості витрат в розмірі 400,00 грн. та правової допомоги в розмірі 2400,00 грн., всього без ПДВ 2800,00 грн., ПДВ 700,00 грн., разом 3500,00 грн.; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , згідно з яким за Скрипнюк та партнери зареєстрований автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_2; роздруківку інформації з інтернет-сайту щодо розкладу руху та вартості автобусних квитків маршрутом Рівне - Львів ; фіскальний чек автозаправної станції від 05.03.2020 року про придбання 20 л дизельного палива вартістю 423,80 грн.; банківську квитанцію від 06.03.2020 року № 0.0.1640873142.1 про оплату позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Однак, не зважаючи на доведення позивачем факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн., колегія суддів вважає, що відсутні достатні і належні підстави та докази для їх стягнення на користь ОСОБА_1 , зважаючи на таке.

Так, згідно з нормами ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України основними критеріями при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які стягуються на користь позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, при задоволенні його позову, є фактичне надання таких послуг та їх співмірність із складністю справи та змістом і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Зокрема, в цьому контексті слід враховувати ціну позову (якщо спір є матеріального характеру), значення справи для сторони, вплив вирішення справи на репутацію сторони, публічний інтерес до справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, (наданих послуг), вид цих послуг, їх необхідність в межах конкретної справи тощо.

Восьмий апеляційний адміністративний суд розглянув справу за відсутності учасників справи, в тому числі представника відповідача, що підтверджується відомостями, внесеними до протоколу судового засідання та вказано у постанові від 10.03.2020 року.

Отже, в даному випадку відсутній факт надання АБ Скрипнюк та партнери такого виду правничої допомоги як особиста участь адвоката в судовому засіданні суду апеляційної інстанції та, відповідно, понесення пов`язаних з цим витрат, зокрема, витрати на придбання пального для заправки службового автомобіля. Також колегія суддів зазначає, що дана послуга була вказана в акті виконаних робіт, складеному 06.03.2020 року, тобто до розгляду справи судом апеляційної інстанції, хоча такий акт за своєю суттю повинен фіксувати фактично виконані робити (надані послуги), а не можливі чи заплановані.

Отже, на думку колегії суддів, клопотання представника позивача про стягнення на користь останньої понесених нею витрат в розмірі 500,00 грн., пов`язаних з участю адвоката в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, не підлягає задоволенню.

Також колегія суддів зазначає, що позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка відзиву на апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, зважаючи, що усі документи, необхідні для складання і подання цього відзиву до суду позовної заяви були або повинні бути у позивача та/чи її представника в наявності. При цьому, дослідивши зміст відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає, що в ньому міститься лише посилання на норми Кодексу адміністративного судочинства України, які встановлюють вимоги щодо змісту рішення суду, його законності та обґрунтованості, належності та допустимості доказів та повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, а також у відзиві констатовано, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Водночас, у відзиві відсутні будь-які спростування доводів апеляційної скарги з посиланням на норми законодавства, обставини справи та докази. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що обсяг описаних в акті від 06.03.2020 року виконаних адвокатським бюро робіт (ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги, включаючи детальне вивчення та аналіз матеріалів справи, правовий аналіз апеляційної скарги, написання та формування відзиву на апеляційну скаргу з додатками) і затраченого на їх надання часу (3 години робочого часу протягом трьох днів 26-28.01.2020 року) є очевидно неспівмірними з вартістю цих робіт (3000,00 грн.), а також поданий адвокатським бюро відзив на апеляційну скаргу за його змістом не відповідає вимогам, встановленим ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме в ньому немає обов`язкових та фактично основних відомостей - обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, клопотання представника позивача про стягнення на користь останньої понесених нею витрат в розмірі 3000,00 грн., пов`язаних з підготовкою і поданням відзиву на апеляційну скаргу, також не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника позивача адвоката Скрипнюка В.Р. про розподіл судових витрат, пов`язаних з апеляційним розглядом справи, не підлягає задоволенню, в зв`язку з чим також відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення з цього питання.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача адвоката Скрипнюка Віталія Радіоновича про розподіл судових витрат у справі № 460/1552/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький

Повне судове рішення складено 03 квітня 2020 року