Постанова

від 05.12.2019 по справі 904/3469/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3469/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач),

суддів Березкіної О.В., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Пінчук Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019р. (суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/3469/19

за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лісовий парк , м. Дніпро

про стягнення коштів у сумі 3492471,28 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровська місцева прокуратура № 4 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лісовий парк , в якому просить суд стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі 3492471,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку без відповідних документів на землекористування, що призвело до ненадходження до міського бюджету земельних платежів.

Разом із позовом подано заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, який належить відповідачу - будівлі і споруди, розташовані по АДРЕСА_1 Нарвській АДРЕСА_2 у м. Дніпрі, реєстраційний номер майна 1364804112101.

Заява мотивована наявністю доказів про відсутність ведення господарської діяльності відповідачем на належному йому об`єкті нерухомого майна, що на думку прокурора, свідчить про існування підстав вважати імовірності утруднення чи невиконання рішення господарського суду у даній справі, в разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки розмір заборгованості відповідача становить більше половини його доходу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019р. у справі № 904/3469/19 у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 904/3469/19 відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована відсутністю доказів на підтвердження неможливості або ускладнення виконання рішення у даній справі, в разі невжиття заходів забезпечення позову, та обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин наявної загрози виконання рішення господарського суду, у разі задоволення позову.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що доводи прокурора, викладені у заяві про забезпечення позову, ґрунтуються на припущеннях, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні заяви прокурора.

Дніпропетровська місцева прокуратура № 4 звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019р. у справі № 904/3469/19 та ухвалити нове рішення, яким забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Лісовий парк , - будівлі та споруди, розташовані по вул. Нарвській, 292, у м. Дніпрі, реєстраційний номер майна 1364804112101.

Апеляційна скарга мотивована необхідністю вжиття викладених у заяві заходів забезпечення позову, задля належного виконання рішення суду у даній справі.

Необхідність накладення арешту на майно відповідача, скаржник обґрунтовує характером спірних правовідносин, тривалістю правопорушення, розміром позовних вимог і майновим станом відповідача.

Належність відповідача до до третьої групи платників єдиного податку, у яких обсяг доходу не перевищує 5000000,00 грн./рік, значний розмір заборгованості, що становить 3492471,28 грн., відсутності ведення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю Лісовий парк , доказом чого на думку скаржника є акт перевірки № 20/1/02-19 від 20.02.2019р., останній вважає тими обставинами, які можуть ускладнити виконання рішення господарського суду, у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд не надав оцінки вищезазначеним обставинам, не врахував, що достатність наданих доказів та переконливість наведеного обґрунтування не можуть бути предметом перевірки суду на стадії прийняття заяви про забезпечення позову і підлягають дослідженню під час вирішення її по суті, тому постановив неправомірну ухвалу, яка підлягає скасуванню, а заява про забезпечення позову задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Лісовий парк заперечує проти її доводів, просить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

На думку відповідача, прокурор не довів наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а викладені у його заяві доводи ґрунтуються на припущенні потенційної можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення, яке без наведення обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідач зазначає, що його належність до платників єдиного податку не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову, а посилання скаржника на те, що відповідач не здійснює господарську діяльність, не підтверджено належними доказами, тому наведені доводи скаржника не можуть бути підставою для забезпечення позову, оскільки вони не є достовірно встановленими фактами і потребують дослідження, перевірки та оцінки під час розгляду спору у даній справі, а не заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019р. колегією суддів у складі головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач), суддів Березкіної О.В., Іванова О.Г. відкрито провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019р. у справі №904/3469/19.

У судовому засіданні 05.12.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши присутніх представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів із забезпечення позову, заявник посилається на те, що нерухоме майно не експлуатується, земельна ділянка на якій воно розташовано знаходиться в захаращеному стані, тобто відповідач не веде господарської діяльності. Згідно довідки ГУ ДФС у Дніпропетровській області ТОВ Лісовий парк перебуває на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку дохід якого не перевищує 5000 000 грн. Розмір заборгованості складає більше половини його гранично допустимого доходу. Тому заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на об?єкт нерухомого майна є спів мірними, пов?язані з предметом позову та можуть потенційно забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позову.

За приписами частини 2 статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать особі або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення .

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин , з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Колегія суддів констатує, що прокурором не наведено жодних фактів, які б свідчили про утруднення або неможливість виконання рішення суду у разі не застосування заходів забезпечення позову та не надано належних та достатніх доказів наявності цих фактичних обставин.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019р. у справі №904/3469/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України, протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст складено 05.12.2019р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

О.Г.Іванов

---

О.В. Березкіна