Постанова

від 04.12.2019 по справі 910/5100/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р. Справа№ 910/5100/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились

від ТОВ Південна українська соєва компанія : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства Теплобудінвест

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019, повний текст якого складено 26.09.2019

у справі № 910/5100/19 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Приватного підприємства Теплобудінвест в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія

до ОСОБА_1

про стягнення 1 049 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія збитків, завданих ОСОБА_1 під час неналежного виконання посадових обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія , в сумі 1 049 000,00 грн., які становлять суму отриманих позивачем, як керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія за допомогою корпоративної платіжної картки у період з 01.01.2017 по 29.08.2017 готівкових коштів з поточного рахунку товариства, звітів про використання яких разом з підтверджуючими документами товариству не надано, що, за твердженням позивача, свідчить про отримання відповідачем коштів не для розрахунків щодо господарської діяльності товариства, а для власних потреб.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2019, повний текст якого складено 26.09.2019, у справі № 910/5100/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено протиправної поведінки заподіювача шкоди (відповідача), наявність його вини, не доведено факту наявності шкоди, та, як наслідок, наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, а саме, не доведено як те, що готівка знімалась саме відповідачем, так і те, що відповідач використав вказані суми не для потреб товариства.

Не погоджуючись з рішенням, 17.10.2019 Приватне підприємство Теплобудінвест звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/5100/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що спірне рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що матеріалами справи підтверджені усі передбачені ЦК України елементи:

- факт заподіяння шкоди у формі безпідставного зняття грошових коштів підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку, листування позивача з відповідачем та актом № 1 позачергової перевірки позивача від 27.05.2019;

- те, що шкоду завдано саме позивачеві (рахунок, з якого знімали кошти належить саме позивачу), підтверджується заявою на відкриття рахунку та відомостями, наданими банком;

- те, що шкоду завдано саме відповідачем підтверджується витребуваними у банку доказами того, що єдиним ідентифікованим банком власником корпоративної банківської картки був саме відповідач, а отже, лише він мав змогу користуватися даною карткою і, в тому числі, знімати з неї готівку;

- протиправність поведінки відповідача виявляється у порушенні ним:

1. п.п. 3.5.1.15, 3.5.1.19 Порядку відкриття та обслуговування пластикових платіжних карток для корпоративних клієнтів ПриватБанку, а саме, здійсненні операцій з корпоративної пластикової картки позивача, які не були пов`язані із виробничими і господарськими потребами, статутною господарською діяльністю позивача;

2. п.п. 170.9.2, 170.9.3 Податкового кодексу України, п. 2.11.2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, щодо подання звітів про використання спірних коштів разом з підтверджуючими документами та документи про отримання готівки та неповернення зазначених грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства в разі невикористання їх для господарських потреб позивача;

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, спричиненою позивачу, полягає в тому, що шкода, нанесена позивачу, є наслідком саме протиправних дій відповідача, які виразились в тому, що у період часу з 01.01.2017 по 29.08.2017 відповідач отримав готівку з використанням корпоративної платіжної картки, яку використала не на господарські потреби Товариства, що підтверджується відсутністю звітів про використання коштів та підтверджуючих документів до них;

- відповідачем не доведено відсутність її вини у заподіянні шкоди.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 справа № 910/5100/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою від 11.11.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.:

- Приватному підприємству Теплобудінвест поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/5100/19;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Теплобудінвест на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/5100/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 27.11.2019;

- роз`яснено учасникам процесу, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/5100/19;

- розгляд справи № 910/5100/19 призначено на 04.12.2019 о 14:20;

- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

04.12.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому позивач, з посиланням на те, що керівник позивача не має юридичної освіти, в зв`язку з чим позивач не має змоги здійснювати самопредставництво, та на те, що представник позивача адвокат Клименко А.Р., який брав участь у всіх судових засіданнях у даній справі, задіяний 04.12.2019 одразу у двох інших судових засіданнях, що унеможливлює присутність його у судовому засіданні, просить визнати поважними причини неявки позивача та його представника у судове засідання, яке призначено на 14:20 04.12.2019, та відкласти розгляд справи.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Порадившись на місці, колегія суддів не зійшла підстав для задоволення поданого позивачем клопотання, оскільки, як слідує з матеріалів справи, окрім ОСОБА_2 інтереси позивача в суді першої інстанції представляли адвокати Астапов О.В. та Пенчарський А.Я., доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні яких суду не надано.

Також колегія суддів зазначає про те, що з наданих представниками позивача адвокатами Клименко А.Р. та Пенчарським А.Я. ордерів на надання правової допомоги слідує, що юридичні послуги позивачу надає Адвокатське об`єднання Клименко і Партнери , проте доказів того, що всі адвокати вказаного об`єднання не мають змоги взяти участь в судовому засіданні у цій справі з поважних причин, суду не надано.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги і те, що за приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), а відтак, представником позивача є його керівник, доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні суду якого не надано, та зазначає, що наявність чи відсутність юридичної освіти у керівника не є перешкодою для представництва інтересів юридичної особи у суді.

Станом на 04.12.2019 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та інших клопотань від учасників справи не надходило.

Учасники судового процесу представників в судове засідання не направили, відповідач та ТОВ Південна українська соєва компанія про причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників учасників судового процесу за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія (далі Товариство) зареєстровано 10.01.2003, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 13.12.2005, 1 499 120 0000 004699, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань від 26.03.2019 (а.с. 33-34).

З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, та з протоколу № 1 загальних зборів учасників Товариства від 15.09.2019 (а.с. 134-135 т. 1) слідує, що засновниками (учасниками) Товариства є позивач (розмір частики в статутному капіталі 94,75 %) та Приватне сільськогосподарське підприємство Ушба (розмір частки в статутному капіталі 5,25 %).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач, перебуваючи на посаді керівника Товариства, як довірена особа, ідентифікована АТ КБ Приватбанк , був власником корпоративної пластикової картки Товариства та у період з 01.01.2017 по 29.08.2017 отримував готівку з рахунку Товариства (№ НОМЕР_1 ) за допомогою корпоративної платіжної картки, однак, не надав до матеріалів бухгалтерського обліку Товариства звіти про використання коштів разом з підтверджуючими документами, що, за твердженням позивача, свідчить про отримання відповідачем коштів не для розрахунків щодо господарської діяльності товариства, а для власних потреб, що завдало Товариству збитки на заявлену до стягнення суму.

В обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на положення частини 2 статті 89 ГК України у чинній редакції, якою передбачено підстави відшкодування збитків, завданих господарському товариству посадовими особами.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 89 ГК України встановлено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 224 ЦК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

У обґрунтування вимог про відшкодування збитків позивач посилається на те, що відповідач, перебуваючи на посаді керівника Товариства, як довірена особа, ідентифікована АТ КБ Приватбанк , був власником корпоративної пластикової картки Товариства та у період з 01.01.2017 по 29.08.2017 отримував готівку з рахунку Товариства (№ НОМЕР_1 ) за допомогою корпоративної платіжної картки, однак, не надав до матеріалів бухгалтерського обліку Товариства звіти про використання коштів разом з підтверджуючими документами, що, за твердженням позивача, свідчить про отримання відповідачем коштів не для розрахунків щодо господарської діяльності Товариства, а для власних потреб, що завдало Товариству збитки на заявлену до стягнення суму.

Як слідує з матеріалів справи, за заявою Товариства від 25.04.2014 (а.с. 43 т. 1) Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк Товариству відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 .

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що станом на 01.01.2017 директором Товариства була ОСОБА_1 (відповідач), яку з 29.08.2017 звільнено з посади директора, що підтверджується протоколом позачергових загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія від 29.08.2017 (а.с. 41 т.1).

З наданих позивачем до матеріалів справи звітів про дебетові та кредитові операції по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 вбачається видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_2 , а також зняття готівки через касу банку.

З наданої АТ КБ Приватбанк копії картки із зразками підписів і відбитка печатки від 18.01.2016 (а.с. 180 т. 1) слідує, що особою, яка мала перший підпис від імені Товариства, був відповідач.

Однак, які вірно встановлено судом першої інстанції, вказане не може безумовно підтвердити те, що готівку з банкомату отримував саме відповідач.

Водночас отримання готівки через касу банку в сумі 300 000,00 грн. (14.08.2017 та 15.08.2017) в будь-якому випадку відбувалось за участю відповідача.

Позивач зазначає про те, що протиправність поведінки відповідача виявляється у порушенні ним:

1. п.п. 3.5.1.15, 3.5.1.19 Порядку відкриття та обслуговування пластикових платіжних карток для корпоративних клієнтів ПриватБанку, а саме, здійсненні операцій з корпоративної пластикової картки позивача, які не були пов`язані із виробничими і господарськими потребами, статутною господарською діяльністю позивача;

2. п.п. 170.9.2, 170.9.3 Податкового кодексу України, п. 2.11.2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, щодо подання звітів про використання спірних коштів разом з підтверджуючими документами та документи про отримання готівки та неповернення зазначених грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства в разі невикористання їх для господарських потреб позивача.

Однак сама лише відсутність звітів про використання спірних коштів, необхідність подання яких встановлена п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, свідчить лише про порушення відповідачем вимог вказаного положення в частині подання звітності, проте не може вважатися доказом того, що отримані кошти не були витрачені в господарській діяльності Товариства.

Таким доказом не може бути і наданий позивачем акт позачергової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія № 1 від 27.05.2019 (а.с. 134-137 т. 1), оскільки такий акт, по-перше, також може свідчити лише про порушення відповідачем вимог вказаного положення в частині подання звітності, проте не може вважатися доказом того, що отримані кошти не були витрачені в господарській діяльності Товариства, оскільки зі змісту вказаного акту слідує що при проведенні перевірки не були досліджені всі первинні документи Товариства, які б підтверджували всі господарські операції, проведені Товариством у спірний період, а по-друге, доказів того, що ОСОБА_3 (особа, яка склала вказаний акт - примітка суду) є особою, яка має достатню кваліфікацію для встановлення обставин щодо невикористання коштів в сумі 1 049 000,00 грн. у господарській діяльності Товариства, матеріали справи не містять.

Інших доказів на підтвердження викладених позивачем обставин матеріали справи не містять.

Водночас, як слідує з ухвал слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 01.12.2017 та від 14.12.2017 у справі № 766/20742/17, слідчим відділом СУ ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017230030003921 від 27.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України щодо про заволодіння коштами ТОВ ПУСК колишнім його директором; ухвалою суду від 14.12.2017 надано дозвіл старшому слідчому відділу СУ ГУНП в Херсонській області тимчасового доступу до інформації, яка знаходиться в Херсонській філії Ат КБ Приватбанк , та вилучення, в тому числі: завірених копій карток із зразками підписів ТОВ ПУСК (ЄДРПОУ 32267709) по розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.01.2017 до 30.09.2017; роздруківок руху коштів по вказаному рахунку за період з 01.01.2017 до 30.09.2017 з наданням повного розшифрування проведених розрахунково-касових операцій, в тому числі адрес місць зняття коштів по кожній операції, фото та відео зображень особи, якою знімались кошти, в тому числі і з вказаного рахунку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт зняття готівки у період з 01.01.2017 по 29.08.2017 з поточного рахунку товариства № НОМЕР_1 за допомогою корпоративної платіжної картки саме відповідачем та факт невикористання коштів в сумі 1 049 000,00 грн. у господарській діяльності Товариства, може бути встановлений, зокрема, і у вказаному кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків, завданих під час неналежного виконання посадових обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія , в сумі 1 049 000,00 грн. у зв`язку з їх недоведеністю.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного підприємства Теплобудінвест задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/5100/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та судові витрати позивача за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Теплобудінвест на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/5100/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/5100/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/5100/19.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5100/19.

Повний текст постанови складено: 05.12.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець