Постанова

від 04.12.2019 по справі 440/963/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 р. Справа № 440/963/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Старосуда М.І.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 18.06.19 року по справі № 440/963/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ"

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису Державної служби геології та надр України від 04.03.2019 №29/4549.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки не допустивши посадових осіб до проведення заходу контролю позивач не надав змоги посадовим особам відповідача здійснити покладені на них функції, а саме перевірити дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування, що вже є порушенням умов надрокористування і, що під час здійснення перевірки він наділений повноваженнями щодо складання актів і враховуючи те, що ним був складений акт № 29/4549 від 04.03.2019 р. про недопущення до перевірки, у відповідача були підстави для винесення припису.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до п.2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переходить до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "М.В. -ЕНЕРГОСОЇЛ" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38719162 та має спеціальний дозвіл на користування надрами №4549 від 23.07.2014.

Наказом Державної служби геології та надр України від 28.11.2018 №450 затверджено річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України на 2019 рік.

На виконання вказаного наказу Державною службою геології та надр України винесено наказ від 06.02.2019 №45 "Про проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України у березні 2019 року".

04.03.2019 посадовими особами відповідача, разом із залученим провідним геологом ДО "Північно-Східна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр" Самойленком Ю.В., на підставі направлення на проведення перевірки від 28.02.2019 №14, здійснено виїзд до позивача для проведення планової перевірки вимог законодавства у сфері надрокористування.

ТОВ "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ" вважаючи, що законні підстави для проведення планового заходу державного нагляду (контролю) відсутні, не допустив до перевірки посадових осіб відповідача та провідного геолога ДО "Північно-Східна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр".

Відповідачу були надані письмові пояснення щодо підстав відмови у допуску до перевірки, які викладені у листі №7 від 04.03.2019.

У зв`язку з не допуском до перевірки відповідачем складено акт від 04.03.2019 №29/4549 про недопущення до перевірки, на підставі якого відповідач виніс припис від 04.03.2019 №29/4549, яким зобов`язано позивача у строк до 11.03.2019 усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування шляхом надання до Північного міжрегінального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр завірених належним чином копій документів та матеріалів, що підтверджують дотримання ТОВ "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ" вимог законодавства про надрокористування відповідно до переліку матеріалів (додаток 1).

Позивач, не погоджуючись із приписом Державної служби геології та надр України від 04.03.2019 №29/4549, звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що прийняття припису можливе виключно у разі безпосереднього здійснення (проведення) заходу державного нагляду (контролю), а тому виявлення порушень суб`єктом господарювання вимог законодавства можливе лише в ході здійснення державного нагляду (контролю), оскільки акт про недопущення до перевірки фіксує саме факт недопуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення заходу контролю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №391, Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Отже, Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який має повноваження здійснювати у відповідності до Закону № 877-V державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 №1145-р "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної служби геології та надр", утворено міжрегіональні територіальні органи як структурні підрозділи апарату Служби за переліком: Північний міжрегіональний відділ, Південний міжрегіональний відділ, Західний міжрегіональний відділ, Східний міжрегіональний відділ, Центральний міжрегіональний відділ, Азово-Чорноморський міжрегіональний відділ.

Згідно частини четвертої статті 5 Закону № 877-V органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Як підтверджено матеріалами справи, Державною службою геології та надр України винесено наказ від 06.02.2019 №45 "Про проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України у березні 2019 року".

Позивачем було отримано повідомлення про проведення планової перевірки №2804/03/14-19 від 11.02.2019, в якому зазначено, що перевірку будуть проводити посадові особи Державної служби геології та надр України, а не міжрегіонального територіального органу - Північний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України.

04.03.2019 посадовими особами Північного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України, разом із залученим провідним геологом ДО "Північно-Східна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр" Самойленком Ю.В., на підставі направлення на проведення перевірки від 28.02.2019 №14, здійснено виїзд до позивача для проведення планової перевірки вимог законодавства у сфері надрокористування.

У зв`язку з не допуском до перевірки відповідачем складено акт від 04.03.2019 №29/4549 про недопущення до перевірки.

В доводах апеляційної скарги відповідач зазначив, що під час здійснення перевірки він наділений повноваженнями щодо складання актів і враховуючи те, що ним був складений акт № 29/4549 від 04.03.2019 р. про недопущення до перевірки, у відповідача були підстави для винесення припису.

З приводу наведених вище доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 7 Закону № 877-V передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт (ч. 6). У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (ч. 7).

Аналіз наведених норм Закону № 877-V свідчить, що виключно за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, в якому, окрім іншого, зазначає стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства, а також у разі необхідності вжиття інших заходів - у вигляді припису, розпорядження, іншого розпорядчого документа щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Отже, законодавством чітко врегульовано порядок встановлення порушень надрокористувачем умов користування надрами, відповідно до якого встановлення таких порушень можливе лише в ході проведеної перевірки, результати якої відображаються в акті, за наслідками її проведення, що підтверджує невиконання умов користування надрами та є підставою вжиття Державною службою геології та надр України заходів для усунення виявлених порушень, зокрема, і шляхом винесення відповідного припису.

Приписами ч. 1 ст. 10 Закону № 877-V передбачено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю).

Факт не допуску до проведення планової перевірки підприємства позивача підтверджується листом № 7 від 04.03.2019 р., актом № 29/4549 від 04.03.2019 р. про недопущення до перевірки, а також безпосередньо самим оскаржуваним приписом відповідача.

Колегія суддів зазначає, що акт про недопущення до перевірки фіксує саме факт не допуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення заходу контролю, а встановлення порушення вимог законодавства суб`єктом господарювання можливе виключно у разі допуску останнім посадових осіб контролюючого органу до здійснення заходу контролю. Не допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом суб`єкта господарювання, яке прямо передбачене ч. 1 ст. 10 Закону № 877-V. Складення відповідачем актів про не допуск до перевірки за своєю суттю не є актом, який складається за результатами проведення заходу контролю у зв`язку з тим, що такий захід фактично проведений не був.

Таким чином, оспорюваний позивачем припис контролюючого органу від 04.03.2019 р. № 29/4549 є неправомірним, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для його скасування.

Що стосується посилання апелянта на те, що не допустивши посадових осіб до проведення заходу контролю позивач не надав змоги посадовим особам відповідача здійснити покладені на неї функції, а саме перевірити дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування, що, на думку контролюючого органу, вже є порушенням умов надрокористування, судом першої інстанції зроблений висновок, що позивачем надано достатні докази, якими підтверджується правомірність не допуску позивачем посадових осіб Північного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної службі геології та надр України та залучених спеціалістів до перевірки.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що предметом спору в межах цієї справи є визнання протиправним та скасування припису від 04.03.2019 р. № 29/4549, а тому, надання оцінки діям підприємства позивача щодо правомірності чи неправомірності його дій по не допуску посадових осіб до проведення заходу контролю, виходить за межі доказування. В той же час, надання судом першої інстанції оцінки цій обставині не впливає на загальний висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 по справі № 440/963/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Старосуд Судді (підпис) (підпис) Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва