Постанова

від 07.05.2020 по справі 910/5100/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5100/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря Низенко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Теплобудінвест в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді ВащенкоТ.М.

від 12.09.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І., Зубець Л.П.

від 04.12.2019

за позовом Приватного підприємства Теплобудінвест в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія

до ОСОБА_1

про стягнення 1 049 000,00 грн

за участю представників:

від позивача: Клименко А.Р.

від відповідача: не з?явився.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство Теплобудінвест , як засновник (учасник) Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія з розміром частки в статутному капіталі 90%, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1 049 000,00 грн збитків, заподіяних юридичній особі (Товариству з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія ) її посадовою особою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, перебуваючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія (ТОВ ПУСК ) у період з 01.01.2017 по 29.08.2017, отримувала готівку з поточного рахунку товариства за допомогою корпоративної платіжної картки, однак не звітувала про використання коштів, що, за твердженням позивача свідчить про отримання відповідачем коштів не для використання у господарській діяльності товариства, а для власних потреб, що завдало збитки ТОВ ПУСК на заявлену до стягнення суму.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія від 25.04.2014 йому було відкрито у Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до протоколу від 12.07.2016 позачергових загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія ОСОБА_1 обрано директором з 13.07.2016.

За твердженням позивача, перебуваючи на посаді директора, відповідач, як довірена особа, ідентифікована АТ КБ Приватбанк була власником корпоративної пластикової картки товариства та у період з 01.01.2017 по 29.08.2017 отримувала готівку з вказаного рахунку товариства за допомогою корпоративної платіжної картки.

Згідно з протоколом від 29.08.2017 позачергових загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія ОСОБА_1 звільнено з посади директора товариства з 29.08.2017.

Відповідно до звітів про дебетові та кредитові операції по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 відбулася видача готівки з банкомату по корпоративній платіжній картці.

Згідно з актом № 1 від 27.05.2019 проведеної ревізором позачергової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія за період з 01.01.2017 по 29.08.2017 не підтверджено надання до матеріалів бухгалтерського обліку товариства звітів з підтвердними документами про використання готівкових коштів в господарській діяльності товариства.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд міста Києва рішенням від 12.09.2019 у справі № 910/5100/19 у задоволені позову відмовив повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів наявності повного складу правопорушення відповідача для встановлення факту завдання збитків Товариству з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія ОСОБА_1 , як його посадовою особою

Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.12.2019 рішення суду першої інстанції залишив без змін з аналогічних підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Приватне підприємство Теплобудінвест звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 910/5100/19, зазначило що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, а тому постановлені у справі рішення мать бути скасовані, а позов задоволено повністю.

Зазначає, що заподіяння майнової шкоди відповідно до Цивільного кодексу України є самостійною підставою для виникнення цивільного зобов?язання щодо її відшкодування. Відшкодування шкоди відповідно до статті 16 Цивільного Кодексу України є тим способом захисту цивільних прав, який застосовується саме судом. При цьому підлягають встановленню наступні обставини: факт заподіяння шкоди, її форма та розмір; особа, якій завдано шкоду (кредитор у зобов?язанні щодо відшкодування шкоди); протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; причинно-наслідковий зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою особи, що її заподіяла; вина особи, що заподіяла шкоду у її заподіянні. При цьому обов?язок доведення відсутності вини частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України покладає на особу, яка заподіяла шкоду.

У даній справі наявні усі передбачені Цивільним кодексом України елементи:

Факт заподіяння шкоди у формі безпідставного зняття грошових коштів з рахунку та її розмір підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку, листуванням позивача із відповідачем та актом №1 позачергової перевірки позивача від 27.05.2019;

Те що шкода завдана саме позивачу підтверджується заявою на відкриття рахунку та відомостями наданими банком;

Те що шкоду завдано саме відповідачем підтверджується витребуваними у банку доказами того, що єдиним ідентифікованим банком власником корпоративної банківської картки була саме відповідач і лише вона мала змогу користуватися даною карткою, у тому числі знімати з неї готівку;

Протиправність поведінки виявляється у порушенні відповідачем пунктів 3.5.1.15, 3.5.1.19 Порядку відкриття та обслуговування пластикових платіжних карток для корпоративних клієнтів ПриватБанку, а саме, здійсненні операцій з корпоративної пластикової картки позивача, які не були пов`язані із виробничими і господарськими потребами, статутною господарською діяльністю позивача; порушенні підпунктів 170.9.2, 170.9.3 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, пунктів 2.11, 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, щодо подання звітів про використання спірних коштів разом з підтверджуючими документами та документи про отримання готівки та неповернення зазначених грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства в разі невикористання їх для господарських потреб позивача;

Причинно-наслідковий зв?язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, спричиненою позивачу, полягає в тому, що шкода нанесена позивачу в розмірі 1 049 000,00 грн є наслідком саме протиправних дій відповідача, які виразились в тому, що у період часу з 01.01.2017 по 29.08.2017 відповідач отримала готівку з використанням корпоративної платіжної картки, яку використала не на господарські потреби товариства, що підтверджується відсутністю звітів про використання коштів та підтверджуючих документів до них;

Відповідачем не доведено відсутність вини у заподіянні шкоди.

Законодавством не встановлено спеціального переліку доказів, якими повинні підтверджуватися обставини, що підлягають встановленню у спорах між юридичною особою та її посадовою особою про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, зокрема, необхідності встановлення тих чи інших фактів у цій категорії справ у кримінальному провадженні.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Подання заперечень на відзив під час касаційного провадження нормами процесуального закону не передбачено, а тому подані позивачем заперечення, які надійшли до суду касаційної інстанцій 28.04.2020, не враховуються.

Склад суду у даній справі визначений згідно з витягів з протоколу розподілу судової справи від 16.01.2020, 04.05.2020, які наявні в матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо суті касаційної скарги

Спір у справі стосується питання відшкодування збитків посадовою особою Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія за позовом учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія - Приватного підприємства Теплобудінвест , якому належить більше 10% статутного капіталу товариства.

Правовою підставою такого позову є приписи статті 54 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 1 якої власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 16, 22 Цивільного кодексу України, статті 89, 225, 226 Господарського кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 89 Господарського кодексу України визначено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Відповідно до частини 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Як вбачається з матеріалів справи місцевим та апеляційним господарськими судами оцінено фактичні обставини справи на предмет доведення позивачем факту завданих ТОВ ПУСК збитків його посадовою особою - директором ОСОБА_1

Доводи позовної заяви про завдані ТОВ ПУСК збитки внаслідок зняття директором готівкових коштів за допомогою корпоративної банківської картки, судами попередніх інстанцій відхилено з огляду на відсутність доказів неправомірності дій директора та недоведеність факту понесення ТОВ ПУСК збитків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.01.2017 по 29.08.2017 відповідач була директором ТОВ ПУСК , мала право першого підпису від імені товариства та відповідно мала право розпоряджатися грошовими коштами на рахунку товариства, у тому числі здійснення операцій з корпоративної пластикової картки позивача.

Аргументи позивача про збитки, завдані директором ТОВ ПУСК у зв?язку з зняттям готівкових коштів з корпоративної пластикової картки позивача, визнано такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки сама лише відсутність звітів про використання спірних коштів, свідчить про порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004, та не є доказом того, що отримані кошти не були витрачені в господарській діяльності товариства.

З цих же підстав не є належним доказом і акт позачергової перевірки ТОВ ПУСК № 1 від 27.05.2019, який свідчить лише про неналежну організацію бухгалтерського обліку у позивача.

Інших доказів на підтвердження викладених позивачем обставин матеріали справи не містять.

Водночас, відповідно до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, на позивача покладений обов`язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, взявши до уваги відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, правомірно відмовив у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції касаційного суду згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України та відхиляються Верховним Судом.

Щодо інших доводів касаційної скарги, то відмова позивачу у задоволенні позову обумовлена ненаданням позивачем доказів на підтвердження факту завдання ТОВ ПУСК збитків його посадовою особою - директором ОСОБА_1, а не з досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12017230030003921 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 191 Кримінального кодексу України щодо заволодіння коштами ТОВ ПУСК колишнім директором.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої в частині залишеній без змін судом апеляційної інстанції та постанову апеляційної інстанцій - без змін.

Судові витрати

Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства Теплобудінвест в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Південна українська соєва компанія залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 910/5100/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець