Постанова

від 04.12.2019 по справі 120/2228/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2228/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Демитор Н.В.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

04 грудня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області до Клекотинського закладу дошкільної освіти Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2019 року позивач Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Клекотинського закладу дошкільної освіти Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Клекотинського закладу дошкільної освіти Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі закладу, що розташована за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, с. Клекотина, вул. Вишнева, 91 шляхом відключення від джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощити та вхідні двері до повного усунення порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зазначених у позові.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2019 позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Мурафська сільська рада Шаргородського району Вінницької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу ГУ ДСНС України у Вінницькій області №104 від 18.04.2019 посадовими особами управління проведено планову перевірку щодо додержання суб`єктом господарювання Клекотинським закладом дошкільної освіти Мурафської сільської ради вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено Акт №141 від 24.05.2019, яким зафіксовано ряд порушень вимог законодавства.

Так, у ході проведеної перевірки виявлено ряд порушень Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом МВС від 30.12.2014 №1417 (далі - ППБУ), а саме щодо будівлі закладу, серед іншого:

- дерев`яні конструкції горищного приміщення не оброблено вогнетривким розчином, що є порушенням п. 2.5 глава 2 розділу 3 ППБУ;

- будівлю та приміщення об`єкта не обладнано системою протипожежного захисту, що є порушенням п. 1.2 глава 1 розділу 5 ППБУ;

- по коридору, на шляхах евакуації облицювання стін виконано з горючих матеріалів, на які відсутні показники щодо пожежної безпеки, що є порушенням п. 2.23 глави 2 розділу 3 ППБУ;

- конструкції поручнів сходової клітини виконана з горючого матеріалу, що є порушенням п. 2.37 глава 2 розділу 3 ППБУ;

- у підвальному приміщенні електророзетки та вимикачі встановленні на горючій основі, що є порушенням п.1.17 глави 1 розділу 4 ППБУ;

- у підвальному приміщенні допускається користування пошкодженими розетками, що є порушенням пункту 1.18 глави 1 розділу 4 ППБУ;

- не проведено перевірку наявних пристроїв захисту від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів, відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд , що є порушенням пункту 1.21 глави 1 розділу 4 ППБУ;

- територію, будівлю та приміщення не забезпечено у повній мірі первинними засобами пожежегасіння: сертифікованими вогнегасниками, що є порушенням пункту 3.6 глави 3 розділу 5 ППБУ;

- зовнішній протипожежний водопровід не відповідає вимогам чинних норм та правил, що є порушенням підпункту 2 пункту 2.1 глави 2 розділу 5 ППБУ, ст. 57 КЦЗУ.

- килимові доріжки у коридорі не прикріплені до підлоги і не визначені як помірно небезпечні щодо токсичності продуктів горіння, димоутворювальної здатності та відповідності групам поширення полум`я, що є порушенням пункту 2.28 глави 2 розділ 3, пункту 1.2 глави 1 розділу 6 ППБУ.

- приміщення не забезпеченні інструкціями про заходи пожежної безпеки, що є порушенням пункту 4 розділу 2 ППБУ.

- територію, будівлю та приміщення не забезпечено відповідними знаками безпеки згідно ДСТУ ISO3609:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки: Форма та колір (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности , що є порушенням пункту 8 розділу 2 ППБУ.

- працівників об`єкта не забезпечено засобами колективного та індивідуального захисту, що є порушенням пункту 2 частини 1 ст. 20 КЦЗУ.

Як вказує позивач, будівля експлуатується з грубими порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що зазначені в Акті перевірки від 24.05.2019 №141, які створюють реальну загрозу життю й здоров`ю людей, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що за змістом статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акту, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд.

Отже, з урахуванням зазначеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки під час проведення перевірки будівлі навчально-виховного комплексу виявлено порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, тому наявні підстав для задоволення позову, а саме: застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі Клекотинського закладу дошкільної освіти Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області за адресою: Вінницька область, Шаргородський район, с. Клекотина, вул. Вишнева, 91, шляхом відключення від джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощити та вхідні двері, до повного усунення порушень законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, вказаних у позові.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п.12 ч.1 ст.67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Як зазначено в ч.1 ст.70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнані таблички із з

Згідно з ч.2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

У разі застосування санкцій за порушення вимог чинного законодавства України, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання.

Колегією суддів встановлено, що на час звернення позивача до суду першої інстанції та прийняття оскарженого рішення, відповідачем не були усунуті в повному обсязі порушення, що були встановлені позивачем в акті перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки №141 від 24.05.2019. Також, на час розгляду справи на стадії апеляційної інстанції, відсутній Акт повторної перевірки, згідно з якого було б встановлено усунення усіх недоліків.

Стосовно доводів апелянта щодо передбачення виготовлення проектно-кошторисної документації та реалізації проекту по капітальному ремонту Клекотинського дитячого садка, колегія суддів ставиться критично, оскільки дані доводи передбачають лише виготовлення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт, а не сам капітальний ремонт, тобто це не вказує на усунення порушення передбаченого в акті перевірки.

Разом з тим, абз.1 ст.27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Відповідно до ст.70 Кодексу цивільного захисту України зазначені в акті №141 від 24.05.2019 порушення є підставою для звернення позивача до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення об`єктів, а для суду - прийняття відповідного рішення.

Оскільки, вчинені відповідачем порушення передбачені ст.70 Кодексу цивільного захисту України та створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, в тому числі осіб які відвідують даний заклад, працюючого персоналу, інших громадян, колегія суддів приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Враховуючи зазначене, колегія суддів наголошує, що у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області були усі ґрунтовні підстави для звернення з позовом до суду про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи відповідача.

Крім того, при вирішенні справи апелянт хоча й наголошував на тому, що було вжито усіх заходів для вирішення недоліків зазначених у Акті №141 від 24.05.2019, однак не було надано суду доказів, щодо повного усунення порушень зазначених в наведеному вище акті.

Щодо інших посилань апелянта, колегія суддів зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог в частині.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.