Постанова

від 26.11.2019 по справі 910/6745/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р. Справа№ 910/6745/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Буравльова С.І.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 26.11.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАНД"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.09.2019 (повний текст складено 11.09.2019)

та на додаткове

рішення Господарського суду міста Києва

від 11.09.2019

у справі №910/6745/19 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИЛЬ Д"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАНД"

про стягнення 284 240,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (надалі - позивач, ТОВ "Стиль Д") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агранд" (надалі - відповідач, ТОВ "Агранд") про стягнення 284 240, 40 грн.

Позов обгрунтовано перерахуванням відповідачу надлишкових коштів за договором поставки №712 від 01.11.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/6745/19 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплачену суму коштів у розмірі 284 240,40 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 263,61 грн.

Також, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/6745/19 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 4 459,61 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позов керувався ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України якою передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Мотивовано рішення тим, що матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем надлишкових коштів відповідачу у розмірі 284 240, 40 грн., в свою чергу відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, позивачем підтверджено правовий статус адвоката, матеріалами справи підтверджується фактичне перерахування останньому коштів на підставі договору, місцевий господарський суд, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, додатковим рішенням поклав на відповідача судові витрати позивача на правничу допомогу.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 та додаткове рішення від 11.09.2019 у справі №910/6745/19 скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а відтак ТОВ "Агранд" вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що зобов`язання відповідача виконані у повному обсязі, а вимоги позивача про стягнення надмірно сплачених коштів є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2019 апеляційну скаргу ТОВ "АГРАНД" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Буравльов С.І., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2019 апеляційну скаргу ТОВ "АГРАНД" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/6745/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків.

23.10.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази сплати судового збору в розмірі 6 395, 41 грн. (платіжне доручення №1066 від 22.10.2019).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6745/19 за апеляційною скаргою ТОВ "АГРАНД" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "АГРАНД" призначено на 26.11.2019.

Роз`яснено позивачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

08.11.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу ТОВ "АГРАНД" без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зокрема позивач звертає увагу на те, що відповідачем не спростовано висновки, викладені в оскаржуваному рішенні та не надано жодного належного доказу в обґрунтування своїх вимог.

18.11.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової-почеркознавчої експертизи.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що між сторонами існує спірність зарахування однорідних вимог, в зв`язку з цим, обставина встановлена судовим експертом щодо справжності підпису директора ТОВ "АГРАНД" Білоус Василя Анатолійовича на акті про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.01.2019 має значення для розгляду цієї справи.

У судове засідання 26.11.2019 з`явилися представники учасників справи, які надали пояснення по суті спору.

Крім того, представник відповідача підтримав клопотання про призначення судової-почеркознавчої експертизи, просив його задовольнити, проведення якої доручити Чернігівському відділенню Київського науково-Дослідного інституту судових експертиз.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував, зазначаючи, що спірний акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.01.2019 підписаний директором відповідача, при цьому на спірному акті проставлена печатка відповідача, останнім не надано жодних доказів щодо втрати товариством печатки або іншим чином її вибуття з володіння товариства та його посадових осіб.

Заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

За приписами ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Так, позивачем заявлено вимоги до ТОВ "АГРАНД" про стягнення надмірно сплаченої суми коштів за договором №712 від 01.11.2018.

Однією з підстав звернення з позовом слугувало зарахування зустрічних вимог на суму 301 950, 00 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом №Б-000000066 від 25.01.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідачем в свою чергу, при зверненні до суду апеляційної інстанції поставлено під сумнів справжність підпису директора ТОВ "АГРАНД" Білоус В.А. на зазначеному акті, який прийнятий судом першої інстанції в якості належного доказу, наголошуючи при цьому про неможливість підписання такого акту зі сторони ТОВ "АГРАНД", оскільки як зазначає відповідач існує спірність таких вимог.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про припинення зобов`язання зарахуванням №000000066 від 25.01.2019 та Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог №000000066 від 25.01.2019, що підтверджується експерес-накладною №59000395660368 від 26.01.2019.

Відповідно до заяви про припинення зобов`язання, позивач заявив про припинення зобов`язання щодо сплати відповідачу боргу в сумі 301 950, 00 грн за договором №712 від 01.12.2018 внаслідок зарахування боргу відповідача перед позивачем в сумі 301 950, 00 грн за договором №633 від 01.11.2018.

В подальшому позивач отримав від відповідача підписаний директором ТОВ "АГРАНД" з проставленою печаткою товариства Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог №000000066 від 25.01.2019, що підтверджується експерес-накладною №59000401799046 від 20.02.2019. При цьому, відповідачем не надано доказів щодо втрати товариством печатки або іншим чином її вибуття з володіння товариства та його посадових осіб.

Отже матеріалами справи підтверджено волевиявлення сторін щодо підписання акта про зарахування зустрічних однорідних вимог №000000066 від 25.01.2019 та відповідно припинення зобов`язання зарахуванням.

Слід зазначити, що законодавством України передбачена можливість направлення однією із сторін зобов`язань заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. За своєю природою така заява є одностороннім правочином, який не потребує волевиявлення іншої сторони. У випадку, якщо інша сторона зустрічних зобов`язань заперечує проти зарахування вимог, вона може оскаржити таку заяву лише у судовому порядку.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача з позовом до суду за захистом своїх охоронюваних законом прав. Також, заявляючи клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, скаржником не наведено обставин щодо неможливості подачі такого клопотання до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що заявлення клопотання про призначення експертизи не кореспондується з автоматичним обовязком суду задовольнити таке клопотання.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, належать обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи.

Отже, скаржник не навів те коло обставин, з якими закон (процесуальне право) пов`язують можливість проведення експертизи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в заявленному клопотанні про призначення експертизи слід відмовити як в необґрунтованому.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 26.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.11.2018 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №712 (надалі - Договір), предметом договору якого є обов`язок постачальника протягом строку дії цього Договору поставити та передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах цього договору.

Пунктом п. 2.1. Договору, сторони визначили, що система EDI (електронний обмін даними) - система електронного документообігу, що використовується сторонами при виконанні договору, за посередництва сертифікованих EDI - провайдерів. Оплата послуг EDI-провайдерів здійснюється кожною стороною самостійно. Кожна із сторін зобов`язана отримати ідентифікаційний GLN- номер.

Згідно п. 2.4. Договору, факт надсилання покупцем замовлення через систему EDI та отримання її постачальником підтверджується даними системи EDI. У випадку виникнення між сторонами розбіжностей стосовно факту та/або часу отримання замовлення постачальником, факт та/або час отримання замовлення визначаються на підставі даних, наданих адміністратором (утримувачем) платформи "EDI NETWORK". Адміністратором (утримувачем) платформи є Товариство з обмеженою відповідальністю "АТС" ЄДРПОУ 37636185. Сторони домовилися, що обмін інформацією в системі EDI є належним, в зв`язку з чим мають право посилатись на дані системи EDI як на відомості та факти, що мають юридичну силу.

Як зазначено у п. 2.5. Договору, сторони домовилися, що система EDI застосовуватиметься відносно наступних видів EDI-документів: замовлення (ORDERS), підтвердження замовлення - ORDERSP), повідомлення про відвантаження (DESADV), товарна (прибуткова) накладна (COMDOC), Акт про виявлені недоліки (COMDOC), Специфікація/Запит на погодження цін (AGREEM), повідомлення про повернення (COMDOC), накладна на повернення (COMDOC). Покупець має право у будь-який час активувати новий вид документу або припинити використання якого-небудь виду документу в односторонньому порядку, письмово повідомивши постачальника.

Згідно п. 3.1. Договору, постачальник зобов`язаний здійснювати постачання своєчасно та в повному обсязі згідно із замовленням покупця. Замовлення має містити GLN- номер (найменування) постачальника, GLN-номер (найменування) покупця, GLN-номер та адресу місця призначення (пункту доставки), номер замовлення, дату його подачі, дату поставки товару, асортимент (найменування та артикул кожної позиції товару), кількість, ціни на товар, загальну суму замовлення та іншу необхідну інформацію.

Пунктом 3.7. Договору визначено, що постачальник поставляє покупцю товар у кількості та строки визначені у замовленні покупця до кожної відповідної партії товару, на умовах DDP згідно Інкотермс-2010, а також із урахуванням особливостей що випливають із умов цього Договору.

Відповідно до замовлення покупця №000-00266757 від 27.11.2018 та підтвердження замовлення №000-00266757 від 30.11.2018 зі сторони постачальника, погоджено поставку товару: Dr. Junior підгузники Mini 2 3-6 кг, 40 шт., Dr. Junior підгузники Midi 3 4-9 кг, 36 шт., Dr. Junior підгузники Maxi 4 7-18 кг, 32 шт., Dr. Junior підгузники Junior 5 11-25 кг, 25 шт. на загальну суму з ПДВ 1 019 244, 00 грн.

Поставка зазначеного товару підтверджується товарно-транспортною накладною №Р145 від 05.12.2018, прибутковою накладною (СОМООС) №Я-00010330 від 05.12.2018 та транспортною накладною (DЕSADV) №000-00266757 від 05.12.2018.

Відповідно до замовлення покупця №000-00270344 від 06.12.2018 та підтвердження замовлення №000-00270344 від 06.12.2018 зі сторони постачальника, погоджено поставку Dr. Junior підгузники Junior 5 11-25 кг, 25 шт. на загальну суму з ПДВ 471, 00 грн. Поставка зазначеного товару підтверджується товарно-транспортною накладною №Р156 від 06.12.2018, прибутковою накладною (СОМDОС) №Я-00010411 від 07.12.2018 та транспортною накладною (DЕSADV) №000-00270344 від 06.12.2018.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1 019 715,00 грн.

За приписами п. 6.7. Договору, оплата за товар здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України - гривні, в строки, узгоджені сторонами в Додатку №2 "Суттєві умови договору" до Договору.

В Додатку №2 "Суттєві умови договору" до Договору визначено, що оплата здійснюється за реалізований товар через 7 (сім) календарних днів з моменту реалізації товару на щотижневій основі.

Пунктом 6.10. Договору, встановлено, що за наявності в постачальника заборгованості перед покупцем відповідно до умов цього договору, додаткових договорів, додатків до договору, інших угод, покупець має право направити постачальнику заяву з угодою про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, про що між сторонами протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відповідної заяви постачальником підписується угода про зарахування зустрічних однорідних вимог. У випадку неотримання від постачальника відповідної угоди з підписом про зарахування зустрічних однорідних вимог у строки передбачені цим пунктом, вважається, що зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами відбулись належним чином.

Так, зобов`язання позивача з оплати поставленого відповідачем за Договором товару виконано на загальну суму 601 035, 00 грн. шляхом заліку зустрічних вимог на суму 301 950, 00 грн., що підтверджується підписаним сторонам Актом Б-000000066 від 25.01.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог та шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Агранд" у розмірі 299 085,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2887 від 08.02.2019, із яких помилково надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 254 695, 00 грн., про що відповідача було проінформовано і повідомлено листом №492-ЮД від 22.03.2019, листом №585-ЮД від 18.04.2019 та пред`явлено вимогу щодо повернення надмірно сплачених коштів у сумі 284 240, 40 грн. листом від 10.05.2019 №633-ю від 10.05.2019, однак вимоги позивача не виконано, надмірно сплачені грошові кошти не повернуто.

Пунктом 5.21. Договору, визначено, що покупець має право повернути товар постачальнику, а постачальник зобов`язується його забрати у будь-якому нижче передбаченому випадку:

- узгодження повернення товару між сторонами;

- до закінчення строку придатності товару залишилось менш 20 % від вказаного строку придатності на відповідний товар;

- повернення споживачами (клієнтами) покупця товару (за наявності чеку);

- кінець сезону продажу для сезонних товарів;

- залишки товарів з додаткових місць продажу товарів, після закінчення строку дії договорів на надання послуг, укладених між сторонами, відповідно до яких погоджувались про продаж товарів з додаткових місць продажу;

- товар не має попиту (низький обіг товарів) більше ніж 2 календарних місяців;

- зняття товару з виробництва;

- змінах в планограмі;

- припинення роботи постачальника з торговою маркою.

При цьому, постачальник зобов`язується здійснити вивезення товару протягом 7 (семи) календарних днів, з моменту отримання письмової вимоги (повідомлення) від покупця. У випадку невиконання вимоги, щодо обов`язку вивезення товару у вказаний термін, відшкодування витрат та інші розрахунки між Сторонами здійснюються в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі.

Листом № 567-ЮД від 15.04.2019 та листом №585-ЮД від 18.04.2019, позивач повідомив відповідача про вимогу щодо вивезення товару.

На виконання вищевказаних вимог, постачальник здійснив вивезення товару на загальну суму 702 920, 40 грн., що підтверджується відміткою на підписаній накладній №Я-00000058 від 24.04.2019 представником постачальника - Мокровим Г.Є., повноваження якого підтверджуються довіреністю №11 від 23.04.2019.

Отже, за результатами господарської операції за Договором такий стан розрахунків з постачальником: 1 019 244, 00 грн. (надходження товарів від постачальника ТТН № Р145 від 05.12.2018) + 471, 00 грн. (надходження товарів від постачальника ТТН № Р156 від 06.12.2018) - 301 950, 00 грн. (залік зарахування зустрічних однорідних вимог Акт Б-000000066 від 25.01.2019) - 702 920, 40 грн. (повернення товару постачальнику - накладна № Я-00000058 від 24.04.2019) = 14 844, 60 грн. 299 085, 00 грн. (перерахування грошових коштів постачальнику платіжним дорученням № 2887 від 08.02.2019) - 14 844, 60 = 284 240, 40 грн. (заборгованість відповідача перед позивачем, як надмірно сплачені кошти за договором № 712 від 01.11.2018).

Листом №53 від 21.05.2019 ТОВ "АТС" згідно умов Договору, як адміністратором платформи "EDI NETWORK", на запит позивача вих. №664-ЮД від 21.05.2019, підтверджено відправку/отримання документів в системі EDI між позивачем та відповідачем.

Листом № 633-ЮД від 10.05.2019 відповідачу було направлено Акт звірки взаємних розрахунків за договором №712 від 01.11.2018 з вимогою про повернення надмірно сплаченої суми коштів у розмірі 284 240, 40 грн., однак Акт не підписано, вимога позивача не виконана, надмірно сплачені грошові кошти позивачу не повернуті.

Пунктом 7.11. Договору визначено, що усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК Цураїни) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статей 193, 198 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із приписів ч. 1 ст. 177 ЦК України випливає, що об`єктом цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи підтверджується безпідставне перерахування відповідачу 284 240, 40 грн. грошових коштів, а відтак у останнього виник обов`язок щодо повернення зазначених коштів позивачу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 по справі № 927/468/17, постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 у справі №6-100цс15, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Суд апеляційної інстанції враховує посилання скаржника в апеляційній скарзі щодо спірності зарахування вимог та посилання на правову позицію, викладену в постанові Верховного суду від 02.04.2019, при розгляді справи №918/539/18.

Так Верховним судом зазначено, що за правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами статті 601 ЦК України.

Однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування частини першої, пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Отже вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Таким чином, зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однією з сторін. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з моменту, коли є у наявності всі умови для зарахування.

Заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за новивиявленими обставинами.

Враховуючи вищевикладене, не погоджуючись з проведенням зарахування зустрічних вимог, відповідач вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

Доказів звернення за захистом своїх прав до місцевого господарського суду відповідачем не надано, а одже останнім не спростовано висновки викладені в оскаржуваному рішенні та не надано жодного належного доказу в обгрунтування своїх вимог.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат пов`язаних з правничою допомогою, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Як було зазначено вище ТОВ "Стиль Д" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Агранд" про стягнення 284 240, 40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у цій справі присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплачену суму коштів у розмірі 284 240, 40 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 263,61 грн.

10.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Стиль Д" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив суд стягнути судові витрати у сумі 4 459, 61 грн., пов`язані із правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 1.2. Договору про надання правової допомоги №2 від 20.05.2019, укладеного між Адвокатським бюро "Халізова і партнери" та ТОВ "Стиль Д" (Клієнт), клієнт на виконання умов договору зобов`язаний зокрема компенсувати адвокатському бюро (адвокату) транспортні витрати в сумі вартості проїзних квитків до суду (Київ) та зворотній шлях (Дніпро), а також витрати за проживання, пов`язані з наданням юридичної допомоги за цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат вартості проїзних квитків до Господарського суду міста Києва (Київ) та зворотній шлях (Дніпро) позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 20.05.2019, укладений між позивачем та адвокатським бюро "Халізова і партнери", детальний опис згідно п. 1.2. до договору №2 від 20.05.2019, рахунок на оплату №1 від 06.09.2019, квитанція про оплату згідно рахунку №1 від 06.09.2019 та відповідні проїздні квитки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказані докази є достатніми для підтвердження факту понесення позивачем додаткових витрат у справі на суму 4459, 61 грн.

За таких обставин, враховуючи що позовні вимоги були задоволені повністю, беручи до уваги, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, судові витрати позивача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що доводи позивача відповідають дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства, а аргументи відповідача не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/6745/19 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ "АГРАНД" - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника (ТОВ "АГРАНД").

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАНД" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/6745/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/6745/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРАНД".

4. Матеріали справи №910/6745/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 05.12.2019.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.І. Буравльов

А.І. Мартюк