Ухвала

від 03.12.2019 по справі 34/3-8/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.12.2019Справа № 34/3-8/160 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши заяву Державного агентства резерву України

про розстрочення виконання рішення суду

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Державного агентства резерву України

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Міністерство фінансів України

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Міністерство аграрної політики України

про стягнення 130 614 067,93 грн.

Представники:

Від позивача: Сєров Є.І. адвокат

Від відповідача (заявника): Михайлець О.В. за дов.

Від ГУ ДКСУ у м.Києві: Наєв Д.с. за дов.

Від третьої особи 1: не з 'явився

Від третьої особи 2: Пантелеєнко Р.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 стягнуто з Державного агентства з управління державним матеріальним резервом на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" 130.614.067,93 грн. заборгованості та 1.700,00 грн. витрат по сплаті державного мита.

25.01.2001 на виконання зазначеного рішення Вищим арбітражним судом України видано відповідний наказ.

Постановою колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України № 04-1/1-2/90 від 18.04.2001 рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2001 здійснено заміну відповідача - Державного агентства з управління державним матеріальним резервом на Державний комітет України з державного матеріального резерву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2002 (суддя Студенець В.І.) в задоволенні заяви ВАТ "Укрнафта" про зміну способу та прядку виконання рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 шляхом звернення стягнення на майно відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2002 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2002 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2003 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2002 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 (суддя Катрич В.С., яка розглядала відповідну заяву на підставі резолюції) змінено порядок та спосіб виконання рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 шляхом стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву з усіх відкритих рахунків на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" 102.555.442,93 грн. заборгованості, 1.700,00 грн. витрат по сплаті державного мита.

18.09.2008 на виконання зазначеної вище ухвали видано відповідний наказ зі строком дії до 18.09.2011.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 25.06.2009 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 09.04.2009.

Ухвалою Верховного Суду України від 16.07.2009 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 09.04.2009.

03.07.2017 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до господарського суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило:

- визнати незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не надіслання на адресу ПАТ "Укрнафта" копії постанови ВП № 12979679 від 14.05.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу, а також щодо не повернення ПАТ "Укрнафта" наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008;

- визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 12979679 від 14.05.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу.

04.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі № 34/3-8/160.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2017 замінено державний комітет України з державного матеріального резерву на його правонаступника - Державне агентство резерву України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 поновлено пропущений строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва № 34/3-8/160 від 18.09.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено повністю. Визнано незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не надіслання на адресу ПАТ "Укрнафта" копії постанови ВП № 12979679 від 14.05.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу, а також щодо не повернення ПАТ "Укрнафта" наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008. Визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 12979679 від 14.05.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 року задоволено заяву Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві та замінено Державний комітет України з державного матеріального резерву (01601, МСП, м. Київ-4, вул. Пушкінська, 28, Код ЄДРПОУ 00034016) на Державне агентство резерву України (01601, МСП, м. Київ-4, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392); замінено Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 року, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 р., у задоволенні заяви Державного агентства резерву України про роз`яснення способу і порядку його виконання рішення у справі №34/3-8/160 (рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі №8/160 з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва №34/3-8/160) було відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 відмовлено у задоволенні заяви Державного агентства резерву України про роз`яснення способу і порядку його виконання рішення у справі №34/3-8/160 (рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі №8/160 з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва №34/3-8/160).

22.11.2019 Державне агентство резерву України звернулось до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі №8/160 з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва №34/3-8/160 від 18.09.2008 шляхом сплати щомісячних платежів протягом 103 місяців з 01.01.2020 у визначеному порядку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2019, заяву передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Ухвалою суду від 25.11.2019 розгляд заяви призначено на 03.12.2019.

02.12.2019 через канцелярію суду позивач (стягувач) подав заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду.

У судовому засіданні 03.12.2019 представник заявника вимоги заяви підтримав, просив розстрочити виконання рішення суду на 103 місяці, представник стягувача проти задоволення заяви заперечував з підстав, викладених у запереченнях

В обгрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду боржник зазначає, що ГУ Державної казначейської служби України в м.Києві здійснюється безпірне списання коштів за рішенням суду по даній справі з рахунків за всіма кодами економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків. Оскільки Державне агенство резерву України фінансується виключно з Державного бюджету України незаконні дії органів казначейства щодо проведення платежів за платіжними дорученнями щодо операцій, пов`язаних із централізованим обслуговуванням Держрезерву за всіма рахунками потягли за собою фактичне блокування діяльності Держрезерву та взагалі унеможливили виконання ним бюджетних програм "Накопичення (приріст) матеріальних цінностей державного матеріального резерву" та "Керівництво та управління у сфері державного резерву". Відсутність необхідного фінансування спричиняє неспроможність Держрезерву в повному обсязі відшкодування витрат, пов`язані з обслуговуванням запасів державного резерву. Стверджує, що при формуванні у встановленому порядку бюджетного запиту на 2020 рік Держрезервом було заплановано спрямувати у наступному році на погашення частини заборгованості перед ПАТ "Укрнафта" кошти спеціального фонду за програмою КПКВК 1203040 "Накопичення (приріст) матеріальних цінностей державного матеріального резерву " в сумі 120 000 000 грн, що дозводить Держрезерву виконати завдання з реалізації державної політики у сфері державного матеріального резерву.

Заявник просить розстрочити виконання рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 з урахуванням ухвали Господарського суду м.Києва № 34/8-8/160 від 18.09.2008 шляхом сплати щомісячних платежів протягом 103 місяців починаючи з 01.01.2020 таким чином: Держрезерв протягом 102 місяців сплачує щомісячно на користь ПАТ "Укрнафта" 1 000 000,00 грн з ПДВ, разом з останнім 103 платежем, якиц становить 248 699,27 грн основного боргу, сплачуються витрати по оплаті держмита у сумі 1700 грн, тобто загальна сума останнього платежу становить 250 399,27 грн.

Заперечуючи проти задоволення заяви стягувач вказує, що твердження боржника про блокування рахунків є безпідставним, доводи, викладені у заяві є суперечливими, посилання на формування бюджетного запиту на 2020 рік, в якому заплановано спрямувати на погашеня заборованості частинами перед ПАТ "Укрнафта" за рішенням суду у цій справі кошти, як і доказів того, що Державним бюджетом України передбачено бюджетне фінансування боржника на 2020 рік для цих потреб, жодними доказами не підтверджено. Стягувач зауважує на факт невиконання боржником рішення суду протягом вже майже 20 років, та відсутність доказів підтвердження можливості його виконання у випадку розстрочення боргу за рішенням суду.

Дослідивши надані докази, матеріали та обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного агентства резерву України про розстрочення виконання рішення суду на 103 місяці у зв`язку із необгрунтованістю та недоведеністю підстав з огляду на таке.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Частиною 3 ст. 331 ГПК України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Як свідчать матеріали справи, рішення суду у цій справі прийнято 25.01.2001, на захист майнових прав позивача, порядок виконання рішення прийнято 18.09.2008, і з того часу по даний час заборгованість не погашена.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доводи відповідача про те, що розстрочення виконання рішення дасть можливість відповідачу виконати рішення суду не є достатнім аргументом корисності цієї ситуації для позивача, відповідач не надав суду жодного доказу, яким чином судове рішення виконано, якщо сам відповідач стверджує про відсутність у нього коштів на проведення розрахунків, відсутність бюджетного фінансування на відповідні видатки, блокування його рахунків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у цій справі за наведеними заявником підставами та на запропонованих умовах.

Керуючись ст. 86, 233, 331 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Державного агентства резерву України про розстрочення виконання рішення суду у справі № 34/3-8/160 відмовити повністю.

2. Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Дата підписання ухвали 04.12.2019

Суддя О.М.Ярмак