Рішення

від 30.10.2019 по справі 910/11251/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2019Справа № 910/11251/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал" (03065, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 16-А; ідентифікаційний код 23380181)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Новітні технології" (03035, м.Київ, вулиця Василя Липівського, будинок 45; ідентифікаційний код 33829576)

про стягнення заборгованості в розмірі 654 702,70 грн,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Новітні технології" про стягнення заборгованості в розмірі 654 702,70 грн, з яких 553 029,03 грн - основного боргу, 79 003,63 грн - пені, 8 181,80 грн - 3% річних та 14 488,24 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної оплати товару та монтажу обладнання за договором №23-А від 08.10.2018 на поставку та монтаж обладнання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/11251/19, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал" про забезпечення позову в справі №910/11251/19 відмовлено.

27.08.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Приймаючи до уваги обставини справи, викладені у позовній заяві, враховуючи предмет спору, а також додані до позову документи, суд вважає заяву позивача необґрунтованою та не вбачає підстав для розгляду справи з викликом (повідомленням) сторін.

16.09.2019 позивачем подано до канцелярії суду доповнення до попереднього розрахунку суми судових витрат.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 20.08.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день відкриття провадження у справі.

Про фактичне вручення вказаної ухвали свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103051466580.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами часини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 20.08.2019 про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Новітні технології" (замовник) було укладено Договір №23-А від 08.10.2018 на поставку та монтаж обладнання (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника і у відповідності з проектною документацією виконати власними та залученими силами, із власних матеріалів роботи по поставці та монтажу обладнання: карусельних дверей Dorma KTC 2-3600 на об`єкті замовника, а замовник зобов`язується прийняти обладнання та роботи по його монтажу та оплатити їх. (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору строк постачання обладнання складає 14 тижнів з моменту отримання передоплати по даному договору у відповідності до пункту 6.2.1. даного договору. Строк монтажу обладнання - до 2 тижнів з моменту поставки обладнання.

За змістом пунктів 4.1., 4.2. договору приймання-передача обладнання та виконаних робіт здійснюється за адресою: м.Київ, вул.С.Петлюри, 25, та оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Замовник зобов`язаний протягом 3 робочих днів з моменту отримання актів прийняти виконані роботи у виконавця (фактичне прийняття) чи відмовитись від їх прийняття, мотивуючи свою відмову. Про відмову від прийняття робіт складається двохсторонній акт про недоліки, із зазначенням необхідних доопрацювань, строків та умов усунення недоліків.

За змістом пункту 6.1. договору вартість обладнання складає: 1 266 727,15 грн, ПДВ (20%): 253 345,43 грн, всього 1 520 072,58 грн, що еквівалентно 45 670, 00 Євро по курсу на 08.10.2018. Вартість монтажних робіт складає 50 000,00 грн, ПДВ (20%): 10 000 грн, всього 60 000,00 грн. Сума договору, яка підлягає сплаті: 1 580 072,58 грн.

За умовами пункту 6.2. договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату суми договору на поточний рахунок виконавця наступним шляхом:

- передоплата в розмірі 60% вартості обладнання, тобто 912 043,55 грн, в тому числі ПДВ, що еквівалентно 27 402,00 Євро по курсу на 08.10.2018, здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання договору;

- доплата в розмірі 40% вартості обладнання, тобто 608 029,03 грн, в тому числі ПДВ, що еквівалентно 18 268,00 Євро по курсу 08.10.2018, здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником від виконавця письмового повідомлення про готовність обладнання до відвантаження із заводу-виробника, з урахуванням можливої зміни курсу Євро;

- передоплата в розмірі 50% вартості монтажних робіт, тобто 30 000,00 грн, в тому числі ПДВ, здійснюється за 3 банківських дні до початку монтажу обладнання;

- остаточний розрахунок по договору здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Даний договір набирає законної сили з дати його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору (пункт 12.1).

На виконання умов договору №23-А від 08.10.2018 на поставку та монтаж обладнання, між сторонами складено та підписано акт від 08.02.2019 приймання-передачі обладнання та виконаних робіт на загальну суму 1 580 072,58 грн.

Зазначений акт підписаний з боку позивача та відповідача, а також скріплений печатками сторін без жодних зауважень та заперечень.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, відповідачем було частково оплачено отримане обладнання та роботи з його монтажу в загальному розмірі 1 027 043,55 грн.

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із претензією №44-15/07/19 від 15.07.2019, в якій позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості за договором №23-А від 08.10.2018 на поставку та монтаж обладнання.

Проте, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не погасив.

Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.

Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договорів поставки та підряду.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, умовами пункту 6.2 договору №23-А від 08.10.2018 на поставку та монтаж обладнання сторони погодили, зокрема, що остаточний розрахунок по договору здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що обладнання було поставлене та змонтоване на підставі акту від 08.02.2019 приймання-передачі обладнання та виконаних робіт, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого обладнання та виконаних робіт настав.

Як вже зазначалось, заборгованість за договором №23-А від 08.10.2018 на поставку та монтаж обладнання товар в розмірі 1 580 072,58 грн відповідачем сплачено лише частково на суму 1 027 043,55 грн.

Таким чином, внаслідок невиконання обов`язку з оплати поставленого обладнання та виконаних робіт з монтажу в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 553 029,03 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати поставленого обладнання та його монтажу настав, сума боргу відповідача, яка складає 553 029,03 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 79 003,63 грн - пені, 8 181,80 грн - 3% річних та 14 488,24 грн - інфляційних втрат.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 8.2. договору №23-А від 08.10.2018 на поставку та монтаж обладнання сторони погодили, що у разі прострочення оплати обладнання та/або виконаних монтажних та налагоджувальних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за яких сплачується пеня за кожний день прострочення, але в сукупності не більше 5% від суми договору.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже вказувалось судом, з огляду на порушення відповідачем строків оплати за поставлене обладнання та виконані роботи на підставі договору №23-А від 08.10.2018 на поставку та монтаж обладнання, позивачем було нараховано й заявлено до стягнення пеню у розмірі 79 003,63 грн за період з 14.02.2019 по 12.08.2019.

Крім того, стосовно заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за вказаний вище період суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що розмір пені та 3% річних нарахований вірно, проте, сума інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, за перерахунком суду складає 11 083,14 грн, а, отже позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал" в частині відшкодування пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення 79 003,63 грн - пені, 8 181,80 грн - 3% річних та 11 083,14 грн - інфляційних втрат.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236 - 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Новітні технології" про стягнення 654 702,70 грн, з яких 553 029,03 грн - основний борг, 79 003,63 грн - пеня, 8 181,80 грн - 3% річних та 14 488,24 грн - інфляційні втрати - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Новітні технології" (03035, м.Київ, вулиця Василя Липівського, будинок 45; ідентифікаційний код 33829576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал" (03065, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 16-А; ідентифікаційний код 23380181) 553 029,03 грн (п`ятсот п`ятдесят три тисячі двадцять дев`ять гривень 03 копійки) - основного боргу, 79 003,63 грн (сімдесят дев`ять тисяч три гривні 63 копійки) - пені, 8 181,80 грн (вісім тисяч сто вісімдесят одну гривну 80 копійок) - 3% річних, 11 083,14 грн (одинадцять тисяч вісімдесят три гривні 14 копійок) - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 9 769,46 грн (дев`ять тисяч сімсот шістдесят дев`ять гривень 46 копійок).

3 . У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ