Постанова

від 27.01.2020 по справі 34/3-8/160

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2020 р. Справа№ 34/3-8/160

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Буравльова С.І.

Кропивної Л.В.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача - Сєров Є.І. ( довір. №01/01/07-76/9 від 17.01.2020);

від відповідача - Лук`янов П.І. ( довір. від 04.03.19);

від третьої особи 1 - не з`явився;

від третьої особи 2 - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного агентства резерву України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.12.2019

за заявою Державного агентства резерву України

про розстрочення виконання рішення суду

у справі № 34/3-8/160 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Державного агентства резерву України

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Міністерство фінансів України

2.Міністерство аграрної політики України

про стягнення 130 614 067, 93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №34/3-8/160 у задоволенні заяви Державного агентства резерву України щодо розстрочення виконання рішення суду у справі №34/3-8/160 відмовлено повністю.

Ухвала місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- рішення суду у цій справі прийнято 25.01.2001 на захист майнових прав позивача, порядок виконання рішення прийнято 18.09.2008, і з того часу по даний час заборгованість не погашена.

Не погоджуючись із ухвалою суду, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 та прийняти нове рішення щодо задоволення заяви Держрезерву про розстрочення виконання рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі №8/160 з урахуванням ухвали Господарського суду м. Києва №34/3-8/160 від 18.09.2008.

В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що:

- Державне агентство резерву України фінансується виключно з державного бюджету України, незаконні дії органів казначейства, щодо проведення платежів за платіжними дорученнями Державного агентства резерву України щодо операцій, пов`язаних з централізованим обслуговуванням Держрезерву за всіма рахунками, потягнули за собою фактичне блокування діяльності Держрезерву та взагалі унеможливили виконання ним бюджетних програм Накопичення (приріст) матеріальних цінностей державного матеріального резерву та Керівництво та управління у сфері державного резерву ;

- відсутність необхідного фінансування спричиняє неспроможність Держрезерву в повному обсязі відшкодовувати витрати, пов`язані з обслуговуванням запасів державного резерву.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного агентства резерву України, справу призначено до розгляду на 27.01.2020.

Від позивача, 22.01.2020 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що:

- суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, вірно вказавши, що відповідач не надав суду жодного доказу, яким чином судове рішення буде виконано за час розстрочення.

В судове засідання апеляційного господарського суду 27.01.2020 не з`явились представники третіх осіб 1 та 2.

Враховуючи те, що треті особи про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, явка учасників судового процесу не визнана обов`язковою, неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги у справі по суті, про причини неявки представники третіх осіб суд не повідомили, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представників третіх осіб.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судовою колегією встановлено.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 стягнуто з Державного агентства з управління державним матеріальним резервом на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" 130614067,93 грн. заборгованості та 1700,00 грн. витрат по сплаті державного мита, на виконання якого 25.01.2001 Вищим арбітражним судом України видано відповідний наказ.

Постановою колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України № 04-1/1-2/90 від 18.04.2001 рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2001 здійснено заміну відповідача - Державного агентства з управління державним матеріальним резервом на Державний комітет України з державного матеріального резерву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2002 в задоволенні заяви ВАТ "Укрнафта" про зміну способу та прядку виконання рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 шляхом звернення стягнення на майно відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2002 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2002 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2003 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2002 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 змінено порядок та спосіб виконання рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 шляхом стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву з усіх відкритих рахунків на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" 102555442,93грн. заборгованості, 1700,00 грн. витрат по сплаті державного мита.

18.09.2008 на виконання зазначеної вище ухвали видано відповідний наказ зі строком дії до 18.09.2011.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 25.06.2009 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 09.04.2009.

Ухвалою Верховного Суду України від 16.07.2009 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 09.04.2009.

03.07.2017 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до господарського суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило:

- визнати незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не надіслання на адресу ПАТ "Укрнафта" копії постанови ВП № 12979679 від 14.05.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу, а також щодо не повернення ПАТ "Укрнафта" наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008;

- визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 12979679 від 14.05.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу.

04.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі № 34/3-8/160.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2017 замінено державний комітет України з державного матеріального резерву на його правонаступника - Державне агентство резерву України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 поновлено пропущений строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва № 34/3-8/160 від 18.09.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено повністю. Визнано незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не надіслання на адресу ПАТ "Укрнафта" копії постанови ВП № 12979679 від 14.05.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу, а також щодо не повернення ПАТ "Укрнафта" наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2008. Визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 12979679 від 14.05.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 року задоволено заяву Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві та замінено Державний комітет України з державного матеріального резерву на Державне агентство резерву України; замінено Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 року, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 р., у задоволенні заяви Державного агентства резерву України про роз`яснення способу і порядку його виконання рішення у справі №34/3-8/160 (рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі №8/160 з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва №34/3-8/160) було відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 відмовлено у задоволенні заяви Державного агентства резерву України про роз`яснення способу і порядку виконання рішення у справі №34/3-8/160 (рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі №8/160 з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва №34/3-8/160).

22.11.2019 Державне агентство резерву України звернулось до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі №8/160 з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва №34/3-8/160 від 18.09.2008 шляхом сплати щомісячних платежів протягом 103 місяців з 01.01.2020 у визначеному порядку.

Заявник просив розстрочити виконання рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 з урахуванням ухвали Господарського суду м.Києва № 34/8-8/160 від 18.09.2008 шляхом сплати щомісячних платежів протягом 103 місяців починаючи з 01.01.2020 таким чином: Держрезерв протягом 102 місяців сплачує щомісячно на користь ПАТ "Укрнафта" 1 000 000,00грн. з ПДВ, разом з останнім 103 платежем, який становить 248 699,27 грн. основного боргу, сплачуються витрати по оплаті держмита у сумі 1700 грн., тобто загальна сума останнього платежу становить 250 399,27 грн.

Місцевим господарським судом, приймаючи оскаржувану ухвалу, в її основу покладено висновок, який підтверджується матеріалами справи, про наявні фактичні обставини невиконання боржником рішення суду протягом вже майже 20 років, та відсутність доказів підтвердження можливості його виконання у випадку розстрочення боргу за рішенням суду.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:

- Державне агентство резерву України фінансується виключно з державного бюджету України, а незаконні дії органів казначейства, щодо проведення платежів за платіжними дорученнями Державного агентства резерву України щодо операцій, пов`язаних з централізованим обслуговуванням Держрезерву за всіма рахунками, потягнули за собою фактичне блокування діяльності Держрезерву та взагалі унеможливили виконання ним бюджетних програм Накопичення (приріст) матеріальних цінностей державного матеріального резерву та Керівництво та управління у сфері державного резерву ;

- відсутність необхідного фінансування спричиняє неспроможність Держрезерву в повному обсязі відшкодовувати витрати, пов`язані з обслуговуванням запасів державного резерву.

Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що судом першої інстанції, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, фактичних обставин у справі, Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, обґрунтовано відмовив в задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі №34/3-8/160, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Частиною 3 ст. 331 ГПК України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Господарським судом міста Києва встановлено, що рішення суду у цій справі прийнято 25.01.2001, на захист майнових прав позивача, порядок виконання рішення прийнято 18.09.2008, і з того часу по даний час заборгованість не погашена, тобто триває порушення прав позивача у зв`язку з не виконанням рішення суду.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доводи відповідача про те, що розстрочення виконання рішення дасть можливість відповідачу виконати рішення суду не є достатнім аргументом корисності цієї ситуації для позивача, оскільки відповідач не надав доказів, яким чином судове рішення виконано, якщо сам відповідач стверджує про відсутність у нього коштів на проведення розрахунків, відсутність бюджетного фінансування на відповідні видатки, блокування його рахунків.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 280-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №34/3-8/160 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 30.01.2020

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді С.І. Буравльов

Л.В. Кропивна